Справа № 2-323/09

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

14 серпня 2009 року Великобагачанський районний суд Полтавської області в складі:

    головуючого судді – Хоролець В.В.

    при секретарі – Зіненко Н.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Велика Багачка Полтавської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до Білоцерківської сільської ради Великобагачанського району Полтавської області про визнання права власності на домоволодіння, -

в с т а н о в и в:

З позову ОСОБА_1 та ОСОБА_2 вбачається, що домоволодіння по АДРЕСА_1 станом на 01.07.1990 року та 15.04.1991 року відносилось до категорії «колгоспний двір». Членами вказаного колгоспного двору на той час були: ОСОБА_3 та ОСОБА_4.  На підставі ст.ст.120,123 ЦК України (в редакції 1963 року), виходячи з принципу рівності долей всіх членів колгоспного двору на майно двору кожен з них мав право на Ѕ частину майна колгоспного двору, а отже і на Ѕ частину вищевказаного домоволодіння.

Позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 вказують, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_4. Після її смерті відкрилася спадщина на Ѕ частку колишнього колгоспного двору. Спадкоємцем першої черги за законом на вказану спадщину був її чоловік ОСОБА_3, який прийняв вказану спадщину в порядку ч.3 ст.1268 ЦК України, оскільки на час відкриття спадщини постійно проживав разом із спадкодавцем, однак юридично своє право на дану спадщину не оформив.

Також з позову вбачається, що ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_3. Після його смерті відкрилася спадщина на житловий будинок з надвірними будівлями в цілому, що розташований по АДРЕСА_1.

При житті ОСОБА_3 заповітом, посвідченим 24.11.2003 року сільським головою Білоцерківської сільської ради Великобагачанського району Пилипенком С.Г., реєстровий НОМЕР_1, який не змінений і не скасований, все належне йому майно заповів в рівних частках ОСОБА_1 та ОСОБА_2.

Позивачі зазначають, що вони у встановлений шестимісячний строк з часу  відкриття спадщини подали до державної нотаріальної контори заяви про прийняття спадщини, однак вони не можуть оформити право на спадщину, яка залишилась після смерті ОСОБА_3, оскільки на домоволодіння бувшого колгоспного двору відсутні правовстановлюючі документи (вони не виготовлялись і не видавались власникам), а виготовити в даний час правовстановлюючі документи на ім’я померлого не можливо, оскільки у разі смерті фізичної особи її право власності припиняється.    

Посилаючись на вищевикладені обставини, позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом, в якому просили суд визнати, що на момент смерті ОСОБА_3, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2, останнім постійним місцем проживання якого було АДРЕСА_1 йому належав на праві власності в цілому житловий будинок з господарськими будівлями, розташований по АДРЕСА_1, а в порядку спадкування, визнати окремо за кожним з позивачів право власності на Ѕ частку житлового будинку, позначеного в характеристиці будинку, господарських будівель та споруд літ.А-1 з господарськими будівлями, позначеними: гараж – літ.Б, сарай – літ.В,  розташованого по АДРЕСА_1.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_2 заявлений позов підтримав в повному обсязі, в своїх поясненнях посилався на обставини, що в ньому викладені і просив його задовольнити. Позивачка ОСОБА_1 в судове засідання не з’явилась, від неї надійшла письмова заява про підтримання позовних вимог та про розгляд справи у її відсутність (а.с.22).

           Представник відповідача по справі Білоцерківської сільської ради Великобагачанського району Полтавської області в судове засідання не з’явився, дана сільська рада направила лист про те, що позов ОСОБА_1 та ОСОБА_2 визнає в повному обсязі і просить суд його задовольнити (а.с.26).

    Згідно ч.4 ст. 174 ЦПК України “у разі визнання відповідачем позову суд за наявності передбачених законом підстав ухвалює рішення про задоволення позову.”

            Суд, заслухавши пояснення позивача ОСОБА_2, вивчивши та проаналізувавши матеріали справи і давши їм належну оцінку, приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до Білоцерківської сільської ради Великобагачанського району Полтавської області про визнання права власності на домоволодіння підлягає задоволенню з наступних підстав.

           Відповідно до ст.3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

           Частиною 3 ст. 10 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

           Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

            Судом встановлено, що ОСОБА_4, останнім постійним місцем проживання якої було АДРЕСА_1 померла ІНФОРМАЦІЯ_1, про що виконавчим комітетом Білоцерківської сільської ради Великобагачанського району Полтавської області видано свідоцтво про смерть (а.с.6).

      Чоловік ОСОБА_4 (а.с.8) – ОСОБА_3, останнім постійним місцем проживання якого було АДРЕСА_1 помер ІНФОРМАЦІЯ_2, про що Білоцерківською сільською радою Великобагачанського району Полтавської області видано свідоцтво про смерть (а.с.7).

    Як вбачається з повідомлення виконавчого комітету Білоцерківської сільської ради Великобагачанського району Полтавської області, станом на 01.07.1990 року та на 15.04.1991 року згідно запису погосподарської книги, особовий рахунок НОМЕР_2 домоволодіння по АДРЕСА_1 відносилось до колгоспного двору, членами якого на ці дати були: ОСОБА_3 – голова двору та його дружина ОСОБА_4 – член двору (а.с.13).

Згідно ч.2 ст.123 ЦК України (в редакції 1963 року) розмір частки члена колгоспного двору встановлюється виходячи з рівності часток усіх членів двору, включаючи неповнолітніх і непрацездатних. Отже, власниками вищевказаного домоволодіння в рівних частках були ОСОБА_3 та ОСОБА_4, тобто кожен з них мав право на Ѕ частину домоволодіння, що розташоване АДРЕСА_1.

Після смерті ОСОБА_4 відкрилася спадщина на належну їй Ѕ частку колишнього колгоспного двору. Спадкоємцем першої черги за законом на вказану спадщину після її смерті був ОСОБА_5, який прийняв спадщину в порядку ч.3 ст.1268 ЦК України, оскільки на час відкриття спадщини постійно проживав разом із спадкодавцем (а.с.14). Він не подавав заяви про відмову від прийняття спадщини (а.с.20).

Отже, ОСОБА_3 став власником всього домоволодіння по АДРЕСА_1, однак юридично своє право на спадщину не оформив.

ОСОБА_3 заповітом від 24.11.2003 року, посвідченим сільським головою Білоцерківської сільської ради Великобагачанського району Полтавської області Пилипенком С.Г., реєстровий НОМЕР_1, який не змінений і не скасований все належне йому майно заповів в рівних частках ОСОБА_1 та ОСОБА_2(а.с.9,25).  

            З проекту технічного паспорта та характеристики будинку, господарських будівель та споруд по АДРЕСА_1 вбачається, що дане домоволодіння складається з житлового будинку, гаража та сараю (а.с.10-12).

            Відповідно до ст.1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов’язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

    Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (ст.1217 ЦК України).     Згідно ст.1218 ЦК України до складу спадщини входять всі права та обов’язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися на момент його смерті.

            У відповідності до ст.1233 цього Кодексу заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

            За повідомленням Великобагачанської державної нотаріальної контори, після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 спадщину прийняли в рівних частках по заповіту від 24.11.2003 року, реєстровий НОМЕР_1 – ОСОБА_2 та ОСОБА_1, свідоцтв про право на спадщину їм не видавалось (а.с.20).

ЯК вбачається з матеріалів справи, позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не можуть оформити право на спадщину, яка залишилась після смерті ОСОБА_3, оскільки на домоволодіння бувшого колгоспного двору відсутні правовстановлюючі документи (вони не виготовлялись і не видавались власникам), а реєстратор нерухомого майна (ПП «Миргородське ПТІЕ «Інвентаризатор») саме на цих підставах 17.07.2009 року правомірно відмовив позивачам в реєстрації вищевказаного домоволодіння та виготовленні правовстановлюючих документів (а.с.15).    

Таким чином, з урахуванням встановлених судом обставин справи та доказів, що подані на підтвердження позовних вимог, є підстави для задоволення позову ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до Білоцерківської сільської ради Великобагачанського району Полтавської області про визнання права власності на домоволодіння в повному обсязі.      

    На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 120,123 ЦК України ( в редакції 1963 року), ст.ст. 328,392,1216,1217,1218,1233, ч.3 ст.1268 ЦК України, ст.ст.3,10,11,60,174,212-215 ЦПК України, суд,  -

в и р і ш и в:

Визнати, що на момент смерті ОСОБА_3, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2, останнім постійним місцем проживання якого було АДРЕСА_1 йому належав на праві власності в цілому житловий будинок з господарськими будівлями, розташований по АДРЕСА_1.

В порядку спадкування за заповітом, визнати за ОСОБА_1 право власності на Ѕ (одну другу) частку житлового будинку, позначеного в характеристиці будинку, господарських будівель та споруд літ.А-1 з господарськими будівлями, позначеними: гараж – літ.Б, сарай – літ.В, розташованого по АДРЕСА_1.

В порядку спадкування за заповітом, визнати за ОСОБА_2 право власності на Ѕ (одну другу) частку житлового будинку, позначеного в характеристиці будинку, господарських будівель та споруд літ.А-1 з господарськими будівлями, позначеними: гараж – літ.Б, сарай – літ.В, розташованого по АДРЕСА_1.

           Заяву про апеляційне оскарження рішення суду може бути подано протягом  десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга до апеляційного суду Полтавської області може бути подана протягом двадцяти днів після подання заяви на апеляційне оскарження.

Суддя