Справа № 11-а-1832  

Категорія КК: ч. 2  ст.  186

Головуючий у першій інстанції Ясельський A.M.

Доповідач Ковальська В.В.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

 МІСТА КИЄВА

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 грудня 2008 року                 Колегія суддів судової палати у кримінальних

справах Апеляційного суду м.  Києва у складі: головуючого - судді Стрижко С. І. суддів Ковальської В.В.,  Лясковської В.І. за участю прокурора Петренко О.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.  Києві справу за апеляцією засудженого ОСОБА_1  на вирок Святошинського районного суду м.  Києва від 10 жовтня 2008 року

встановила:

Вироком Святошинського районного суду м.  Києва від 10 жовтня 2008 року

ОСОБА_1,  ІНФОРМАЦІЯ_1 народження,  прож. в АДРЕСА_1,  судимий 30.08.2006 року Святошинським районним судом м.  Києва за   ч.   1    ст.    186   КК   України   на   2   роки позбавлення волі із застосуванням  ст.  75 КК України,  з іспитовим строком на 2 роки засуджений за ч. 2  ст.  186 КК України на чотири роки позбавлення волі. На підставі  ст.  71 КК України до призначеного покарання частково приєднана невідбута частина покарання за вироком Святошинського районного суду м.  Києва від 30.08.2006 року і призначено остаточно покарання - чотири роки один місяць позбавлення волі.

Згідно з вироком ОСОБА_1  засуджений за те,  що 21.07.2008 року близько 17 години 10 хвилин біля будинку АДРЕСА_2 він,  перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння,  відкрито із застосуванням

насильства,  яке не є небезпечним для життя та здоров'я,  викрав у потерпілої ОСОБА_2 мобільний телефон «Нокіа»,  вартістю 1760 гривень. ОСОБА_1  з метою заволодіння телефоном потерпілої ОСОБА_2 штовхнув її в плече,  від чого потерпіла впала на землю,  а телефон випав з її рук. Потерпіла встала і підняла телефон. Тоді ОСОБА_1  знову наніс ОСОБА_2 удар по тулубу,  від якого потерпіла впала,  а підсудний вирвав з її руки телефон.

В апеляції засуджений ОСОБА_1 ,  вважаючи,  що йому призначено надто суворе покарання,  просить вирок суду змінити і застосувати до нього вимоги  ст.  69 КК України. Апелянт вказує на те,  що при призначенні покарання суд не врахував його сімейного стану,  характеристики з місця проживання та не у повному обсязі врахував його ставлення до вчиненого злочину,  а саме те,  що він щиро розкаявся та сприяв слідству.

Заслухавши доповідача,  прокурора,  який заперечував проти задоволення апеляції та просив вирок суду залишити без змін,  перевіривши матеріали справи та доводи апеляції,  колегія суддів вважає,  що апеляція до задоволення не підлягає,  а вирок суду належить залишити без змін,  виходячи з таких підстав.

Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_1  у вчиненні зазначеного у вироку злочину,  при обставинах встановлених судом,  відповідає фактичним обставинам справи і підтверджений доказами,  перевіреними судом в порядку,  передбаченому ч. 3  ст.  299 КГЖ України.

Дії ОСОБА_1  за ч. 2  ст.  186 КК України кваліфіковані правильно.

При призначенні покарання суд,  врахувавши ступінь тяжкості вчиненого злочину та особу винного,  який позитивно характеризується,  є раніше судимим,  обґрунтовано призначив ОСОБА_1  покарання у виді позбавлення волі у мінімальному розмірі,  передбаченому санкцією ч. 2  ст.  186 КК України.

Також суд правильно призначив ОСОБА_1 покарання за правилами,  передбаченими  ст.  71 КК України.

Посилання апелянта на те,  що суд не врахував його щирого каяття та сприяння слідству у розкритті злочину не можуть бути взятими до уваги,  оскільки в матеріалах справи немає даних про те,  що ОСОБА_1  активно сприяв розкриттю злочину та щиро розкаявся у вчиненому злочині.

Крім того,  в матеріалах справи відсутні обставини,  які б пом'якшували покарання та істотно знижували ступінь тяжкості вчиненого злочину і які могли б бути підставою для застосування до ОСОБА_1  вимог  ст.  69 КК України при призначенні покарання.

Виходячи з наведеного,  колегія суддів не вбачає підстав для пом'якшення покарання,  призначеного ОСОБА_1  судом першої інстанції,  тому його апеляція не задовольняється.

Керуючись  ст.   ст.  365,  366 КПК України,  колегія суддів,  -

ухвалила:

Апеляцію ОСОБА_1  залишити без задоволення,  а вирок Святошинського районного суду м.  Києва від 10 жовтня 2008 року щодо ОСОБА_1 - без змін.