Справа № 369/533/16-ц Головуючий у І інстанції Волчко А. Я.

Провадження № 22-ц/780/3167/16 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_1

Категорія 26 06.09.2016

РІШЕННЯ

Іменем України

06 вересня 2016 рокуколегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Київської області у складі:

Головуючого судді: Касьяненко Л.І.,

Суддів: Гуля В.В., Іванової І.В.,

При секретарі: Волинець Я.В.,

Розглянувши матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою Орендного підприємства «Ужгородський коньячний завод»  на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 04 березня 2016 року у справі за позовом Орендного підприємства «Ужгородський коньячний завод» до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, 3-ї особи: Комунальне підприємство Київської обласної ради «Білоцерківське міжміське бюро технічної інвентаризації», реєстраційна служба Білоцерківського міськрайонного управління юстиції у Київській області, Мале підприємство «Екорос», про визнання недійсним договору купівлі-продажу, скасування державної реєстрації права власності, витребування майна з незаконного володіння, -

в с т а н о в и л а :

У липні 2015 року Орендне підприємство «Ужгородський коньячний завод» звернувся до суду з вказаним позовом до Малого підприємства «Екорос», ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 мотивуючи свої вимоги тим, що відповідно до договору купівлі-продажу від 28.03.2001 року, додаткової угоди від 24.06.2001 року, акту прийому-передачі від 22.06.2001 року, додаткової угоди № 2 від 25.07.2001 року ТОВ «Константа» передала у його власність будівлю в м. Білій Церкві, площа Торгова,15, що складається з частини нежитлової будівлі розміром 132,9 кв.м, введеної в експуатацію, та об’єкта незавершеного будівництва 67 % готовності площею 2404,6 кв.м.

У 2014 році йому стало відомо про те, що приватним нотаріусом Білоцерківського міського нотаріального округу ОСОБА_5 було посвідчено ряд договорів, згідно яких проводилось відчуження юридичним та фізичним особам нежитлового приміщення /об’єкт незавершеного будівництва/ за вказаною вище адресою. Право власності на частину зазначеного нерухомого майна було визнано за ТОВ НВП «Спецпромбуд-2006» рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 05.03.2007 року, яке було скасоване апеляційним судом Київської області 07.08.2012 року, рішення господарського суду Київської області від 28.11.2011 року, згідно якого за ТОВ «Спецпромбуд-2006» визнано також право власності на частину нежитлової будівлі незавершеного будівництва 67% готовності, яка розташована в   м. Білій Церкві, площа Торгова,15, скасовано рішенням апеляційного господарського суду Київської області від 09.10.2012 року, отже, на момент укладення оспорюваних договорів ТОВ НВП «Спецпромбуд-2006» не мало законних правових підстав на частину нежитлової будівлі об’єкта незавершеного будівництва 67% готовності за адресою: м. Біла Церква, площа Торгова,15.

Просив суд визнати недійсним з моменту укладення договір міни від 08.10.2010 року, укладений між ТОВ НВП «Спецпромбуд-2006» та ФОП ОСОБА_4, посвідчений приватним нотаріусом ОСОБА_5; визнати недійсним з моменту укладення договір купівлі-продажу від 14.07.2012 року, укладений між ТОВ НВП «Спецпромбуд-2006» та ОСОБА_3 щодо відчуження 1/2 частки нежитлової будівлі літ. «А», незавершене будівництво 67% готовності, що знаходиться в м. Білій Церкві, площа Торгова,15, посвідчений приватним нотаріусом ОСОБА_5; скасувати державну реєстрацію права власності об’єкта незавершеного будівництва в БТІ м. Біла Церква за власниками в долях: МП «Екорос» 1/4 частину нежитлової будівлі, ОСОБА_2 1/4 частину нежитлової будівлі, ОСОБА_3 1/4 частину нежитлової будівлі, ОСОБА_4 1/4 частину нежитлової будівлі, розташованої в м. Білій Церкві Київської області, площа Торгова,15; витребувати з незаконного володіння МП «Екорос» об’єкт незавершеного будівництва 1/4 частину нежитлової будівлі, від ОСОБА_2 1/4 частину об’єкта незавершеного будівництва нежитлової будівлі, від ОСОБА_3 1/4 частину об’єкта незавершеного будівництва нежитлової будівлі, від ОСОБА_4 1/4 частину об’єкта незавершеного будівництва нежитлової будівлі, розташованої в м. Білій Церкві Київської області, площа Торгова,15.

За ухвалою суду від 08.07.2015 року було відмовлено у відкритті провадження у справі в частині вимог до Малого підприємства «Екорос», ФОП ОСОБА_4 про визнання недійсним договору міни від 08.10.2010 року, укладеного між суб’єктами господарювання –ТОВ НВП «Спецпромбуд-2006» та ФОП ОСОБА_4; про скасування державної реєстрації права власності об’єкта незавершеного будівництва в БТІ м. Біла Церква за власником МП «Екорос» 1/4 частину нежитлової будівлі, розташованої в м. Білій Церкві Київської області, площа Торгова,15; про витребування з незаконного володіння МП «Екорос» об’єкта незавершеного будівництва   1/4 частину нежитлової будівлі за вказаною вище адресою; цю ухвалу залишено без змін ухвалою апеляційного суду Київської області від 09.11.2015 року.

Згідно ухвали Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 22.07.2015 року відкрито провадження по даній справі в частині вимог до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання недійсним договору купівлі продажу від 14.07.2012 року, укладений між ТОВ НВП «Спецпромбуд-2006» та ОСОБА_3 щодо відчуження 1/2 частки нежитлової будівлі літ. «А», незавершене будівництво 67% готовності, що знаходиться в м. Білій Церкві, площа Торгова,15, посвідчений приватним нотаріусом ОСОБА_5; скасування державної реєстрації права власності об’єкта незавершеного будівництва в БТІ м. Біла Церква за власниками в долях: ОСОБА_2 1/4 частину нежитлової будівлі, ОСОБА_3 1/4 частину нежитлової будівлі, ОСОБА_4 1/4 частину нежитлової будівлі, розташованої в м. Білій Церкві Київської області, площа Торгова,15; витребування з незаконного володіння від ОСОБА_2 1/4 частину об’єкта незавершеного будівництва нежитлової будівлі, від ОСОБА_3 1/4 частину об’єкта незавершеного будівництва нежитлової будівлі, від ОСОБА_4 1/4 частину об’єкта незавершеного будівництва нежитлової будівлі, розташованої в м. Білій Церкві Київської області, площа Торгова,15.

В судовому засіданні представник позивача надав письмову заяву про зменшення позовних вимог та просив суд визнати недійсним з моменту укладення договір купівлі-продажу від 14.07.2012 року між ТОВ НВП «Спецпромбуд-2006» та ОСОБА_3; скасувати державну реєстрацію права власності об’єкта незавершеного будівництва нежитлової будівлі, розташованої в м. Білій Церкві по площі Торговій,15, -1/4 частину ОСОБА_3; витребувати з незаконного володіння ОСОБА_3 1/4 частину об’єкта незавершеного будівництва нежитлової будівлі за вказаною адресою на користь Орендного підприємства «Ужгородський коньячний завод».

Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 04 березня 2016 року у задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі Орендне підприємство «Ужгородський коньячний завод» просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким позов задовольнити в повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до вимог ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам оскаржуване судове рішення не відповідає.

Відповідно до частини третьої статті 215 ЦК України одна із сторін договору або інша заінтересована особа вправі заперечити його дійсність, якщо недійсність правочину прямо не встановлена.

Частиною першою статті 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені, зокрема, частиною першою статті 203 ЦК України, за якою зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Стаття 216 ЦК України передбачає загальні наслідки недійсності правочину, відповідно до яких недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що повязані з його недійсністю, а згідно зі статтею 236 ЦК України правочин є недійсним з моменту його вчинення та не породжує тих юридичних наслідків, задля яких укладався, у тому числі не породжує переходу права власності до набувача.

З матеріалів справи вбачається, що на підставі договору від 28.03.2001 року з Додатковою угодою до нього від 24.06.2001 року та Додатковою угодою № 2 від 28.03.2001 року ТОВ "Константа" передало, а ОП Ужгородський коньячний завод прийняло у власність всю будівлю, що розташована в м. Біла Церква, площа Торгова, 15 (т.1 а.с.116-119, т.2 а.с.13).

На підставі рішення Господарського суду Київської області від 08.09.2003року Білоцерківським МБТІ частину приміщення площею 132, 9 м.кв. було зареєстрована за ОП Ужгородський коньячний завод (т1 а.с.120).

На підставі договору міни від 08.10.2010 року, ТОВ "Спецпромбуд-2006" передав у власність ФОП ОСОБА_4 1/4 частини нежитлової будівлі незавершеного будівництвом 67% готовності в м. Біла Церква, пл. Торгова, 15 (т.2 а.с.30).

Відповідно до п.1.4.1 договору міни, підставою для виникнення права власності ТОВ "Спецпромбуд-2006" є рішення Білоцерківського міськрайонного суду від 05.03.2007 року, яким визнано за ТОВ "Спецпромбуд-2006" право власності на спірне нерухоме майно (т.1 а.с.66).

Проте, рішенням Апеляційного суду Київської області від 07.08.2012 року, вказане рішення Білоцерківського міськрайонного суду від 05.03.2007 року скасоване з тих підстав, що все спірне нежитлове приміщення готовністю 67% площею 2 404, 6 кв.м., що розташована в м. Біла Церква, площа Торгова, 15 передане у власність ОП Ужгородський коньячний завод в рахунок погашення заборгованості ТОВ "Константа" (т.1 а.с.146).

В подальшому рішенням Господарського суду Київської області від 28.11.2011 року за ТОВ "Спецпромбуд-2006" знов було визнано право власності на 1221, 00 кв.м. об'єкту незавершеного будівництвом 67% готовності в м. Біла Церква, пл. Торгова, 15 (т.2 а.с.21) .

На підставі вказаного рішення згідно договору купівлі-продажу від 14.07.2012 року, ТОВ "Спецпромбуд-2006" передав у власність ОСОБА_3 1/4 частини нежитлової будівлі незавершеного будівництвом 67% готовності в м. Біла Церква, пл. Торгова, 15 (т.2 а.с.32).

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 09.10.2012 року, рішення Господарського суду Київської області від 28.11.2012 року скасовано. В задоволенні позовних вимог відмовлено повністю (т.2 а.с.25).

Таким чином, ТОВ "Спецпромбуд-2006" не мало права відчужувати частки у спірному майні.

Дані обставини судом першої інстанції не були враховані та їм не надано належної правової оцінки.

Однак, враховуючи те, що порушене право ОП Ужгородський коньячний завод шляхом визнання спірного договору купівлі-продажу відновлено не буде, оскільки реституція є правовим наслідком недійсності правочину і способом захисту цивільних прав, який може бути застосовано до відносин зобов'язального характеру, а тому відсутні підстави для визнання їх недійсними.

Таку правову позицію висловлено Верховним Судом України у справі № 6-1920цс15 від 04.11.2015 року.

Разом з тим, витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору.

За змістом статті 388 ЦК України майно, яке вибуло з володіння власника на підставі рішення суду, ухваленого щодо цього майна, але в подальшому скасованого, слід вважати таким, що вибуло з володіння власника поза його волею.

Відповідно до ст. ст. 317, 319 ЦК України саме власнику належить право розпоряджатися своїм майном за власною волею.

У відповідності до вимог ст. ст. 330, 388 ЦК України майно, яке було предметом судового розгляду та відчужено поза волею власника, то право власності на майно не набувається добросовісним набувачем, оскільки це майно може бути у нього витребуване. Право власності дійсного власника в такому випадку презюмується і не припиняється із втратою ним цього майна.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 11 лютого 2015 року № 6-1цс15, та у справі № 6-52цс14, які згідно зі ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для всіх судів України.

Відмовляючи в задоволенні позову в частині витребування майна з чужого незаконного володіння, суд виходив з того, що відповідних документів, які б підтверджували право позивача на об'єкт незавершеного будівництва, надано не було.

Судова колегія не погоджується з таким висновком.

Як вбачається з матеріалів справи, між ОП Ужгородський коньячний та ТОВ "Константа" було укладено договір від 28.03.2001 року відповідно до умов якого Товариство визнає заборгованість перед Заводом у сумі 75 569, 16 грн. і в рахунок погашення заборгованості Товариство передало у власність заводу всю будівлю, що розташована у м. Біла Церква, 15.

Згідно додаткової угоди №2 від 25.07.2001 року, у власність було передано об'єкт нерухомості, який складається з частини нежитлової будівлі розміром 132, 9 кв.м. яка введена в експлуатацію та незавершеного будівництва нежитлового приміщення готовністю 67% площею 2 404, 6 кв.м.

На момент укладення цього договору, чинним законодавством не передбачалося нотаріальне посвідчення договору купівлі-продажу нерухомого майна, що не було введено в експлуатацію та його державну реєстрацію. Відповідно до п. 1.6. Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно затвердженого Наказом Міністерства юстиції України 07.02.2002 року, реєстрації підлягають права власності тільки на об'єкти нерухомого майна, будівництво яких закінчено та які прийняті в експлуатацію у встановленому порядку, за наявності матеріалів технічної інвентаризації, підготовлених тим БТІ, яке проводить реєстрацію права власності на ці об'єкти.

В зв'язку з цим, реєстрація прав власності на нерухоме майно, яке було предметом договору купівлі-продажу здійснено не було.

При цьому, судом першої інстанції не було враховано рішення виконавчого комітету Білоцерківської міської ради від 29.03.2000 року, яким продовжено право ТОВ "Константа" користування земельною ділянкою загальною площею 0, 1134 га на Торговій площі, 15.

Згідно ч. 3 ст. 61 ЦПК України, обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Як вказано вище, рішенням Апеляційного суду Київської області від 07.08.2012 року, встановлено, що все спірне нежитлове приміщення готовністю 67% площею 2 404, 6 кв.м., що розташоване в м. Біла Церква, площа Торгова, 15 передане у власність ОП Ужгородський коньячний завод в рахунок погашення заборгованості ТОВ "Константа".

Тобто факт належності спірного приміщення саме ОП Ужгородський коньячний завод підтверджується як договором від 28.03.2001 року (з додатковими угодами) так і судовим рішенням, яке набрало законної сили.

Наведені правочини щодо передачі права власності на спірний об'єкт є чинними та не визнані судом недійсними.

Відповідно до ст. 10 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Так, відповідачі по справі не надали жодних належних та допустимих доказів на підтвердження добросовісності набуття права власності на частини спірного об'єкту нерухомості, які слугували б підставою для відмови в позовних вимогах у частині витребування майна з чужого незаконного володіння.

Наявний в матеріалах справи договір про спільне будівництво кафе на 24 місця по вулиці Театральній /Торгова площа/, який укладено між компанією "Константа", як замовником та МП "Екорос", як підрядником та акти виконаних робіт по будівництву кафе на 24 місця з офісом, копії яких приєднано до матеріалів справи не підтверджують право власності МП "ЕКОРОС" на спірні приміщення, оскільки рішенням Апеляційного суду Київської області від 07.08.2012 року та Постановою Київського апеляційного господарського суду від 09.10.2012 року спростовуються будь-які доводи стосовно даного будівництва саме МП "ЕКОРОС".

При цьому, гарантоване законом право власності позивача порушене, а саме відповідно до даних Державною реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно щодо об'єкта нерухомого майна, яке зареєстроване за відповідачем ОСОБА_3, порушує право власності ОП Ужгородський коньячний завод на це майно, в зв'язку з чим необхідно скасувати записи з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за відповідачем.

Законодавчі обмеження матеріально-правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень ст. ст. 55, 124 КонституціїУкраїни та ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом. Оскільки положення Конституції України та Конвенції мають вищу юридичну силу (ст. ст. 8, 9 Конституції України), а обмеження матеріального права суперечать цим положенням, порушення цивільного права чи цивільного інтересу підлягають судовому захисту і у спосіб, не передбачений законом, зокрема ст. 16 ЦК України, але який є ефективним засобом захисту, тобто таким, що відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням. Обмежене тлумачення касаційним судом ст. 16 ЦК України суперечить зазначеним положенням та призведе до неправомірної відмови особі в реалізації його права на судовий захист.

Відповідно до п. 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судове рішення у цивільній справі" №14 від 18.12.2009 року, відповідно до положень статей 10 і 11 ЦПК суд розглядає цивільні справи в межах заявлених позивачем вимог та зазначених і доведених ним обставин.

Тому, на думку колегії суддів, позовні вимоги про скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно за відповідачкою ОСОБА_3 підлягають задоволенню.

Оскільки судом першої інстанції ухвалене рішення з порушенням норм процесуального та матеріального права, тому рішення підлягає у відповідності до вимог п. 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України скасуванню із ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову.

Керуючись ст. ст.309,316 ЦПК України, колегія суддів,-

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу Орендного підприємства «Ужгородський коньячний завод»  задовольнити частково.

Рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 04 березня 2016 рокускасувати в частині вирішення позовних вимог щодо скасування реєстрації права власності і витребування майна з незаконного володіння та в цій частині ухвалити нове рішення , яким позов задовольнити.

Скасувати державну реєстрацію ? частини права власності об»єкта незавершеного будівництва нежитлової будівлі, розташованої у м. Біла Церква, пл. Торгова, 15 за ОСОБА_3, витребувати з незаконного володіння ОСОБА_3 ? частину цього об»єкта на користь Орендного підприємства « Ужгородський коньячний завод».

В решті рішення суду залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: