Особи
Учасники процесу:
Ім`я Замінене і`мя Особа
Судове рішення #58672298

Справа № 192/2573/16-ц

Провадження № 2/192/456/16

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И


"05" вересня 2016 р.СОЛОНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

головуючого - судді Омелюх В.М.,

за участю секретаря судового засідання – Папян Д.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у смт. Солоне цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення заборгованості за кредитним договором, при цьому на обґрунтування своїх позовних вимог посилається на те, що по укладеному 01 грудня 2005 року між ЗАТ КБ «ПРИВАТБАНК», правонаступником якого є ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК», та відповідачем ОСОБА_1 договору без номера останній отримав кредит у розмірі 10000,00 гривень у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну карту зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії карти, при цьому відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана ним заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною картою та Тарифами банку, які викладено на банківському сайті http://privatbank.ua/terms/pages/70/, складає між ним і банком договір, що підтверджується його підписом у заяві і є відповідно до п.3.2 та п.3.3 Умов та Правил надання банківських послуг прямою та безумовною згодою позичальника щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту, встановленого банком.

У відповідності до умов договору банк свої зобов’язання виконав в повному обсязі та видав відповідачу кредит у розмірі, встановленому договором, а відповідач згідно з п.6.5, п.6.6 Умов та Правил надання банківських послуг зобов’язався погашати заборгованість за кредитом, відсотками за його використання, за перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених договором, а у разі невиконання зобов’язань за договором на вимогу банку виконати зобов’язання з повернення кредиту (у тому числі простроченого кредиту та Овердрафту), оплати винагороди банку.

В порушення умов договору відповідач зобов’язання за вказаним кредитним договором належним чином не виконував, в зв’язку з чим станом на 30 червня 2016 року має заборгованість за кредитним договором в загальній сумі 21922 гривень 86 копійок, яка складається із заборгованості за кредитом - в сумі 1662 гривні 04 копійки, по процентам за користування кредитом - в сумі 15519 гривень 14 копійок, по пені та комісії за користуванням кредитом - в сумі 3221 гривня 54 копійки, а також штрафу відповідно до п.8.6 Умов та правил надання банківських послуг в розмірі 500 гривень (фіксована частина) та в розмірі 1020 гривень 14 копійок (процентна складова), які в добровільному порядку відповідач не сплачує, в зв’язку з чим позивач змушений звернутися до суду з позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором в примусовому порядку.

Представник позивача, який про день та час розгляду справи повідомлений належним чином (а.с.28,29), в судове засідання не з’явився, надавши суду письмову заяву (а.с.16,21), відповідно до якої прохали справу розглядати у відсутність їх представника, позовні вимоги підтримали у повному обсязі та прохали їх задовольнити, а в разі неявки відповідача не заперечували проти заочного розгляду справи.

Відповідач ОСОБА_2, будучи належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи (а.с.28-30) в судове засідання не з’явися, про причини неявки суд не повідомив, у зв’язку з чим суд ухвалив розглядати справу у його відсутність, оскільки його в судовому засіданні його інтереси представляє представник ОСОБА_3 згідно нотаріально посвідченої за реєстровим №3467 довіреністю з усіма повноваженнями сторони у справі (а.с.30-31).

Представник відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_3 в судовому засіданні позовні вимоги не визнав та прохав відмовити в задоволенні позову. Згідно поданих до суду та оголошених в судовому засіданні письмових заперечень зазначив, що позовні вимоги ПАТ КБ «Приватбанк» про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором в розмірі 21922 гривня 86 копійок не підлягають задоволенню, оскільки позивач не надав суду будь-яких доказів того, що банк надавав для ознайомлення при підписанні договору ОСОБА_1 Умови та правила надання банківських послуг», Правила користування платіжною карткою, Тарифи банку, при цьому за прийняття їх як складової частини (умов) кредитного договору від 01 грудня 2005 року ОСОБА_1 як позичальник не розписувався. З наданих позивачем до позовної заяви в якості додатку Умов і правила надання банківських послуг вбачається, що вони підписані тільки головою правління банку, але не мають підпису позичальника, його реквізитів, а також жодної ідентифікуючої ознаки на предмет їх невід’ємності з заявою позичальника, тому підстав вважати, що банком отримана згода від відповідача на укладання кредитного договору з урахуванням вказаних Умов та інших зазначених банком документів не має. Крім цього, в Умовах та правилах надання банківських послуг відсутня дата їх затвердження, що не дає змоги встановити, що саме в такій редакції вони діяли на момент підписання заяви, а не могли бути прийняті позивачем набагато пізніше, а зазначене свідчить про те, що правовідносини між сторонами даного спору з приводу кредитування регулюються тільки заявою позичальника, яка містить в собі лише: строк дії картки (строк кредиту) - до листопада місяця 2008 року; 2600 гривень -сума кредиту (кредитного ліміту), виданого позичальнику, в той же час, сторона спору з невідомих причин твердить про отримання відповідачем 10000 гривень; проценти за користування кредитом - 36%. З заяви про надання кредитного ліміту та в Умовах і правилах надання банківських послуг, на які посилається позивач у позовній заяві, будь-якої мови про видання кредитного ліміту в розмірі 10000 гривень ні в одному пункті не йдеться. За таких обставин Умови та правила надання банківських послуг, Правила користування платіжною карткою, Тарифи банку, які розміщені на сайті позивача та на які він посилається, не можуть вважатися складовими, укладеного між сторонами кредитного договору, та є неналежними та допустимими доказами у даній справі, про що неодноразово зазначав Верховний суд України в постановлених з аналогічних правовідносинах правових висновках. Крім цього, вважав, що позивачем пропущено визначений законом строк позовної давності на звернення позивача з даним позовом до суду, початок перебігу якого співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов. Оскільки у разі неналежного виконання позичальником зобов’язань за кредитним договором, позовна давність за вимогами кредитора про повернення процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними платежами, повинна обчислюватись з моменту настання строку погашення чергового платежу, а повернення кредитних коштів в повному обсязі – зі спливом останнього дня місяця дії картки, про що також зазначено в правових висновках. Верховного суду України. Так як граничний строк дії картки указано на ній, то вона дійсна до останнього дня місяця, а по закінченню строку дії картки інша картка видається банком шляхом надання клієнту картки з новим строком дії, але позивачем жодних доказів надання такої картки відповідачеві не надано, а отримана при укладені договору картка мала строк дії до листопада 2008 року, то вказане дає підстави вважати, що позивач пропустив строк позовної давності на звернення з даним позовом до суду, оскільки позов подано через сім років після закінчення дії картки. Прохали, не оспорюючи факт укладення спірного кредитного договору у формі заяви, відмовити в задоволені позовних вимог як за недоведеністю доказами, так і за спливом строку позовної давності згідно поданої ними заяви про застосування строків позовної давності.

Суд, заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши письмові докази, що маються у справі, приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до положень ст.ст.10,11,60 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, при цьому доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, а кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог чи заперечень, крім випадків встановлених цим законом.

Згідно ст.526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст.610, ст.611 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, в тому числі припинення зобов’язання внаслідок односторонньої відмови від зобов’язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору, а також сплата неустойки.

Згідно ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання, яка обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання і право на яку згідно ст.550 ЦК України виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов’язання.

Відповідно до ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення зміну, або припинення цивільних прав та обов’язків. Зміст договору відповідно до ст.628 ЦК України становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов’язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Однією із різновидностей зобов’язання є кредитний договір, який укладається сторонами відповідно до вимог ст.1054, ст.1055 ЦК України та відповідно до ст.629 цього Кодексу є обов’язковим до виконання сторонами.

Судом встановлено, що 01 грудня 2005 року між ЗАТ КБ «ПРИВАТБАНК», правонаступником якого є ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» (а.с.17-19), як позикодавцем та відповідачем ОСОБА_1 як позичальником було укладено кредитний договір без номеру (а.с.8) про надання кредиту у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну карту №4149605306140427 (кредитка «Універсальна»), відповідно до якого останній отримав кредит у розмірі 2600 гривень зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 3% в місяць (36,00% в рік) з розрахунку 360 днів в році на суму залишку заборгованості за кредитом з моменту підписання договору, який автоматично лонгується на новий строк, якщо жодна зі сторін на протязі цього строку не проінформує іншу сторону про припинення дії договору, при цьому відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана ним заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною картою та Тарифами банку (а.с.9-14), які викладено на банківському сайті, складає між ним і банком договір, що підтверджується його підписом у заяві (а.с.8) і є прямою та безумовною згодою позичальника щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту, встановленого банком, відповідно до п.3.2 та п.3.3 Умов та Правил надання банківських послуг (а.с.10), а також згідно п.5.3 та п.6.4 права банка в односторонньому порядку змінювати тарифи (а.с.12).

Відповідно до умов зазначеного договору позивач (банк) свої зобов’язання виконав в повному обсязі та видав відповідачу кредит у розмірі, встановленому договором, в послідуючому збільшивши ліміт кредиту, що вбачається з наданого позивачем розрахунку заборгованості за спірним кредитним договором (а.с.4-7), а відповідач згідно заяви та п.6.5 Умов та Правил надання банківських послуг зобов’язався погашати заборгованість за кредитом, відсотками за його використання, за перевитрати платіжного ліміту щомісячними платежами, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених договором, а у разі невиконання зобов’язань за договором на вимогу банку виконати зобов’язання з повернення кредиту (у тому числі простроченого кредиту та Овердрафту), оплати винагороди банку (а.с.14,16), а у разі невиконання зобов’язань за договором на вимогу банку виконати зобов’язання з повернення кредиту (у тому числі простроченого кредиту та Овердрафту), оплати винагороди банку (п.6.6 Умов та правил). Крім цього, випадку невиконання або неналежного виконання ним взятих на себе грошових зобов’язань більше ніж 120 днів, у зв’язку з чим банк буде змушений звернутися в суд, сплати банку згідно заяви позичальника та п.8.6 Умов та правил надання банківських послуг штраф в розмірі 500 грн. + 5% від суми позову (а.с.12 оборотна сторона).

Відповідно до п. 9.12 вищезазначених Умов та правил договір між сторонами діє 12 місяців з моменту підписання. якщо протягом цього строку ні одна зі сторін не проінформує іншу сторону про припинення дії договору, він автоматично продовжується на той же самий строк (а.с.13).

Згідно із частинами першою, другою статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Аналізуючи наявні в матеріалах справи письмові докази та враховуючи, що згідно ч.1 статті 1054 та ч.1 ст.1055 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит, при цьому кредитний договір укладається в письмовій формі, а також той факт, що представником відповідача в судовому засіданні факт отримання кредитних коштів в сумі 2600 гривень та підписання договору у формі заяви не оспорювався, кредитний договір не визнано недійсним в установленому законом порядку, суд приходить до висновку, що спірний кредитний договір укладено відповідно до вимог ст.ст. 526, 626, 1054, 1055 ЦК України та відповідно до ст.629 цього Кодексу є обов’язковим до виконання сторонами, а доводи представника відповідача, викладені в поданих до суду письмових запереченнях зводяться не до оспорювання умов кредитного договору, а до оцінки доказів, які надані позивачем на підтвердження позову.

Відповідно до ч.2 ст.1050, ч.2 ст.1054 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок повернути кредит частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини кредитодавець має право вимагати дострокового повернення частини кредиту, що залишилася, та сплати процентів.

Згідно розрахунків позивача (а.с.5-7) відповідач ОСОБА_1 в порушення умов договору свої зобов’язання не виконав належним чином, в зв’язку з чим станом на 30 червня 2016 року має заборгованість за кредитним договором в загальній сумі 21922 гривень 86 копійок, яка складається із заборгованості за кредитом - в сумі 1662 гривня 04 копійки, по процентам за користування кредитом - в сумі 15519 гривні 14 копійок, по пені та комісії за користуванням кредитом - в сумі 3221 гривень 54 копійки, а також штрафу відповідно до п.8.6 Умов та правил надання банківських послуг в розмірі 500 гривень (фіксована частина) та в розмірі 1020 гривень 14 копійок (процентна складова), що вбачається з наявного в матеріалах справи розрахунку заборгованості, відповідно до якого користування кредитними коштами зафіксовано до травня 20014 року, а погашення кредиту здійснювалось до 01 жовтня 2014 року (сума 1 гривня 46 копійок).

Судом також встановлено, що на виконання умов даного договору позикодавцем було видано позичальнику ОСОБА_1 кредитну карту №4149605306140427 зі строком дії до 11/08, тобто у відповідності до положень п.п.3.1.1 та 5.4 Правил користування платіжною карткою (а.с.13 оборотна сторона,14) строк дії картки встановлено до 30 листопада 2008 року.

В той же час будь-яких доказів надання позичальнику ОСОБА_1 іншої кредитної картки після спливу строку дії попередньої позивачем суду не надано, а наданий позивачем розрахунок заборгованості за кредитним договором станом на 30 червня 2016 року (а.с.4-7) сам по собі не є доказом надання відповідачеві такої картки, без наявності якої він не має можливості використовувати надані позивачем кредитні кошти. В той же час, з даного розрахунку вбачається, що станом на 30 листопада 2008 року за спірним кредитним договором відповідач мав заборгованість по поверненню кредиту та сплаті відсотків за користування ним (а.с.5 оборотна сторона) .

Згідно зі статтями 526, 530, 610, частиною першою статті 612 ЦК України зобов’язання повинні виконуватись належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність – це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну позовну давність.

Статтею 257 ЦК України встановлено загальну позовну давність тривалістю у три роки. Для окремих видів вимог законом установлена спеціальна позовна давність, зокрема, частина друга статті 258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до частина четверта статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові, при цьому згідно статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд, тобто у разі неналежного виконання позичальником зобов’язань за кредитним договором, позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів та процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу.

Згідно зі статтею 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги.

Відповідно до пунктів 3.1.1, 5.4 Правил користування платіжною карткою граничний строк дії картки (місяць і рік) указано на ній і вона дійсна до останнього календарного дня такого місяця, строк погашення процентів за кредитом визначено щомісячними платежами, а строк погашення кредиту в повному обсязі визначено останнім днем місяця вказаного на картці (поле MONTH) (а.с.13 оборотна сторона,14).

Згідно ч.1, ч.3 ст.264 ЦПК України передбачено, що перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дій, що свідчать про визнання нею свого боргу або іншого обов’язку, а після переривання перебіг позовної давності починається заново.

В той же час, позивачем суду не надано будь-яких доказів, крім розрахунку заборгованості, що після 30 листопада 2008 року саме відповідач ОСОБА_1 користувався кредитними коштами та здійснював платежі по їх поверненню за власним волевиявленням, що він не міг здійснювати без наявності кредитної карти, строк дії якої не сплив.

Відповідно до ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст.61 ЦПК України, а докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, при цьому доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Оскільки в судовому засіданні встановлено, що видана позивачем відповідачеві кредитну карту №4149605306140427 мала строк дії до 11/08, доказів видачі позичальнику іншої карти з іншим строком дії суду не надано, а до суду позивач звернувся лише 26 липня 2016 року (а.с.2), то суд приходить до висновку, що заява відповідача та його представника про застосування строків позовної давності є обґрунтованою на законі, про що неодноразово зазначалось і правових висновках Верховного суду України (справа №6-14цс14 від 19 березня 2014 року, справа №6-61цс14 та інших).

В зв’язку з відмовою в задоволенні позову судові витрати у справі по сплаті судового збору несе позивач у справі.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 256-268, 526-530, 533, 536, 543, 598, 610-615, 624, 625, 634, 638-654, 1046-1056-1 ЦК України; ст.ст. 10, 11, 57, 60, 88, 209, 212-215 ЦПК України, суд


В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до апеляційного суду Дніпропетровської області через Солонянський районний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення, а особами, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Повний текст рішення складено 08 вересня 2016 року.

Головуючий: суддя



Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація