Єдиний унікальний номер: 378/724/16-ц

Провадження № 2/378/248/16

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" вересня 2016 р. Ставищенський районний суд Київської області в складі:

головуючого - судді: Галич Ю. М.

за участю секретаря: Шевченко Т.А.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні в залі суду в смт. Ставище Київської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 сільської ради про визнання права власності в порядку спадкування,-

ВСТАНОВИВ:

До суду з вказаним позовом звернувся ОСОБА_1, посилаючись на те, що 2 вересня 2010 року померла його мати ОСОБА_3, спадщину після смерті якої прийняв він, спадкоємець за заповітом, посвідченим 6 квітня 2000 року ОСОБА_2 сільською радою, за реєстром № 7, отримавши свідоцтво про право на спадщину на частину майна, а саме на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території ОСОБА_2 сільської ради. До спадкового майна померлої належить і житловий будинок № 79 по вул. Чкалова в с. Станіславчик, 1937 року побудови, який відповідно до погосподарських книг ОСОБА_2 сільської ради за 1986-1990, 1991-1995 роки відносився до майна колгоспного двору, на час припинення якого його єдиним членом була його мати ОСОБА_3, яка набула право власності на житловий будинок як майно колгоспного двору. Рішенням № 22 від 29 грудня 1994 року виконкому ОСОБА_2 сільської ради право власності на вказаний будинок встановлено за ОСОБА_3 Рішенням 15 сесії 5 скликання ОСОБА_2 сільської ради № 131 від 3 липня 2008 року „Про упорядкування нумерації будинків по вулицях села Станіславчик” номер будинку 79 по вул. Чкалова змінено на № 92. Рішенням 3 сесії 7 скликання ОСОБА_2 сільської ради № 17 від 11 грудня 2015 року „Про декомунізацію вулиць, надання та зміни адреси об’єкта нерухомості в с. Станіславчик Ставищенського району Київської області” перейменовано вулицю „Чкалова” на вулицю „Вишнева”. Реєстрація права власності на вищевказаний житловий будинок до 01.01.2013 року не проводилася. Вважає, що ОСОБА_3 за життя набула права власності на вищезазначений житловий будинок, як на майно колгоспного двору і це право увійшло до складу спадщини, яка відкрилася 2 вересня 2010 року внаслідок її смерті. Відповідно до технічного паспорта на садибний (індивідуальний) житловий будинок, вказаний будинок загальною площею 45,7 кв. метри житловою площею 20,5 кв. метри вартістю 25022 гривень. Земельна ділянка для обслуговування житлового будинку не приватизована.

З урахуванням уточнених позовних вимог позивач просить суд визнати за ним право власності в порядку спадкування за заповітом після смерті 2 вересня 2010 року матері ОСОБА_3 на вказаний житловий будинок.

В судове засідання позивач та його представник не прибули, представник позивача направив до суду заяву, в якій позовні вимоги підтримав, просить справу розглядати без його участі та без участі позивача.

Представник відповідача ОСОБА_2 сільської ради в судове засідання не прибув, до суду сільська рада подала заяву про визнання позовних вимог та слухання справи у відсутність представника сільської ради.

Суд, розглянувши матеріали справи, письмову заяву відповідача ОСОБА_2 сільської ради про визнання позову та перевіривши письмові докази, вважає, що визнання відповідачем позову не суперечить закону та не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб.

Відповідно до ст. 174 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Матеріалами справи встановлено, що відповідно до погосподарських книг ОСОБА_2 сільської ради за 1986-1990, 1991-1995 житловий будинок № 79 по вул. Чкалова в с. Станіславчик, 1937 року побудови, належав до майна колгоспного двору (а.с. 46-49). На час припинення колгоспного двору (станом на 15 квітня 1991 року) в ньому проживала та відповідно до ч. 1 ст. 120 ЦК УРСР (1963 р.) не втратила права на частку в його майні мати позивача ОСОБА_3, яка набула право власності на житловий будинок як майно колгоспного двору. Рішенням № 22 від 29 грудня 1994 року виконкому ОСОБА_2 сільської ради право власності на вказаний будинок встановлено за ОСОБА_3 (а.с. 50), проте, реєстрація права власності на даний житловий будинок, згідно відповіді КП КОР Південне БТІ до 01.01.2013 р. не проводилась (а. с.65) та в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відомості про речові права на вказане нерухоме майно відсутні (а.с. 74-75).

2 вересня 2010 року ОСОБА_3 померла, спадщину після смерті якої прийняв позивач, спадкоємець за заповітом, посвідченим 6 квітня 2000 року секретарем виконкому ОСОБА_2 сільської ради ОСОБА_4, за реєстром № 7, отримавши свідоцтво про право на спадщину на частину майна, а саме на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території ОСОБА_2 сільської ради (а.с.52-62).

Відповідно до технічного паспорта на садибний (індивідуальний) загальна площа вказаного будинку – 45,7 кв. метри, житлова площа 20,5 кв. метри, вартість його становить 25022 гривень (а.с.66-70). Земельна ділянка, на якій розташований будинок, не приватизована (а.с. 44).

Рішеннями 15 сесії 5 скликання ОСОБА_2 сільської ради № 131 від 3 липня 2008 року „Про упорядкування нумерації будинків по вулицях села Станіславчик” та 3 сесії 7 скликання ОСОБА_2 сільської ради № 17 від 11 грудня 2015 року „Про декомунізацію вулиць, надання та зміни адреси об’єкта нерухомості в с. Станіславчик Ставищенського району Київської області” перейменовано вулицю „Чкалова” на вулицю „Вишнева”, а номер будинку „79” змінено на „92” (а.с. 42).

Відповідно до ч. 1 ст. 120 ЦК УРСР (1963 р.) майно колгоспного двору належало його членам на праві сумісної власності.

Згідно п.6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.1995 року №20 "Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності" право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, які до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні.

Відповідно до ст. 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або проголошення її померлою.

Згідно ч.1, 3 ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Статтею 182 ЦК України передбачено, що право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації, а порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість і підстави відмови в ній установлюються законом.

Відповідно до ч. 5 статті 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" право власності та інші речові права на нерухоме майно, набуті згідно з діючими нормативно-правовими актами до набрання чинності цим Законом, визнаються державою.

Відповідно до статті 2 вказаного Закону державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обмежень – офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обмежень, що супроводжується внесенням даних до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обмежень.

Право власності на збудоване до набрання чинності Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» нерухоме майно набувається в порядку, який існував на час його спорудження, а не виникає у зв’язку із здійсненням державної реєстрації права власності на нього в порядку, передбаченому цим законом, яка є лише офіційним визнанням державою такого права, а не підставою його виникнення (постанова Верховного Суду України від 13 червня 2012 р. № 6-54 цс 12).

З урахуванням положень ч. 1 ст. 15, ст. 392 ЦК України власник майна може пред’явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності. За змістом наведених норм права потреба в такому способі захисту виникає тоді, коли наявність суб’єктивного права власника не підтверджена відповідними доказами (документами), підлягає сумніву, не визнається іншими особами або ними оспорюється.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд вважає, що ОСОБА_3 за життя набула права власності на житловий будинок № 92 по вул. Вишнева в с. Станіславчик, як на майно колгоспного двору, а позивач набув право власності в порядку спадкування за заповітом після смерті 2 вересня 2010 року матері ОСОБА_3, і оскільки відповідачем позов визнається, то його слід задовольнити.

Оскільки ОСОБА_2 сільська рада до пред’явлення позову про визнання права власності в порядку спадкування за законом і в судовому засіданні не оспорювала цього права, відповідно до змісту ст. 88 ЦПК України на неї не може бути покладений обов’язок по відшкодуванню судових витрат.

Керуючись ст. 120, ст. ст. 15 ч. 1, 182, 392, 1218, 1223 ч. 1, 1269, 1270, ЦК України, ст. 2, ч. 5 ст. 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень", ст.ст. 10, 11, 60, 88, 130, 174, 209, 213-215 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування за заповітом після смерті 2 вересня 2010 року матері ОСОБА_3 на житловий будинок № 92 по вул. Вишнева в с. Станіславчик Ставищенського району Київської області, загальною площею 45,7 м2, житловою площею 20,5 м2 , вартістю 25022 (двадцять п’ять тисяч двадцять дві) гривні.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано у строк, встановлений ст. 294 ЦПК України. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Київської області через Ставищенський районний суд Київської області протягом десяти днів з дня його проголошення, а особами, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення рішення, протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Суддя Ю. М. Галич