Головуючий у 1 інстанції - Алейников В.І.
Суддя-доповідач - ОСОБА_1
ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 червня 2012 року справа № 2а-3242/11/1226
приміщення суду за адресою: 83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26
Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого Сіваченка І.В., суддів Дяченко С.П., Шишова О.О., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційні скарги ОСОБА_2 та Управління Пенсійного фонду України в м. Свердловську Луганської області на постанову Свердловського міського суду Луганської області від 21 жовтня 2011 року у справі № 2а-3242/11/1226 за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в м. Свердловську Луганської області про визнання бездіяльності неправомірною, зобов’язання нарахувати та виплатити недоплаченої щомісячної соціальної допомоги до пенсії, як “Дитині війни”, -
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернувся до суду із цим позовом, в якому просив зобов'язати відповідача зробити нарахування йому як дитині війни недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги з 1 січня 2006 року.
Постановою суду першої інстанції позовні вимоги задоволені частково, а саме: зобов’язано відповідача нарахувати і виплатити позивачу підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, як дитині війни, з 9 лютого по 18 червня 2011 року. В іншій частині позову відмовлено.
Не погодившись з постановою суду першої інстанції, сторони подали апеляційні скарги.
В апеляційній скарзі позивач стверджує, що місцевий суд значно звузив його права, присудивши виплату лише до 18.06.2011 року, а також незаконно застосував строки позовної давності. Просив змінити постанову суду першої інстанції, задовольнивши позов у повному обсязі.
В своїй апеляційній скарзі відповідач просить постанову суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.
Всі особи, які беруть участь у справі, до апеляційного суду не прибули, були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, тому згідно пункту 2 частини першої статті 197 КАС України суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Перевіривши матеріали справи, вивчивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до наступних висновків.
Відповідно до статті 1 Закону України від 18.11.2004 № 2195-IV «Про соціальний захист дітей війни» (далі – Закон № 2195-IV) позивач має правовий статус дитини війни.
Згідно статті 6 Закону № 2195-IV дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Вирішуючи спір, суд першої інстанції правомірно виходив з того, що відповідач як орган, якому делеговано повно важення щодо призначення і виплати пенсій та доплат до них, повинен був діяти відповідно до вимог статті 6 Закону № 2195-ІV і здійснити позивачу відповідні нарахування, але на порушення зазначеної статті таких нарахувань не проводив, чим і допустив протиправну бездіяльність.
Зі статті 6 Закону № 2195-ІV випливає, що під час визначення розміру підвищення пенсії за основу її нарахування береться розмір мінімальної пенсії за віком. За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими частиною першою статті 28 Закону України від 09.07.2003 № 1058-ІV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі – Закон № 1058-ІV) і встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. Іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.
З огляду на викладене правильними є висновки суду першої інстанції щодо невзяття до уваги положень частини третьої статті 28 Закону № 1058-ІV, з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії та права на підвищення пенсії виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, як це встановлено статтею 6 Закону № 2195-ІV.
Доводи відповідача щодо правомірності своїх дій з посиланням на відсутність бюджетних коштів для повної реалізації програми з доплат дітям війни місцевий суд обґрунтовано до уваги не взяв, оскільки питання фінансування цих видатків не є предметом спору, що розглядається. Проблеми надання бюджетних коштів Управлінню для вико нання покладених на нього обов'язків у справах цієї категорії виходять за межі заявлених вимог і судом не розглядаються.
Безпідставними є також посилання відповідача на можливість нецільового використання коштів ПФУ, оскільки суд не ухвалював рішення про проведення виплат з власних джерел фінансування останнього.
Аналогічну правову позицію викладено в постанові Верховного Суду України від 15 вересня 2009 року.
Таким чином, апеляційна скарга відповідача задоволенню не підлягає.
Апеляційна ж скарга позивача підлягає задоволенню лише частково.
Так, згідно абз.1 частини другої статті 5 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Як на час подання цього позову, так і на момент прийняття судом оскаржуваної постанови відповідно до частини першої статті 99 КАС адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Частиною другою цієї статті визначено, що для звернення за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
З цим позовом до суду позивач звернувся 09.08.2011 року (згідно штампу вхідної кореспонденції суду), хоча ставить питання про порушення його прав за час, більший ніж шість місяців.
Позивач про порушення свого права, якщо він вважав його порушеним, повинен був дізнатися при виплаті йому відповідачем щомісячно пенсії. Звернення позивача до відповідача із заявою в порядку Закону України від 02.10.1996 № 393/96-ВР «Про звернення громадян» з проханням сплатити певну суму грошей (виконати вимоги закону тощо) не є передбаченою законом можливістю досудового порядку вирішення спору в розумінні частини четвертої статті 99 КАС України.
Згідно статті 100 КАС України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.
Заява про поновлення строку звернення до адміністративного суду з цим позовом не підлягає задоволенню, оскільки її доводи не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства.
Юридична необізнаність позивача не може бути визнана поважною причиною для поновлення йому строку звернення до суду. Закони, інші нормативно-правові акти, судові рішення є доступними для ознайомлення всіма громадянами, і можливість обізнаності людини про те чи інше положення законодавства залежить виключно від бажання такої людини.
Обставини, які б заважали (робили б неможливим) звернення позивача до суду з цим позовом, за матеріалами справи відсутні. За цих же самих обставин (похилий вік, поганий стан здоров'я) позивач зміг звернутися з позовом до суду.
В спільному інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 06.09.2011 № 1400/1/6/13-11 та Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 06.09.2011 № 1080/0/4-11 звернуто увагу, що спори про нарахування суб’єктом владних повноважень та проведення соціальних виплат є публічно-правовими, а тому під час вирішення питання щодо дотримання позивачами строку звернення до адміністративного суду необхідно керуватись нормами статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України.
Таким чином, позивачем пропущено шестимісячний строк звернення до адміністративного суду з цим позовом щодо своїх вимог. Тому вимоги позивача за період з 01.01.2006 року по 08.02.2011 року (тобто за час, який передував шестимісячному терміну до моменту звернення до суду) підлягають залишенню без розгляду.
Водночас, наслідком пропуску строку звернення до суду за діючим процесуальним законодавством є залишення позову (його частини) без розгляду, а не відмова в позові, як помилково вирішив місцевий суд, тому постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню.
Крім того, суд першої інстанції допустив помилку, не правильно зазначивши кінцеву дату перерахунку пенсії. Так, Законом України від 14.06.2011 № 3491-VІ «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік» прикінцеві положення останнього Закону доповнені пунктом 4, за яким установлено, що у 2011 році норми і положення статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України на 2011 рік. На виконання цього Закону постановою Кабінету Міністрів України від 6 липня 2011 р. № 745 встановлені розмір виплат дітям війни. Вказана постанова набрала чинності 23 липня 2011 року, оскільки опублікована в газеті «Урядовий кур’єр» № 133.
Зазначене позбавляє можливості залишення без змін постанови суду першої інстанції, і призводить до необхідності її скасування з ухваленням нової по суті позовних вимог.
Керуючись ч. 1-3 ст. 160, ст.ст. 167, 195-196, п.3 ч.1 ст. 198, п.4 ч.1 ст. 202, ч.2 ст. 205, ст. 207 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 – задовольнити частково.
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Свердловську Луганської області - залишити без задоволення.
Постанову Свердловського міського суду Луганської області від 21 жовтня 2011 року у справі № 2а-3242/11/1226 – скасувати.
Позов ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в м. Свердловську Луганської області про визнання бездіяльності неправомірною, зобов’язання нарахувати та виплатити недоплаченої щомісячної соціальної допомоги до пенсії, як “Дитині війни” – задовольнити частково.
Позовні вимоги за період з 01.012006 року по 08.02.2011 року – залишити без розгляду.
Визнати неправомірними дії Управління Пенсійного фонду України в м. Свердловську Луганської області щодо невиплати ОСОБА_2 підвищення до пенсії за віком, як дитині війни, у період з 09 лютого 2011 року по 22 липня 2011 року.
Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в м. Свердловську Луганської області нарахувати і виплатити ОСОБА_2 підвищення до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, як дитині війни, з 09 лютого 2011 року по 22 липня 2011 року з урахуванням здійснених виплат.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_2 витрати по сплаті судового збору в сумі 1 (одна) гривна 70 коп. за рахунок Державного бюджету України.
Постанова набирає законної сили через п’ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь в справі, та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції
Головуючий: І.В.Сіваченко
Судді: С.П.Дяченко
ОСОБА_3