ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ___________________________________________________________________________________________ |
УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ |
"27" липня 2006 р. | Справа № 11-23-3/195-04-7455А |
Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Л.В. Поліщук,
суддів Л.І. Бандури, В.Б. Туренко
при секретарі судового засідання Г.В. Селіховій,
за участю представників сторін
від позивача: Т.В. Тернова
від відповідача: Т.А. Замедянська
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу
Одеського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів
на постанову господарського суду Одеської області від 12.05.2006р.
у справі № 11-23-3/195-04-7455А
за позовом Одеського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів
до ДП „Іллічівський морський торговельний порт”
про стягнення 2126406,88грн.,
встановив:
Одеське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулося з позовом про стягнення з ДП „Іллічівський морський торговельний порт” на користь Одеського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів штрафних санкцій за недотримання нормативу робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у 2003 році у сумі 2126406,88грн. на підставі статей 19, 20 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” від 21.03.1991р. № 875-ХІІ із подальшими змінами та доповненнями в редакції, що діяла в 2003р.(далі - Закон № 875).
Рішенням господарського суду Одеської області від 01.12.2004р. (суддя Т.Я. Гладишева) в позові відмовлено. Рішення мотивовано тим, що на ДП „Іллічівський морський торговельний порт” у 2003 році 4055 робочих місць становлять місця, на яких робота інвалідів заборонена, і норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів підприємство виконало та відсутні докази відмови підприємства у працевлаштуванні інвалідів.
Одеське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів, не погоджуючись з вказаним рішенням, оскаржило його в апеляційному порядку. Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 15.03.2005р. рішення господарського суду Одеської області від 01.12.2004р. залишено без змін.
Постановою Вищого господарського суду України від 24.05.2005р. рішення господарського суду Одеської області від 01.12.2004р. та постанова Одеського апеляційного господарського суду від 15.03.2005р. скасовані, справа передана на новий розгляд до господарського суду Одеської області. Постанова мотивована тим, що оскільки особливості господарської діяльності підприємства та умови праці хоча й обмежують коло робочих місць, на яких може використовуватись праця інвалідів, але не можуть бути підставою для зменшення встановленого статтею 19 Закону № 875 нормативу робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів.
Не погоджуючись з вказаною постановою, ДП „Іллічівський морський торговельний порт” оскаржило її в касаційному порядку.
Постановою Верховного суду України від 23.09.2005р. постанову Вищого господарського суду України від 24.05.2005р. залишено без змін.
При новому розгляді справи в господарському суді Одеської області Одеське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів уточнило позовні вимоги і просило стягнути з відповідача штрафні санкції за недотримання нормативу робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у 2003 році у сумі 2100787,52грн., оскільки відповідач надав додаткову інформацію стосовно виявлення 5 інвалідів, які працювали у 2003 році на підприємстві, але помилково не були включені до звіту.
Постановою господарського суду Одеської області від 12.05.2006р. (колегія суддів у складі: головуючий суддя С.Г. Власова, судді Т.О. Атанова, В.М. Лєсогоров) в позові відмовлено, оскільки позовні вимоги необґрунтовані, не підтверджені належними доказами та матеріалами справи.
Одеське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів, не погоджуючись з вказаною постановою суду, звернулося із апеляційною скаргою, в якій просить її скасувати, позов задовольнити, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, а саме: ст.ст. 19, 20 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”, оскільки відповідач надавав до Іллічівського міського центру зайнятості звіти за формою 3-ПН про наявність вільних робочих місць для інвалідів не з грудня 2002 року, як повинен був, а лише з липня 2003 року, при цьому показував наявність не 166 вільних робочих місць для інвалідів, а значно меншу. Також скаржник зазначає, що показник кількості працюючих інвалідів на підприємстві відповідача у звітному 2003 році повинен бути здійснений відповідно Інструкції зі статистики численності працівників, зайнятих у народному господарстві, затв. Мінюстом України 07.08.1995р. за № 287/823 з урахуванням фактичної тривалості роботи інвалідів у відповідача за звітний період.
Колегія суддів, приймаючи до уваги рамки перегляду справи в апеляційній інстанції, заслухавши представників сторін та дослідивши матеріали справи, проаналізувавши на підставі фактичних обставин повноту їх з’ясування і доведеність, правильність застосування норм матеріального і процесуального права при прийнятті рішення, встановила наступне.
Згідно із ст. 19 Закону № 875 для підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності і господарювання встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків від загальної чисельності працюючих, а якщо працює від 15 до 25 чоловік –у кількості одного робочого місця, якщо інше не передбачено законом. Відповідальність за незабезпечення наведених нормативів покладена на керівників відповідних підприємств.
Статтею 20 вказаного Закону передбачено, що підприємства (об’єднання), установи і організації, де кількість працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, щороку сплачують відділенням Фонду України соціального захисту інвалідів штрафні санкції, сума яких визначається у розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві (в об’єднанні), в установі, організації за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом.
Згідно пунктів 1, 3 Положення про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1995р. № 314 (із змінами), робоче місце інваліда –це окреме робоче місце або ділянка виробничої площі на підприємстві (об’єднанні), в установі та організації незалежно від форм власності та господарювання, де створено необхідні умови для праці інваліда. Робоче місце інваліда вважається створеним, якщо воно відповідає встановленим вимогам робочого місця для інвалідів відповідної нозології, атестоване спеціальною комісією підприємства за участю представників МСЕК, органів Держнаглядохоронпраці, громадських організацій інвалідів, і введено в дію шляхом працевлаштування на ньому інваліда.
Відповідно до п. 5 вказаного Положення, підприємства розробляють заходи щодо створення робочих місць для інвалідів, включають їх до колективного договору, інформують центри зайнятості, місцеві органи соціального захисту населення та відділення Фонду соціального захисту інвалідів про створення (пристосування) робочих місць для працевлаштування інвалідів.
Згідно ст. 18 Закону № 875, п. 10 означеного Положення, працевлаштування інвалідів здійснюється центральним органом виконавчої влади з питань праці та соціальної політики, органами місцевого самоврядування, громадським організаціями інвалідів.
Отже, обов’язок підприємства із створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов’язком займатись пошуком інвалідів для працевлаштування.
Пунктом 14 вказаного Положення передбачено, що підприємства інформують державну службу зайнятості та місцеві органи соціального захисту населення про вільні робочі місця та вакантні посади, на яких може використовуватися праця інвалідів.
Відповідно до п.2.1. Інструкції щодо заповнення державної статистичної звітності за формами № 3-ПН „Звіт про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) та потребу в працівниках”, затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 06.07.1998р. № 244, звіт за формою № 3-ПН подається підприємствами, незалежно від форм власності і господарювання, місцевому центру зайнятості 28 числа щомісячно; у графі 4 (з графи 2) проставляється наявність вільних робочих місць (вакантних посад) в рахунок річної броні, встановленої місцевими державними адміністраціями відповідно до ст. 5 Закону України „Про внесення змін до Закону України „Про зайнятість населення”; для працевлаштування громадян, які потребують соціального захисту і не здатні на рівних умовах конкурувати на ринку праці, а також для пенсіонерів, учнів, студентів, інвалідів. Наявність вільних робочих місць (вакантних посад) зазначається щодо кожної категорії громадян окремо під такими шифрами: ...14 –інваліди. Отже, звіти за формою державної статистичної звітності № 3-ПН містять вичерпну інформацію про наявність на підприємстві вільних робочих місць для працевлаштування інвалідів протягом звітного періоду.
Як вбачається із списку працюючих інвалідів, узгодженого начальником Управління праці та соціального захисту населення Іллічівської міської Ради Одеської області, в порту за період з 01.01.2003р. по 31.12.2003р. працювало 315 інвалідів (а.с.6-12). Протягом 2003 року останній надавав до Іллічівського міського центру зайнятості звіти за формою № 3-ПН про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) та потребу в працівниках (а.с.73-81). Згідно листа директора ІМЦЗ 29.10.2004р. за № 564, за направленням центру зайнятості портом за 2003 рік було працевлаштовано 23 інваліда і відмов з боку останнього у працевлаштуванні інвалідів за вказаний період не було (а.с.117).
Наказом начальника порту № 752 від 17.09.2003р. була створена спеціальна комісія щодо атестації робочих місць для працевлаштування інвалідів, до складу якої увійшли інспектор ЧАМ ДІОП Євтушенко І.М. та завідуючий цеховим поліклінічним відділенням порту Пехота В.І.(а.с.84).
В матеріалах справи містяться наявні типові зразки –характеристики робочого місця інваліда з прив’язкою до конкретного робочого місця, які затверджені складом створеної спеціальної комісії (а.с.85-109).
Вищевикладене свідчить про відсутність підстав для задоволення позову, що і було враховано судом першої інстанції, у зв’язку з чим, підстави для скасування судового рішення відсутні.
Під час розгляду апеляційної скарги позивач, в обґрунтування своїх заперечень, послався на те, що фактично у 2003 році хоча в порту і працювало 315 інвалідів, але не кожен з них відпрацював повний рік, тоді як, згідно із п.п. 3.3.1.- 3.3.3. Інструкції із статистики чисельності працівників, зайнятих у народному господарстві, затвердженої наказом Міністерства статистики України від 07.07.1995р. № 171, зареєстрованої Мінюстом України 07.08.1995р. № 287/823, фактична тривалість роботи кожного інваліда на підприємстві впливає на показник кількості працюючих інвалідів у звітному періоді.
Судова колегія не погоджується з вищенаведеними доводами скаржника, виходячи із наступного.
Той факт, що з 315 інвалідів не всі працювали у 2003 році повних 12 місяців не впливає на висновок суду щодо відсутності підстав для задоволення позову, оскільки заперечення позивача в цій частині, по-перше, суперечить п.3 Положення про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів; по-друге, згідно із ст.20 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”, відповідальність настає лише у випадку не зайняття інвалідом робочого місця і не пов’язується з тривалістю його роботи на підприємстві; втретє, посилання позивача на п.п.3.3.1.- 3.3.3. Інструкції зі статистики чисельності працівників, зайнятих в народному господарстві спростовується вищенаведеним.
З урахуванням викладеного, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 160, 198, 200, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України суд -
ухвалив:
Апеляційну скаргу Одеського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів залишити без задоволення, а постанову господарського суду Одеської області від 12.05.2006р. у справі 11-23-3/195-04-7455А - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом місяця в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України з дня складення ухвали в повному обсязі.
Головуючий суддя Л.В. Поліщук
Суддя Л.І. Бандура
Суддя В.Б. Туренко