Єдиний унікальний номер 243/3734/16-к

Номер провадження 11-кп/775/978/2016

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 вересня 2016 року Колегія суддів судової палати у кримінальних справах та справах про адміністративні правопорушення апеляційного суду Донецької області у складі:

головуючого судді Гусєва В.В.,

суддів Шика В.В., Опрі Л.О.,

за участю секретаря Гуляєві М.В.,

прокурора Павлової А.Ю.,

захисника ОСОБА_1,

обвинуваченої ОСОБА_2,

потерпілої ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Бахмуті, у залі судових засідань апеляційного суду Донецької області кримінальне провадження № 12016050510000444 за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_1 на вирок Слов’янського міськрайонного суду Донецької області від 27 червня 2016 року, яким

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженку ІНФОРМАЦІЯ_2, українку, громадянку України, ІНФОРМАЦІЯ_3, не одружену, маючу на утриманні двох малолітніх дітей: ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_5, не працюючу, не судиму, яка зареєстрована та мешкає в селі Тихонівка Словянського району Донецької області, вулиця Центральна, будинок 53,

визнано винною та засуджено за ст. 118 КК України до 2 років позбавлення волі,

в с т а н о в и л а:

Згідно оскаржуваного вироку ОСОБА_4 визнано винною у тому, що 21 лютого 2016 приблизно о 00 годин 05 хвилин, вона, знаходячись в стані алкогольного сп'яніння за місцем свого мешкання в житловій кімнаті школи - інтернат №1 міста Слов'янська, розташованого у будинку 20 по вулиці Генерала Батюка місті Слов’янськ Донецької області, де між нею та її співмешканцем ОСОБА_7 на грунті раптово виниклих неприязних стосунків сталася сварка, під час якої ОСОБА_7 наніс один удар кулаком лівої руки в область правої вушної раковини ОСОБА_4, спричинивши їй легкі тілесні ушкодження. ОСОБА_4 з метою уникнення спричинення їй тілесних ушкоджень, взяла у руки свою дитину ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_5, перемістилась з нею у кухню вищезазначеного житлового приміщення. ОСОБА_7 продовжуючи свої противоправні дії, спрямовані на спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_4 прослідував вслід за нею, де замахнувся кулаком лівої руки на ОСОБА_8, у котрої на лівій руці сиділа малолітня дитина, однак останній промахнувся та наніс один удар кулаком лівої руки в область обличчя малолітньої ОСОБА_9, спричинивши останній легкі тілесні ушкодження. ОСОБА_4 бажаючи припинити противоправні дії зі сторони ОСОБА_7, перебуваючи у стані необхідної оборони, намагаючись захиститись від противоправних посягань на її здоров'я та здоров'я своєї малолітньої дитини з боку ОСОБА_7, маючи при цьому можливість відвернути і припинити посягання на її адресу у інший спосіб або уникнути противоправних суспільно - небезпечних посягань, не оцінила небезпечність посягання, перевищила межі необхідної оборони, взяла зі столу кухонний ніж та тримаючи його у правій руці, діючи умисно, розуміючи противоправний характер своїх дій, нанесла один удар у верхню черевну порожнину живота ОСОБА_7, внаслідок чого заподіяла останньому тілесні ушкодження у вигляді колото - різаної рани передньої черевної стінки проникаючої в черевну та грудну порожнини з пошкодженням печінки, та правої легені, яка ускладнилась кровотечею в черевну та грудну порожнини, розвитком недокрів'я серця головного мозку, набряку головного мозку, які відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, та від яких ОСОБА_7 21 лютого 2016 року о 02 годин 05 хвилин помер в хірургічному відділенні Міської лікарні ім. Леніна, міста Слов'янська, таким чином ОСОБА_4 заподіяла тяжку шкоду, яка явно не відповідала небезпечності посягання. Між спричиненими ОСОБА_2 тілесними ушкодженнями потерпілому ОСОБА_7 в результаті яких останній помер, є прямий причинно-наслідковий зв'язок.

В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_1 просить вирок суду змінити, призначити покарання не пов’язане з позбавленням волі. В обґрунтування своїх доводів зазначає, що судом не враховані обставини життя ОСОБА_2, що потерпілий неодноразово сварився, бив обвинувачену. Також зазначає, що у вироку вказано, що ОСОБА_4 ніде не працює, але не враховано, що вона знаходиться у відпустці по догляду за дитиною.

Заслухавши суддю-доповідача, захисника ОСОБА_1 та обвинувачену ОСОБА_4, думку прокурора Павлової А.Ю. та потерпілої ОСОБА_3, які заперечували проти доводів апеляційної скарги та просили вирок суду залишити без змін, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга захисника не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Висновок суду щодо доведеності вини ОСОБА_2 у вчиненні злочину, зазначеному у вироку, за викладених у вироку обставин ґрунтується на зібраних у встановленому порядку та перевірених судом доказах, в тому числі показаннями в судовому засіданні обвинуваченої ОСОБА_2, яка повністю визнала свою вину.

Фактичні обставини справи, доведеність вини та кваліфікація дій обвинуваченої ніким не оскаржені, тому, в порядку ст. 404 КПК України, в цій частині висновки суду в апеляційному порядку не перевіряються.

Викладені у апеляційній скарзі доводи захисника про те, що суд першої інстанції, приймаючи рішення про призначення реального покарання у виді позбавлення волі не дотримався загальних засад призначення покарання є необґрунтованими.

Відповідно до ст.50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами. Виходячи з положень ст.65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

При обранні міри покарання судом належним чином враховано визнання обвинуваченою вини, ступень реалізації злочинного умислу, дані про особу винної та обрано покарання в межах санкції інкрімінуємої статті Особливої частини Кримінального кодексу України. Підстав для призначення ОСОБА_4 покарання більш м`якого, ніж це встановлено санкцією ст.118 КК України, немає.

Як убачається з вироку суду, при призначенні покарання ОСОБА_4, судом ураховано тяжкість злочину, що належить до категорії злочинів невеликої тяжкості, характер його вчинення, дані про особу обвинуваченої, її вік, стан здоров'я, спосіб життя, сімейний стан, наявність на утриманні неповнолітніх дітей, яка раніше не судима, злочин скоїла в стані алкогольного сп’яніння, перебуває на обліку у лікаря-нарколога з діагнозом: «Розлади психіки та поведінки внаслідок вживання алкоголю. Вживання зі шкідливими наслідками», за місцем проживання характеризується задовільно, наявність обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання.

Доводи захисника про пом’якшення покарання, колегія суддів вважає не слушними, оскільки ОСОБА_4 вчинила злочин, внаслідок чого людина була позбавлення життя, що свідчить про її суспільну небезпечність, а тому підстав для застосування ст.69 КК України та пом`якшення покарання немає.

Підстав для ще більшого пом’якшення покарання ОСОБА_4, в тому числі і шляхом застосування ст. 75 КК України, колегія суддів не занаходить.

Ті обставини, що на утриманні ОСОБА_4 знаходяться малолітні діти, висновки суду щодо виду та розміру покарання не спростовують.

Крім того, суд першої інстанції цілком обґрунтовано взяв до уваги думку потерпілої, яка наполягала на призначені обвинуваченій суворого покарання.

Отже на переконання колегії суддів, істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які були б підставою для зміни чи скасування вироку, судом першої інстанції припущено не було.

На підставі викладеного та керуючись ст. 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Вирок Слов’янського міськрайонного суду Донецької області від 27 червня 2016 року відносно ОСОБА_2 залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня її проголошення, а засудженим, який тримається під вартою, в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.

Судді: