Справа № 22ц -897/09 Головуючий у 1 інстанції Кухтей Р.В.
Категорія: 27 Доповідач: Мудренко Л.І.
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ __________________________________________________________
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 серпня 2009 року м.Луцьк
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Волинської області в складі:
головуючого - судді Мудренко Л.І.
суддів - Антонюк К.І., Русинчука М.М.
при секретарі - Губарик К.А.
з участю позивача ОСОБА_1
представника позивача ОСОБА_2
представника відповідача ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк» про стягнення коштів за договором банківського вкладу за апеляційною скаргою представника відповідача товариства з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк» на рішення Луцького міськрайонного суду від 5 червня 2009 року,
в с т а н о в и л а :
Рішенням Луцького міськрайонного суду від 5 червня 2009 року позов ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк» задоволено частково.
Постановлено стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк» в користь ОСОБА_1 кошти за договором банківського вкладу та відсотків за вкладом за період з 22.12.2008 р. по 23.01.2009 р. в розмірі 11201 грн. 30 коп., 11500 грн. пені за прострочення виконання зобов'язання, 116 грн. 72 коп. витрат по сплаті судового збору, та 30 грн. витрат по сплаті інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи. В решті позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі представник відповідача, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в позові про стягнення банківського вкладу, відсотків за вкладом та пені за прострочення виконання зобов'язань та судових витрат.
2
В даному судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_3 апеляційну скаргу підтримав з наведених у ній підстав, просив скасувати рішення суду.
Позивач ОСОБА_1 та представник позивача ОСОБА_2 апеляційну скаргу не визнали та просили рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Заслухавши осіб, які беруть участь у справі, дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково з наступних підстав.
З досліджених судом першої інстанції доказів встановлено, що 22 грудня 2008 року між сторонами укладено договір банківського вкладу НОМЕР_1, за умовами якого відповідач прийняв від позивача грошові кошти в сумі 11000 гривень на строк один місяць з процентною ставкою по вкладу 22% річних. Відповідно до умов зазначеного договору датою повернення вкладу є 23 січня 2009 року (а.с.10).
Згідно ч.1 ст.1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.
Частиною 2 ст.1060 ЦК України за договором банківського вкладу незалежно від його виду банк зобов'язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника.
Відповідно до п.2.4.3 договору про банківський вклад вкладник має право отримати суму вкладу та нараховані проценти за останній розрахунковий період у «Дату повернення», зазначену у п.1.1. цього договору.
З матеріалів справи вбачається, що позивач зверталася до відповідача із письмовою заявою про повернення їй вкладених коштів, проте 28.01.2009 року їй було відмовлено в поверненні грошей з тих підстав, що 21.01.2009 року Національним банком України до ТОВ «Укрпромбанку» було введено тимчасову адміністрацію та тимчасовий мораторій на задоволення вимог кредиторів з метою захисту інтересів кредиторів та вкладників, забезпечення схоронності капіталу та активів, стабілізації діяльності, поліпшення фінансового стану банку (а.с.11,12).
На підставі встановлених обставин справи та вказаних норм закону, положень договору банківського вкладу, укладеного між позивачем та відповідачем, суд дійшов правильного висновку про повернення суми вкладу та процентів і обґрунтовано задовольнив позовні вимоги в цій частині.
Посилання в апеляційній скарзі як на перешкоду задоволення позовних вимог на введений 21.01.2009 року строком на 6 місяців мораторій на задоволення банком вимог кредиторів є необґрунтованим, оскільки за змістом ст.85 Закону України «Про банки та банківську діяльність» введення мораторію означає заборону стягнення на підставі виконавчих документів, але не виключає можливість ухвалення судового рішення про задоволення вимог кредиторів.
Разом з тим, задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення пені за прострочення виконання зобов'язання, суд першої інстанції не взяв до уваги, що відповідно до вимог п.2 ч.3 ст.85 Закону «України «Про банки та банківську діяльність» протягом дії мораторію не нараховуються неустойка (штраф, пеня), інші фінансові (економічні) санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань.
Отже у суду не було підстав для задоволення позову в частині стягнення пені, а тому рішення в цій частині підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог про стягнення пені.
Рішення суду в частині розподілу судових витрат відповідає вимогам закону.
3
Керуючись ст.307, п.4 ст.309, ст.ст.313, 314,316, 317,319 ЦПК України, колегія суддів
В И Р І Ш И Л А :
Апеляційну скаргу представника відповідача товариства з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк» задовольнити частково.
Рішення Луцького міськрайонного суду від 5 червня 2009 року в частині стягнення пені скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення.
В позові ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк» про стягнення пені за прострочення виконання зобов'язання відмовити.
В решті рішення суду залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання рішенням законної сили.
Головуючий
Судді