5
Справа № 2-3386/09
Р І Ш Е Н Н Я
Іменем України
12 серпня 2009 року Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпропетровська
в складі: головуючого - судді Варенко О.П.,
секретаря Завгородньої Л.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Дніпропетровську
справу за позовом ОСОБА_1 до Міського комунального
підприємства «Дніпроліфт» про зобов’язання вчинити дії, стягнення матеріальної
та моральної шкоди,
В С Т А Н О В И В:
Позивач ОСОБА_1. звернувся до суду з позовом до відповідача Міського
комунального підприємства «Дніпроліфт» про зобов’язання вчинити дії, стягнення
матеріальної та моральної шкоди, посилаючись на те, що у відповідності до
рішення Дніпропетровської міської ради № 57/26 від 26.12.2007р. відповідачем на
момент подання ним позовної заяви був виконавцем послуг технічного
обслуговування ліфтів жилого фонду м. Дніпропетровськ, з покладанням на нього
зобов'язання відповідальності за технічне становище та належну експлуатацію
ліфтів.
Він, як мешканець будинку АДРЕСА_1, є споживачем послуг МКП
„Дніпроліфт".
У грудні 2008 року напередодні великих новорічних свят ліфт у під'їзді, де він
мешкає, тобто за адресою: АДРЕСА_1, перестав перевозити пасажирів.
10 січня 2009 року мешканцями п'ятого поверху його під'їзду було складено акт
про цей прикрий факт.
12 січня 2009 року цей акт було вручено працівнику відповідача ОСОБА_2. за
адресою вул. АДРЕСА_2 Однак як і раніше ніяких дій МКП „Дніпроліфт" не
здійснив.
19 січня 2009 року копію цього акту було направлено рекомендованим листом на
адресу МКП „Дніпроліфт".
Не дочекавшись від МКП „Дніпроліфт" реакції на всі їх звернення, 02 лютого 2009
року мешканцями п'ятого поверху його під'їзду було складено акт-претензію про
те, що ліфт за адресою АДРЕСА_1, як і до того не перевозить
пасажирів.
04 лютого 2009 року копію цього акту також було направлено рекомендованим
листом на адресу МКП „Дніпроліфт". Ніякої відповіді на це їх звернення до
самого дня подання ним даного позову 02 березня 2009 року вони також не
отримали.
Вважає, що дана бездіяльність відповідача порушує його права на одержання
послуг належної якості відповідно до ст.4 Закону України «Про захист прав
споживачів».
Крім того, відповідач завдав йому також моральну шкоду, оскільки він та його
сім’я, в тому числі 80-тирічна хвора мати, учасник війни, більше місяця були
позбавлені можливості користуватись ліфтом, що шкодило їх здоров’ю. Просить
врахувати завдані йому та членам його родини душевні хвилювання в зв’язку з
противною поведінкою відповідача, демонструванням неповаги до їх цивільних прав
та прав споживачів.
На підставі викладеного просить: зобов'язати МКП „Дніпроліфт" здійснювати
належну роботу ліфту в під’їзді блоку З будинку АДРЕСА_1, а саме
перевезення пасажирів 5-го поверху; стягнути з відповідача на його користь 48
грн.90 коп. за завдані збитки; стягнути з відповідача на його користь в якості
компенсації за завдану моральну шкоду грошову суму в розмірі 1000 грн. та
судові витрати покласти на відповідача; зменшити розмір оплати послуг МКП
«Дніпроліфт» за час надання послуг неналежної якості.
В судовому засіданні позивач надав пояснення, аналогічні викладеним в позовній
заяві, на позові наполягає.
Представник відповідача ОСОБА_3. пояснив, що відповідач позов не визнає,
оскільки обслуговування ліфтів в будинку позивача в зазначений ним період
здійснював субпідрядник ТОВ «Лифт-ремонт», просив при винесенні рішення
врахувати, що рахунки відповідача арештовані, більше шести місяців працівники
не одержують заробітну плату, кошти на ремонт ліфтів відсутні.
Вислухавши сторони, дослідивши докази в їх сукупності, суд встановив, що у
відповідності до рішення Дніпропетровської міської ради № 57/26 від
26.12.2007р. відповідач є виконавцем послуг технічного обслуговування ліфтів
жилого фонду м.Дніпропетровськ, з покладанням на нього зобов'язання відповідати
за технічне становище та належну експлуатацію ліфтів.
Позивач, як мешканець будинку АДРЕСА_1, є споживачем послуг МКП
„Дніпроліфт".
У грудні 2008 року напередодні новорічних свят ліфт у під'їзді, де мешкає
позивач, тобто за адресою АДРЕСА_1, перестав перевозити пасажирів.
10 січня 2009 року мешканцями п'ятого поверху його під'їзду по цьому факту було
складено акт (а.с.4).
12 січня 2009 року цей акт було вручено працівнику відповідача ОСОБА_2. за
адресою вул. АДРЕСА_2 (а.с.4, зворотій бік). Однак як і раніше ніяких
дій МКП „Дніпроліфт" не здійснив.
19 січня 2009 року копію зазначеного вище акту було направлено рекомендованим
листом на адресу МКП „Дніпроліфт".
Не дочекавшись від МКП „Дніпроліфт" реакції на всі їх звернення, 02 лютого 2009
року мешканцями п'ятого поверху його під'їзду було складено акт-претензію про
те, що ліфт за адресою АДРЕСА_1, як і до того не перевозить
пасажирів (а.с.5).
04 лютого 2009 року копію цього акту також було направлено рекомендованим
листом на адресу МКП „Дніпроліфт". Ніякої відповіді на це їх звернення до
самого дня подання даного позову позивачем 02 березня 2009 року вони також не
отримали. Вартість послуг пошти за направлення відповідачу кореспонденції
склала 3 грн.70 коп. (а.с.6).
Відповідно до ст. 15 Закону України „Про звернення громадян" керівники та
посадові особи підприємств незалежно від форм власності, до повноважень яких
належить розгляд заяв (клопотань), зобов'язані об'єктивно і вчасно розглядати
їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного
законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки
розгляду заяв (клопотань).
Відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов'язковому порядку
дається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить
вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або
особи, яка виконує його обов'язки.
Рішення про відмову в задоволенні вимог, викладених у заяві (клопотанні),
доводиться до відома громадянина в письмовій формі з посиланням на Закон і
викладенням мотивів відмови, а також із роз'ясненням порядку оскарження
прийнятого рішення.
Керівництво МКП „Дніпроліфт" неоднарозово знехтувало ці вимоги ст. 15 Закону
України „Про звернення громадян".
Відповідно до ст.4 Закону України „Про захист прав споживачів" споживачі під
час використання продукції, яка реалізується на території України, для
задоволення своїх особистих потреб мають право на необхідну, доступну,
достовірну та своєчасну інформацію про продукцію.
Відповідно до ст.21 Закону України „Про захист прав споживачів" права споживача
вважаються в будь-якому разі порушеними, якщо будь-яким чином (крім випадків,
передбачених законом) обмежується право споживача на одержання необхідної,
доступної, достовірної та своєчасної інформації про відповідну продукцію.
Відповідно до ст. 20 Закону України „Про житлово-комунальні послуги" споживач
має право одержувати в установленому законодавством порядку необхідну
інформацію про перелік житлово-комунальних послуг, їх вартість, загальну
вартість місячного платежу, структуру ціни/тарифу, норми споживання, порядок
надання житлово-комунальних послуг, їх споживчі властивості тощо, а виконавець
зобов'язаний її надавати.
Такий порядок одержання необхідної інформації установлено Законом України „Про
інформацію", зокрема ст.9 та ст.43.
Ст.29 Закону України „Про інформацію" передбачає, що доступ до відкритої
інформації забезпечується шляхом безпосереднього її надання заінтересованим
громадянам.
Ст.29 Закону України „Про інформацію" встановлює також, що обмеження права на
одержання відкритої інформації забороняється законом.
Відповідно до п.4 ч.1 ст.20 Закону України „Про захист прав споживачів"
споживач має право на усунення протягом строку, встановленого договором або
законодавством, виявлених недоліків у наданні житлово-комунальних послуг.
Відповідно до п.6 ч.2 ст. 21 Закону України „Про житлово-комунальні послуги"
виконавець зобов'язаний розглядати у визначений законодавством термін претензії
та скарги споживачів.
Відповідно до п.1 ч.З ст. 10 Закону України „Про захист прав споживачів"
споживач має право вимагати безоплатного усунення недоліків у виконаній роботі
(наданій послузі) у розумний строк.
Відповідно до ст. 18 Закону України „Про житлово-комунальні послуги" у разі
порушення виконавцем умов договору споживач має право викликати його
представника для складення та підписання акта-претензії споживача, в якому
зазначаються строки, види, показники порушень тощо.
Акт-претензія споживача подається виконавцю, який протягом трьох робочих днів
вирішує питання про перерахунок платежів або видає письмово споживачу
обґрунтовану письмову відмову в задоволенні його претензій.
Відповідно до ст. 18 Закону України „Про звернення громадян" громадянин, який
звернувся із заявою чи скаргою до підприємства незалежно від форм власності має
право одержати письмову відповідь про результати розгляду заяви чи скарги.
Відповідно до ст. 19 Закону України „Про звернення громадян" підприємства
незалежно від форм власності, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх
повноважень зобов'язані:
об'єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги;
невідкладно вживати заходів до припинення неправомірних дій, виявляти, усувати
причини та умови, які сприяли порушенням;
забезпечувати поновлення порушених прав, реальне виконання прийнятих у зв'язку
з заявою чи скаргою рішень;
письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і
суть прийнятого рішення.
Керівництво МКП „Дніпроліфт" знехтувало ці вимоги ст. 18, ст. 19 Закону України
„Про звернення громадян" та п.6 ч.2 ст. 21 Закону України „Про житлово-
комунальні послуги".
Відповідно до ст.24 Закону України „Про звернення громадян" особи, винні у
порушенні цього Закону України „Про звернення громадян", несуть цивільну,
адміністративну або кримінальну відповідальність, передбачену законодавством
України.
Ст.47 Закону України „Про інформацію" передбачає відповідальність за порушення
законодавства про інформацію, зокрема за несвоєчасне надання інформації.
Порушення законодавства України про інформацію тягне за собою дисциплінарну,
цивільно-правову, адміністративну або кримінальну відповідальність згідно з
законодавством України.
Відповідно до ст.44 Закону України „Про інформацію" учасники інформаційних
відносин зобов'язані компенсувати шкоду, заподіяну при порушенні законодавства
про інформацію
Відповідно до ст.49 Закону України „Про інформацію" у випадках, коли
правопорушенням, вчиненим суб'єктом інформаційної діяльності, завдано
матеріальної чи моральної шкоди фізичним особам, винні особи відшкодовують її
добровільно або на підставі рішення суду.
Відповідно до ст. 4 Закону України „Про захист прав споживачів" споживачі мають
право на звернення до суду за захистом порушених прав, зокрема у даному випадку
прав, які гарантовані споживачу п.6 ч.2 ст. 21 Закону України „Про житлово-
комунальні послуги" та ст. 18, ст. 19 Закону України „Про звернення громадян".
Відповідно до ст.22 Закону України „Про захист прав споживачів" при задоволенні
вимог споживача суд одночасно вирішує питання щодо відшкодування моральної
(немайнової) шкоди.
Відповідно до ст. 20 Закону України „Про житлово-комунальні послуги" споживач
має право одержувати вчасно житлово-комунальні послуги згідно із законодавством
та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг, а відповідно до ст.
21 Закону України „Про житлово-комунальні послуги" виконавець зобов'язаний
забезпечувати вчасно надання житлово-комунальних послуг згідно із
законодавством та умовами договору.
Відповідно до ст.4 Закону України „Про захист прав споживачів" споживачі під
час використання продукції, яка реалізується на території України, для
задоволення своїх особистих потреб мають право на належну якість продукції та
обслуговування.
Акт від 10 січня 2009 року та акт-претензія від 02 лютого 2009 року зафіксували
ненадання послуг МКП „Дніпроліфт". Не може бути послуга належної якості, якщо
вона зовсім не надана.
Відповідно до ст.20 Закону України „Про житлово-комунальні послуги" споживач
має право на зменшення розміру плати за надані послуги в разі їх ненадання, а
відповідно до ст. 21 Закону України „Про житлово-комунальні послуги" виконавець
зобов'язаний проводити відповідні перерахунки розміру плати за житлово-
комунальні послуги в разі їх ненадання.
Згідно ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній особі
неправомірними діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала,
за наявності її вини.
Ст.23 ЦК України передбачено, що розмір грошового відшкодування моральної
шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних
та душевних страждань, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, а також
з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні
розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
З огляду на наведене, суд вважає, що у позивача виникло право на відшкодування
моральної шкоди, оскільки було порушено його нормальні життєві зв”язки, що
вимагало від нього додаткових зусиль для організації свого життя, додаткових
витрат. Позивач зазнав душевних страждань у зв’язку з необхідністю звернення до
суду за захистом своїх прав. Тобто позовні вимоги позивача про стягнення з
відповідача на його користь моральної шкоди підлягають задоволенню, але
частково, в сумі 200 грн.
Відповідно до ч.1 ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірною
бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної особи відшкодовується в
повному обсязі особою, яка її завдала. Оскільки позивачем в підтвердження свої
позовних вимог в цій частині надані фіскальні чеки «Укрпошти» на 3 грн.70 коп.,
то стягненню на його користь з відповідача підлягає саме ця сума.
При винесенні рішення судом не приймаються до уваги заперечення представника
відповідача проти позовних вимог, оскільки вони не ґрунтуються на нормах
діючого законодавства, крім того, відповідачем не надані докази в підтвердження
його заперечень.
Згідно зі ст.88 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають
стягненню судові витрати в сумі 7 грн.50 коп., на користь держави – 76 грн.50
коп.
Керуючись ст.ст.10, 60, 88, 214-215 ЦПК України, суд
В И Р І Ш И В:
Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.
Зобов’язати Міське комунальне підприємство «Дніпроліфт»:
-забезпечити належну роботу ліфта в під’їзді блоку АДРЕСА_1.
АДРЕСА_1, а саме перевезення пасажирів 5 поверху;
-зменшити розмір оплати послуг МКП «Дніпроліфт» за час надання ОСОБА_1
ОСОБА_1 послуг неналежної якості.
Стягнути з Міського комунального підприємства «Дніпроліфт» на користь:
- ОСОБА_1 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди 3 грн.70
коп., моральної шкоди - 200 грн. та судові витрати в сумі 7 грн.50 коп., всього
в сумі 211 (двісті одинадцять) грн. 20 коп.
- держави – судові витрати в сумі 76 грн. 50 коп.
В задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 ОСОБА_1 відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду
Дніпропетровської області через Амур-Нижньодніпровський районний суд м.
Дніпропетровська шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення
заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів
апеляційної скарги або в порядку ч.4 ст.295 ЦПК України.
Суддя: