Ухвала

іменем україни

8 вересня 2016 року м. Київ

Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Тельнікової І.Г.,

суддів Орлянської В.І., Франтовської В.І.,

при секретарі Бражнику М.В.,

розглянувши у судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за № 12015030130000756 за обвинуваченням

ОСОБА_1

ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця Волинськоїобласті, проживаючого в АДРЕСА_1,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України,

за участю прокурора Матюшевої О.В.,

за касаційною скаргою захисника ОСОБА_2 на вирок Апеляційного суду Волинської області від 10 лютого 2016 року,

в с т а н о в и л а :

Як вбачається зі змісту касаційної скарги, захисник ОСОБА_2 не погоджуючись з призначеним покаранням, ставить питання про зміну вироку апеляційного суду та призначення ОСОБА_1 покарання із застосуванням ст. 75 КК України. Зазначає, що апеляційний суд не обґрунтував своє рішення про необхідність скасування покарання із встановленням іспитового строку. Вказує на визнання вини та щире каяття винного, часткове відшкодування шкоди. Наголошує, що його підзахисний не є втраченою для суспільства людиною і своїм ставлення до скоєного та зразковою поведінкою заслужив умовний термін покарання. Вважає, що правова позиція щодо призначення ОСОБА_1 покарання із застосуванням ст. 75 КК України була підтримана представником державного обвинувачення.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора щодо законності судового рішення, його заперечень проти задоволення скарги, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Вироком Луцького міськрайонного суду Волинської області від 27 листопада 2015 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 3 ст. 185 КК України на 4 роки позбавлення волі.

Відповідно до ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням, встановлено іспитовий строк 2 роки та покладено обов'язки, передбачені ст. 76 КК України.

Апеляційним судом Волинської області вирок суду першої інстанції скасовано в частині призначеного покарання і постановлено свій вирок від 10 лютого 2016 року, яким ОСОБА_1 призначено покарання за ч. 3 ст. 185 КК України 3 роки 6 місяців позбавлення волі.

В решті вирок суду першої інстанції залишено без зміни.

ОСОБА_1 визнаний винним у тому, що він 17 вересня 2015 року, приблизно о 10 год. 30 хв., перебуваючи на АДРЕСА_2, з корисливих мотивів, з метою крадіжки чужого майна, шляхом підбору ключа до замка вхідних дверей, проник в будинок АДРЕСА_2, звідки таємно викрав грошові кошти та майно потерпілої ОСОБА_3 на загальну суму 23361,54 грн.

Як убачається зі змісту касаційної скарги, доведеність винності ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, кваліфікація його дій у касаційному порядку не оспорюються.

Що стосується доводів захисника про несправедливість призначеного покарання у виді позбавлення волі, то колегія суддів дійшла наступного висновку.

Відповідно до вимог ст. 65 КК України, суд при призначенні покарання повинен урахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, обставини, що обтяжують та пом'якшують покарання, а згідно з ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого.

Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Суд першої інстанції, постановляючи вирок щодо ОСОБА_1 ці вимоги закону врахував не в повній мірі, на що звернув увагу суд апеляційної інстанції.

Скасовуючи вирок в частині призначеного покарання, суд апеляційної інстанції погодився із видом покарання, яке обрано судом першої інстанції, разом з тим вказав, що застосування ст. 75 КК України не відповідає ступеню тяжкості вчинених кримінальних правопорушень та особі засудженого.

Колегія суддів зазначила, щоОСОБА_1 після останнього дострокового звільнення від відбування покарання на підставі акта амністії, жодних висновків не зробив, через незначний проміжок часу знову вчинив умисний злочин, який відноситься до категорії тяжких.

Апеляційний суд вказав, що ОСОБА_1 раніше неодноразово судимий за вчинення злочинів проти власності, знову вчинив умисний корисливий злочин, що свідчить про підвищену суспільну небезпеку його особи та небажання стати на шлях виправлення.

Також апеляційна інстанція взяла до уваги, що обвинувачений посередньо характеризується, є працездатною особою, однак ніде не працює.

Крім того, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що суд першої інстанції безпідставно не врахував обставину, що обтяжує покарання - рецидив злочинів.

З урахуванням усіх обставин справи, даних про особу винного, серед яких й ті, про які йдеться в касаційній скарзі, суд апеляційної інстанції, розглядаючи справу в межах апеляції захисника потерпілої та своїх повноважень, дійшов обґрунтованого висновку про можливість виправлення та перевиховання ОСОБА_1 лише в умовах ізоляції від суспільства.

На думку колегії суддів, призначене апеляційним судом наближене до мінімального покарання, передбачене санкцією статті обвинувачення, є законним, справедливим, воно сприятиме перевихованню ОСОБА_1 та попередженню вчинення ним нових правопорушень.

Вирок апеляційного суду відповідає вимогам статей 420, 374 КПК України і підстав вважати його невмотивованим, колегія суддів не вбачає.

Доводи касаційної скарги і матеріали справи не містять даних про порушення вимог кримінального процесуального чи неправильне застосування кримінального законів, які були б підставами для зміни або скасування вироку апеляційного суду, а тому підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.

Керуючись ст. ст. 434, 436 КПК України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Вирок Апеляційного суду Волинської області від 10 лютого 2016 року щодо ОСОБА_1 залишити без зміни, а касаційну скаргу захисника ОСОБА_2 - без задоволення.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.

Судді:

І.Г.Тельнікова  В.І.Орлянська Т.І.Франтовська