Справа № 2-416   2009 р.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М       У К Р А Ї Н И

                 17 червня  2009 року                                                    Зіньківський районний суд Полтавської області, в складі головуючого –судді Дігтяр М.І., при секретарі П’явка Н.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Зінькові справу за позовом

 ОСОБА_1 до ОСОБА_2 і   ОСОБА_3  про визнання  договору купівлі – продажу нерухомого майна  таким  що відбувся , та про визнання  права власності на нього,--

В С Т А Н О В И В:

                Заявниця ОСОБА_1 просить  суд постановити рішення ,

яким визнати договір  купівлі-продажу жилого будинку із господарсько-побутовими

спорудами АДРЕСА_1,   укладений у формі

письмової розписки  між нею  і  ОСОБА_3, -- таким що відбувся, а за нею,

ОСОБА_1, визнати право приватної власності на вказаний жилий  будинок із господарсько- побутовими спорудами.

                Судом встановлено, що згідно договору купівлі-продажу,   реєстровий номер   Н-262  

від 02.10.2000 року, укладеного на Українській універсальній біржі між ОСОБА_4 і ОСОБА_2, останній купив у ОСОБА_4. жилий

будинок  АДРЕСА_1 Полтавської області із

господарсько-побутовими спорудами, позначеними колективним підприємством

Полтавського бюро технічної інвентаризації ?Інвентаризатор? слідуючими літерами: А-1—

жилий будинок, Б—сарай, В,в—сарай, Г, г—сарай, № 1, № 2—огорожа.

                Нотаріально договір купівлі-продажу вказаного нерухомого майна не було посвідчено, так як  ОСОБА_2 і продавець ОСОБА_4. про це не знали   і вважали, що після оплати його вартості  ОСОБА_2. став власником цього  майна , але як виявилося , він не має  змоги  розпорядитися належним йому  майном , так як формально не є його власником , тому що  не посвідчений нотаріально договір  купівлі-продажу нерухомого майна є недійсним , так як не дотримана вимога закону про  нотаріальне посвідчення , як те передбачено ст.657 Цивільного кодексу України.

                Незважаючи на те, що ОСОБА_2.формально не набув права власності на вказаний жилий будинок із господарсько-побутовими спорудами, він 28.12.2005 року продав його ОСОБА_3. Цей договір купівлі-продажу вказаного нерухомого майна був укладений у формі письмової розписки, складеної власноручно відповідачкою  ОСОБА_3., згідно якої ОСОБА_2. передав їй у власність за 2500 гривень вказаний жилий  будинок із господарсько-побутовими спорудами. Цей договір купівлі-продажу також не був нотаріально посвідчений, так як я про це не знали продавець із покупцем.

                   Аналогічним чином 04.05.2009 року позивачка  купила за 5000 грн. у ОСОБА_3 вказаний будинок по розписці. Як виявилося, вона  із відповідачкою ОСОБА_3. не має змоги нотаріально посвідчити вказаний договір купівлі-продажу нерухомого майна, що відбувся , або укласти новий, нотаріально посвідчений договір і таким чином на

законних підставах юридично не може набути на нього  права приватної власності, так як попередні  договори купівлі-продажу будинку не були нотаріально посвідчені і  їхні  власники формально не набули на нього права власності.

                   Факт того , що жилий будинок із господарсько-побутовими спорудами  АДРЕСА_1 належав спочатку ОСОБА_4., а після

укладення договору купівлі-продажу № Н-262   від 02.10.2000 року, посвідченого на Українській універсальній біржі, став належати ОСОБА_2., який продав його по розписці ОСОБА_3.,   та уже після того, як заявниця купила цей будинок  у останньої також по розписці,   --цей будинок повинен належати ОСОБА_1., підтверджується договором купівлі-продажу,   реєстровий номер   Н-262   від 02.10.2000 р., біржовим контрактом, реєстраційним посвідченням на будинок, розписками про купівлю-продаж будинку  ОСОБА_2. і  ОСОБА_3., а також ОСОБА_3. і заявниці, технічним паспортом на будинок.  

                   Фактично вказані вище договори купівлі –продажу жилого будинку із

господарсько-побутовими спорудами АДРЕСА_1 відбулися і є дійсними ,  а ОСОБА_1.  набула на них   права приватної

власності. Вона   повністю сплатила ОСОБА_3. кошти за будинок , здійснює ремонт будинку

і господарсько-побутових споруд, та має намір в подальшому у ньому проживати.  

                   Відповідачі ОСОБА_2. і ОСОБА_3. заперечень проти позовних вимогОСОБА_1. не подали.  Заслухавши пояснення представника   позивачки адвоката ОСОБА_5, дослідивши матеріали  справи, суд знаходить, що заявлені вимоги  обґрунтовані і підлягають задоволенню.  

                   На підставі викладеного та ст.ст.325,328,334,381,220 п.2 Цивільного кодексу  України, керуючись ст.ст.3, 4,6,15, 30, 62,99, 107, 109, 202,203, 208,209, 214,215  ЦПК України, суд –

                                                              В И Р І Ш И В:

                  Визнати договір  купівлі-продажу жилого будинку із господарсько-побутовими

спорудами АДРЕСА_1 Полтавської

області, позначених колективним підприємством Полтавського бюро технічної

інвентаризації ?Інвентаризатор? слідуючими літерами: А-1—жилий будинок, Б—сарай,

В —сарай, в1 – сарай-прибудова, Г—сарай, Д- вбиральня, № 1-2—огорожа, -   укладений у формі письмової розписки 04.05.2009 року між ОСОБА_1 і  ОСОБА_3, -- таким що відбувся, а за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 р.н., уродженкою і мешканкою АДРЕСА_2,  -- визнати право приватної власності на вказаний жилий  будинок із господарсько--побутовими спорудами.

                  На рішення може бути подана заява про апеляційне оскарження протягом 10 днів після проголошення рішення, а апеляційну скаргу може бути подано на протязі 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження, шляхом подання апеляційної скарги через Зіньківський районний суд, з одночасним направленням копії апеляції до апеляційного суду Полтавської області.

                     Суддя: підпис

   Рішення вступило    в законну силу 28 червня   2009 року

   З оригіналом вірно:

  Голова Зіньківського

  районного суду     М.І.Герасименко