АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 червня 2006 року місто Луцьк
Колегія судців судової палати у цивільних справах апеляційного суду Волинської області в складі:
головуючого - судді Мудренко Л.І.
суддів - Данилюк В.А., Карпук А.К.
при секретарі - Грицюк О. П.
з участю представників відповідачів ОСОБА_1,ОСОБА_2.
представників третьої особи на стороні відповідача,яка не заявляє самостійних
вимог,ОСОБА_3.,ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку справу за адміністративним
позовом ОСОБА_5 до Державної податкової адміністрації у
Волинській області, Ковельської міжрайонної державної податкової інспекції про
бездіяльність щодо невиплати коштів за апеляційною скаргою представника позивача
ОСОБА_6 на постанову Луцького міськрайонного суду від 22
березня 2006 року,
встановила:
17 березня 2005 року ОСОБА_5 звернувся в суд з адміністративним позовом на бездіяльність Державної податкової адміністрації у Волинській області, Ковельської міжрайонної державної податкової інспекції щодо невиплати коштів. Покликався на те, що служив інспектором чергової частини міжрайонного головного відділу податкової міліції Ковельської ОДПІ з 24.12.1999 року по 01.07.2004 року. Наказом ДПА у Волинській області від 30.06.2004 року № 123-0 звільнений з податкової міліції у відставку Збройних Сил України за п.65 „а" (за віком). При проведенні розрахунку йому не було виплачено заробітку плату за перевищення нормальної тривалості робочого часу в розмірі 26400 грн., компенсацію за продовольчі пайки за 11 місяців в сумі 572 грн., грошове забезпечення за 16 років в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, що складає 10079,04 грн. Розрахунок з ним не проведений до цього часу, а тому середній заробіток за час затримки складає 11338,72 грн. Просив суд зобов"язати відповідачів виплатити йому зазначені суми коштів.
Під час розгляду справи позивач збільшив і уточнив позовні вимоги, просив визнати протиправною бездіяльність Ковельської міжрайонної державної податкової інспекції Волинської області щодо невиплати заробітної плати за перевищення
Справа № 22-а-165/06 Категорія 26
Головуючий у 1 інстанції Савицька Н.В. Доповідач Мудренко Л.І.
нормальної тривалості робочого часу в розмірі 26400 грн. за період 2000-2004 р., середнього заробітку за час затримки розрахунку в розмірі 11338,72 грн., грошової допомоги в розмірі 50% місячного грошового забезпечення в сумі 10079,04 грн., компенсації за продовольчий пайок в розмірі 572 грн. та стягнути з відповідача зазначені кошти.
Ухвалою суду як третю особу на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог, залучено Відділ Державної служби охорони при УМВС України у Волинській області.
Постановою Луцького міськрайонного суду від 22 березня 2006 року позов задоволено частково. Постановлено визнати протиправною бездіяльність Ковельської міжрайонної державної податкової інспекції Волинської області щодо невиплати ОСОБА_5 заборгованості по заробітній платі за перевищення нормальної тривалості робочого часу. Стягнути з Ковельської міжрайонної державної податкової інспекції Волинської області в користь ОСОБА_5 суму в розмірі 10178 грн. заборгованості по заробітній платі за перевищення нормальної тривалості робочого часу. В решті вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі представник позивача ОСОБА_6, покликаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов в повному об"ємі.
Апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з таких підстав.
При розгляді справи судом першої інстанції встановлено, що позивач ОСОБА_5 проходив службу в органах внутрішніх справ з 20.07.1987 р. по 24.12.1999 р., а з 24.12.1999 р. по 01.07.2004 року служив в органах податкової міліції - Ковельської ОДПІ Волинської області. Звільнений з податкової міліції наказом від 30.06.2004 року № 123-0 у відставку Збройних Сил України за п.65 „а" (за віком) відповідно до Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ України.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог ОСОБА_5 в частині стягнення компенсації за продовольчий пайок, суд виходив з того, що видача продовольчого пайка працівникам органів податкової міліції була передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 12.03.1996 року №313 „Про норми забезпечення продовольчим пайком військовослужбовців Збройних Сил України та інших формувань, утворених відповідно до законодавства, військовослужбовців та осіб рядового і начальницького складу Міністерства внутрішніх справ" і зазначене положення діяло до прийняття постанови КМУ від 29.03.2002 року № 426 „Про норми харчування військовослужбовців Збройних Сил України та інших військових формувань", якою продовольчий пайок для рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ не передбачався. Крім того, Законом України „Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів" від 17.02.2002 року призупинено дію частини 2 ст.9 Закону України „Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" в частині одержання військовослужбовцями продовольчих пайків або за їх бажанням грошової компенсації замість них.
З огляду на вищенаведене, суд дійшов правильного висновку про безпідставність вимог позивача в частині стягнення компенсації за продовольчий пайок.
Колегія суддів вважає, що судом підставно відмовлено в задоволенні вимог ОСОБА_5 в частині стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку в порядку ст.ст. 47, 116 КЗпП України, оскільки норми законодавства про працю, що регулюють припинення трудових відносин, до правовідносин по проходженню служби в податковій міліції не застосовуються.
Постановою КМУ від 17.07.1992 р № 393 „Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького та рядового складу органів внутрішніх справ та членам їх сімей" особам, які звільняються зі служби, передбачено виплату грошової допомоги в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.
З наявних у матеріалах справи доказів, судом встановлено, що позивачу ОСОБА_5 при звільненні в повному об"ємі виплачена грошова допомога в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний календарний рік служби в податковій міліції, а саме з 24.12.1999 року по 01.07.2004 року, в розмірі 2163 грн. 80 коп., що не оспорюється позивачем.
Ненарахування і невиплата відповідачем Ковельською МДПІ грошового забезпечення за останніх 16 років є правомірною, оскільки в період з 20.07.1987 р по 24.12.1999 р. позивач проходив службу у Відділі Державної служби охорони при УМВС України у Волинській області, яким була виплачена грошова допомога в розмірі 5 місячного грошового забезпечення в день звільнення позивача з ВДСО.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 14.09.1991 року № 197 „Про порядок компенсації особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за службу понад установлений законодавством робочий час, а також у дні щотижневого відпочинку та святкові дні" при залученні осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, які утримуються за рахунок коштів республіканського та місцевих бюджетів, а також коштів, що надходять за договорами від міністерства, відомства, підприємств, установ, організацій і громадян, до несення служби понад установлений законодавством робочий час оплата їхньої праці за цей час проводиться у розмірах передбачених законодавством України про працю з розрахунку посадового окладу й спеціального звання.
Судом встановлено, що позивачу за період 2000-2004 рр. відповідачем Ковельською МДПІ не виплачено заробітну плату за перевищення нормальної тривалості робочого часу. А тому суд обґрунтовано визнав протиправною бездіяльність відповідача щодо невиплати зазначених коштів позивачу.
Разом з тим, частково задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_5 і стягуючи з відповідача 10178 грн. заборгованості по заробітній платі за перевищення нормальної тривалості робочого часу, суд першої інстанції, правильно зазначивши в постанові, що за основу підрахунків взято щомісячний оклад та оплату за спеціальне звання позивача, не перевірив правильності представлених відповідачем розрахунків, а отже неправильно визначив суму коштів, що підлягає до стягнення. Відповідно наданих розрахунків заборгованість по заробітній платі за перевищення нормальної тривалості робочого часу складає 3927 грн. 45 коп., яка і підлягає стягненню з відповідача.
Тому постанова суду в цій частині підлягає до скасування з постановленням нової.
Керуючись ст.ст. 198, 202, 205, 207 Кодексу адміністративного судочинства України, Постановою Кабінету Міністрів України від 14 вересня 1991 року № 197 „Про порядок компенсації особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за службу понад установлений законодавством робочий час, а також у дні щотижневого відпочинку та святкові дні", колегія суддів
ПОСТАНОВИЛА:
Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_6 задовольнити частково.
Постанову Луцького міськрайонного суду від 22 березня 2006 року в частині стягнення з Ковельської міжрайонної державної податкової інспекції 10178 грн. заборгованості по заробітній платі за перевищення нормальної тривалості робочого часу скасувати.
Стягнути з Ковельської міжрайонної державної податкової інспекції Волинської області в користь ОСОБА_5 3927 (три тисячі дев'ятсот двадцять сім) гривень 45 коп. заборгованості по заробітній платі за перевищення нормальної тривалості робочого часу.
В решті постанову суду залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з дня набрання постановою законної сили.