Справа №2-185/09

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

08 липня 2009 року                                                                           смт. Любешів, Волинська обл.

Любешівський районний суд Волинської області в складі:          

головуючого судді ОСОБА_1

за участю

секретаря судового засідання   ОСОБА_2

позивача ОСОБА_3

представника позивача ОСОБА_4

представника відповідача ОСОБА_5

представника відповідача –

ОСОБА_6 селищної Ради

Маневицького району Волинської області ОСОБА_7

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну  справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_6 селищної ради Маневицького району Волинської області та ОСОБА_8 про визнання нечинними рішень ОСОБА_6 селищної ради, скасування державного акта про право власності на земельну ділянку та зобов’язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 звернулися до суду з заявою до ОСОБА_6 селищної ради Маневицького району Волинської області та ОСОБА_8, в якій  зазначає, що 30.08.2005 року ОСОБА_6 селищна рада прийняла рішення №27/14, яким відмовила ОСОБА_3 в наданні дозволу на приватизацію земельної ділянки по вул.Романівській, 112 в смт. Колки Маневицького р-ну та порекомендувала звернутися до суду для вирішення земельного спору.

22.03.2007 року ОСОБА_6 селищною радою прийняте рішення №9/15-2 про передачу безоплатно у власність жителю смт. Колки, ОСОБА_8 земельної ділянки для обслуговування жилого будинку по вул. Романівській, 110 площею 0,15 га.

20.06.2007 року ОСОБА_6 селищною радою прийняте рішення №911/16 про затвердження акта комісії по земельних спорах №227 від 16.05.2007 року від 16.05.2007 року та варіант розподілу земельних ділянок під №4 для будівництва і обслуговування житлового будинку гр. ОСОБА_8

Вважає, що вказані рішення та державний акт про право власності на земельну ділянку є незаконними з наступних міркувань. Так, згідно постанови виконкому ОСОБА_6 селищної ради від 09.03.1948 року №64 земельна ділянка в урочищі ОСОБА_6, ОСОБА_6 сільської ради для Чорнижського лісництва в кількості 1,5 га була виділена ОСОБА_6 держлісгоспу і на даний час постанова не скасована, а тому є чинною. Тобто, селищна рада приймаючи рішення про виділення земельної ділянки ОСОБА_8 розпорядилася землею ОСОБА_6 держлісгоспу на що не мала законного права.

Крім того вказує, що на даний час є чинним рішення виконкому ОСОБА_6 селищної ради Маневицького району від 05.04.1991 року №14, яким було вирішено узаконити земельну ділянку в розмірі 0,20 га біля житлового будинку гр. ОСОБА_3 по вул. Слісарчука, 112 в смт. Колки. Також, звертає увагу на той факт, що відповідно до спільного рішення ради трудового колективу, профкому і адміністрації ОСОБА_6 держлісгоспу Маневицького району від 12.02.1991 року про продаж жилих будинків і затвердження оціночного акту на ці будинки в смт. Колки встановлені земельні ділянки районним архітектором по вул. Слісарчука, 112 в розмірі 2000 кв.м.

Враховуючи наведені факти та керуючись ст.134 Цивільного кодексу Української РСР, ст.ст.344, 377 Цивільного кодексу України, ст.30 Земельного кодексу Української РСР, ст.ст.152, 155, 158, 344 Земельного кодексу України, ст.8, 22, 58 Конституції України просила визнати нечинними рішення ОСОБА_6 селищної ради №27/14 від 30.08.2005 року, №9/15-2 від 22.03.2007 року, №11/6 від 20.06.2007 року, скасувати державний акт про право власності на земельну ділянку від 07.08.2007 року серії ВЛ №052248, виданий ОСОБА_8, та зобов’язати ОСОБА_6 селищну раду Маневицького району видати державний акт про право власності на земельну ділянку 0,20 га згідно рішення виконкому ОСОБА_6 селищної ради від 05.04.1991 року №14.

В судовому засіданні Позивач та Представник позивача ОСОБА_4 позов підтримали повністю з наведених в заяві підстав. Крім того подали заяву про уточнення позовних вимог.

Представники відповідачів – ОСОБА_6 селищної ради та ОСОБА_8 позов не визнали повністю та вказали, що на протязі тривалого періоду часу між сторонами існує спір щодо користування суміжними земельними ділянками. В результаті розгляду даного спору комісією по земельних спорах ОСОБА_6 селищної ради сторонам було запропоновано декілька варіантів поділу земельних ділянок. Оскільки Позивач не погодилася з жодним із цих варіантів, то комісія вирішила, що оптимальним варіантом поділу землі буде виділення кожній із сторін ділянки в рівних розмірах по 0,15 га. Даний акт комісії був затверджений рішенням селищної ради №11/6 від 20.06.2007 року. Рішенням №9/15-2 від 22.03.2007 року жителю смт. Колки ОСОБА_8 було надано безоплатно у власність земельну ділянку для обслуговування житлового будинку по вул. Романівській, 110 площею 0,15 га. На підставі вказаних рішень останньому був виданий акт про право власності на земельну ділянку. Доводи Позивача та її Представника вважають такими, що не заслуговують на увагу, оскільки відповідно до положень земельного законодавства на час винесення рішення виконкомом ОСОБА_6 селищної ради 05.04.1991 року про узаконення земельної ділянки в розмірі 0,20 га за ОСОБА_3 комітет вже не мав повноважень на прийняття такого рішення. Крім того щодо посилання Позивача на факт користування нею земельною ділянкою протягом більш ніж 15 років та набуття прав на неї на підставі ст.119 ЗК України та ст.344 ЦК України за давністю користування вказали, що вказані положення закону застосовуватимуться в майбутньому, а не на даний час.

Заслухавши учасників судового засідання та дослідивши докази по справі суд приходить до висновку, що позов ОСОБА_3 є безпідставним та не підлягає до задоволення.

Згідно договору купівлі-продажу від 29.03.1991 року ОСОБА_6 лісхоззаг Маневицького району продав ОСОБА_9 одноквартирний жилий будинок за адресою смт. Колки, вул. Слісарчука, 112.

Відповідно до свідоцтв про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_9 від 26.11.2002 року, зареєстрованого в реєстрі за №2292, та свідоцтва про право власності від 26.11.2002 року, зареєстрованого в реєстрі за №2293 ОСОБА_3 належить на праві власності житловий будинок з господарськими та побутовими будівлями та спорудами за адресою Маневицький р-н, смт. Колки, вул. Романівська, буд.№112.

Як зазначено в довідці, виданій ДП «ОСОБА_6 лісове господарство» та спільного рішення ради трудового колективу, профкому і адміністрації ОСОБА_6 лісгоспу Маневицького району від 12.02.1991 року про продаж одноквартирних жилих будинків і затвердження оціночного акту на ці будинки в смт. Колки по вул. Слісарчука, 112, затверджені земельні ділянки по вул. Слісарчука, 112-2000 кв.м. Дана площа згідно архівної виписки з постанови №64 виконкому ОСОБА_6 районної ради від 9.03.1948 року в урочищі ОСОБА_6 с/ради була виділена для Чорнижського л-ва.

В архівній виписці №2485/1-20 від 20.10.2005 року з рішення виконкому ОСОБА_6 селищної ради №14 від 05.04.1991 року вказано, що виконком селищної ради вирішив узаконити земельну ділянку в розмірі 0,20 га і сарай біля житлового будинку гр. ОСОБА_3 по вул. Слісарчука, 112.

Згідно листів Державного архіву Волинської області №2873/1-21 від 8.12.2005 року та архівного відділу Маневицької РДА №170/18 від 27.10.2005 року відомостей про відміну рішення виконкому селищної ради №14 від 5.04.1991 року щодо узаконення земельної ділянки ОСОБА_3 в розмірі 0,20 га по вул. Слісарчука, 112 в смт. Колки не виявлено.

В архівній виписці №2001/1-20 від 09.08.2005 року з постанови №64 виконкому ОСОБА_6 районної ради депутатів трудящих від 09.03.1948 року зазначено, що було постановлено поручити г. Гошко – зав.від.сільколгоспбуда виділити масив на урочищі ОСОБА_6 с/ради для Чорнижського лісництва в кількості 1,5 га.

Як вказано в листах Державного архіву Волинської області №2474/1-21 від 05.12.2006 року №40/1-20 від 15.01.2007 року та архівного відділу Маневицької РДА №133/18 від 21.12.2006 року відомостей про передачу земельної ділянки ОСОБА_6 держлісгоспу селищній раді не виявлено.

Тобто, посилаючись на вище наведені докази Позивач та її Представник доводили, що ОСОБА_3 має право використовувати земельну ділянку у розмірі 0,20 га, а ОСОБА_6 селищна рада не мала права виносити оскаржувані рішення та видавати акт на право власності на земельну ділянку, оскільки не являється володільцем даних земель.

Виходячи зі змісту листа Маневицького районного відділу земельних ресурсів №311/1.6 від 26.05.2006 року після смерті ОСОБА_10 її правонаступниця ОСОБА_11 28.09.2004 року уклала договір купівлі-продажу житлового будинку по вул. Романівській, 110 в смт. Колки з ОСОБА_8

Згідно архівної довідки №162/18 від 11.10.2006 року та рішення ОСОБА_6 селищної ради від 30.12.1997 року гр. ОСОБА_10 передано безкоштовно у приватну власність земельну ділянку для обслуговування житлового будинку 0,15 та для ведення особистого підсобного господарства 0,064 по вул. Романівській.

Відповідно до договору купівлі-продажу житлового будинку від 28.09.2004 року, зареєстрованого в реєстрі під №2230, ОСОБА_8 належить на праві приватної власності житловий будинок за адресою Маневицький р-н, смт. Колки, вул. Романівська, буд.№110.

Державним актом на право власності на земельну ділянку серії ВЛ №052248, виданого Головою ОСОБА_6 селищної ради 07.08.2007 року, посвідчено, що ОСОБА_8 є власником земельної ділянки площею 0,15 га для обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд за адресою смт. Колки, вул. Романівська, 110.

На зазначених доказах мотивували свої заперечення представники відповідачів, зазначаючи, що вважають оскажувані рішення законними, а державний акт - виданим відповідно до норм закону.

Рішенням ОСОБА_6 селищної ради №27/14 від 30.08.2005 року було вирішено громадянам ОСОБА_8 та ОСОБА_3 звернутись до суду для вирішення земельного спору.

Згідно ст.158 Земельного кодексу України (редакція від 2001.10.25) земельні спори вирішуються судами, органами місцевого самоврядування та органами виконавчої влади з питань земельних ресурсів. О ргани місцевого самоврядування вирішують земельні спори у межах населених пунктів щодо меж земельних ділянок, що перебувають у власності і користуванні громадян, та додержання громадянами правил добросусідства, а також спори щодо розмежування меж районів у містах. У разі незгоди власників землі або землекористувачів з рішенням органів місцевого самоврядування, органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів спір вирішується судом.

Як зазначено в ст.12 ЗК України (редакція від 2001.10.25) до повноважень селищних рад у галузі земельних відносин на території селищ належить розпорядження землями територіальних громад; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; організація землеустрою; здійснення контролю за використанням та охороною земель комунальної власності, додержанням земельного та екологічного законодавства; підготовка висновків щодо вилучення (викупу) та надання земельних ділянок відповідно до цього Кодексу; вирішення земельних спорів та вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.

Відповідно до рішення ОСОБА_6 селищної ради №7/11 від 14.05.2003 року по результатам розгляду заяви ОСОБА_3 було доручено комісії по вирішенню земельних спорів вирішити спірне питання встановлення двох сусідніх ділянок безпосередньо на місцевості.

Актом комісії від 30.05.2003 року, складеного в результаті обслідування даних земельних ділянок було встановлено, що межа земельної ділянки між ОСОБА_3 та ОСОБА_11 буде проходити орієнтовно між двома житловими будинками по половині, яка виходить на край стовпчика між воротами та фірткою. Дана комісія рекомендувала вказаним особам виготовити державні акти на право приватної власності на дані земельні ділянки.

Оскільки Позивач не погодилася з актом комісії по земельним спорам від 30.05.2003 року вона звернулася повторно з заявою до селищної ради щодо вирішення земельного спору по результатам розгляду якої було винесене рішення ОСОБА_6 селищної ради №27/14 від 30.08.2005 року. На думку суду дане рішення повністю відповідає вимогам закону, а саме ст.158 ЗК України тому, що у  разі незгоди власників землі або землекористувачів з рішенням органів місцевого самоврядування спір вирішується судом.

Рішенням ОСОБА_6 селищної ради №11/6 від 20.06.2007 року було вирішено затвердити акт комісії по земельних спорах №227 від 16.05.2007 року та варіант розподілу земельних ділянок під №4 для будівництва і обслуговування житлового будинку гр. ОСОБА_8

Згідно акта комісії по земельних спорах ОСОБА_6 селищної ради від 16.05.2007 року комісія вирішила, що самий оптимальний варіант розподілу земельних ділянок під номером чотири.

Відповідно до варіанту розподілу земельних ділянок №4 було поділено земельні ділянки між Позивачем та Відповідачем з виділенням кожному по 0,15 га землі.

Провівши оцінку вказаних доказів суд приходить до висновку, що рішення ОСОБА_6 селищної ради №11/6 від 20.06.2007 року є законним, оскільки відповідно до ст.ст. 12, 158 ЗК України о ргани місцевого самоврядування вирішують земельні спори у межах населених пунктів щодо меж земельних ділянок, що перебувають у власності і користуванні громадян, та додержання громадянами правил добросусідства.

Рішенням ОСОБА_6 селищної ради №9/15-2 від 22.03.2007 року було вирішено надати безоплатно у власність жителю смт. Колки ОСОБА_8 земельну ділянку для обслуговування житлового будинку по вулиці Романівській, 110 площею 0,15 га.

Відповідно до ст.40 ЗК України (редакція від 2001.10.25) громадянам України за рішенням органів місцевого самоврядування можуть передаватися безоплатно у власність земельні ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і гаражного будівництва в межах норм, визначених цим Кодексом.

Як зазначено в ст.81 ЗК України (редакція від 2001.10.25) підставою набуття громадянами України права власності на земельні ділянки являється  їх безоплатна передача із земель державної і комунальної власності.

Ст.116 вказаного кодексу встановлено, що громадяни набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Згідно ст.118 ЗК України (редакція від 2001.10.25) громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) у межах норм безоплатної приватизації, подають заяву про вибір місця розташування земельної ділянки до відповідної ради за місцезнаходженням земельної ділянки. Рада у місячний строк розглядає проект відведення та приймає рішення про передачу земельної ділянки у власність.

На підставі рішення ОСОБА_6 селищної ради №9/15-2 від 22.03.2007 року Головою ОСОБА_6 селищної ради 07.08.2007 року був виданий державний акт на право власності на земельну ділянку серії ВЛ №052248, яким посвідчено, що ОСОБА_8 є власником земельної ділянки площею 0,15 га для обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд за адресою смт. Колки, вул. Романівська, 110.

Відповідно до ст.126 ЗК України (редакція від 2001.10.25) право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом.

Врахувавши наведені докази та норми закону суд вважає, що рішення ОСОБА_6 селищної ради №9/15-2 від 22.03.2007 року та державний акт на право власності на земельну ділянку серії ВЛ №052248 від 07.08.2007 року також відповідають нормам закону, а позовні вимоги в цій частині є безпідставними, оскільки на підставі ст.ст. 40, 81, 116, 118, 126 ЗК України селищною радою в межах її компетенції було вирішено безоплатно надати Відповідачу земельну ділянку та видано державний акт.

 Посилання Позивача на той факт, що землі на яких знаходиться її житловий будинок, належать ДП „ОСОБА_6 лісове господарство” і ОСОБА_6 селищна рада не мала права ними розпоряджатися спростовуються наступними доказами.

Так, згідно довідки ДП «ОСОБА_6 лісове господарство» №170 від 25.06.2009 року землі в урочищі «Галиця» площею 1,5 га, яка розташована на території смт. Колки по матеріалам лісовпорядкування розподілу земель лісового фонду за їх категоріями в розрізі груп і категорії захисності не рахується з 1984 року і відповідно оплату податку за користування земельною ділянкою підприємство не проводить.

Відповідно до листа ОСОБА_6 селищної ради №232 від 08.07.2009 року земельна ділянка площею 1,5 га, яка була виділена ОСОБА_6 держлісгоспу, знаходиться в користуванні інших землекористувачів. Вдану площу входять і земельні ділянки на яких розміщені житлові будинки громадян ОСОБА_3 та ОСОБА_8, а також земельні ділянки для ведення городництва жителями смт. Колки. В ОСОБА_6 селищній раді ці землі заобліковані за громадянами смт. Колки.

Як зазначено в листі №118 від 31.03.2008 року ДП «ОСОБА_6 лісгосп» починаючи з 1961 року згідно матеріалів лісовпорядкування обліку земель лісового фонду землі в урочищі «Галиця» не рахуються за ДП «ОСОБА_6 лісгосп» і відповідних рішень про передачу земельної ділянки немає.

Крім того, оскільки на вказаних землях згідно пояснень сторін та досліджених доказів знаходяться житлові будинки, то суд на підставі ст.ст. 38, 39 ЗК України (редакція від 2001.10.25) робить висновок, що дана територія відноситься до земель житлової та громадської забудови.

Відповідно до ст.40 ЗК України (редакція від 2001.10.25) питання щодо передання безоплатно у власність земель житлової та громадської забудови вирішують органи виконавчої влади або органи місцевого самоврядування, а не державні підприємства, які займаються лісовим господарством.

Щодо обгрунтування Позивачем своїх вимог на підставі рішення виконкому ОСОБА_6 селищної ради №14 від 05.04.1991 року в якому вказано, що виконком селищної ради вирішив узаконити земельну ділянку в розмірі 0,20 га і сарай біля житлового будинку гр. ОСОБА_3 по вул. Слісарчука, 112, то суд вважає, що дане рішення виконкому було прийняте поза межами компетенції комітету, оскільки згідно положень ЗК України (редакція від 1990.12.18) та розділу 4 Закону „ Про місцеві Ради народних депутатів та місцеве і регіональне самоврядування” від 07.12.1990 року до компетенції виконавчого комітету Ради народних депутатів не було віднесене вирішення питань у галузі регулювання земельних відносин . Крім того не є зрозумілим для подальшого використання оформлення тексту рішення, а саме формулювання „узаконити”.

Не беруться до уваги і посилання ОСОБА_3 в своїй заяві на ст.119 ЗК України (редакція від 2001.10.25) та ст.344 ЦК України щодо набуття нею права на земельну ділянку в розмірі 0,20 га за давністю користування тому, що н орма ст.119 ЗК України, як спеціального закону в даному випадку,  щодо набуття права власності на земельну ділянку за набувальною давністю може застосовуватися з 1 січня 2017 відповідно до п. 1 розділу IX „Прикінцеві положення” ЗК України. Таку ж позицію висловив Верховний Суд України в своєму листі №19-3767/0/8-08 від 29.10.2008 року.

Оскільки суд вирішив відмовити в позові в частині визнання нечинними рішень ОСОБА_6 селищної ради №27/14 від 30.08.2005 року, №9/15-2 від 22.03.2007 року, №911/16 від 20.06.2007 року та скасування державного акта на право власності на земельну ділянку серії ВЛ №052248 від 07.08.2007 року, виданого на ім’я ОСОБА_8, то, відповідно, не підлягає до задоволення і вимога щодо зобов’язання ОСОБА_6 селищної ради видати державний акт про право власності на земельну ділянку 0,20 га згідно рішення виконкому ОСОБА_6 селищної ради №14 від 05.04.1991 року.

На підставі вище викладеного та керуючись положеннями ст.ст. 12, 38, 39, 40, 81, 116, 118, 126, 158, п. 1 розділу IX „Прикінцеві положення”  ЗК України (редакція від 2001.10.25), розділом 4 Закону „ Про місцеві Ради народних депутатів та місцеве і регіональне самоврядування” від 07.12.1990 року, ЗК України  (редакція від 1990.12.18), ст. ст. 256, 259  ЦПК  України, суд

                                                    В И Р І Ш И В:

В позові ОСОБА_3 до ОСОБА_6 селищної ради Маневицького району Волинської області та ОСОБА_8 про визнання нечинними рішень ОСОБА_6 селищної ради №27/14 від 30.08.2005 року, №9/15-2 від 22.03.2007 року, №911/16 від 20.06.2007 року, скасування державного акта на право власності на земельну ділянку серії ВЛ №052248 від 07.08.2007 року, виданого на ім’я ОСОБА_8, та зобов’язання видати державний акт про право власності на земельну ділянку відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання заяви на апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у 20 денний строк, встановлений Кодексом, рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку.

На рішення може бути подано заяву про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня проголошення рішення до Апеляційного суду Волинської області через Любешівський районний суд Волинської області. Апеляційна скарга на дане рішення суду може бути подана протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження рішення суду. Крім цього, апеляційна скарга на дане рішення може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Головуючий:   /підпис/ ОСОБА_1

З оригіналом вірно.

Суддя

Любешівського районного суду                                         ОСОБА_1