У х в а л а

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

 Верховного Суду України у складі:

розглянула в судовому засіданні 29 червня 2006 року в м. Києві кримінальну справу за касаційним поданням заступника прокурора Запорізької області Єрьоміна А. на вирок Гуляйпільського районного суду Запорізької області від 19 травня 2005 року.

Цим вироком з уточненнями, внесеними постановою Гуляйпільського районного суду Запорізької області від 5 вересня 2005 року, засуджено

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

неодноразово судимого, останнього разу -

15 березня 2001 року за ст. ст. 94, 44 КК України

на чотири роки позбавлення волі, звільненого

11 липня 2003 року умовно-достроково

на один рік один місяць 24 дні,

за ч. 3 ст. 185 КК України із застосуванням ст. 69 КК України на один рік позбавлення волі, а на підставі ч. 6 ст. 82 і ч. 1 ст. 71 КК України за сукупністю вироків остаточно йому призначено один рік один місяць позбавлення волі.

В апеляційному порядку справа не переглядалася.

Суд визнав ОСОБА_1 винуватим в тому, що він 2 грудня 2003 року за попередньою змовою з ОСОБА_2 з корпусу ІНФОРМАЦІЯ_1, розташованого на території АДРЕСА_1, вчинили крадіжку електродвигуна на суму 750 грн.

У касаційному поданні прокурор просить скасувати вирок щодо ОСОБА_1 ,  а справу - направити на новий судовий розгляд через неправильне застосування кримінального закону. Не оспорюючи правильності встановлення судом фактичних обставин справи та юридичної оцінки вчиненого ОСОБА_1, твердить, що суд мав призначити покарання винуватому за останнім вироком на підставі ч. 4 ст. 71 КК України.

Цим же вироком засуджено ОСОБА_2 і ОСОБА_3, щодо яких судове рішення не оскаржується і касаційне подання не принесено.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, думку прокурора, яка підтримала касаційне подання та просила скасувати вирок з направленням справи на новий судовий розгляд, перевіривши матеріали кримінальної справи та обговоривши доводи касаційного подання, колегія суддів вважає, що подання підлягає задоволенню з наступних підстав.

Місцевий суд вірно встановив фактичні обставини справи і правильно кваліфікував дії ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 185 КК України, але залишив поза увагою дані про те, що ОСОБА_1 був засуджений вироком від 15.03.2001 року за ст. ст. 94, 44 КК України на чотири роки позбавлення волі та звільнений 11.07.2003 року умовно-достроково на один рік один місяць 24 дні.

У такому разі суд мав призначити покарання винуватому за правилами ч. 4 ст. 71 КК України, яка передбачає, що остаточне покарання за сукупністю вироків має бути більшим від покарання, призначеного за новий злочин, а також від невідбутої частини покарання за попереднім вироком, проте не зробив цього.

Таке неправильне застосування кримінального закону відповідно до положень п. 2 ст. 398 КПК України є підставою для скасування вироку і направлення справи на новий судовий розгляд для усунення зазначених недоліків.

На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 394 - 398 КПК України, колегія суддів

ухвалила:

касаційне подання прокурора задовольнити. Вирок Гуляйпільського районного суду Запорізької області від 19 травня 2005 року щодо ОСОБА_1, а також постанову Гуляйпільського районного суду Запорізької області від 5 вересня 2005 року скасувати, а кримінальну справу - направити на новий судовий розгляд.

Судді:

Лавренюк М.Ю.                                         Редька А.І.                                  Кривенда О.В.