АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 657/692/15-кГоловуючий у 1-й інстанції Сливка Л.М.

Провадження № 11-кп/789/346/16 Доповідач - Комендат Р.Т.

Категорія - ч. 1 ст. 129, ч. 2 ст. 412 КК України

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 вересня 2016 р. Колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Тернопільської області в складі:

Головуючого - Комендата Р.Т.

Суддів - Свачій І. М., Лекан І. Є.,

з участю: секретаря - Шимгельської І.З.; прокурора - Цяпи Ю.О.;

обвинуваченого - ОСОБА_3;

захисника - адвоката Ващука Ю.В.;

потерпілих - ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8;

представника потерпілої ОСОБА_9 - адвоката Янковича І.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в режимі відеоконференції, в місті Тернополі апеляційні скарги потерпілих: ОСОБА_8, ОСОБА_7, ОСОБА_11, ОСОБА_5, ОСОБА_12, ОСОБА_6; захисника обвинуваченого ОСОБА_3-адвоката Ващука Ю.В. на вирок Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 22 червня 2016 року по обвинуваченню ОСОБА_3 за ч. 1 ст. 129, ч. 2 ст. 412 КК України,-

Цим вироком, ОСОБА_3,

ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Рівне, українця, громадянина України, з середньою освітою, одруженого, на утриманні неповнолітня дитина 2013 року народження, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2, мешканця АДРЕСА_1, військовослужбовця військової служби за контрактом, сержанта з матеріального забезпечення 1 танкової роти танкового батальйону військової частини - польова пошта В2731, сержанта, не судився,

визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 129, ч. 2 ст. 412 КК України та призначено йому покарання:

- за ч. 1 ст. 129 КК України у виді обмеження волі на строк 2 (два ) роки,

- за ч. 2 ст. 412 КК України - у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки

роки.

Згідно із ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, визначити ОСОБА_3 остаточне покарання у виді 3 (трьох ) років позбавлення волі.

Постановлено ОСОБА_3 за ч. 2 ст. 270 КК України - виправдати

Постановлено строк відбуття покарання ОСОБА_3 обчислювати з моменту затримання з 02 лютого 2015 року.

На підставі ч. 5 ст.72 КК України постановлено зарахувати ОСОБА_3 в строк відбування покарання термін його перебування під вартою із 02 лютого 2015 року по дату ухвалення вироку включно, тобто по 22 червня 2016 року з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі, що становить в сукупності 2 роки 9 місяців 10 днів .

Постановлено стягнути із ОСОБА_3 в доход держави процесуальні витрати за залучення експертів в розмірі 5014,33 гривні.

Постановлено цивільний позов задовольнити. Стягнути із ОСОБА_3 в користь військової частини польова пошта В0122 (м. Тернопіль вул. Січових Стрільців, 2,4600 , код ЄДРПО 07704709, МФО 838012, 31256201416157 у ГУДКСУ в Тернопільській області) грошові кошти в сумі 10189212 (сто одна тисяча вісімсот дев'яносто дві) гривні 12 копійок в користь військової частини польова пошта В2731 (Житомирська область Новоград -Волинський вул. Леваневського, 1, 11703, код ЄДРПО 079627. МФО 811039 р/р 35216001001444 у ГУДКСУ у Житомирській облаа стягнути грошові кошти в сумі 40456 (сорок тисяч чотириста п'ятдесят шість гривень ) 46 копійок .

До набрання вироком законної сили запобіжний захід ОСОБА_13 постановлено залишити у виді тримання під вартою.

ВСТАНОВИЛА:

Згідно з вироком суду, відповідно до наказу командира військової частини А0409 (військова частина - польова пошта В2731) №48 від 04 березня 2014 року обвинуваченого ОСОБА_3 призначено на посаду сержанта з матеріального забезпечення 1 танкової роти танкового батальйону військової частини - польова пошта В2731 у військовому званні "сержант".

У жовтні 2014 року сержант ОСОБА_3 у складі 1 танкової роти танкового батальйону військової частини В2731 прибув до польового табору, який відповідно до рішення вищого командування тимчасово був розміщений в господарському приміщенні колишнього фермерського господарства поблизу с. Ставки Каланчацького району Херсонської області.

В один із днів наприкінці січня 2015 року особовий склад 1 танкової роти танкового батальйону вибув для виконання завдань в інший район, залишивши окремий підрозділ разом із сержантом ОСОБА_3 для завершення ремонту техніки.

31 січня 2015 року до зазначеного колишнього приміщення фермерського господарства прибули озброєні штатною зброєю і боєприпасами та оснащені необхідним військовим майном підрозділи 1 мотопіхотної роти військової частини - польова пошта ВО 122.

Будучи військовослужбовцем військової служби за контрактом, сержант ОСОБА_3, відповідно до вимог ст.ст. 9, 11, 16,127-128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст. 1-3 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, зобов'язаний свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок, суворо дотримуватися Статутів Збройних Сил України, бути дисциплінованим; не допускати негідних вчинків самому та утримувати від них інших військовослужбовців.

Натомість, сержант ОСОБА_3, достовірно знаючи свої обов'язки передбачені зазначеним вище законодавством, яке визначає обов'язки військовослужбовця та правила поводження у військовому колективі та маючи можливість їх виконувати, свідомо допустив їх порушення.

Так, діючи в порушення зазначених вимог законодавства, близько 01 години 01 лютого 2015 року сержант ОСОБА_3, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, знаходячись в одному з наметів військової частини польова пошта ВО122 вказаного польового табору, отримавши по телефону повідомлення про важке поранення свого товариша у районі проведення антитерористичної операції (далі - АТО), повідомив присутнім у наметі військовослужбовцям про те, що боїться та не бажає їхати до району проведення АТО, мотивуючи це загибеллю там військовослужбовців. Таку свою позицію ОСОБА_3 біля входу у намет також виказав військовослужбовцю військової частини - польова пошта ВО122 солдату ОСОБА_14, який з нею не погодився, вважаючи, що всі військовослужбовці зобов'язані їхати до району проведення антитерористичної операції для виконання обов'язків військової служби.

Будучи незадоволеним такою відповіддю солдата ОСОБА_14, сержант ОСОБА_3, діючи умисно, направився до свого намету, де взяв автомат АКС-74, в якому запобіжник вже був приведений у бойове положення, а патрон знаходився в патроннику, після чого підійшов впритул до солдата ОСОБА_14 та вчинив відносно нього погрозу вбивством шляхом демонстрації останньому зброї, яку ОСОБА_3 направив в бік солдата ОСОБА_14, а в подальшому здійснив два постріли угору, чим створив реальні підстави побоюватися здійснення цієї погрози.

У подальшому присутніми при цьому військовослужбовцями військової частини В0122 ОСОБА_3 було роззброєно.

Окрім цього, обвинувачений-сержант ОСОБА_3 будучи військовослужбовцем військової частини В2731, відповідно до вимог ст.ст. 1, З Закону України «Про правовий режим майна у Збройних Силах України», ст.ст. 11, 13, 16, 121, 122, 187 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та п. 2 додатку 19 до цього Статуту, зобов'язаний свято і непорушно додержуватись Конституції та законів України, берегти державне майно, знати та виконувати службові обов'язки, які .визначаються статутами Збройних Сил України, відповідними положеннями та інструкціями, бути хоробрим і дисциплінованим, не допускати негідних вчинків та стримувати від них інших військовослужбовців, повинен знати й виконувати правила та вимоги пожежної безпеки, в тому числі не топити печі у години відпочинку (сну) особового складу, не застосовувати для розпалення вогню в печі легкозаймисті або горючі рідини, а також не залишати матеріали, що можуть горіти й майно поблизу печей, вміти користуватись засобами пожежогасіння, у разі виникнення пожежі, вжити заходів для виклику пожежного підрозділу та гасіння пожежі всіма наявними засобами, а також для рятування людей, озброєння і матеріальних засобів.

Натомість, діючи із злочинною самовпевненістю, на порушення вимог ч. 2 ст. 21 Кодексу цивільного захисту України, п. 5.2.12 Правил пожежної безпеки в Україні, затверджених наказом Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій від 19 жовтня 2004 року № 126 (діяли станом на 01 лютого 2015 року), та зазначених вище вимог статутів Збройних Сил України, близько 02 години 10 хвилин 01 лютого 2015 року, знаходячись в наметі свого підрозділу на території зазначеного польового табору, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, ОСОБА_3, бажаючи нагріти приміщення намету, будучи обізнаним про встановлений порядок та умови розпалювання опалювальної печі, діючи із злочинною самовпевненістю, в порушення зазначених вимог законодавства недбало поставився до виконання покладених на нього обов'язків з пожежної безпеки та залишивши поряд із опалювальною піччю пластмасову ємність із 20 літрами легкозаймистої речовини, плеснув в топковий отвір пічки цю легкозаймисту речовину, що зумовило її різке займання та потрапляння на пластмасову ємність із вказаною легкозаймистою речовиною і її спалаху, а у подальшому - до пожежі у всьому наметі, під час якої полум'я поширилось на чотири сусідні намети військової частини польова пошта В0122.

Внаслідок пожежі від отриманих опіків загинули шестеро військовослужбовців військової частини В0122 : молодший сержант ОСОБА_15, сержант ОСОБА_16, солдати ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19 і ОСОБА_20, а також спричинено інші тяжкі наслідки у вигляді заподіяння військовослужбовцям військових частин польова пошта В2731 і польова пошта В0122 тілесних ушкоджень, а саме: тяжких тілесних ушкоджень солдату ОСОБА_21, середньої тяжкості тілесних ушкоджень старшим солдатам ОСОБА_22 ОСОБА_14 та солдатам ОСОБА_23 і ОСОБА_24, легких тілесних ушкоджень молодшому лейтенанту ОСОБА_25, старшим солдатам ОСОБА_26, ОСОБА_27 і ОСОБА_28 та солдатам ОСОБА_29 і ОСОБА_30

Також під час пожежі знищено зброю, бойові припаси та інше військове майно військових частин - польова пошта В0122 та польова пошта В2731, а саме 13 автоматів АК-74 калібру 5,45 мм загальною вартістю 6669 гривень, автоматів АКС-74У калібру 5,45 мм загальною вартістю 4386 гривень, 1 кулемет| РПК-74 калібру 5,45 мм загальною вартістю 1073 гривень, 3 гвинтівки СВД загальною вартістю 14709 гривень, 5 гранатометів підствольних ГП-25 загальною вартістю 6640 гривень, 2 гранатомети РПГ-7В загальною вартістю 4742 гривень, 2 гранатомети РПГ-7В Н1 загальною вартістю 22152 гривень, 3 приціли ПГО-7в до РПГ-7 загальною вартістю 702 гривень, 4 приціли ПСО до СВД загальною вартістю 689 гривень, 1 приціл НСПО вартістю 2 837 гривень, 17 біноклів Б8м х 30 загальною вартістю 3 451 гривень, 11 багнет - ножів до АК-74 загальною вартістю 744,37 гривень, 25 комплектів пеналів у зборі до АК-74 вартістю 67 гривень, 4 пенали з приладдям у зборі до СВД загальною вартістю 18,92 гривень, 25 масляток пласмасових загальною вартістю 17 гривень, 25 ременів для носіння стрілецької зброї загальною вартістю 135 гривень, 25 сумок для магазинів АК загальною вартістю 86,25 гривень, 4 сумки для магазинів СВД загальною вартістю 13,28 гривень, 47 магазинів пластмасових до АК загальною вартістю 377,8 гривень, 10 магазинів металевих до СВД загальною вартістю 84,30 гривень,4 чохли ЗІП для прицілу СВД загальною вартістю 8,12 гривень, 4 ЗІП до прицілу в зборі до СВД загальною вартістю 64,84 гривень, 3 сумки для магазинів РКК загальною вартістю гривень, 29 магазинів пластмасових до РКК загальною вартістю 352,6 гривень, 2 коробки до патронної стрічки на 100 патронів загальною вартістю 108,06 гривень, 2 коробки до патронної стрічки на 200 патронів загальною вартістю 121,56 гривень, 2 пенали в зборі до ПКМ загальною вартістю 27,02 гривень, 3 сумки для носіння двох гранат загальною вартістю 32,43 гривень, сумки для носіння трьох гранат загальною вартістю 42,54 гривень, 2 ЗІП до прицілу в зборі загальною вартістю 20,26 гривень, 1 ЗІП-О до прицілу ПГ0-7 в зборі загальною вартістю 10,55 гривень, 1 намет УСБ-56 загальною вартістю 2З82 гривень, 5 наметів УСТ-56 загальною вартістю 5 660 гривень, 4 комплекти меблів штабних польових загальною вартістю 128 гривень,4 іскровловлювачі загальною вартістю 4 гривні, 16 труб до печей загальною вартістю 16 гривень, 8 колін до печей загальною вартістю 24 гривень, 96 ліжок польових типу (П) загальною вартістю 1824 гривень, 2 умивальники польових загальною вартістю 1682,5 гривень, 6 вогнегасників ВП-5 загальною вартістю 1125 гривень, 1 кухня КП-130 загальною вартістю 7952,70 гривень, 1 кип'ятильник загальною вартістю 680,00 гривень, 1 термос ТН-36 загальною вартістю 288 гривень, 8 термосів ТВН-12 загальною вартістю 2000 гривень, 109 чашок алюмінієвих загальною вартістю 150,42 гривень, 109 ложок алюмінієвих загальною вартістю 54,50 гривень, 50 лопат БСЛ-110 загальною вартістю 501 гривень, 100 лопат піхотних МПЛ загальною вартістю 925 гривень, 100 чохлів до лопат піхотних загальною вартістю 671 гривень, 1 ЕСБ-4-ВО-1-МІ загальною вартістю 3409 гривень, 3000 патронів калібру 5,45 мм з кулею ПС загальною вартістю 1740 гривень, 440 патронів калібру 7,62 з кулею ЛПС загальною вартістю 286 гривень, пістолет Макарова калібру 9 мм загальною вартістю 983 гривень, 3 автомати АКС-74 калібру 5,45 мм загальною вартістю 5772 гривень, 3 автомати АКС-74У калібру 5,45 мм загально вартістю 6645 гривень, 16 патронів ПСТ калібру 9 мм загальною вартістю 4,48 гривень,840 патронів з кулею ПС калібру 5,45 мм загальною вартістю 151,20 гривень,2 автомата АКС-74У калібру 5,45 мм загальною вартістю 4 430 гривень, 240 патронів з кулею ПС калібру 5,45 мм загальною вартістю 43,20 гривень,намет УСБ-56 загальною вартістю 1218,00 гривень, 1 намет УСТ-56 загальною вартістю 579 гривень, 10 подушок ватяних загальною вартістю 35 гривень, 10 матраців ватяних одинарних загальною вартістю 165 гривень, 10 ковдр напіввовняних загальною вартістю 115 гривень, 10 жилетів КОРСАР М-4 оливкових загальною вартістю 17250 гривень, 10 курток ватяних танкових загальною вартістю 205 гривень, 10 брюк ватяних танкових загальною вартістю 125 гривень, 1 приціл 1Г42 загальною вартістю 20 565,08 гривень, всього на загальну суму 142 348,58 гривень, що призвело до зриву виконання завдань 1 мотопіхотної роти військової 78 частини - польова пошта В0122 і окремої частини підрозділу 1 танкової роти танкового батальйону військової частини - польова пошта В2731 та підриву їх боєздатності, тобто до тяжких наслідків.

В апеляційній скарзі потерпілі: ОСОБА_8, ОСОБА_7, ОСОБА_11, ОСОБА_5, ОСОБА_12, ОСОБА_6 не погоджуються з вироком суду першої інстанції, яким ОСОБА_3 виправдано за вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 270 КК України та просять, визнати його винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 270 КК Україниі призначити покарання, з наступних підстав.

Апелянти вважають, що суд першої інстанції не в повній мірі, і невірно оцінив докази, які були надані суду під час судового слідства, і по тій причині незаконно виправдав ОСОБА_3 за ч.2ст. 270 КК України.

При цьому, потерпілі в своїй апеляційній скарзі наводять такі аргументи: 1. ОСОБА_3 був призначений на посаду сержанта з матеріального забезпечення 1-ї такової роти танкового батальйону; 2. У своїх поясненнях, наданих суду першої інстанції ОСОБА_3 наголосив на тому, що кожний день його особисто інструктували про недопущення порушень правил пожежної безпеки, і він кожен день розписувався в спеціальному журналі за те, що з ним проводили інструктаж. ОСОБА_3 наголосив, що його Інструктували не просто як військовослужбовця, а як сержанта з матеріального забезпечення 1-ї танкової' роти танкового батальйону, іншими словами, як посадову особу; 3. Судом першої інстанції встановлено, що саме ОСОБА_3. здійснив підпал, в результаті. якого загинули їхні сини, і ОСОБА_3. засудили за ст. 412 ч,2 КК України,4. Неможливо кваліфікувати дії ОСОБА_3. за ст. 412 КК України, і виправдати його за вчинення злочину, передбаченого ст. 270 ч 2 КК України.

Тому, суд першої інстанції прийшов до помилкового переконання; що на ОСОБА_3 не були покладені обов'язки по дотриманню правил пожежної безпеки.

Суд першої інстанції при винесенні вироку допустив ряд порушень закону, а саме неповнота судового розгляду; невідповідність висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.

В апеляційній скарзі захисник обвинуваченого ОСОБА_3-адвокат Ващук Ю.В. вважає, що даний вирок, в частині визнання його підзахисного, ОСОБА_3, винним у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.412 КК України є необгрунтованим та невмотивованим, а тому, як наслідок підлягає скасуванню, а кримінальне провадження підлягає закриттю на підставі ст. 417, п. З ч. 1 ст. 284 КПК України, оскільки висновки суду не підтверджуються доказами, дослідженими під час судового розгляд, а також не встановлені достатні докази для доведення винуватості його підзахисного ОСОБА_3 у причетності до вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.412 КК України. А тому, в своїй апеляційній скарзі захисник просить вирок Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 22.06.2016 року в частині визнання ОСОБА_3 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 129 КК України залишити без змін, а даний вирок в частині визнання ОСОБА_3 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 412 КК України - скасувати та закрити кримінальне провадження за фактом вчинення ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 412 КК України закрити на підставі ст. 417, п.3 ч. 1 ст. 284 КПК України, з наступних підстав.

У мотивувальній частині свого вироку, суддя Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області Сливка Л.М. вказує, «...невинуватість ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.412 КК України, повністю спростовані перевіреними у судовому засіданні доказами, тому суд оцінює покази ОСОБА_3 критично, вважає їх неправдивими, спрямованими на ухилення від кримінальної відповідальності...»

Однак, суд у своєму вироку так і не вказав, які саме докази підтверджують винуватість його підзахисного до вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.412 КК України.

Під час судового розгляду кримінальної справи, були допитані потерпілі: ОСОБА_12, ОСОБА_31, ОСОБА_32, ОСОБА_33, ОСОБА_34, ОСОБА_35, ОСОБА_7, ОСОБА_11, ОСОБА_6, ОСОБА_36, ОСОБА_9 Дані потерпілі є родичами загиблих. Про подію нещасного випадку, що сталася біля с. Ставки Каланчатського району Херсонської області, відповідно до їх показів, що були дані під час судового розгляду справи, вони дізналися із засобів Масової інформації, або від повідомлення військового комісара. Ніхто із перелічених потерпілих, не був на місці події на момент виникнення пожежі та не можуть знати та повідомити причини виникнення пожежі що сталася в приміщені ангару, де розміщувалися палатки військовослужбовців військових частин В2731 та ВО122.

Також були допитані потерпілі: ОСОБА_23, ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_37, ОСОБА_38, ОСОБА_21, ОСОБА_25 ОСОБА_30 Дані потерпілі 01.02.2015 знаходились у приміщені ангару біля с. Ставки Каланчакського району Херсонської області. Відповідно до їх показів, жоден із них не бачив, щоб ОСОБА_3, вчиняв би якісь дії, які містять ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 412 КК України. Отже, ніхто ОСОБА_3 не бачив у приміщені ангару під час пожежі, так само жоден свідок не бачив, щоб пожежа сталася із вини саме ОСОБА_3, крім того, знову ж таки про причини пожежі свідкам було оголошено командуванням із батальйону «Збруч» яке взагалі не було на місці події в момент виникнення пожежі.

В описовій частині вироку суддя вказує на порушення його підзахисним таких законодавчих актів, а саме: ст.ст. 1, 3 Закону України «Про правовий режим майна у Збройних Силах України», ст.ст. 11, 13, 16, 121, 122, 187 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та п. 2 додатку 19 до цього Статуту, ч. 2 ст. 21 Кодексу цивільного захисту України, п. 5.2.12 Правил пожежної безпеки в Україні, затверджених наказом Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій від 19 жовтня 2004 року № 126 (діяли станом на 1 лютого 2015 року), та зазначених вище вимог статутів Збройних Сил України. Подальшому суддя вказує на злочинну самовпевненість його підзахисного і розписує свою версію щодо пожежі, яка мала місце в ангарі 01.02.2015 за участю ОСОБА_3. Крім того, головне що суддя скопіювавши з обвинувального акту порушення законодавства, щодо пожежної безпеки та порушення статуту Внутрішньої служби ЗСУ, не з'ясував зміст зазначених статей статуту Внутрішньої служби ЗСУ, а також пунктів Правил пожежної безпеки в Україні, натомість загальною фразою вказала наступне, що військовослужбовець повинен знати й виконувати правила та вимоги пожежної безпеки, в тому числі не топити печі у години відпочинку (сну) особового складу, не застосовувати для розпалення вогню в печі легкозаймисті або горючі рідини, а також не залишати матеріали, що можуть горіти й майно поблизу печей, вміти користуватись засобами пожежогасіння, у разі виникнення пожежі, вжити заходів для виклику пожежного підрозділу та гасіння пожежі всіма наявними засобами, а також для рятування людей, озброєння і матеріальних засобів.

Відповідно до ст. 369 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, здійснення правил розбивки табору, місце розбивки табору визначається старшим начальником за погодженням із місцевими регіональними органами влади .

Відповідно ст. 189 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, командир військової частини відповідає за стан пожежної безпеки та організацію пожежної охорони, а ст. 192 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України визначає, що виконання робіт з пожежної безпеки військової частини керує начальник служби пожежної безпеки, або командир пожежного підрозділу, а там де він не передбачений за штатом його обов'язки покладаються на одного із офіцерів за сумісництвом.

Як вбачається із посадових обов'язків ОСОБА_3, він є сержантом матеріального забезпечення, і тому не може нести відповідальність як особа на яку зазначені обов'язки, щодо пожежогасіння.

Натомість, не з'ясувавши, що вказує п.5.2.12 Правил пожежної безпеки в Україні, суддя зазначає, що печі та інші опалювальні прилади мають бути старанно перевірені та відремонтовані. Знову ж таки його підзахисний не відповідає за ремонт, пожежний стан та розбивку табору, а відповідають командири та офіцери зазначених військових частин.

Крім того, суд, мотивуючи свій вирок про причетність його підзахисного ОСОБА_3 до вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.412 КК України послався на наступні документи, а саме: протокол огляду місця події від 01.02.2015 із фото таблицею; протокол огляду предметів від 02.02.2015 вилучених під час огляду місця події від 01.02.2015; висновок експерта № 285-х від 11 березня 2015 року; висновок експерта № 1314 від 25.04.2015; технічний висновок Управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Херсонські області від 30.03.2015; Протокол проведеного слідчого експерименту від 27.03.2015 з фото таблицею до нього.

Стосовно протоколу огляду місця події від 01.02.2015 із фото таблицею, то суддя при ухвалені вироку неналежним чином дослідила даний документ, а як наслідок дала йому хибну оцінку, як доказу, оскільки, у даному протоколі огляду місця події на ст. З у 4 абзаці містяться наступні відомості: «При вході в приміщення на відстані 5,35 м. від правої стінки та на відстані 12,20 м від стінки протилежної входу, виявлено пластмасову баклажку з білою речовиною та іншу баклажку з різким запахом нафтопродуктів.»

Крім того, на ст.4 протоколу огляду місця події від 01.02.2015 10 абзац «Під час огляду місця події, у вказаному приміщені було виявлено 4 металевих конструкції, які зовні нагадують пічки для обігріву - «Буржуйки», на одну з яких водій ОСОБА_39 вказав як на ту, що знаходилась у першому наметі від воріт входу в приміщення ангару, в якому розташувався особовий склад військової частини польова пошта В2731.»

Подальшому на ст.5, абзац 1 «У відсіку «Буржуйки», який знаходиться всередині неї за верхнім отвором прямокутної форми виявлено три дерев'яні поліна, одне з яких обвуглене з одного кінця та має сліди горіння, а інші два не містять слідів горіння. Всі поліна сухі. Крім цього у вказаному місці міститься суха зола. »

За таких обставин, є незрозумілим, чому суддя дійшла висновку про те, що ОСОБА_3 причетний до виникнення пожежі, і що сама пожежа виникла із-за того, що піч буржуйку намагалися розпалити легкозаймистими речовинами, адже протокол огляду місця події від 01.02.2015 вказує на те, що на час огляду місця події дрова всередині буржуйки сухі не містять ознак горіння, крім того пластикові баклажки які були виявлені серед пожежного сміття не піддалися дії високих температур під час пожежі, оскільки у разі, якщо б у даних ємностях знаходився бензин, сліди від його використання залишилися б на дровах, на самій буржуйці та на підлозі біля буржуйки, також якщо б механізм виникнення пожежі був би такий, який визначений у вироку, то ОСОБА_3 мав би хоча б якісь сліди опіку верхніх кінцівок, однак у ОСОБА_3 на тілі відсутні опіки від дії високої температури.

Відповідно до висновок експерта № 285-х від 11 березня 2015 року, де досліджувалося пластикова каністра, яка була виявлена на місці події від 01.02.2015 та фрагмент дошки від ящика військового зразка, то на фрагменті ящика слідів нафтопродуктів та пально-мастильних матеріалів не виявлено, а на внутрішній поверхні каністри виявлено сліди змішаного світлого нафтопродукту, однак встановити його вид є неможливим, оскільки склад органічної частини нафтопродуктів, що знаходилися в умовах, які сприяють процесам випаровування та окиснення вуглеводів, відрізняються від складу товарних нафтопродуктів, крім того досліджувані нафтопродукти знаходилися у вигляді залишків на предметі - носії, що може призвести до зміни їх складу та втрат.

Отже висновок експерта № 285-х від 11 березня 2015 року дає однозначну відповідь, що залишків легкозаймистих речовин як на фрагменті дошки, так і на каністрі - немає.

Суд взагалі не мав використовувати як доказ протокол проведеного слідчого експерименту від 27.03.2015 з фото таблицею до нього оскільки як було встановлено під час судового розгляду кримінальної справи керівництво військової прокуратури Південного регіону України погрожували його підзахисному ОСОБА_3 довічним позбавленням волі, внаслідок чого він був вимушений визнавати те, що він не робив, та демонструвати під час слідчого експерименту те, що йому показувало керівництво. Дані обставини вказують на порушення правайого підзахисного ОСОБА_3 на захист, адже із самого початку адвокат його підзахисному не надавався, а ним захист ОСОБА_3 почав здійснюватися лите тоді, коли обвинувальний акт був направлений до суду, а тому ОСОБА_3 не знав та не був проінформований про елементарні права, які він наділений та має можливість користуватися як особа, що перебуває в статусі підозрюваного, а також зазначений слідчий експеримент за участю підзахисного спростовується показаннями свідків та протоколом огляду місця події, так як за показами свідків та ОСОБА_3, що можливо каністра стояла зовні від палатки, а на слідчому експериментів вказується, що каністра стояла в приміщені палатки, також протоколом огляду місця події встановлено, що задвірки буржуйки були закриті, а слідчий експеримент вказує, що вони були відриті. Під час огляду місця події була знайдена каністра із рідиною у зовсім іншому місці, і крім того прошу врахувати факт, на що не звернула увагу суддя, що зазначена каністра не піддалась термічній обробці, хоча була пластиковою.

Крім того, сам протокол слідчого експерименту є недопустимим доказом оскільки при його складані не дотримано правило фіксації, оскільки слідчий експеримент проводився об 14 год. 20 хв. 27.03.2015 проте події кримінального правопорушення мало місце об 02 год. 00 хв., крім того, палатка знаходилася в приміщені ангару, а у слідчому експерименті палатка розташована на подвір'ї військової частини, крім того, на підлозі на місці події знаходилась дерев'яна підлога, така вимога у слідчому експерименті також не була дотримана, оскільки під час слідчого експерименту палатка розташована на землі. Крім того, освітлення під час події кримінального правопорушення було штучне, проте під час слідчого експерименту використовувалося природне освітлення.

За таких обставин, враховуючи те, що слідчий експеримент був проведений із порушенням вимог фіксації та відтворення події кримінального правопорушення, а також враховуючи ту обставину, що право його підзахисного на захист було порушено, оскільки йому не було надано захисника, даний протокол слідчого експерименту від 27.03.2015 є недопустимим доказом, а тому суддя повинна була критично віднестися до даного документа та не враховувати його при ухвалені вироку.

Висновок експерта № 1314 від 25.04.2015 та технічний висновок Управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Херсонські області від 30.03.2015 був складений на підставі показів його підзахисного ОСОБА_3, які він надавав під тиском на час досудового розслідування та без захисника, а отже їх неможливо розцінювати як доказ на підтвердження вини його підзахисного, оскільки якщо звернути увагу на висновок експерта № 1314 від 25.04.2015 то у ньому вказується, що пожежа сталася через полум'яне горіння, що виникло внаслідок контакту легкозаймистої речовини з відкритим вогнем топки пічки. Вогневим імпульсом став безпосередній температурний вплив пічки на легкозаймисту речовину, однак знову ж таки висновок експерта № 285-х від 11 березня 2015 року вказує що на підлозі та в середині каністри немає легкозаймистих речовин, а отже дані докази є суперечливі між собою.

За таких обставин, жодний доказ не підтверджує причетність ОСОБА_3 до вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 412 КК України, а тому суддя дійшла хибного висновку про винуватість його підзахисного до вчинення даного кримінального правопорушення.

Крім того, у вироку не дотримано вимоги п.2 ч.3 ст. 374 КПК України, оскільки під час судового розгляду даної кримінальної справи було змінено обвинувачення, відповідно до якого, із обсягу обвинувачення стороною обвинувачення було виключено ч.2 ст. 270 КК України, проте у вироку не вказується про змінення обсягу обвинувачення та про мотиви зміни обвинувачення.

Крім того, відповідно до п.2 ч.3ст. 374 КПК України у мотивувальній частині вироку має бути вказані підстави для задоволення цивільного позову. У їхньому випадку у вироку суддя нічого не вказує про обґрунтування рішення стосовно задоволення цивільного позову, на які матеріали вона посилається при визначені розміру матеріальної шкоди, на підставі яких доказів вирішується цивільний позов.

Також, відповідно до п.2 ч.3 ст. 374 КПК України у мотивувальній частині вироку зазначається обставини, які пом'якшують або обтяжують покарання. Суддя не надала значної уваги даному питанню, внаслідок чого вказала, що обтяжуючою обставиною є вчинення кримінального правопорушення його підзахисним у стані алкогольного сп'яніння. У документах які були під час досудового розслідування, а також, документи, які надавала сторона обвинувачення під час судового розгляду даної кримінальної справи немає жодного, який би вказував що у крові його підзахисного, на момент виникнення події кримінального правопорушення, був алкоголь. Не була проведена із його підзахисним жодна імунологічна експертиза. Всі свідки вказують на його «неадекватну поведінку». Дане судження свідків є в першу чергу оціночним та суб'єктивним, а по-друге його підзахисний перебував в стресовій ситуації, внаслідок чого певні його дії могли відхилятися від визначених норм та правил поведінки. За таких обставин, висновок судді про те, що його підзахисний був у стані алкогольного сп'яніння є невірним, та таким який нічим не обґрунтовується.

Стосовно пом'якшуючих обставин, то знову ж таки, суддя у вироку вказала, що їх немає. Проте, даний висновок не відповідає дійсності, оскільки його підзахисний зізнався у вчиненому та активно сприяння розкриттю злочину, про що свідчить зокрема те, що під час досудового розслідування його підзахисний постійно надавав покази, не перешкоджав здійснювати досудове розслідування, а також за його участі був проведений слідчий експеримент.

Також, під час судового засідання ОСОБА_3 вказував, що визнає свою винну частково, а саме за ч.1 ст. 129 КК Укарїни.

Крім того, відповідно до ч.2 ст. 66 КК України, при призначенні покарання суд може визнати такими, що його пом'якшують, і інші обставини, не зазначені в частині першій цієї статті.

Зокрема такими обставинами є те, що ОСОБА_3 притягується до кримінальної відповідальності вперше, позитивно характеризується за місцем проживання та проходження військової служби, має на утримані неповнолітнього сина.

В практиці Українського правосуддя жодним чином, ніколи не застосовувались максимальна міра покарання за санкцію статті за визнання вини частково, вчиненого молодою особою, не судимого, позитивно характеризується, із міцними соціальними зв'язками, але суддя призначила максимальну міру покарання у вигляді 3 роки позбавлення волі, що веде до невідповідності покарання меті його призначення, таким чином таке покарання є занадто суворим , а тому є явно не справедливим.

Що стосується строків та застосування ч. 5 ст. 72 КК України, то з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі, перебіг терміну попереднього ув'язнення ОСОБА_3 становить не 2 роки 9 місяців 10 днів, а 2 роки 9 місяців 12 днів і тому засудження ОСОБА_3 діє до 31.07.2016, а не як у вироку вказано до 02.08.2016, що призведе до незаконного тримання особи.

Крім того, у вироку не дотримано вимоги п.2 ч.4ст. 374 КПК України, оскільки у резолютивній частині вироку зазначається рішення про відшкодування процесуальних витрат.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 118 КПК України, процесуальні витрати є витрати, пов'язані із залученням потерпілих, свідків, спеціалістів, перекладачів та експертів.

Так як в рамках кримінальної справи проводились цілий ряд експертиз, то у резолютивній частині вироку має бути зазначено кількість проведених експертиз, характер проведеної експертизи, її назву, витрати на проведення даної експертизи.

У їхньому випадку в вироку вказується лише що із ОСОБА_3 необхідно стягнути в дохід держави процесуальні витрати в розмірі 5014,33 грн. без опису суті даних процесуальних витрат, що є порушенням п. 2 ч.4 ст. 374 КПК України.

В запереченні на апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_3-адвоката Ващука Ю.В., потерпілі вказують, що з показань ОСОБА_3, даних у судовому засіданні, його інструктували про дотримання ним і іншими військовослужбовцями правил пожежної безпеки, інструктували не як звичайного військовослужбовця, а як посадову особу, а саме сержанта з матеріального забезпечення 1-ї танкової роти танкового батальйону.

Суд першої інстанції при винесенні вироку допустив ряд порушень ' закону, а саме:неповнота судового розгляду; невідповідність висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.

Тому в заперечені на апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_3-адвоката Ващука Ю.В., потерпілі просять ОСОБА_3 засудити ще за ч. 2 ст. 270 КК України та в задоволенні апеляційної скарги захисника Ващука Ю.В. відмовити в повному обсязі за безпідставністю і незаконністю заявлених ним вимог.

В запереченні на апеляційну скаргу потерпілих, захисник обвинуваченого ОСОБА_3-адвокат Ващук Ю.В., вказує, що дана апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

По-перше, відповідно до п.4 ч.2 ст. 396 КПК України, апеляційна скарга має містити вимоги особи, яка подає апеляційну скаргу, та їх обґрунтування із зазначенням того, у чому полягає незаконність чи необґрунтованість судового рішення.

Якщо подивитися на апеляційну скаргу потерпілих, то вони лише вимагають засудити його підзахисного за ст. 270 KK України, але не наводять жодного аргументу такого рішення, не наводять жодний доказ, який би обґрунтовував їх позицію, адже апелянт повинен указати конкретні порушення закону, що є підставами для скасування судового рішення, які, на його думку, допущені при постановленні рішення, що оскаржується, повинен привести конкретні докази й аргументи в обґрунтування кожної позиції.

Крім того, потерпілі в своїй апеляційній скарзі посилаються на апеляційний суд Тернопільської області, який, на їхню думку, сам має догадатися з чим незгідні потерпілі при винесені вироку судом першої інстанції, адже у своїй скарзі потерпілі вказують «... Ми знаємо що апеляційний суд Тернопільської області при розгляді нашої скарги побачить всі ті недоліки які були допущені судом першої інстанції, і по тій причині більше не акцентуємо увагу на недоліках..»

Потерпілі, як і всі учасники процесу, є рівними перед законом, як на те вказує ст. 10 КПК України, так як не може бути привілеїв чи обмежень у процесуальних правах, передбачених цим Кодексом, за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних чи інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, громадянства, освіти, роду занять, а також за мовними або іншими ознаками.

Отже, якщо КПК України в ст. 396 ставить вимогу до апеляційної скарги, то сторони повинні притримуватися цих вимог.

По-друге, першочергово обвинувальний акт, який надійшов до Тернопільського місьрайнного суд Тернопільської області містив наступні статті ч.1 ст.129, ч.2 ст.270, ч.2. ст. 412 КК України.

Подальшому, під час судового розгляду, коли були допитані всі свідки, потерпілі, а також дослідилися документи, прокурором в порядку ст. 338 КПК України було змінено обвинувачення в суді. Відповідно до нового обвинувачення, ОСОБА_3 обвинувачувався за ч.1 ст.129, ч.2. ст. 412 КК України.

Однак, потерпілі скористалися своїм правом та підтримували обвинувачення у раніше пред'явленому обсязі, а саме за ч.1 ст.129, ч.2 ст.270, ч.2. ст. 412 КК України.

Під час судового розгулу в суді першої інстанції, зокрема в дебатах, ним роз'яснювалося потеплілим, що за ст.270 КК України можуть нести кримінальну відповідальність лише командири військової частини. ОСОБА_3 перебував на посаді сержанта з матеріального забезпечення. На нього не покладалося жодних обов'язків з організації пожежної безпеки або інших протипожежних заходів. Потерпілі продовжували настоювати на своєму і говорити, щоб ОСОБА_3 посадили, і їм неважливо за що.

У зв'язку із підтриманням потерпілими попереднього об'єму обвинувачення, суддя у своєму вироку вирішила питання стосовно обвинувачення ОСОБА_3 за ч.2 ст.270 КК України, а саме виправдала його за даною статтею, оскільки суддя дійшла правильного висновку, про відсутність у діях ОСОБА_3 складу кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст.270 КК України за раніше пред'явленим обсягом обвинувачення, оскільки основним безпосереднім об'єктом злочину є пожежна безпека, тобто частина громадської безпеки, яка стосується попередження виникнення і поширення пожеж.

По-трете, апеляційна скарга потерпілих містить перекручення обставин, які досліджувалися у суді першої інстанції, адже його підзахисний жодного слова не говорив про те, що він розписувався у якомусь журналі, та що його інструктували як посадову особу. Дані факти є неправильними. Окрім того, як вказував його підзахисний в суді першої інстанції, він знаходився у відпустці, а приїхав на територію ферми, коли намети були уже розбиті. Інструктаж із пожежної безпеки керівництво із ним не проводило.

Такими вчинками, потерпілі лише намагаються заплутати апеляційний суд Тернопільської області.

Тому в заперечені на апеляційну скаргу потерпілих, захисник обвинуваченого ОСОБА_3-адвокат Ващук Ю.В. просить: апеляційну скаргу потерпілих: ОСОБА_8, ОСОБА_7, ОСОБА_11, ОСОБА_5, ОСОБА_12, ОСОБА_6 залишити без задоволення,а вирок Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 22.06.2016 в частині виправдання ОСОБА_3 за ч.2 ст.270 КК України,- залишити без змін. Задовольнити його апеляційну скаргу, подану в інтересах ОСОБА_3, на вирок Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 22.06.2016. Вирок Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 22.06.2016 в частині визнання ОСОБА_3 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч1 ст. 129 КК України - залишити без змін. Вирок Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 22.06.2016 в частині визнання ОСОБА_3 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.412 КК України - скасувати, а кримінальне провадження за фактом вчинення ОСОБА_3 кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.412 КК України закрити на підставі ст. 417, п. 3 ч. 1 ст. 284 КПК України

Заслухавши суддю-доповідача, обвинуваченого ОСОБА_3 та його захисника-адвоката Ващука Ю.В., які просять апеляційну скаргу захисника обвинуваченого задовольнити, апеляційну скаргу потерпілих відхилити, а оскаржуваний вирок в частині ч. 2 ст. 412 скасувати і провадження по цій статті закрити, прокурора, який вважає рішення суду першої інстанції законним та обгрунтованим, а тому просить залишити його без змін, потерпілих, які просять апеляційну скаргу захисника обвинуваченого відхилити, а їхню-задовольнити, представника потерпілої ОСОБА_9-адвоката Янковича І.Є., який підтримує позицію потерпілих, обговоривши доводи апелянта та перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів приходить до переконання, що апеляційні скарги адвоката обвинуваченого ОСОБА_3-адвоката Ващука Ю.В. та потерпілих до задоволення не підлягають з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Вирок суду першої інстанції відповідає вимогам ст.ст. 368, 370 КПК України є обгрунтованим і вмотивованим з огляду на те, що суд першої інстанції в повному обсязі перевірив докази зібрані як стороною обвинувачення, так і стороною захисту та дав їм належну оцінку.

Зокрема, суд допитав потерпілих ОСОБА_12, ОСОБА_31, ОСОБА_8, ОСОБА_40, ОСОБА_34, ОСОБА_35, ОСОБА_5, ОСОБА_7, ОСОБА_11, ОСОБА_6 та представника потерпілої ОСОБА_9-адвоката Янковича І.Є., які вважають, що вина ОСОБА_3 доведена в повному обсязі і він заслуговує найсуворішого покарання.

Також, в суді першої інстанції потерпілий ОСОБА_41 пояснив, що після пожежі вночі 01 лютого 2015 року знаходячись в лікарні, зі слів командирів Прокопчука та Короля взнав, що причиною пожежі стало те, що ОСОБА_3 розпалюючи пічку-буржуйку полив дрова легкозаймистою речовиною, внаслідок чого спалахнув намет.

Потерпілий ОСОБА_14 показав суду, що в ніч з 31 січня на 01 лютого 2015 року в с.Ставки Каланчацького району Херсонської області в розташуванні військових частин польова пошта В0122 та В2731 ОСОБА_3 перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння спровокував з ним конфлікт та погрожував йому вбивством, використовуючи при цьому автомат "Калашникова", вчинивши при цьому два постріли. Крім цього, на вказаній території через деякий час виникла пожежа, причиною якої зі слів військовослужбовців стало розпалювання пічки-буржуйки легкозаймистою речовиною.В результаті пожежі було знищено військове майно, а він та інші військовослужбовці отримали травми.

Потерпілий ОСОБА_26 підтвердив показання ОСОБА_14 щодо конфлікту ОСОБА_3 із ОСОБА_14, однак про причини пожежі в ангарі розташування військової частини йому невідомо.

Потерпілий ОСОБА_25, показав суду, що був мобілізований в АТО та перебував на посаді командира взводу. В ніч з 31 січня на 01 лютого 2015 року, в розташуванні військової частини він та інші військовослужбовці відпочивали, при цьому вживали спиртне. В цю ж ніч між ОСОБА_3 та ОСОБА_14 виник конфлікт під час якого ОСОБА_3 погрожував ОСОБА_14 вбивством, застосовуючи автомат "Калашникова". Близько другої години, він прокинувся від пожежі в ангарі де розміщувалися намети військовослужбовців. Причина пожежі виникла в результаті розпалення печі легкозаймистими матеріалами. Каністра з бензином стояла безпосередньо у наметі з якої почалася пожежа, однак хто її приніс йому невідомо. Також в приміщенні ангару було декілька бочок із відпрацьованим маслом, а також патрони, зброя, ящики з боєприпасами, військова амуніція.

Свідок ОСОБА_42 суду першої інстанції показав, що 31 січня 2015 року перебував у наметі в ангарі разом із ОСОБА_3 та ОСОБА_25 Їх намет опалювався пічкою-буржуйкою. Для кращого горіння лили солярку на дрова. В цей вечір, він бачив біля пічки ОСОБА_3 Біля другої години ночі сталася пожежа у їх наметі. При вході в ангар бачив ОСОБА_3, який з невідомої йому причини стояв на колінах та бився руками до землі. У подальшому почали вибухати снаряди, які були у приміщенні ангару та почалася страшна паніка. В ході досудового розслідування, йому стало відомо, що пожежа сталася від пічки-буржуйки.

Свідок ОСОБА_43 підтвердив у суді першої інстанції, що намет, який знаходився в ангарі та у якому перебували він, ОСОБА_44, ОСОБА_45, ОСОБА_3, ОСОБА_42 та ОСОБА_25 опалювався пічкою-буржуйкою, при виході з намету знаходилася п'ятилітрова каністра з дизпаливом. Біля другої години ночі в приміщенні ангару розпочалася сильна пожежа. Він вибіг з намету та при виході з ангару бачив ОСОБА_3 і ОСОБА_25, кругом все горіло, в ангарі вибухали боєприпаси.

Свідок ОСОБА_46 суду першої інстанції показав, що 31 січня 2015 року, його підрозділ прибув у приміщення ангару на колишню ферму поблизу с. Ставки Каланчацького району Херсонської області. В ангарі було десь чотири намети їх підрозділу та один намет ремонтної бригади танкістів, серед яких був обвинувачений ОСОБА_3 У їх наметі була особиста зброя кожного із них з боєприпасами. Вже коли він перебував у приміщенні намету, ввечері, почув постріли, коли вийшов із намету побачив ОСОБА_3 із автоматом в руках направленим на ОСОБА_14 Тоді ОСОБА_47 забрав у ОСОБА_3 автомат. ОСОБА_3 на його думку був у неадекватному, збудженому стані. Через деякий час прийшов лейтенант ОСОБА_25, поручився за належну поведінку ОСОБА_3 і йому повернули автомат. Близько 02 години ночі почалася пожежа, він бачив як ОСОБА_3 у термобілизні вибіг із намету після пожежі. Пожежа розпочалася із намету у якому разом з іншими перебував ОСОБА_3, він (свідок) бачив як горів вхід у намет. Також при вході у намет він бачив каністру з бензином та бензопилу. Інструктаж щодо дотримання правил пожежної безпеки із ним особисто та у його присутності ніхто не проводив.

Також суд першої інстанції у повному обсязі дослідив та оцінив докази винуватості ОСОБА_3, подані стороною обвинувачення, а саме: протокол огляду місця події від 01 лютого 2015 року з ілюстративною таблицею та диском відеозапису, протокол огляду предметів від 02 лютого 2015 року та таблицю фотоілюстрацій до нього, протокол передачі предметів на відповідальне зберігання та таблицю фотоілюстрацій до нього, протокол огляду предметів від 02 лютого 2015 року, висновки експерта №21/к-к та №40 від 05-10 лютого 2015 року, протокол пред'явлення трупа людини для впізнання від 04 лютого 2014 року, висновки експерта №20/к-к та №39 від 05-10 лютого 2015 року, висновки експерта №16/к-к та №35 від 05-10 лютого 2015 року, висновки експерта №18/к-к та №37 від 05-10 лютого 2015 року, протокол пред'явлення трупа людини для впізнання від 04 лютого 2015 року, висновки експерта №219/к-к та №38 від 05-10 лютого 2015 року, висновки експерта №17/к-к та №36 від 05-10 лютого 2015 року, висновок експерта №80 від 26 березня-01 квітня 2015 року, висновок експерта №81 від 26 березня-01 квітня 2015 року, висновок експерта №82 від 26 березня-01 квітня 2015 року, висновок експерта №79 від 26 березня-01 квітня 2015 року, висновок експерта №78 від 26 березня-01 квітня 2015 року, висновок експерта №76 від 26 березня-01 квітня 2015 року, висновок експерта №77 від 26 березня-01 квітня 2015 року, висновок експерта №74 від 26 березня-01 квітня 2015 року, висновок експерта №75 від 26 березня-01 квітня 2015 року, висновок експерта №37 К-к від 06 квітня 2015 року, висновок експерта №38 К-к від 06 квітня 2015 року, висновок експерта №285-х від 11 березня 2015 року, висновок експерта №1314 від 25 квітня 2015 року, технічний висновок Управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Херсонській області від 30 березня 2015 року, протокол проведення слідчого експерименту від 27 березня 2015 року з таблицею фотоілюстрацій до нього, повідомлення полковника оперативного мобільного угрупування "Полісся" ОСОБА_48, Витяг з наказу №48 від 04 березня року, Довідки-розрахунки військової частини польової пошти В0122.

Згідно з протоколом проведення слідчого експерименту від 27 березня 2015 року з таблицею фотоілюстрацій до нього, за участі понятих обвинувачений ОСОБА_3 показав та розказав як він 01 лютого 2015 року близько 24 години у приміщенні ангару погрожував ОСОБА_14 вбивством за допомогою автомата АКС-74 , перемістив запобіжник у положення одиночної стрільби, здійснив один постріл вгору, потім ще один постріл, після чого автомат у нього відібрали; також обвинувачений ОСОБА_3 розказав та показав як він близько 02 години 01 лютого 2015 року з метою розпалити полум'я та нагріти пічку у своєму наметі, підкинув у пічку дрова та влив туди бензин, внаслідок чого спалахнуло полум'я та почалася пожежа;

відповідно до повідомлення полковника оперативного мобільного угрупування "Полісся" ОСОБА_48 - заселення особового складу військових частин польова пошта ВО122 та В2731 до безпосереднього приміщення ферми, здійснювалось за рішенням командирів вказаних військових частин.

згідно з висновком експерта №1314 від 25 квітня 2015 року згідно із яким осередок пожежі знаходився в середині першого намету, який був розташований першим від входу до будівлі. Шляхами розповсьдження пожежі у даному випадку є пожежне навантаження, яким являються усі матеріали та речовини, що здатні до горіння. Констатуючи викладені в матеріалах кримінального провадження факти, можна зробити висновок про те, що причиною виникнення пожежі є порушення правил пожежної безпеки через розміщення палива й інших горючих речовин і матеріалів безпосередньо перед топковим отвором та використання для розпалювання печей ЛЗР та ГР зазначене в п.п. 5.2.12 Правил пожежної безпеки в Україні; пожежа сталася через полум'яневе горіння, що виникло внаслідок контакту легкозаймистої рідини з відкритим вогнем топки пічки. Вогневим імпульсом став безпосередній температурний вплив пічки на легкозаймисту речовину (бензин). Виходячи з даних викладених в матеріалах кримінального провадження мали місце порушення п.п. 5.2.12 Правил пожежної безпеки в Україні від 19 жовтня 2004 року № 126 Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 4 листопада 2004 року №1410/10009 в частині складування горючих матеріалів біля топкового отвору, та факту використання легкозаймистих або горючих рідин під час розпалювання печі. При розташування спільного польового табору військових частин В2731 та ВО122, розташованих в господарському приміщенні колишнього фермерського господарства в районі с. Червоний Чабан Каланчацького району Херсонської області, були порушені вимоги Правил пожежної безпеки. У разі необхідності встановлення на вікнах приміщень, де перебувають люди, грат, останні повинні розкриватися, розсуватися або зніматися. Під час перебування в цих приміщеннях людей грати мають бути відчинені (зняті). Установлювати глухі (незнімні) грати дозволяється у квартирах, банках, касах, складах, коморах, кімнатах для зберігання зброї і боєприпасів, на об'єктах торгівлі, розрахованих на одночасне перебування до 50 осіб, та в інших випадках, передбачених нормами і правилами, затвердженими в установленому порядку. Мешкання людей у виробничих будівлях, на складах та територіях підприємств не дозволяється. Тривалість пожежі складала 02 годин 20 хвилин 01.02.2015 до 17 годин. Версія щодо виникнення горіння від теплових проявів електричної енергії не підтверджується, оскільки під час огляду місця пожежі залишків електропроводів, електроприладів, іншого електроустаткування з характерними ознаками як для аварійних режимів роботи не виявлено;

технічний висновок Управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Херсонській області від 30 березня 2015 року згідно із яким за результатами огляду місця події 01 лютого 2015 року, розгляду усіх матеріалів встановлено, що ймовірно причиною пожежі є порушення правил пожежної безпеки під час експлуатації печі із застосуванням для розпалювання легкозаймистих та горючих матеріалів;

відповідно до Довідок-розрахунків військовій частині польова пошта ВО122 спричинено матеріального збитку на суму 101892,12 (сто одна тисяча вісімсот дев'яносто дві) гривні 12 копійок; військовій частині польова пошта В2731 спричинено матеріального збитку на суму 40456 (сорок тисяч чотириста п'ятдесят шість) гривень 46 копійок.

Колегія вважає твердження потерпілих у апеляційній скарзі про те, що суд першої інстанції прийшов до помилкового переконання, що на ОСОБА_3 не були покладені обов'язки по дотриманню правил пожежної безпеки і, що його слід засудити ще за ч. 2 ст. 270 КК України є безпідставними, оскільки основним безпосереднім об'єктом злочину є пожежна безпека, тобто частина громадської безпеки, яка стосується попередження виникнення і поширення пожеж. Під пожежою розуміють неконтрольоване горіння, що створює загрозу життю і здоров'ю людей та (або) супроводжується знищенням матеріальних цінностей. Об'єктивна сторона злочину характеризується: 1) діянням у формі порушення встановлених законодавством вимог пожежної безпеки; 2) наслідками у вигляді виникнення пожежі, якою заподіяно шкоду здоров'ю людей або майнову шкоду у великому розмірі; 3) причинним зв'язком між вказаними діяннями і наслідками. При цьому, суб'єктом злочину є особа, на яку покладено обов'язки з дотримання відповідних правил, натомість на ОСОБА_3 вказані обов'язки покладені не були.

Тому суд першої інстанції, враховуючи наведені обставини, обгрунтовано виправдав ОСОБА_3 за ч. 2 ст. 270 КК України за раніше пред'явленим обвинувачення, від якого відмовився прокурор в ході судового розгляду, однак яке підтримали потерпілі.

Що стосується твердження захисника обвинуваченого-адвоката Ващука Ю.В. про те, що не встановлені достатні докази для доведення винуватості його підзахисного ОСОБА_3 у причетності до вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 412 КК України, то вони спростовуються вищенаведеними доказами, яким суд першої інстанції дав належну оцінку. Також суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про відсутність причин до обмови обвинуваченого з боку свідків та потерпілих, оскільки між ними не встановлено будь-яких неприязних стосунків і вони попереджені про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиві показання.

Також в матеріалах кримінального провадження відсутні будь-які докази про те, що в ході досудового слідства на ОСОБА_3 вчинявся психологічний тиск зі сторони органів досудового розслідування, а тому твердження адвоката з цього приводу є голослівними і нічим не підтвердженими.

Твердження адвоката Ващука Ю.В. про те, що суд не врахував пом'якшуючі обставини є необгрунтованими, оскільки, при призначенні покарання суд першої інстанції прийняв до уваги те, що ОСОБА_3 вперше притягається до кримінальної відповідальності, позитивно характеризується за місцем проживання та проходження військової служби, має на утриманні неповнолітню дитину, однак не знайшов пом'якшуючих його вину обставин, передбачених ст. 66 КК України, що підтверджуються матеріалами справи, та підставно вважає обтяжуючою його вину обставину-вчинення кримінальних правопорушень у стані алкогольного сп'яніння, оскільки сам обвинувачений та свідки стверджували про те, що в ніч з 31 січня на 01 лютого 2015 року вживали спиртне, а ОСОБА_3 приніс біля трьох літрів вина та після вживання спиртного йому стало"добре", при цьому враховує фактичні обставини вчинення кримінальних правопорушень, а саме тяжкі наслідки-загибель шести молодих людей-військовослужбовців.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обгрунтовано прийшов до переконання про те, що твердження ОСОБА_3 щодо його невинуватості у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 412 КК України, повністю спростовані, перевіреними в судовому засіданні доказами обставин кримінального провадження та вірно оцінив їх критично і вважає неправдивими, а позицію ОСОБА_3 як обраний ним спосіб захисту з метою пом'якшення кримінальної відповідальності.

Враховуючи наведене, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про доведеність винуватості ОСОБА_3 в інкримінованих йому кримінальних правопорушеннях на підставі доказів зібраних в ході досудового розслідування та перевірених у судовому засіданні, які є послідовними та узгоджуються між собою і вірно кваліфіковані за ч. 1 ст. 129, ч. 2 ст. 412 КК України та про відсутність в діях ОСОБА_3 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 270 КК України, виправдавши його за цим звинуваченням.

Отже, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга захисника обвинуваченого ОСОБА_3-адвоката Ващука Ю.В. не підлягає до задоволення щодо виправдання ОСОБА_3 за ч. 2 ст. 412 КК України та закриття кримінального провадження в цій частині. Також не підлягає до задоволення апеляційна скарга потерпілих про визнання винуватим ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 270 КК України та засудження його за цією статтею.

Таким чином, колегією суддів не знайдено порушень вимог кримінального процесуального та кримінального законів, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обгрунтоване судове рішення, а відтак підстав для скасування вироку суду першої інстанції на які посилаються апелянти, в тому числі на закриття кримінального провадження немає.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 409, 419 КПК України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційні скарги захисника обвинуваченого ОСОБА_3-адвоката Ващука Ю.В. та потерпілих ОСОБА_8, ОСОБА_7, ОСОБА_11, ОСОБА_5, ОСОБА_12, ОСОБА_6 на вирок Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 22 червня 2016 року по обвинуваченню ОСОБА_3 за ч. 1 ст. 129, ч. 2 ст. 412 КК України залишити без задоволення.

Вирок Тернопільського міськрайонного суду від 22 червня 2016 року по обвинуваченню ОСОБА_3 за ч. 1 ст. 129, ч. 2 ст. 412 КК України - залишити без змін.

На підставі ч. 5 ст. 72 КК України зарахувати ОСОБА_3 в строк відбування покарання термін його перебування під вартою із 02 лютого 2015 року по дату винесення ухвали апеляційним судом Тернопільської області, тобто по 07 вересня 2016 року з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі, що становить 3 (три) роки 2 (два) місяці 10 (десять) днів.

Вважати ОСОБА_3 таким, що відбув повністю покарання призначене йому вироком Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 22 червня 2016 року за ч. 1 ст. 129, ч. 2 ст. 412 КК України у виді 3 (трьох) років позбавлення волі та звільнити його з-під варти із зали апеляційного суду Тернопільської області.

Ухвала Апеляційного суду Тернопільської області може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції.

Головуючий - підпис

Судді - два підписи

З оригіналом згідно:

Суддя апеляційного суду Тернопільської області Р.Т. Комендат