Справа № 22ц-974/09                        Головуючий у 1 інстанції - Федонюк С.Ю.

Категорія - 45                                                                 Доповідач - Здрилюк О.І.

                      АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

                     УХВАЛА

               ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 серпня 2009 року                                                                                        

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Волинської області в складі:

головуючого - судді Стрільчука В.А.,

суддів: Здрилюк О.І., Мудренко Л.І.,

при секретарі - Самуленку В.С.,

з участю позивача - ОСОБА_1,

відповідача - ОСОБА_2,

пр-ка відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визначення порядку користування земельною ділянкою за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_1 на рішення Нововолинського міського суду від 23 червня 2009 року,

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням Нововолинського міського суду від 23 червня 2009 року в позові ОСОБА_1 в даній справі відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач просить скасувати це рішення та постановити нове - про задоволення позову, застосувавши варіант визначення порядку користування земельною ділянкою, який міститься на аркуші справи 85.

Вважає, що допущено невідповідність висновків суду обставинам справи, оскільки визначення порядку користування земельною ділянкою за таким варіантом йому підходив і під час розгляду справи судом першої інстанції.

Заперечуючи апеляційну скаргу, відповідачі просять її відхилити, залишивши без змін судове рішення.

Судом першої інстанції встановлено, що сторони являються співвласниками будинковолодіння, розташованого на АДРЕСА_1. При цьому позивачу належить 40/100, а відповідачам - 60/100 його частин. В спільному сумісному користуванні сторін знаходяться хлів, вбиральня, огорожа та ворота. Органом місцевого самоврядування чи органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів спір між сторонами щодо землекористування не розглядався і відповідних рішень не приймалось. Суд відповідно до вимог ст.ст.10, 11, 60, 61 ЦПК України прийшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позову. При цьому взято до уваги, що із досліджених в суді обох можливих варіантів визначення порядку користування спірною земельною ділянкою жоден позивачу не підійшов із-за необхідності встановлення земельного сервітуту, а від проведення судової експертизи сторони відмовились.

Заслухавши осіб, які беруть участь у справі, дослідивши матеріали справи, перевіривши докази в межах доводів апеляційної скарги, законність і обґрунтованість рішення суду, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду залишенню без змін з наступних підстав.

Згідно ч.ч.1, 4 ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

У наявних в матеріалах справи обох можливих варіантах визначення порядку користування земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_1 зазначено про необхідність встановлення земельних сервітутів (а.с.69, 70, аналогічний на а.с.85).

Носієм інформації, на який здійснювався технічний запис судового засідання підтверджується незгода позивача в суді першої інстанції щодо визначення порядку користування земельною ділянкою при наявності земельного сервітуту. Фактично проти встановлення земельних сервітутів він заперечував і в суді апеляційної інстанції.

Цим же носієм інформації підтверджується і відмова сторін від призначення судової експертизи.

Також в апеляційному суді сторони ствердили, що суд роз'яснював їх право заявити клопотання про призначення експертизи, однак вони не бажали скористатись цим правом.

Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції не допустив жодних порушень процесуального права та постановив рішення з дотриманням вимог ст.10, 11, 60, 143 ЦПК України.

Крім того, із архівної довідки Державного архіву Волинської області за № 447/01-22 від 15.06.2009 року вбачається, що під будівництво будинку, який в даний час належить сторонам, рішенням виконкому Нововолинської міської ради від 14.12.1959 року було виділено земельну ділянку загальною площею 570 кв.м (а.с.76).

Із копії схеми земельної ділянки, яка виготовлялась для технічної документації із землеустрою вбачається, що фактично у користуванні сторін знаходиться земельна ділянка загальною площею 680 кв.м (а.с.71).

Жодних доказів, якими б стверджувалось право сторін на користування земельною ділянкою площею саме 680 кв.м. - суду не надано. Відповідно відсутні підстави для визначення порядку користування земельною ділянкою саме такої площі.

Враховуючи наведені обставини, к олегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції на підставі встановлених в судовому засіданні фактів вірно відмовлено у задоволенні позову.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду.

Рішення постановлене з додержанням норм матеріального і процесуального права і підстав для його скасування чи зміни не вбачається.

Керуючись ст.ст.303, 307, 308, 313, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 відхилити, а рішення Нововолинського міського суду від 23 червня 2009 року в даній справі залишити без змін.

        Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили.

          Судді