ПОСТАНОВА Справа № 2-а-757/02/09
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 серпня 2009 року Великобагачанський районний суд Полтавської області в складі:
головуючого-судді Хоролець В.В.
при секретарі Зіненко Н.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Велика Багачка Полтавської області справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України у Великобагачанському районі Полтавської області про перерахування пенсії у зв’язку з інвалідністю, пов’язаною з Чорнобильською катастрофою та визнання протиправною бездіяльності управління пенсійного Фонду у Великобагачанському районі щодо відмови в перерахунку призначеної пенсії та додаткової пенсії, -
в с т а н о в и в:
16.06.2009 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Великобагачанського районного суду Полтавської області з адміністративним позовом до управління Пенсійного фонду України у Великобагачанському районі Полтавської області про перерахування пенсії у зв’язку з інвалідністю, пов’язаною з Чорнобильською катастрофою та визнання протиправною бездіяльності управління пенсійного Фонду у Великобагачанському районі щодо відмови в перерахунку призначеної пенсії та додаткової пенсії.
Позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтовані тим, що він є постраждалим від аварії на Чорнобильській АЕС 1 категорії та інвалідом 2 групи захворювання, пов’язаного з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи у 1986 році. Йому призначена пенсія і її розмір на даний час становить 1472 грн.79 коп. Вказує, що згідно ч.4 ст.54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» встановлено, що мінімальний розмір пенсії в даному випадку не може бути нижчим 8-ми мінімальних пенсій за віком і повинен нараховуватися із розміру прожиткового мінімуму 498 грн., починаючи з 01.10.2008 року, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2009 рік». Додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров’ю, особам, віднесеним до 1 категорії інвалідам 2 групи повинна становити 75% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, що передбачено ст.50 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Позивач вказує, що він звернувся до управління Пенсійного фонду України у Великобагачанському районі Полтавської області з заявою про проведення перерахування розміру пенсії відповідно до ч.4 ст.54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», однак в цьому відповідачем йому було відмовлено.
Вказує, відмова відповідача перерахувати пенсію є неправомірною, оскільки УПФУ у Великобагачанському районі посилається на постанову Кабінету Міністрів України від 03.01.2002 року №1 «Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету», якою встановлено, що розрахунок пенсій (додаткових пенсій) призначених згідно ч.4 ст.54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» проводиться, виходячи з розміру 19 грн.91 коп. Однак він не погоджується з цими посиланнями відповідача по справі, оскільки виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, при визначенні розмірів пенсій учасникам ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС застосуванню повинні підлягати ч.1 ст.50 та ч.4 ст.54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а не постанова Кабінету Міністрів України від 03.01.2002 року №1, яка істотно звужує обсяг встановлених законом прав, до того ж, вищевказана постанова втратила чинність з 01.09.2008 року. Також позивач ОСОБА_1 вважає безпідставним у відмові про перерахунок пенсії і посилання відповідача на постанову Кабінету Міністрів України №530 від 28.05.2008 року «Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» та постанову Кабінету Міністрів України №654 від 01.09.2008 року «Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян», оскільки ці нормативно-правові акти звужують його право на пенсію та додаткову пенсію, що передбачено ч.1 ст.50 та ч.4 ст.54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а також входять в протиріччя з законами та Конституцією України.
Позивач просить суд визнати бездіяльність Управління пенсійного фонду України у Великобагачанському районі Полтавської області щодо відмови в перерахунку призначеної пенсії та додаткової пенсії протиправною, зобов’язати Управління пенсійного фонду України у Великобагачанському районі провести йому перерахунок основної та додаткової пенсії у відповідності до вимог ч.4 ст.54 та ч.1 ст.50 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленої ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове пенсійне страхування» з 01.10.2008 року, з послідуючим перерахунком пенсії та додаткової відповідно до ст.67 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та провести відповідні виплати.
В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 заявлений позов підтримав, в своїх поясненнях посилався на обставини, що в ньому викладені і просив позов задовольнити.
Представники відповідача по справі управління Пенсійного фонду України у Великобагачанському районі Шевченко В.І., Трофименко Л.М. та Гавриленко В.І. позові вимоги ОСОБА_1 не визнали, вважають їх безпідставними і в задоволенні позову просили суд відмовити. Підтримали письмові заперечення на позов ОСОБА_1, що подані управлінням Пенсійного фонду України у Великобагачанському районі (а.с.14).
Суд, заслухавши пояснення позивача ОСОБА_1, представників відповідача Шевченка В.І., Трофименко Л.М. та Гавриленко В.І., дослідивши та проаналізувавши письмові докази по справі приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню, виходячи з таких підстав.
Встановлено, що позивач Пивоваров Віктор Семенович являється інвалідом ІІ групи та учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1 категорії. Його інвалідність пов'язана з наслідками Чорнобильської катастрофи (а.с.5-7).
Згідно з ч. 1 ст. 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи можуть призначатися за бажанням громадянина із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження в 1986 - 1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків, який визначається згідно законодавства.
Відповідно до ч. 4 ст. 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», в усіх випадках розмір пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими: по ІІ групі інвалідності - 8 мінімальних пенсій за віком.
Згідно до ст.ст. 116,117 Конституції України Кабінет Міністрів України забезпечує виконання законодавства України та видає в межах своєї компетенції постанови та розпорядження, які є обов'язковими до виконання.
За змістом ст.ст. 62, 63 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» роз'яснення порядку застосування цього закону провадиться у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, рішення якого є обов'язковими для виконання міністерствами та іншими центральними органами державної виконавчої влади України, місцевими органами державної виконавчої влади, всіма суб'єктами господарювання незалежно від їх відомчої підпорядкованості та форми власності. Фінансування витрат, пов'язаних з реалізацією цього закону здійснюється за рахунок державного бюджету.
Позивач ОСОБА_1 є інвалідом ІІ групи внаслідок захворювання від Чорнобильської катастрофи, є особою, що віднесений до першої категорії згідно Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». За повідомленням УПФУ у Великобагачанському районі він отримує пенсію за віком згідно Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» (а.с.4,22).
Відповідно до ст. 54 закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими: по I групі інвалідності - 10 мінімальних пенсій за віком; по II групі інвалідності - 8 мінімальних пенсій за віком; по III групі інвалідності - 6 мінімальних пенсій за віком; дітям-інвалідам - 3 мінімальних пенсій за віком.
Порядок обчислення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, визначається Кабінетом Міністрів України.
У статті 54 зазначеного Закону передбачено, що обчислення і призначення вказаного виду пенсії провадиться відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення» (після внесення змін Законом України від 17.11.2005 № 3108-IV - відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»).
Відповідно до ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок - 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Відповідно до ст. 50 Закону «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірах: інвалідам I групи - 100 процентів мінімальної пенсії за віком; інвалідам II групи - 75 процентів мінімальної пенсії за віком; інвалідам III групи, дітям-інвалідам, а також хворим внаслідок Чорнобильської катастрофи на променеву хворобу - 50 процентів мінімальної пенсії за віком.
Відповідно до вимог частини третьої статті 46 Конституції України пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Правові засади формування та застосування державних соціальних стандартів і нормативів, спрямованих на реалізацію закріплених Конституцією України та законами України основних соціальних гарантій, визначаються Законом України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії».
За змістом абзацу третього статті 1 цього Закону державні соціальні гарантії - встановлені законами мінімальні розміри оплати праці, доходів громадян, пенсійного забезпечення, соціальної допомоги, розміри інших видів соціальних виплат, встановлені законами та іншими нормативно-правовими актами, які забезпечують рівень життя не нижчий від прожиткового мінімуму.
Відповідно до вимог Закону України «Про прожитковий мінімум» прожитковий мінімум - вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров'я набору продуктів харчування, а також мінімального набору непродовольчих товарів та мінімального набору послуг, необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості. Прожитковий мінімум застосовується для встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком, визначення розмірів соціальної допомоги, допомоги сім'ям з дітьми, допомоги по безробіттю, а також стипендій та інших соціальних виплат виходячи з вимог Конституції України та законів України.
Прожитковий мінімум встановлюється Кабінетом Міністрів України і щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік.
Визначений статтею 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії за віком, для визначення якого застосовується прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, визначений Законом України «Про Державний бюджет України» на відповідний рік, є певним стандартом, в порівнянні з яким визначаються розміри інших видів соціальних виплат та допомоги.
Тобто, мінімальний розмір пенсії за віком, для визначення якого застосовується прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, є відправною величиною, від якої проводиться розрахунок пенсій, визначених в статтях 50,54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008р №10-рп/2008 визнано неконституційними окремі положення Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України». Наслідком прийняття Конституційним Судом України такого рішення є втрата чинності окремих положень цього Закону з дня прийняття такого рішення. Отже, з дня звернення позивача із заявою про нарахування йому пенсії відповідно до вимог статей 50 та 54 Закону та розмір пенсії обраховувати відповідно до мінімальної пенсі з урахуванням її величини визначеної ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове пенсійне страхування» Управління Пенсійного фонду України у Великобагачанському районі повинно було виплачувати позивачу основну та додаткову пенсію в розмірах, передбачених ст.50 та ст.54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», в редакції, яка діяла до внесення змін Законом України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».
Згідно ст. 54 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» установлено у 2009 році прожитковий мінімум на одну особу та для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, в розмірах, що діяли у грудні 2008 року (498 грн.).
Статтею 22 Конституції України визначено, що конституційні права і свободи гарантуються. Таким чином, держава взяла на себе зобов’язання забезпечити реалізацію громадянами своїх конституційних прав.
За змістом ч.1 ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до ч.2 ст.6 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених Конституцією межах і відповідно до законів України.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач ОСОБА_1 звертався до відповідача з заявою щодо правильності пенсійного забезпечення та обчислення пенсії відповідно до ст.54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». В задоволенні його заяви УПФУ у Великобагачанському районі йому було відмовлено (а.с.4).
За таких обставин суд вважає, що вимоги позивача щодо визнання протиправною бездіяльності Управління Пенсійного фонду України у Великобагачанському районі про відмову в перерахунку пенсії та додаткової пенсії, виходячи із розрахунку 8 мінімальних пенсій за віком відповідно до ч.4 ст. 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», як інваліду ІІ групи, нарахування додаткової пенсії відповідно до ч.1 ст. 50 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в розмірі 75% від мінімальної пенсії за віком, підлягають задоволенню і необхідно зобов’язати відповідача здійснити такий перерахунок пенсії позивачу з 01.10.2008 року, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленої ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове пенсійне страхування» та провести відповідні виплати.
Що стосується позовних вимог про послідуючий перерахунок пенсії та додаткової пенсії відповідно до ст.67 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та проведення відповідних виплат, то суд вважає, що це питання повинно вирішуватися на день винесення судом постанови по справі, тому ці позовні вимоги не підлягають задоволенню.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст.19,22,46,64 Конституції України, ст.ст. 2,19,70,71,158,159,160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Законом України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», Законом України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008р .№10-рп/2008, суд, -
п о с т а н о в и в:
Позовні вимоги ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України у Великобагачанському районі Полтавської області про перерахування пенсії у зв’язку з інвалідністю, пов’язаною з Чорнобильською катастрофою та визнання протиправною бездіяльності управління пенсійного Фонду у Великобагачанському районі щодо відмови в перерахунку призначеної пенсії та додаткової пенсії задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України у Великобагачанському районі Полтавської області щодо відмови ОСОБА_1 у перерахунку призначеної пенсії та додаткової пенсії.
Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України у Великобагачанському районі Полтавської області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 відповідно до ч.4 ст.54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в розмірі 8 мінімальних пенсій за віком, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленої ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове пенсійне страхування» з 01 жовтня 2008 року по 03 серпня 2009 року (день винесення постанови суду) та провести відповідні виплати.
Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України у Великобагачанському районі Полтавської області здійснити перерахунок додаткової пенсії ОСОБА_1 відповідно до ч.1 ст.50 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в розмірі 75 % мінімальної пенсії за віком, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленої ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове пенсійне страхування» з 01 жовтня 2008 року по 03 серпня 2009 року (день винесення постанови суду) та провести відповідні виплати.
В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 - відмовити.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративному суду через Великобагачанський районний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України - з дня складення в повному обсязі, і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Повний текст постанови складений 08 серпня 2009 року.
Суддя