26 червня 2006 року                                                              м. Київ

Колегія  суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України в складі:

розглянувши справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа - Деснянська районна державна адміністрація в м. Києві про визнання недійсною приватизації, зміну договору найму жилого приміщення, за зустрічним позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням, за касаційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 2 червня 2003 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 19 квітня 2004 року,

в с т а н о в и л а :

У серпні 2002 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 звернулися до суду з зустрічним позовом, посилаючись на те, що в період з червня 2001 року до серпня 2002 року ОСОБА_1 був відсутній на спірній житловій площі.

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 2 червня 2003 року було роз'єднано справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа - Деснянська районна державна адміністрація в м. Києві про визнання недійсною приватизації, зміну договору найму жилого приміщення та за зустрічним позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням. 

ОСОБА_2 звернувся з апеляційною скаргою на увалу суду першої інстанції, в прийнятті якої ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва  від 4 лютого 2004 року, залишеною без змін ухвалою апеляційного суду м. Києва від 19 квітня 2004 року, було відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_2 ставиться питання про повне скасування оскаржуваних судових рішень та направлення справи на новий розгляд в апеляційний суд м. Києва, з підстав порушення судами норм процесуального права.

Згідно ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду, чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Встановлено, і це вбачається з матеріалів справи, що судові рішення ухвалено з додержанням судом норм матеріального та процесуального права і доводи скарги їх висновків не спростовують.

Доводи касаційної скарги про те, що розгляд справи та постановлення рішення проведено з порушенням норм матеріального та процесуального права є необґрунтованими, оскільки суперечать фактичним обставинам справи. 

Відсутні і передбачені ст. 338 ЦПК України підстави для обов'язкового скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне відмовити у задоволенні касаційної скарги.

Керуючись ст.ст. 331, 332, 337 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

у  х  в  а  л  и  л  а :

Касаційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 2 червня 2003 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 19 квітня 2004 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.