ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

          

24 липня 2006 р.

№ 5/15

 Вищий  господарський суд  України у складі колегії  суддів:

головуючого

Карабаня В.Я.

суддів :

Ковтонюк Л.В., Чабана В.В.

у відкритому судовому засіданні за участю представників

прокурора

прокурор відділу Генеральної прокуратури України –Громадський С.О.

ТОВ “Спеціалізоване підприємство “Голографія”

Котула А.М.

Державного підприємства “Поліграфічний комбінат “Україна”

Сапун О.Є.

Департамент ресурсного забезпечення Міністерства внутрішніх справ України

Лопушенко А.М.

розглянувши касаційне подання

заступника прокурора м. Києва

на рішення

господарського суду м. Києва від 10.03.2006

у справі

№ 5/15

за позовом

ТОВ “Спеціалізоване підприємство “Голографія”

до	Державного підприємства “Поліграфічний комбінат “Україна”

третя особа

Департамент ресурсного забезпечення Міністерства внутрішніх справ України

про	стягнення 1 843 393 грн. 92 коп.

Рішенням господарського суду м. Києва (суддя Домнічева І.О.) від 10.03.2006 позов задоволено.

Вказане рішення сторонами та третьою особою не оскаржене ні в апеляційному ні в касаційному порядку.

Заступник прокурора м. Києва, не погоджуючись з згаданим рішенням, надіслав до Вищого господарського суду України касаційне подання в якому міститься прохання рішення господарського суду м. Києва від 10.03.2006 у цій справі скасувати та передати справу на новий розгляд.

На думку заступника прокурора м. Києва при прийнятті рішення місцевий суд не повно з’ясував обставини, що мають значення для справи.

У відзиві на касаційне подання ТОВ “Спеціалізоване підприємство “Голографія” просить рішення господарського суду м. Києва від 10.03.2006 залишити без змін, оскільки вважає його законним та обґрунтованим.

Перевіривши матеріали справи, заслухавши прокурора відділу Генеральної прокуратури України та представників сторін, Вищий господарський суд України

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2005 року Товариством з обмеженою відповідальністю “Спеціалізоване підприємство “Голографія” заявлено позов до Державного підприємства “Поліграфічний комбінат “Україна” по виготовленню цінних паперів” про стягнення 1 843 393, 92 грн. заборгованості.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач послався на те, що на підставі договору № 237/59 від 23.02.2004 поставив відповідачу продукцію на загальну суму 4 609 392 грн. 48 коп., однак останній сплатив її вартість лише частково.

Як зазначає позивач, пунктом 5.4 згаданого договору передбачено, що відповідач оплачує придбану продукцію протягом 3-х банківських днів з моменту отримання коштів від Департаменту ресурсного забезпечення Міністерства внутрішніх справ України. Проте, стверджує позивач, відповідач вказані умови договору не виконує. Отримавши від Міністерства внутрішніх справ України за спеціальну бланкову продукцію 10 428 000 грн., відповідач погасив борг перед позивачем лише на суму 2 765 998 грн. 56 коп., а решту -  1 843 393 грн. 92 коп. відмовляється погашати.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 05.05.2005 до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору залучено Департамент ресурсного забезпечення Міністерства внутрішніх справ України.

Дослідивши подані у справі докази та заслухавши представників сторін, господарський суд м. Києва дійшов висновку, що відповідач неправомірно затягує розрахунок з позивачем і, що позовні вимоги є обґрунтованими.

Вказані висновки відповідають вимогам чинного законодавства та матеріалам справи.

Що стосується касаційного подання, то із його змісту випливає, що заступник прокурора м. Києва має певні сумніви відносно змісту умов договору № 237/59 від 23.02.2004, укладеного між позивачем та відповідачем. Разом з тим, в касаційному поданні відсутнє відповідне обґрунтування цього. Крім того, обґрунтованість внесення чи не внесення до договору відповідних умов не є предметом даного судового розгляду.

Твердження в касаційному поданні про те, що судом не досліджено питання щодо моменту настання строків платежу за отриману продукцію не відповідає дійсності. Господарський суд це питання дослідив і дав відповідну оцінку.

Безпідставне посилання заступника прокурора м. Києва і на те, що содом не досліджено питання про розмір частки голографічного захисного елементу (ГЗЕ) у вартості бланку суворої звітності.

У рішенні місцевого господарського суду відображено, що у відзиві на позовну заяву, поданому відповідачем, про це також йшлося, але місцевий суд встановив, що умовами спірного договору такий розрахунок не передбачений.

Тобто, місцевим судом це питання досліджено і йому дана відповідна оцінка.

Відповідно до ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

В ході касаційного перегляду рішення господарського суду м. Києва від 10.03.2006, порушень місцевим судом норм матеріального чи процесуального права не встановлено.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 1115, 1117, п. 1 ст. 1119, ст. ст. 111  ГПК України,

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду м. Києва від 10.03.2006 у справі № 5/15 залишити без змін, а касаційне подання заступника прокурора м. Києва - без задоволення.

Головуючий, суддя                                                                  В.Карабань

Судді                                                                                           Л.Ковтонюк

                                                                                                    В.Чабан