КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 810/630/16 Головуючий у 1-й інстанції: Лапій С.М. Суддя-доповідач: Хрімлі О.Г.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 вересня 2016 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого Хрімлі О.Г.,

суддів Ганечко О.М.,

Літвіної Н.М.,

при секретарі Архіповій Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 08 червня 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Головного управління Національної поліції в Київській області, Атестаційної комісії Головного управління Національної поліції в Київській області про визнання протиправними та скасування рішення та наказу, поновлення на публічній службі та зобов'язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И Л А :

ОСОБА_3 звернулася до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції в Київській області, Атестаційної комісії Головного управління Національної поліції в Київській області про визнання протиправним та скасування рішення Атестаційної комісії Головного управління Національної поліції у Київській області щодо позивача в частині «не відповідає займаній посаді, підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність»; визнання протиправним та скасування наказу Головного управління Національної поліції у Київській області від 26 січня 2016 року № 19 о/с в частині звільнення майора поліції ОСОБА_3 зі служби в поліції відповідно до п. 1 пп. 5 ст. 77 Закону України «Про національну поліцію»; зобов'язання поновити ОСОБА_3 на посаді старшого слідчого Баришівського відділення поліції Переяслав-Хмельницького відділу поліції.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 08 червня 2016 року адміністративний позов задоволено в повному обсязі.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач, Головне управління Національної поліції в Київській області, звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, та просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовити.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явились.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - необов'язкова, колегія суддів, у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України, визнала за можливе проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.

Згідно зі ст. 41 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга необґрунтована та задоволенню не підлягає.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_3 проходила службу в органах внутрішніх справ з серпня 1994 року.

Згідно з наказом ГУ НП в Київській області № 1 о/с від 07 листопада 2015 року, ОСОБА_4 була призначена на службу в поліцію на посаду старшого слідчого Баришівського відділення Переяслав-Хмельницького відділу.

Наказом ГУ НП в Київській області № 16 від 23 листопада 2015 року «Про проведення атестування та створення атестаційних комісій» з метою оцінки ділових, професійних якостей поліцейських, їх освітнього та кваліфікаційного рівня, на підставі глибокого та всебічного вивчення, визначення відповідності посадам, а також перспектив їхньої службової кар'єри при призначенні на вищу посаду, переміщення на нижчу посаду, звільнення зі служби в поліції через службову невідповідність, на підставі ст. 57 ЗУ «Про Національну поліцію» та згідно з вимогами Інструкції про порядок проведення атестування поліцейських, затвердженої наказом МВС України від 17 листопада 2015 року № 1465, наказано провести атестування поліцейських ГУ НП у Київській області, створити в ГУ НП в Київській області атестаційні комісії.

Згідно з протоколом Атестаційної комісії ГУ НП Київської області № 2 від 07 грудня 2015 року, позивачку включено до переліку осіб, які мали проходити співбесіду.

За результатами розгляду матеріалів, проведеної співбесіди та обговорення атестаційною комісією (більшістю голосів) прийнято рішення, що ОСОБА_3 займаній посаді не відповідає, підлягає звільненню зі служби через службову невідповідність.

Не погоджуючись з висновками атестаційної комісії, позивачка оскаржила її висновок до апеляційної комісії північного регіону, однак її було залишено без розгляду.

Згідно з наказом ГУ НП у Київській області № 19 о/с від 26 січня 2016 року, майора поліції ОСОБА_3, старшого слідчого Баришівського відділення поліції Переяслав-Хмельницького відділу поліції звільнено у запас (з постановкою на військовий облік) на підставі пп. 5 п. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію» (через службову невідповідність) з 26 січня 2016 року. Підстава: атестаційний лист ОСОБА_3 від 07 грудня 2015 року.

У подальшому наказом ГУ НП в Київській області № 157 о/с від 12 квітня 2016 року внесено зміни до пункту наказу Головного управління від 26 січня 2016 року № 19 о/с в частині звільнення за статтею 77, пп. 5 (через службову невідповідність) майора поліції ОСОБА_3 (М-025820) старшого слідчого Баришівського відділення поліції Переяслав-Хмельницького відділу поліції, 26 січня 2016 року, а саме: «вважати її звільненою 03 лютого 2016 року, з вислугою років на день звільнення календарною - 21 рік 06 місяців 03 дні, пільговою не має.»

Не погоджуючись з прийнятими відповідачами рішеннями та вважаючи їх протиправними, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.

Перевіряючи обґрунтованість позовних вимог та їх відповідність чинному законодавству, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Відповідно до п. п. 9, 10 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Національну поліцію», працівники міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції, за умови відповідності вимогам до поліцейських, визначеним цим Законом, упродовж трьох місяців з дня опублікування цього Закону можуть бути прийняті на службу до поліції шляхом видання наказів про призначення за їх згодою чи проходження конкурсу на посади, що заміщуються поліцейськими, у будь-якому органі (закладі, установі) поліції.

Посади, що пропонуються особам, зазначеним у цьому пункті, можуть бути рівнозначними, вищими або нижчими щодо посад, які ці особи обіймали під час проходження служби в міліції.

Працівники міліції, які відмовилися від проходження служби в поліції та/або не прийняті на службу до поліції в тримісячний термін з моменту попередження про наступне вивільнення, звільняються зі служби в органах внутрішніх справ через скорочення штатів.

Указані в цьому пункті особи можуть бути звільнені зі служби в органах внутрішніх справ до настання зазначеного в цьому пункті терміну на підставах, визначених Положенням про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ.

Колегія суддів зазначає, що вказаним Законом передбачена альтернатива вибору для працівників міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції, а саме: прийняття на службу за їх згодою або проходження конкурсу на посади, що заміщуються поліцейськими, у будь-якому органі (закладі, установі) поліції.

Отже, п. 9 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» вказаного Закону не передбачає проведення атестування чи переатестування працівників міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції.

Матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_3 згідно з наказом № 1 о/с від 07 листопада 2015 року, прийнята на службу в поліцію в порядку переатестування, яке фактично не проводилось до прийняття такого наказу.

Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України «Про Національну поліцію», поліцейським є громадянин України, який склав Присягу поліцейського, проходить службу на відповідних посадах у поліції і якому присвоєно спеціальне звання поліції.

На підставі ч. 1 ст. 48 вказаного Закону, призначення та звільнення з посад поліцейських здійснюється наказами посадових осіб, зазначених у статті 47 цього Закону.

Відповідно до ст. 47 Закону України «Про Національну поліцію», призначення на посади поліцейських здійснюють посадові особи органів (закладів, установ) поліції відповідно до номенклатури посад, яку затверджує Міністерство внутрішніх справ України.

У разі проведення конкурсу для визначення кандидата для призначення на відповідну посаду призначення на посади поліцейських здійснюють посадові особи органів (закладів, установ) поліції згідно з номенклатурою посад, яку затверджує Міністерство внутрішніх справ України, та відповідно до результатів конкурсу.

Призначення на посади курсантів (слухачів) вищих навчальних закладів із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських, здійснюють керівники таких закладів.

Статтею 57 вказаного Закону визначено порядок атестації поліцейського.

Зокрема, атестування поліцейських проводиться з метою оцінки їхніх ділових, професійних, особистих якостей, освітнього та кваліфікаційного рівнів, фізичної підготовки на підставі глибокого і всебічного вивчення, визначення відповідності посадам, а також перспектив їхньої службової кар'єри.

Атестування поліцейських проводиться: 1) при призначенні на вищу посаду, якщо заміщення цієї посади здійснюється без проведення конкурсу; 2) для вирішення питання про переміщення на нижчу посаду через службову невідповідність; 3) для вирішення питання про звільнення зі служби в поліції через службову невідповідність.

Атестування проводиться атестаційними комісіями органів (закладів, установ) поліції, що створюються їх керівниками.

Рішення про проведення атестування приймає керівник поліції, керівники органів (закладів, установ) поліції стосовно осіб, які згідно із законом та іншими нормативно-правовими актами призначаються на посади їхніми наказами.

Порядок проведення атестування поліцейських затверджується Міністром внутрішніх справ України.

У спірних правовідносинах встановлено, що позивач прийнятий на роботу в поліцію як особа, яка виявила бажання проходити службу в поліції, шляхом видання наказу про призначення за його згодою на відповідну посаду (а не шляхом проходження конкурсу на посади), як визначено п. 9 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону «Про Національну поліцію».

Отже, колегія суддів вважає, що підстав для атестування прийнятого на службу в поліцію позивача не було.

Згідно з п. 8 розділу IV Інструкції про порядок проведення атестування поліцейських, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України № 1465 від 17 листопада 2015 року, в атестаційному листі зазначаються такі відомості про поліцейського, який атестується: 1) результати службової діяльності згідно з функціональними обов'язками; 2) дисциплінованість, принциповість у вирішенні службових питань, уміння будувати свої стосунки з громадянами та колегами по службі, здатність працювати над усуненням особистих недоліків, авторитет у колективі та серед населення; 3) прагнення до вдосконалення службової діяльності, почуття особистої відповідальності, стійкість моральних принципів, сміливість, рішучість, організованість, здатність контролювати власні емоції, поведінка поза службою; 4) володіння іноземними мовами; 5) культура в службі та ставлення до підвищення свого освітнього та культурного рівнів; 6) стан здоров'я та фізична підготовленість, уміння володіти табельною вогнепальною зброєю, прийомами рукопашного бою, спеціальними засобами індивідуального захисту та активної оборони, здатність переносити психофізичні навантаження та труднощі служби; 7) основні найбільш характерні та істотні недоліки в службовій діяльності та особистій поведінці; 8) інші дані, які, на думку керівника, заслуговують на увагу для більш повної характеристики підлеглого; 9) результати проходження підвищення кваліфікації.

Колегія суддів звертає увагу, що атестаційний лист ОСОБА_3 не містить негативної інформації стосовно позивача, оскільки безпосередній керівник позивача характеризує її виключно позитивно.

Зі змісту атестаційного листа позивача вбачається, що за період проходження служби та на займаній посаді ОСОБА_3 зарекомендувала себе як дисциплінований працівник. Принципова у вирішенні службових питань, уміє будувати свої стосунки з громадянами та колегами по службі; здатна працювати над усуненням особистих недоліків. Має почуття особистої відповідальності, авторитет у колективі та серед населення, прагне до вдосконалення службової діяльності, стійка у своїх моральних принципах, смілива, рішуча, організована здатна контролювати власні емоції і поведінку поза службою, постійно працює над підвищенням свого освітнього та культурного рівня. Може налагодити і підтримувати ділові стосунки з людьми, з якими приходиться контактувати по роду діяльності. Фізично підготовлена, добре володіє табельною вогнепальною зброєю, прийомами рукопашного бою, спеціальними засобами індивідуального захисту та активної оборони, здатна переносити психофізичні навантаження та труднощі служби.

Згідно з висновком прямого керівника - начальника Баришівського відділення поліції Переяслав-Хмельницького відділу поліції Головного управління Національної поліції в Київській області, позивач займаній посаді відповідає.

Відповідно до п.п. 15, 16 розділу IV Інструкції про порядок проведення атестування поліцейських, атестаційні комісії на підставі всебічного розгляду всіх матеріалів, які були зібрані на поліцейського, під час проведення атестування шляхом відкритого голосування приймають один з таких висновків: 1) займаній посаді відповідає; 2) займаній посаді відповідає, заслуговує призначення на вищу посаду; 3) займаній посаді не відповідає, підлягає переміщенню на нижчу посаду через службову невідповідність; 4) займаній посаді не відповідає, підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність.

Атестаційні комісії при прийнятті рішень стосовно поліцейського повинні враховувати такі критерії: 1) повноту виконання функціональних обов'язків (посадових інструкцій); 2) показники службової діяльності; 3) рівень теоретичних знань та професійних якостей; 4) оцінки з професійної і фізичної підготовки; 5) наявність заохочень; 6) наявність дисциплінарних стягнень; 7) результати тестування; 8) результати тестування на поліграфі (у разі проходження).

З протоколу засідання атестаційної комісії від 07 грудня 2015 року вбачається, що під час атестації позивача члени атестаційної комісії досліджували стандартний пакет документів, перелічених у самій формі бланку, а саме: декларацію про доходи, послужний список, інформаційну довідку, висновок про результати перевірки достовірності відомостей, передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 5 Закону України «Про очищення влади», та інформацію з відкритих джерел.

Колегія суддів зазначає, що протокол засідання атестаційної комісії та висновок не містять жодних мотивів чи обґрунтувань, які покладено в основу висновку комісії про службову невідповідність позивача.

Як пояснив допитаний судом першої інстанції свідок ОСОБА_5, він був членом атестаційної комісії ГУ НП Київської області № 2. Перед початком атестування з ним та іншими членами атестаційної комісії був проведений тренінг, на якому було роз'яснено порядок проведення оцінювання, критерії оцінки, визначено орієнтовне коло питань для осіб, які підлягають атестуванню. Зазначив, що під час атестування комісія оцінювала поліцейських за трьома основними критеріями: мотивація, чесність, здатність до змін. За кожен із зазначених критеріїв членами атестаційної комісії виставлялися бали, сума яких враховувалася під час прийняття рішення про відповідність кандидата займаній посаді.

На запитання представника позивача, чи враховувалися атестаційною комісією критерії, що перелічені в п. 16 Інструкції про проведення атестування поліцейських, затвердженої наказом МВС України № 1465 від 17 листопада 2015 року, свідок відповів, що окремо по кожному критерію зазначеної Інструкції атестаційна комісія документів не розглядала, документи на поліцейського оцінювалися у сукупності та у світлі тих критеріїв, що були озвучені на тренінгу (мотивація, чесність, здатність до змін).

Також, свідок зазначив, що позивач цим критеріям не відповідає, оскільки невідверто відповідала на питання, що стосувалося ставлення до корупції в поліції, має низьку здатність до змін, не готова прийняти цінності оновленої поліції.

Суд першої інстанції обґрунтовано звернув увагу, що компетенція атестаційної комісії при проведенні співбесіди та прийняття рішення обмежена закріпленими в Інструкції про проведення атестування поліцейських, затвердженої наказом МВС України № 1465 від 17 листопада 2015 року, чіткими критеріями, які враховуються комісією при прийнятті того чи іншого рішення, серед яких відсутні такі критерії як чесність, здатність до змін та мотивація.

Як випливає з наведеного вище змісту атестаційного листа, позивач був охарактеризований позитивно, в тому числі в частині його ділових та особистих якостей, при цьому, атестаційною комісією характеристика, наведена в атестаційному листі, не була спростована належними та допустимими доказами.

Крім того, висновки атестаційної комісії спростовуються самим фактом прийняття позивача на службу до поліції в порядку переатестування з присвоєнням спеціального звання, матеріалами його особової справи та відомостями, що викладені в атестаційному листі позивача та характеризують його особу.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що висновок Атестаційної комісії ГУНП в Київській області про те, що позивач не відповідає займаній посаді та підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність не ґрунтується на матеріалах, передбачених Інструкцією про порядок проведення атестування поліцейських.

Доводи апелянта про те, що позивач фактично просить підмінити рішення атестаційної комісії, яка є колегіальним органом, колегія суддів вважає необґрунтованими, з огляду на таке.

Як вбачається зі змісту п. 15 розділу IV Інструкції про порядок проведення атестування поліцейських, прийняття одного із зазначених рішень дійсно є дискреційними повноваженнями атестаційної комісії, а у випадках, передбачених п. 12 розділу VI Інструкції № 1465 - апеляційної атестаційної комісії, які не можуть бути реалізовані іншими особами, у тому числі судом.

Водночас, адміністративний позов ОСОБА_3 не містить вимог щодо прийняття судом рішення про визнання його таким, що відповідає займаній посаді. Натомість даний позов містить вимогу про перевірку правомірності прийнятого відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, рішення.

Повноваження суду на вчинення таких дій передбачені ст.ст. 2, 6, 17, 105, 162 КАС України. Критерії, за якими адміністративний суд перевіряє рішення суб'єктів владних повноважень, визначені у ч. 3 ст. 2 КАС України.

Під час розгляду та вирішення даної справи колегією суддів встановлено, що наказ від 26 січня 2016 року № 19 о/с в частині звільнення ОСОБА_3 зі служби в поліції через службову невідповідність не відповідає критерію обґрунтованості, що є підставою для його скасування.

Згідно з п. 2 розділу ІІ Інструкції про порядок проведення атестування поліцейських, у Національній поліції України створюються такі атестаційні комісії: 1) центральні атестаційні комісії, персональний склад яких затверджується наказом Національної поліції України. До повноважень центральних атестаційних комісій належить проведення атестування всіх поліцейських; 2) атестаційні комісії органів поліції, персональний склад яких затверджується наказом керівника відповідного органу за погодженням із Національною поліцією України. До повноважень атестаційної комісії органу поліції належить проведення атестування поліцейських відповідних органів поліції.

З матеріалів справи вбачається, що атестаційна комісія, яка здійснювала атестацію позивача, утворена згідно з наказом Головного управління Національної поліції України № 16 від 23 листопада 2015 року, а її персональний склад визначений наказом Головного управління Національної поліції України № 68 від 21 грудня 2015 року.

Водночас, в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що персональний склад атестаційної комісії погоджувався з Національною поліцією України на підставі п. 2 розділу ІІ Інструкції про порядок проведення атестування поліцейських.

Також, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що оскільки звільненню позивача передувало рішення Атестаційної комісії ГУ НП в Київській області, у даному випадку повний захист прав позивача є неможливим без визнання такого рішення протиправним та його скасування.

Крім того, відповідно до ч. 3 ст. 40 КЗпП України, не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності (крім звільнення за пунктом 5 цієї статті), а також у період перебування працівника у відпустці. Це правило не поширюється на випадок повної ліквідації підприємства, установи, організації.

Згідно з довідкою непрацездатності, наявною в матеріалах справи, позивач перебувала на амбулаторному лікуванні з 26 січня 2016 року по 29 січня 2016 року, з 30 січня 2016 року по 02 лютого 2016 року.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3 є одинокою матір'ю при наявності дитини віком до чотирнадцяти років.

Згідно з ч. 3 ст. 184 КЗпП України, звільнення вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років (до шести років - частина шоста статті 179), одиноких матерів при наявності дитини віком до чотирнадцяти років або дитини-інваліда з ініціативи власника або уповноваженого ним органу не допускається, крім випадків повної ліквідації підприємства, установи, організації, коли допускається звільнення з обов'язковим працевлаштуванням. Обов'язкове працевлаштування зазначених жінок здійснюється також у випадках їх звільнення після закінчення строкового трудового договору. На період працевлаштування за ними зберігається середня заробітна плата, але не більше трьох місяців з дня закінчення строкового трудового договору.

Згідно з ч. 1 ст. 235 КЗпП України, у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв'язку з повідомленням про порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції» іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Проаналізувавши наведені законодавчі норми, повно та всебічно з'ясувавши всі обставини у справі, перевіривши їх доказами, дослідивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що відповідач, приймаючи оскаржуваний наказ від 26 січня 2016 року № 19 о/с в частині звільнення ОСОБА_3 зі служби в поліції відповідно до п. 1 пп. 5 ст. 77 Закону України «Про національну поліцію», діяв з порушенням вимог ст. 57 Закону України «Про Національну поліцію» та Інструкції про порядок проведення атестування поліцейських, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України № 1465 від 17 листопада 2015 року, у зв'язку з відсутністю підстав для атестування прийнятого на службу в поліцію позивача, прийняття рішення без повного та всебічного вивчення документів особової справи позивача, аналізу повноти виконання позивачем функціональних обов'язків, показників службової діяльності тощо.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Колегія суддів вважає, що відповідачами не надано суду належних та допустимих доказів того, що оскаржувані рішення прийнято обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин справи, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що позовні вимоги ОСОБА_3 до Головного управління Національної поліції в Київській області, Атестаційної комісії Головного управління Національної поліції в Київській області про визнання протиправними та скасування рішення та наказу, поновлення на публічній службі та зобов'язання вчинити певні дії є обґрунтованими та засновані на нормах права.

Доводи апелянта спростовуються вищенаведеним, матеріалами справи та не відповідають вимогам чинного законодавства.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 1, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку про те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 41, 160, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Київській області залишити без задоволення, постанову Київського окружного адміністративного суду від 08 червня 2016 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя О.Г. Хрімлі

Судді О.М. Ганечко

Н.М. Літвіна

.

Головуючий суддя Хрімлі О.Г.

Судді: Ганечко О.М.

Літвіна Н. М.