КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11.09.2009р. №2-а-6015/09/1170
Кіровоградський окружний адміністративний суд
у складі головуючого судді Пасічника Ю.П.
при секретарі Турік Л.С.
за участю представників:
- від позивача - не з'явився,
- від відповідача - ОСОБА_1, довіреністьНОМЕР_1від 01.08.2009р.,
розглянув у відкритому судовому засіданні у м. Кіровограді адміністративну справу за позовною заявою Кіровоградського обласного відділення фонду соціального захисту інвалідів (надалі - позивач) до дочірнього підприємстваІНФОРМАЦІЯ_1 товариства з обмеженою відповідальністю ІНФОРМАЦІЯ_2 (надалі - відповідач) про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені.
Обставини справи
Позивач звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом до відповідача про стягнення адміністративно-господарських санкцій в розмірі 82839,04 грн. та пені в розмірі 1126,76 грн, а всього 83965,80 грн.
Ухвалою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 20.05.2009 року відкрито провадження у справі.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем не сплачені адміністративно-господарські санкції у розмірі та порядку, передбаченому статтею 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» від 21.03.91р. № 875-XII за невиконання у 2008 році нормативу створення робочих місць для працевлаштування інвалідів, передбаченого ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» від 21.03.91р. № 875-XII. Крім того, у зв'язку з порушенням терміну сплати адміністративно-господарської санкції відповідачеві нараховано пеню в розмірі передбаченому ст. 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» від 21.03.91р. № 875-XII.
Позивач в судове засідання не з'явився, подавши через канцелярію суду клопотання про розгляд справи за його відсутності, зазначивши, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі.
Відповідач надав заперечення на позовну заяву в якому не визнав позовні вимоги з тих підстав, що в його діях відсутній склад правопорушення за яке передбачена адміністративно-господарська санкція, оскільки він вжив всіх заходів необхідних для працевлаштування інвалідів.
В судовому засіданні 11.09.2009 року на підставі ст. 160 КАС України було проголошено вступну та резолютивну частину постанови. Складення постанови в повному обсязі відкладено до 16.09.2009р.
Розглянувши долучені до справи документи і матеріали, заслухавши пояснення представника відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, адміністративний суд,
в с т а н о в и в :
Відповідно до ч. 1 ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» від 21.03.1991 р. №875-ХІІ для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.
На підставі ст. 18 вказаного Закону забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості. Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до ч. 1 статті 20 вказаного Закону підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.
Згідно ч. 4 ст. 20 вказаного Закону адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону
В судовому засіданні встановлено, що відповідно до звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів (форма N10-ПІ) за 2008 рік, поданого самостійно відповідачем 26 лютого 2008 року, середньооблікова кількість штатних працівників відповідача у 2008 році складала 584 осіб, фонд оплати праці за 2008 рік становив 12094,5 грн., норматив створення робочих місць для інвалідів складає 23 робочих місць. Згідно звіту відповідача у 2008 році штатних працівників яким встановлена інвалідність на підприємстві - 19 осіб.
Відповідно до абз. 3 п. 2 Порядку подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31 січня 2007 р. № 70 інформацію про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів роботодавці подають центру зайнятості за місцем їх реєстрації як платників страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.
Подання відповідного звіту до центру зайнятості є належним (єдиним) підтвердженням наявності на підприємстві створеного та введеного в дію місця для працевлаштування інваліда.
Як вбачається з матеріалів справи відповідачем до Кіровоградського міськрайонного центру зайнятості подавались Звіти (Форма №3-ПН) про наявність вакансій, в т.ч. і для працевлаштування інвалідів станом на 19.11.2008р., 17.10.2008р., 18.09.2008р., 19.03.2008р., 18.07.2008р., 16.05.2008р.
Зі з місту вказаних Звітів вбачається, що відповідач постійно повідомляв центр зайнятості про наявні вакансії для працевлаштування інвалідів.
Доказів безпідставної відмови відповідача у прийнятті на роботу інвалідів, які безпосередньо звертались до нього, чи були направлені на підприємство центром зайнятості, позивачем не надано.
З вищенаведеного вбачається, що відповідачем було виконано вимоги чинного законодавства України та вжито всіх заходів щодо створення робочих місць для працевлаштування інвалідів та інформування відповідного органу з метою їх працевлаштування.
Адміністративно-господарська відповідальність, передбачена ст. 20 Закону України "Про основу соціальної захищеності інвалідів в Україні" можна визначити як господарсько-правову відповідальність. Підставою для застосування такої відповідальності, відповідно до ч. 1 ст. 218 ГК України, є вчинене роботодавцем правопорушення у сфері господарювання
Згідно ч. 2 ст. 218 ГК України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
Враховуючи викладене, суд прийшов до висновку, що в діях Відповідача відсутня вина у не працевлаштуванні інвалідів на створене ним робоче місце для інвалідів, наявність якої є обов'язковою умовою накладення на відповідача штрафних санкцій, передбачених ст. 20 Закону України "Про основу соціальної захищеності інвалідів в Україні", а тому позовні вимоги про стягнення з відповідача адміністративно-господарської санкції та пені є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 86, 159 - 163, 167 КАС України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
В задоволенні позову відмовити в повному обсязі.
Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Кіровоградський окружний адміністративний суд шляхом подання в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України - з дня складення в повному обсязі, заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Повний текст постанови складено 16.09.2009р.
Суддя Кіровоградського окружного
адміністративного суду Пасічник Ю.П.