Україна
Харківський апеляційний господарський суд
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"16" квітня 2007 р. Справа № 35/527-06
Колегія суддів у складі:
головуючий суддя , судді ,
при секретарі Байбак О.І.
за участю представників сторін:
позивача - Лішунова Н.В.
відповідача - Беженський А.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача (вх. № 1141Х/3-7) на рішення господарського суду Харківської області від 18.12.06 р. по справі № 35/527-06
за позовом Державного підприємства матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України "Укрзалізничпостач", м. Київ
до АТЗТ Українське ремонтно-будівельне підприємство "Шлях" , м. Харків
про стягнення 191188,80 грн.
встановила:
У січні 2006 р. позивач звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення з відповідача суми штрафних санкцій за прострочення поставки продукції в сумі 191188,80 грн., а також просив віднести на відповідача свої витрати по сплаті держмита та інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Рішенням господарського суду Харківської області від 18.12.2006 р. (суддя – Швед Е.Ю.) по справі № 35/527-06 в задоволенні позовних вимог відмовлено.
Рішення мотивоване з тих підстав, що п. 5.2 договору поставки сторони передбачили, що відвантаження продукції проводиться партіями, без конкретизації кількості продукції за кожною партією, а враховуючи те, що на встановлення строку виконання зобов’язання постачальником щодо передачі продукції вимагається згода сторін, яка повинна бути зафіксована в договорі поставки, а даному випадку позивачем не доведено наявності такої згоди, в зв’язку з чим суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими.
Позивач з рішенням господарського суду не погоджується, подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення скасувати та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, оскільки воно прийнято з порушенням норм процесуального та матеріального права, не в повному обсязі з’ясовані обставини, що мають значення для справи. Позивач вказує, що п. 5 договору визначені умови та терміни постачання продукції, згідно із п.п. 5.1, 5.2 договору, постачальник здійснює поставку продукції автомобільним транспортом на умовах СРТ пункт призначення – Рава-Руський Новомосковський ШПЗ відповідно до вимог «Інкотермс», відвантаження постачальником продукції проводиться партіями в 10-ти денний термін тільки після письмового дозволу замовника, який є підтвердженням готовності вантажоодержувача до прийому продукції. Додержуючись умов договору, ДП «Укрзалізничпостач»листами від 12.07.2005 р. та 29.08.2005 р. надало письмовий дозвіл постачальнику –АТЗТ «УРБП «Шлях»на відвантаження продукції у повному обсязі. Специфікацією № 1 до договору поставки від 02.06.05 р. чітко зазначено кількість продукції та її ціна. В зв’язку з чим позивач вважає, що посилання господарського суду на недоведеність та невизначеність укладеним договором поставки строку виконання зобов’язання постачальником щодо передачі продукції є необґрунтованим та таким, що не відповідає дійсним обставинам справи.
Відповідач з обставинами, викладеними в апеляційній скарзі не погоджується, вважає рішення суду обґрунтованим, законним, а апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, посилаючись на не визначення у договорі конкретних строків поставки продукції, які повинні були додатково узгоджуватися та оформлюватися додатковими угодами, про що свідчить листування між сторонами, не має місця порушення не узгоджених строків ,договір розірваний за взаємною згодою сторін.
Судова колегія, перевіривши матеріали справи, вислухавши представників сторін, встановила:
02.06.05 р. між сторонами був укладений договір поставки № ЦХП-04-04005, відповідно до умов якого відповідач зобов’язався поставити та передати у власність позивача продукцію, а позивач - прийняти та оплатити її вартість в асортименті та кількості відповідно до специфікації до даного договору, яка є його невід’ємною частиною. Строк дії вищенаведеного договору до 31.12.05 р.. Відповідно до пунктів 5.1 та п.п.5, 5.2 договору відповідач здійснює поставку продукції автомобільним транспортом на умовах СРТ пункт призначення –Рава - Руський Новомосковський ШПЗ відповідно до вимог "Інкотермс", відвантаження продукції проводиться партіями в 10-ти денний термін після письмового дозволу позивача. Сторони п. 9.1 договору передбачили, що за прострочення поставки продукції відповідач сплачує позивачеві штраф у розмірі 20% від вартості непоставленої продукції.
Відповідно до ч. 2 ст. 9 Цивільного кодексу України, ст. 7, ч. 2 ст. 175 Господарського кодексу України, особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання визначаються Господарським кодексом України, а майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Судова колегія вважає, що відносини між сторонами є господарськими відносинами, тобто до них застосовуються положення Господарського кодексу України.
Відповідно до ст. 264 ГК України матеріально-технічне постачання та збут продукції виробничо-технічного призначення і виробів народного споживання як власного виробництва, так і придбаних у інших суб'єктів господарювання здійснюються суб'єктами господарювання шляхом поставки, а у випадках передбачених цим Кодексом, також на основі договорів купівлі-продажу законодавством можуть бути передбачені особливості поставки окремих видів продукції виробничо-технічного призначення або виробів народного споживання, а також особливий порядок здійснення поставки продукції для державних потреб. Основні вимоги щодо укладення та виконання договорів поставки встановлюються цим Кодексом, іншими законодавчими актами.
Відповідно до ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Судова колегія вважає, що переважному застосуванню до зобов'язань поставки підлягають положення ст. ст. 264 - 271 ГК України, а положення статей ЦК України підлягають застосуванню, якщо інше не передбачено законами, що формулюють спеціальні правила щодо поставки.
Отже, норми Господарського кодексу України та Цивільного кодексу України передбачають, що істотною умовою договору поставки є строк поставки.
Статтею 267 ГК України передбачено ,що строки поставки встановлюються сторонами в договорі з урахуванням необхідності ритмічного та безперебійного постачання товарів споживачам, якщо інше не встановлено законодавством, а якщо сторонами передбачено поставку товарів окремими партіями строком поставки продукції є, як правило, квартал, а товарів, як правило, місяць.
В зв’язку з тим, що договором передбачено постачання продукції партіями позивач листом № цхп 4181 від 13.07.2005 р. для укладання додаткової угоди просив надати графік відвантаження продукції з розбивкою по місяцях в повному обсязі.
Суд першої інстанції обґрунтовано встановив, що відповідач на звернення позивача своїм листом (вих. № 499 від 14.07.05 р.) запропонував графік поставки продукції згідно спірного договору № ЦХП-04-04005-01 від 02.06.05 р., відповідно до якого поставка продукції повинна здійснюватись протягом липня-листопада 2005 року з розбивкою помісячно кількості постачаємої продукції.
Дана пропозиція відповідача залишена позивачем без відповіді та задоволення, додаткову угоду сторони не укладали, строк постачання у встановленому порядку не був узгоджений.
Посилання позивача на прийняття зазначеного графіка листом № цпх 5069 від 29.08.2005 р. необґрунтовано та спростовується матеріалами справи, зокрема в листі відсутнє посилання на прийняття графіку та погодження зі строками зазначеними у графіку, а позивач наполягає на виконанні пункту 5.2 договору, а також відсутні належні докази відправлення зазначеного листа. Не прийняття графіку та неузгодження строків постачання партій шпал також підтверджується претензією № цпх 2631 від 14.10.2005р., в якої позивач посилається на невиконання п. 5.2 договору, зазначає про прострочення поставки продукції у повному обсязі і вимагає сплатити штраф у сумі 191188,80 грн., хоча згідно з графіком постачання повинно здійснюватися партіями протягом з липня - листопада 2005 року, тобто строк постачання жовтня та листопада 20905р. на той час не настав.
Зазначені документі підтверджують , що строк постачання у встановленому порядку не був узгоджений, а додаткова угода не була укладена.
Суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку, що як вбачається із змісту договору поставки, а саме п. 5.2, сторони передбачили, що відвантаження продукції проводиться партіями, без конкретизації строку та кількості продукції за кожною партією, на встановлення строку виконання зобов’язання постачальником щодо передачі продукції вимагається згода сторін, яка повинна бути зафіксована в договорі поставки або в додаткової угоді, а в даному випадку позивачем не доведено наявності такої згоди сторін.
Таким чином, в зв*язку з відсутністю узгодженого сторонами строку поставки не має підстав для застосування штрафних санкцій за прострочення поставки продукції.
Суд першої інстанції правомірно встановив, що сторони 16.11.05 р. уклали угоду про розірвання договору поставки № ЦХП-04-04005-01 від 02.06.05 р., з якої вбачається, що сторони дійшли згоди про розірвання вищезазначеного договору, а датою розірвання договору погодили вважати дату підписання даної угоди, тобто 16.11.05 р..
Згідно зі ст. 598 ЦК України зобов’язання припиняється частково або в повному об’ємі на підставах, які встановлені договором або законом. Як витікає із змісту ст.604 ЦК України зобов’язання припиняється за домовленістю сторін.
Відповідно до ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається тільки за погодженням сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Суд першої інстанції обґрунтовано вважав, що рішення про розірвання договору поставки було прийнято обома сторонами без яких-небудь застережень щодо невиконання однією із сторін взятих на себе за договором зобов’язань, в угоді про розірвання договору не було ніяких посилань або вказівок, що його розірвання здійснюється у зв’язку із суттєвим порушенням однією із сторін умов цього договору.
Таким чином, розірвання договору сторонами не знаходиться у зв’язку з невиконанням його умов будь-якою із сторін та підтверджує відсутність порушень умов договору поставки.
Згідно зі ст. 653 ЦК України в разі розірвання договору зобов’язання сторін припиняється, в даному випадку з моменту досягнення сторонами погодження про розірвання договору. В зв*язку з чим, суд першої інстанції обгрунтовано відмовив у стягненні штрафних санкцій.
Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, що позивачем не виконано.
Таким чином, висновки, викладені в рішенні господарського суду відповідають нормам матеріального та процесуального права та фактичним обставинам, а мотиви позивача не можуть бути підставою для його скасування, керуючись ст.ст.175, 264, 267 ГК України, ст.ст. 598,651, 653, 712 ЦК України,ст.ст.101-105 ГПК України
постановила:
Рішення господарського суду Харківської області від 18.12.2006 р. по справі № 35/527-06 залишити без змін, а апеляційну скаргу –без задоволення.
Головуючий суддя
Судді