Справа № 22ц-998/09                Головуючий у 1 інстанції - Грушицький А.І.

Категорія - 37                                                             Доповідач - Здрилюк О.І.

                      АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

                      УХВАЛА

                ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 серпня 2009 року                                                                                        

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Волинської області в складі:

головуючого - судді Стрільчука В.А.,

суддів: Здрилюк О.І., Мудренко Л.І.,

при секретарі - Самуленку В.О.,

з участю пр-ка позивача - ОСОБА_1,

відповідача - ОСОБА_2,

пр-ка відповідача - ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2, ОСОБА_5, ОСОБА_6, Луцької міської ради Волинської області про визнання заповіту недійсним та визнання права власності на спадкове майно за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_2 на рішення Луцького міськрайонного суду від 25 червня 2009 року,

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням Луцького міськрайонного суду від 25 червня 2009 року позов в даній справі задоволено частково.

Визнано за ОСОБА_4 право власності на ј частину квартири АДРЕСА_1.

В позові про визнання заповіту недійсним відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 729 грн. судового збору та 30 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_2 просить скасувати це рішення в частині задоволених позовних вимог, а провадження в справі закрити.

Вважає, що допущено невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

       Судом першої інстанції встановлено, що на підставі свідоцтва про право власності від 28 листопада 2002 року власниками квартири АДРЕСА_1 значаться ОСОБА_7 та ОСОБА_8. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_7 помер і після його смерті відкрилася спадщина, яку прийняли спадкоємці  першої черги  матір - ОСОБА_4 та дружина - ОСОБА_8, котрі проживали разом із спадкодавцем на час його смерті в с.Покащів Ківерцівського району, хоча й не оформили своїх спадкових прав, в результаті чого позивач набула право власності на ј частину зазначеної квартири.

Заслухавши осіб, які беруть участь у справі, дослідивши матеріали справи, перевіривши докази в межах доводів апеляційної скарги, законність і обґрунтованість рішення суду, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду залишенню без змін з наступних підстав.

Згідно ст.1261 ЦК України, у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, той з подружжя який його пережив, та батьки.

За змістом ч.3 ст.1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст.1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_4 та ОСОБА_8 прийняли спадщину після смерті ОСОБА_7, оскільки постійно проживали разом зі спадкодавцем в с.Покащів Ківерцівського району. Вказана обставина підтверджується свідоцтвом про смерть ОСОБА_7 (а.с.7), поясненнями сторін по справі та показами свідків ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12.

Таким чином, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про те, що позивач ОСОБА_4 є одним із спадкоємців майна ОСОБА_7, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, а тому, відповідно до ст.1218 ЦК України до неї перейшли частково права та обов'язки, що належали спадкодавцю.

Посилання апелянта на пропуск позивачем строку позовної давності не заслуговують на увагу, оскільки цей строк закінчувався 18.11.2008 року, а позивач звернулась з позовом 10.09.2008 року.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, а свідчать лише про суб'єктивне тлумачення апелянтом норм матеріального та процесуального права.

Враховуючи наведені обставини, к олегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції на підставі встановлених в судовому засіданні фактів, що підтверджуються належними доказами, правильно визначено правовідносини між сторонами і застосовано норми матеріального права, що регулюють ці правовідносини.

    Рішення в частині задоволених позовних вимог постановлене з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування чи зміни не вбачається. В іншій частині рішення суду не оскаржується.

     Керуючись ст.ст.307, 308, 313, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів

  УХВАЛИЛА:

     Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_2 відхилити, а рішення Луцького міськрайонного суду від 25 червня 2009 року в даній справі залишити без змін.

     Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили.

Судді