У х в а л а
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах
Верховного Суду України у складі:
|
головуючого |
Школярова В.Ф., |
|
суддів |
Гриціва М.І. та Прокопенка О.Б., |
розглянула у судовому засіданні у м. Києві 01 вересня 2009 року кримінальну справу за касаційною скаргою захисника ОСОБА_2 на вирок Алуштинського міського суду Автономної Республіки Крим від 03 листопада 2008 року та ухвалу Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 19 лютого 2009 року щодо ОСОБА_1
Вирком місцевого суду
ОСОБА_1,
ІНФОРМАЦІЯ_1народження,
уродженця м. Анген Ташкентської
області Узбекистана,
жителя м. Алушти с. Рибаче, АР Крим,
такого, що не має судимості в силу
ст.89 КК України,
засуджено:
- за ч.1 ст.289 КК України до позбавлення волі на три роки;
- за ч.1 ст.190 КК України до обмеження волі на один рік.
На підставі ст.70 КК України ОСОБА_1 за сукупністю злочинів остаточно призначено покарання у виді позбавлення волі строком на три роки.
Постановлено стягнути із ОСОБА_1 на користь потерпілого ОСОБА_3 5 280 грн. матеріальної шкоди.
Як визнав суд, 05 квітня 2008 року, приблизно о 17 годині 30 хвилин, ОСОБА_1, перебуваючи в автомобілі «Опель Вектра А», державний номерний знак НОМЕР_1, що знаходився біля кафе «Велі» на вул. 15 Квітня м. Алушти АР Крим, скориставшись тимчасовою відсутністю в автомобілі потерпілого ОСОБА_4, незаконно заволодів вказаним транспортним засобом, вартістю 18 000 грн., виїхавши на автомобілі до м. Сімферополя.
Крім того, 06 квітня 2008 року, приблизно о 17 годині, ОСОБА_1, перебуваючи біля приміщення аптеки «Віста» на вул. М.Василевського, 2 у м. Сімферополі АР Крим, обманним шляхом заволодів грошовими коштами потерпілого ОСОБА_3, отримавши від нього частину коштів в рахунок оплати за автомобіль «Опель Вектра А», державний номерний знак НОМЕР_1, пояснивши, що авто належить йому. Шахрайськими діями ОСОБА_1 потерпілому було заподіяно матеріальну шкоду на загальну суму 5 280 грн.
Ухвалою Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 19 лютого 2009 року апеляцію захисника ОСОБА_2 залишено без задоволення, а вирок Алуштинського міського суду Автономної Республіки Крим від 03 листопада 2008 року щодо ОСОБА_1 - без зміни.
У касаційній скарзі захисник ОСОБА_2, в інтересах засудженого ОСОБА_1, просить судові рішення щодо нього скасувати, а справу закрити. Як убачається зі змісту скарги, захисник вважає, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки ОСОБА_1 продав автомобіль за згодою та за дорученням ОСОБА_4
Крім того, захисник вказує, що протокол судового засідання не вівся та, що суд апеляційної інстанції не розглянув усі доводи його апеляції.
Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги захисника, колегія суддів не вбачає підстав для її задоволення.
Висновок суду першої інстанції, щодо доведеності винності ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, за обставин вказаних у вироку, стверджується сукупністю зібраних та перевірених судом доказів, і є правильним.
Так, на обґрунтування свого висновку щодо винності ОСОБА_1 у незаконному заволодінні транспортним засобом та у шахрайстві, суд послався на показання самого засудженого, який у судовому засіданні не заперечував факт передачі автомобіля, що належить ОСОБА_4 ОСОБА_3
Потерпілий ОСОБА_4 суду пояснив, що 05 квітня 2008 року, приблизно о 17 годині, перебуваючи біля кафе «Велі» у м. Алушта, він вийшов зі свого автомобіля, залишивши в салоні ОСОБА_1 Крім того, в автомобілі потерпілий залишив ключі та технічний паспорт транспортного засобу. Повернувшись через 5 хвилин, він виявив відсутність автомобіля та зателефонував засудженому, котрий відповів, що автомобіль скоро поверне. Однак, ОСОБА_1 автомобіль не повернув, на телефонні дзвінки не відповідав, тоді він звернувся до міліції із відповідною заявою. ОСОБА_4 пояснив, що ніякого доручення на продаж свого автомобіля ОСОБА_1 не давав, автомобіль для користування засудженому не передавав.
Допитаний у судовому засіданні потерпілий ОСОБА_3 повідомив, що мав намір придбати у ОСОБА_1 «Опель Вектра А», державний номерний знак НОМЕР_1, оскільки засуджений йому пояснив, що вказаний авто йому віддали за борги та пообіцяв, що для остаточних розрахунків приїде із власником автомобіля. Однак, ОСОБА_1 на зв'язок не виходив, а автомобіль був вилучений співробітниками міліції. Потерпілий повідомив, що передав ОСОБА_1 частину грошей за автомобіль, загальною сумою 5 280 грн.
Свої показання потерпілі ОСОБА_4 та ОСОБА_3 підтвердили на очних ставках із засудженим.
Крім того, показання потерпілих узгоджуються із іншими доказами у справі, яким суд дав належну оцінку та поклав в основу обвинувального вироку, а саме із показаннями свідка ОСОБА_5 із даними, що є у протоколах огляду автомобіля, відтворення обстановки та обставин події, висновку товарознавчої експертизи.
За таких обставин, доводи захисника про те, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, позбавлені підстав.
Злочинні дії ОСОБА_1 за ч.1 ст.289 та ч. 1 ст.190 КК України, кваліфіковані правильно.
Твердження захисника про те, що у судовому засіданні не вівся протокол, не відповідають дійсності. Судом першої інстанції розглянуті зауваження захисника ОСОБА_2 на протокол судового засіданні та частково посвідчені (а/с 246, 253, 254).
Доводи захисника, аналогічні доводам касаційної скарги, були предметом перевірки суду апеляційної інстанції та підставно визнані такими, що не підлягають задоволенню. З таким рішенням погоджується й колегія суддів Верховного Суду України.
Посилання захисника на те, що суд апеляційної інстанції не перевірив усі доводи його апеляції, були предметом перевірки і не знайшли підтвердження. Так, як убачається зі справи, суд апеляційної інстанції, відповідно до вимог ст.377 КПК України, перевірив усі доводи, викладені в апеляції захисника, та належним чином умотивувавши своє рішення, не знайшов підстав для їх задоволення.
Призначаючи ОСОБА_1 покарання, суд дотримався вимог ст.65 КК України, врахував тяжкість вчинених злочинів, дані про особу засудженого та конкретні обставини справи, що мають значення для правильного її вирішення і призначив винному покарання, що є необхідним й достатнім.
Не вбачаючи підстав для задоволення касаційної скарги захисника, колегія суддів не знаходить підстав і для призначення справи до касаційного розгляду з викликом осіб, зазначених у ст.384 КПК України.
Керуючись ст.394 КПК України, колегія суддів,
у х в а л и л а:
відмовити у задоволенні касаційної скарги захиснику ОСОБА_2
Судді:
В.Ф. Школяров М.І. Гриців О.Б. Прокопенко