АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"23" липня 2009 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Тернопільської області в складі:
Головуючого – Фащевської Н.Є.
Суддів – Гурзеля І.В., Демковича Ю.Й.
при секретарі – Парандюк С.М.
з участю сторін - ОСОБА_1 .,
ОСОБА_2 ., адвоката ОСОБА_3 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Кременецького районного суду від 17 березня 2009 року по справі за її позовом до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та поділ земельної ділянки, -
ВСТАНОВИЛА:
В липні 2008 року ОСОБА_1 . звернулась з позовом до ОСОБА_2 . про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та поділ земельної ділянки.
Рішенням Кременецького районного суду від 17 березня 2009 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та поділ земельної ділянки задоволено. Проведено поділ земельної ділянки, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 згідно проведеної земельно-технічної експертизи Тернопільським відділенням Київського науково-дослідного інституту судових експертиз по третьому варіанту поділу згідно додатку- схеми №3, виділивши в натурі (на місцевості) земельні ділянки, пропорційно до розміру їх часток у спільній сумісній власності на будинок та відповідно до фактичного користування наступних розмірів: позивачці ОСОБА_1 – 1145,00 кв.м.; відповідачу ОСОБА_2 – 1796,00 кв.м.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 . просить рішення Кременецького районного суду від 17.03.2009 р. скасувати, справу направити на новий розгляд, посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Заслухавши апелянта, відповідача та його представника, дослідивши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог вбачається, що апеляційна скарга є обгрунтованою і підлягає до задоволення.
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що домоволодіння АДРЕСА_1 належить двом співвласникам: ОСОБА_1 – 30/100 реальних частин домоволодіння, ОСОБА_2 – 70/100 реальних частин домоволодіння і відповідно до вказаних долей було проведено розподіл будинковолодіння.
Однак з таким висновком суду першої інстанції погодитись не можна, оскільки він не відповідає обставинам справи.
Так колегією апеляційного суду встановлено що сторонам на праві спільної часткової власності належить будинковолодіння в АДРЕСА_1 по ? частині кожному, що підтверджується договором дарування від 22.12.2004 року (а.с.22), та свідоцтвами про право власності на нерухоме майно сторін (а.с.4, 21)
У відповідності до постанови Пленуму Верховного Суду України “Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок” від 4.10.1991 року №7- спорудження господарських будинків (сараїв, гаражів тощо) не є підставою для збільшення встановленого раніше розміру частки в праві власності на будинок.
Таким чиним частку відповідача ОСОБА_2 . не може бути враховано збільшеною до 70/100 за рахунок узаконення самовільно збудованого господарського будинку попереднім власником в 2002 році.
У відповідності до постанови Пленуму Верховного Суду України “Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ” від 16 квітня 2004 року № 7 -виходячи з того, що порядок користування спільною земельною ділянкою, у тому числі тієї, на якій розташовані належні співвласникам жилий будинок, господарські будівлі та споруди, визначається насамперед їхньою угодою залежно від розміру їхніх часток у спільній власності на будинок, суд відповідно до ст.88 ЗК бере до уваги цю угоду при вирішенні спорів як між ними самими, так і за участю осіб, котрі пізніше придбали відповідну частку в спільній власності на землю або на жилий будинок і для яких зазначена угода також є обов’язковою. Це правило стосується тих випадків, коли жилий будинок було поділено в натурі.
Суд може не визнати угоду про порядок користування земельною ділянкою, коли дійде висновку, що угода явно ущемляє законні права когось зі співвласників, позбавляє його можливості належно користуватися своєю частиною будинку, фактично включає його з числа користувачів спільної земельної ділянки, суперечить архітектурно-будівельним, санітарним чи протипожежним правилам.
Якщо до вирішення судом спору між співвласниками жилого будинку розмір часток у спільній власності на земельну ділянку, на якій розташовані будинок, господарські будівлі то споруди, не визначався або вона перебувала у користуванні співвласників і ними не було досягнуто угоди про порядок користування нею, суду при визначенні частини спільної ділянки, право на користування якою має позивач (позивачі), слід виходити з розміру його (їх) частки у вартості будинку, господарських будівель та споруд на час перетворення спільної сумісної власності на спільну часткову чи на час виникнення останньої.
Як вбачається з пояснень сторін сторони не мають спору і визначились з порядком користування городом. Як пояснила позивач-апелянт ОСОБА_1 . вона бажає визначити порядок користування приналежною їм з відповідачем на праві користування, частиною земельної ділянки, призначеної для обслуговування будинковолодіння. За таких обставин проведення поділу земельної ділянки між сторонами є невірним, оскільки вони не є співвласниками вказаної земельної ділянки а землекористувачами, тому в даному випадку слід уточнити позовні вимоги та визначити між сторонами порядок користування спірною земельною ділянкою.
За вказаних обставин висновки суду не відповідають обставинам справи, що є підставою для скасування рішення суду.
Також ОСОБА_1 . заявляла позовні вимоги що до усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою, однак ці позовні вимоги не розглянуті і не обговорювались вони в мотивувальній частині рішення , що є підставою для направлення справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.
Керуючись п.5 ст.307, ст.309, п.5 ст.311, ст.ст. 314, 315, 324, 325 ЦПК України, колегія суддів,-
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Рішення Кременецького районного суду від 17 березня 2009 року скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд в Кременецький районний суд в іншому складі.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.
Головуючий –
Судді –