У х в а л а

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

 

Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

 

головуючого	Верещау В.М.,
суддів	Пивовара В.Ф., Лавренюка М.Ю.,
за участю прокурора	Казнадзея В.В.,

розглянувши в судовому засіданні 13 липня 2006 року в м. Києві кримінальну справу за касаційними скаргами ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на вирок апеляційного суду Житомирської області від 25 березня 2006 року,

 

в с т а н о в и л а :

 

         Зазначеним вироком скасований вирок Богунського районного суду             м. Житомира від 27 грудня 2005 року, яким засуджені:

 

                            ОСОБА_2,

                            ІНФОРМАЦІЯ_1, -

 

за ст. 187 ч. 2 КК України із застосуванням ст. 69 КК України на 3 роки обмеження волі без конфіскації майна;

за ст. 304 КК України - на 1 рік обмеження волі.

 

         На підставі ст. 70 КК України остаточно до відбування призначено 3 роки обмеження волі без конфіскації майна;

 

                            ОСОБА_1,

                            ІНФОРМАЦІЯ_2, -

за ст. 187 ч. 2 КК України із застосуванням ст. 69 КК України - на 2 роки обмеження волі без конфіскації майна.

 

         Вироком апеляційного суду ОСОБА_2, -

засуджений за ст. 187 ч. 2 КК України із застосуванням ст. 69 КК України на 4 роки позбавлення волі без конфіскації майна;

за ст. 304 КК України на 2 роки позбавлення волі.

 

         На підставі ст. 70 КК України остаточно до відбування призначено 4 роки позбавлення волі без конфіскації майна;

 

         ОСОБА_1, -

         за ст. 187 ч. 2 КК України із застосуванням ст. 69 КК України на 2 роки позбавлення волі без конфіскації майна.

 

         Стягнуто з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 солідарно на користь ОСОБА_3  4000 грн. на відшкодування моральної шкоди та 461 грн. 92 коп. - на користь медичного відділу УМВС України в Житомирській області.

 

         Засуджені визнані винними у вчиненні злочинів за таких обставин.

 

         12 лютого 2005 року близько 00 год. 30 хвилин. у м. Житомирі біла кафе-бару “ІНФОРМАЦІЯ_3”, що АДРЕСА_1, ОСОБА_2, достовірно знаючи, що його двоюрідний брат ОСОБА_1 ще є неповнолітнім, запропонував йому незаконно заволодіти чужим майном, з чим останній погодився.

 

         Реалізуючи спільний злочинний намір, в цей же день та час             ОСОБА_2 разом із ОСОБА_1 біля будинку АДРЕСА_2  з метою заволодіння чужим майном, застосовуючи насильство, небезпечне для життя та здоров'я потерпілого, вчинили розбійний напад на перехожого гр. ОСОБА_3

 

         ОСОБА_2 наніс один удар кулаком у потиличну частину голови потерпілого ОСОБА_3, який впав та намагався чинити опір. З метою подолання волі потерпілого до опору, ОСОБА_2 навалився своїм тілом на потерпілого і кулаками став утримувати його на землі.

 

         В цей час ОСОБА_1 наніс один удар правою ногою в потиличну частину голови потерпілого ОСОБА_3, від чого останній втратив свідомість.

 

         В результаті нанесених ударів потерпілому ОСОБА_3 були спричинені легкі тілесні ушкодження з короткочасним розладом здоров'я.

 

         Обшукавши кишені непритомного потерпілого, ОСОБА_1 заволодів майном, яке належало потерпілому ОСОБА_3 - мобільним телефоном та ножем, а всього на загальну суму 1158 грн.

 

         У касаційних скаргах;

засуджений ОСОБА_1, не оспорюючи доведеність винності і правильність кваліфікації дій, покликається на суворість призначеного покарання, яке просить обрати із застосуванням ст. ст. 69, 75 КК України і не пов'язане з позбавленням волі;

доводи скарги засудженого ОСОБА_2 аналогічні доводам скарги ОСОБА_1.

 

         Заслухавши доповідь судді, виступи прокурора, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що касаційні скарги не підлягають задоволенню.

 

         Висновок суду про винність ОСОБА_2 і Вітвіцькому у вчиненні злочинів, за які вони засуджені, ґрунтується на зібраних у справі і перевірених у судовому засіданні доказах, що і в скаргах не оспорюється. Дії засуджених кваліфіковані правильно.

 

         Покликання у скаргах на суворість призначеного покарання безпідставні.

 

         Згідно зі ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

 

         При цьому закон зобов'язує враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Ці вимоги закону дотримані апеляційним судом при призначенні покарання обом засудженим.

 

         Суд обґрунтовано врахував, що ними скоєно злочин, віднесений законом до тяжких.

 

         ОСОБА_2 і ОСОБА_1 вчинили злочин, у нетверезому стані, що є обставиною яка обтяжує покарання.

 

         Разом з тим суд врахував дані про особу ОСОБА_2 і ОСОБА_1, пом'якшуючі покарання обставини на які засуджені покликаються у скаргах, з урахуванням чого кожному з них призначено покарання із застосуванням ст. 69 КК України.

 

         Підстав до звільнення від покарання з випробуванням, як про це ставиться питання у касаційних скаргах, колегія суддів не знаходить.

 

         Керуючись ст. ст. 395, 396 КПК України, колегія суддів,

 

у х в а л и л а :

 

            Касаційні скарги ОСОБА_2 і ОСОБА_1 залишити без задоволення, а вирок колегії суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Житомирської області від 28 березня 2006 року  щодо них залишити без змін.

Судді:

 

В.М. Верещак                      М.Ю. Лавренюк                               В.Ф. Пивовар