Справа № 2-а-867,
2009 року
ПОСТАНОВА
Іменем України
15 липня 2009 року Диканський районний суд Полтавської області в складі:
головуючого - судді Гвоздика А. Є.
при секретарі - Цихоцькій Л. М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в селищі Диканька в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Диканському районі Полтавської області про поновлення пропущеного строку та стягнення недоплаченого підвищення до пенсії дитині війни , -
В С Т А Н О В И В :
Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до управління Пенсійного фонду України в Диканському районі Полтавської області про поновлення пропущеного строку та стягнення недоплаченої щомісячної соціальної допомоги дитині війни, посилаючись те, що він належить до соціальної категорії «Дитина війни» і відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» має право на отримання соціальної допомоги в розмірі 30% від мінімального розміру пенсії за віком за період з 2006 по 2008 роки.
Обґрунтовуючи свої позовні вимоги позивач посилався на те, що він належить до соціальної категорії «Дитина війни» і відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з 01 січня 2006 року по 01 липня 2008 року має право на отримання соціальної допомоги в розмірі 30% від мінімального розміру пенсії за віком. Рішенням Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 09 липня 2007 року були визнані такими, що не відповідають Конституції України та є неконституційними окремі положення Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік», якими була зупинена дія положень Закону України «Про соціальний захист дітей війни», на підставі яких йому повинна була бути нарахована соціальна допомога. Однак, відповідач в порушення вимог ст. 124 Конституції України, не здійснив нарахування та виплату зазначеного підвищення до пенсії.
Позивач в судове засідання не з’явився, а надав письмову заяву про слухання справи за його відсутності, в якій позовні вимоги підтримав і прохав задовольнити позов.
Відповідач надав письмові заперечення на позовну заяву, в яких проти позову заперечував, просив відмовити в задоволенні позову, посилаючись на те, що рішення Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007 стосувалось лише Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», рішень щодо Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» Конституційним Судом України не приймалось. Оскільки рішення Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року зворотної дії в часі не має, таким чином на період до 09 липня 2007 року не поширюється. Крім того, законодавчо не визначено механізму нарахування підвищення до пенсії в розмірі, встановленому ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в 2006-2008 роках.
При цьому відповідач надав письмове клопотання про розгляд справи без участі його представника.
Виходячи з того, що як позивач, так і відповідач заявили письмові клопотання про розгляд справи без їх участі, то судовий розгляд справи було проведено в порядку письмового провадження згідно ст. 122 ч. 3 КАС України.
Вивчивши та дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом, встановлено, що позивачка є дитиною війни в розумінні ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Законом України „Про Державний бюджет на 2006 рік” від 20. 12. 2005 року дію ст. 6 зазначеного Закону на 2006 рік зупинено. Законом України „Про внесення змін до Закону України „Про Державний бюджет на 2006 рік” від 19. 01. 2006 року, який набрав чинності 15. 03. 2006 року, до статті 110 Закону України „Про Державний бюджет на 2006 рік” було внесено зміни, якими встановлено, що пільги дітям війни, передбачені ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” у 2006 році запроваджуються поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України
погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету. Проте, у 2006 році пільги, встановлені ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” запроваджені не були.
Закони України „Про Державний бюджет на 2006 рік” від 20. 12. 2005 року та «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет на 2006 рік» від 19. 01. 2006 року неконституційними не визнані та діяли протягом 2006 року.
Таким чином, відповідно до вищезазначених Законів, у відповідачів не було підстав нараховувати та сплачувати позивачеві доплату до пенсії, передбачену ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, оскільки до 15. 03. 2006 року дію зазначеної норми було зупинено, а потім передбачені нею виплати не запроваджені.
Відповідно до п. 12 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік», дію статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», з урахуванням ст. 111 цього Закону, було зупинено.
Рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) положення, зокрема, пункту 12 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік».
Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визначені неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність. Рішення Конституційного Суду України від 09. 07. 2007 року зворотної дії в часі не має, відтак на період до 09 липня 2007 року не поширюється, а тому задоволенню підлягають вимоги позивача лише за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року.
Відповідно до п. п. 41 розділу 2 Закону України „Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” текст статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" викладено в наступній редакції: «Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" дане підвищення провадиться за їх вибором згідно з одним із законів".
Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 за №10-рп2008 року, у справі за конституційними поданнями Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень ст.65 розділу 1, пунктів 61, 62, 63, 66 розділу 2, пункту 3 розділу 3 Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” і 101 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень ст. 67 розділу 1, п. п. 1-4, 6-22, 24-100 розділу 2 Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України), визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення п. п. 41 розділу 2 Закону України „Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”.
Таким чином, на підставі рішення Конституційного Суді України від 22. 05. 2008 року та приписів ч. 2 ст. 152 Конституції України районне управління Пенсійного фонду України за місцем проживання позивача з 22. 05. 2008 року повинно було діяти у відповідності з приписами діючої норми ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», нараховувати та здійснювати позивачу доплату до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.
Між тим, до 22. 05. 2008 року, тобто до ухвалення зазначеного рішення Конституційним Судом України, відповідач, здійснюючи позивачу доплати, передбачені ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в редакції від 01. 01. 2008 року, з урахуванням п. п. 41 розділу 2 Закону України „Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”, діяв на підставі та у відповідності з діючою нормою зазначених законів, а тому позовні вимоги щодо стягнення доплати до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком з 01. 01. 2008 року по 21. 05. 2008 року задоволенню не підлягають.
Статтею 64 Конституції України встановлено, що конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.
При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», державні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.
Щодо розрахункової величини мінімальної пенсії за віком, з якої необхідно рахувати підвищення до пенсії дітям війни в розмірі 30%, суд приходить до наступних висновків.
Відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок – 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Розмір прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність визначено Законом України про державний бюджет на відповідний рік (2007 та 2008 роки). Так прожитковий мінімум для вказаної категорії осіб становив: 380 грн. - в період з 01. 01. по 31. 03. 2007 р., 410,06 грн. - в період з 01. 04. по 30. 09. 2007 р.; 415,11 грн. - в період з 01. 10. по 31. 12. 2007 р., 470 грн. - в період з 01. 01. по 31. 03. 2008 р.; 481 грн. - в період з 01. 04. по 30. 06. 2008 р.; 482 грн. - в період з 01. 07. по 30. 09. 2008 р.; 498 грн. - в період з 01. 10. по 01. 12. 2008 р.
Постановою КМ України від 28. 05. 2008 року № 530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», було встановлено підвищення пенсій дітям війни в таких розмірах: з 22 травня 48,1 гривня, з 1 липня 48,2 та з 1 жовтня 49,8 гривні.
Однак, вказана постанова є підзаконним нормативно-правовим актом, відповідно до ч. 4 ст. 9 КАС України, у разі виникнення колізії між підзаконним нормативно-правовим актом та законом, застосуванню підлягають положення закону. Крім того відповідно до ст. 3 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим законом, не можуть бути обмежені чи скасовані іншими нормативно-правовими актами.
Судом встановлено що позивачка підвищення до пенсії, як дитина війни у 2006, 2007 роках не отримувала, а почала отримувати з 01. 01. 2008 року у розмірі 47 грн., з 01. 04. 2008 року у розмірі 48,10 грн., з 01. 07. 2008 року у розмірі 48,20 грн., з 01. 10. 2008 року по даний час у розмірі 49,80 грн. як видно позивачка у 2008 році отримувала підвищення до пенсії у розмірі, що є значно меншим від розміру визначеного ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
За таких обставин, суд вважає, що право позивачки порушене, вона має право на підвищення пенсії на 30 % мінімальної пенсії за віком, що визначається в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність.
Однак, враховуючи той факт, що Закон України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» є єдиним законодавчим актом, який визначає розмір мінімальної пенсії за віком, та, зважаючи на позицію Європейського Суду з прав людини, відповідно до якої держава не може посилатися на відсутність певного нормативного акту, який визначає механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах, а громадяни повинні мати змогу покладатися на зобов’язання взяті державою, навіть якщо такі зобов’язання містяться у законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії (Yvonne van Duyn v. Home Office (Case 41/74 van Duyn v. Home Office), суд вважає за можливе застосувати саме частину 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» для розрахунку зазначеного підвищення дітям війни. Крім того, в даному випадку мінімальний розмір пенсії за віком використовується не для визначення розміру будь-якої пенсії, а лише як розрахункова величина для визначення розміру щомісячної доплати до пенсії, передбаченої Законом України «Про соціальний захист дітей війни», оскільки цей Закон передбачає в якості критерію визначення розміру щомісячної доплати до пенсії саме із розрахунку мінімальної пенсії за віком, що на думку суду не суперечить вимогам ч. 3 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».
Доводи відповідача про відсутність механізму реалізації ст.. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» не можуть бути підставою для невиконання вимог зазначеного Закону.
Пенсійний фонд України діє на підставі Положення «Про Пенсійний фонд України», здійснює свої повноваження на підставі пункту 15 даного Положення через створені в установленому порядку його територіальні управління. Відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» рішення про призначення та перерахунок пенсії приймається районними управліннями Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів. Територіальним управлінням Пенсійного фонду України за місцем проживання позивача є управління Пенсійного фонду України в Диканському районі Полтавської області. Враховуючи вищевикладене, суд вважає управління Пенсійного фонду України в Диканському районі Полтавської області належним відповідачем по даній справі.
Статтею 62 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік» затверджено на 2007 рік прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність: з 1 січня - 380 гривень, з 1 квітня - 406 гривень, з 1 жовтня - 411 гривень.
Таким чином, позивачам по цій категорії справ підлягало нарахуванню та виплаті в 2007 році:
липень (4,06+406) х 30%=410,06 х 30%=123,02 грн.; (з 9 по 31 липня – 91,27 грн.)
серпень (4,06+406) х 30%=410,06 х 30%=123,02 грн.;
вересень (4,06+406) х 30%=410,06 х 30%=123,02 грн.;
жовтень (4,11+411) х 30%=415,11 х 30%=124,53грн.;
листопад (4,11+411) х 30%=415,11 х 30%=124,53 грн.;
грудень (4,11+411) х 30%=415,11 х 30%=124,53 грн.;
всього з 9 липня по 31 грудня – 710,90 грн.
Всупереч вказаним нормам закону у 2007 році нарахування та виплата дітям війни підвищення до пенсії органами пенсійного фонду взагалі не здійснювалося, у зв’язку з чим позивачем недоотримане у 2007 році з 9 липня по 31 грудня - 710,90 грн.
Статтею 58 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" на 2008 рік затверджено прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність: з 1 січня - 470 гривень, з 1 квітня - 481 гривня, з 1 липня - 482 гривні, з 1 жовтня - 498 гривень.
Отже, у 2008 році нарахуванню та виплаті підлягали такі суми доплати до пенсії:
травень 481х30%=144,3 грн. ; (з 22 по 31 травня – 46,55 грн.)
червень 481х30%=144,3 грн.;
липень 482х30%=144,6 грн.;
серпень 482х30%=144,6 грн.;
вересень 482х30%=144,6 грн. ;
жовтень 498х30%=149,4 грн.;
листопад 498х30%=149,4 грн. ;
грудень 498х30%=149,4 грн.;
всього з 22 травня по 31 грудня – 1072,85 грн.
Відповідно до п. 8 постанови Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 р. № 530 "Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян" дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, підвищення органами пенсійного фонду у 2008 році проводилося у таких розмірах: з 22 травня - 48,1 гривні, з 1 липня - 48,2 та з 1 жовтня - 49,8 гривні.
Таким чином позивачем недоотримане у 2008 році з 22 травня по 31 грудня - 715,24 грн.
В задоволенні позовних вимог позивача щодо стягнення невиплаченого підвищення до пенсії в період часу із 01. 01. 2006 року по 08. 07. 2007 року, та з 01. 01. 2008 року по 21. 05. 2008 року слід відмовити, так як, у вказані періоди діяли відповідні Закони України про державний бюджет на 2006-2008 роки, що зупинили дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та виклали її в новій редакції, не конституційними не визнавались, не скасовувались, а тому підстав для їх незастосування не було.
Оскільки порушення прав позивача тривало з 09 липня 2007 по 31 грудня 2007 року, а потім з 22 травня 2008 року після прийняття відповідного рішення Конституційним Судом України, то таким чином строк звернення до адміністративного суду позивачем не пропущено, а тому підстав для вирішення питання щодо поновлення строку позивачу для звернення до суду немає.
Згідно вимог ч. 3 ст. 94 КАС України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог.
На підставі викладеного, керуючись ст. 64 Конституції України, ст.ст. 3, 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", Законом України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», ст. ст. 6-14, 18, 71, 94, 122, 159-163, 167, 186 Кодексу адміністративного судочинства України суд,
ПОСТАНОВИВ:
Адміністративний позов ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Диканському районі Полтавської області задовольнити частково.
Визнати бездіяльність управління Пенсійного фонду України в Диканському районі Полтавської області протиправною в частині не нарахування позивачу підвищення до пенсії, передбаченого ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», в розмірі встановленому ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, а також із 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року.
Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Диканському районі Полтавської області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", та провести відповідні виплати за 2007 рік з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та за 2008 рік з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року з урахуванням проведених виплат.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору у розмірі 1 грн. 70 коп.
Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 КАС України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.
Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Диканський районний суд, який ухвалив судове рішення шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження в 10-денний термін з дня складання постанови в повному обсязі та подачі апеляційної скарги у 20-денний термін після подачі заяви про апеляційне оскарження, в порядку, визначеному ст. 186 КАС України.
Головуючий: (підпис)
Копія вірна:
Суддя
Диканського районного суду А. Є. Гвоздик
Д О В І Д К А
Постанова Диканського районного суду від 15 липня 2009 року по справі № 2-а -867, станом на 16 липня 2009 року в законну силу не вступила.
Суддя
Диканського районного суду А. Є. Гвоздик