Ухвала

іменем України 14 вересня 2016 року м. Київ

Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Тельнікової І.Г.,

суддів Лагнюка М.М., Суржка А.В.,

розглянувши касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 на вирок Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 30 листопада 2015 року та ухвалу Апеляційного суду Запорізької області від 15 березня 2016 року,

встановила:

вироком Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 30 листопада 2015 року

ОСОБА_1

ІНФОРМАЦІЯ_1,

уродженця м. Запоріжжя, зареєстрованого за

адресою: АДРЕСА_1,

проживаючого по АДРЕСА_2,

засуджено за ч. 1 ст. 187 КК України на 4 роки позбавлення волі.

Вирішені питання про речові докази та цивільний позов у провадженні.

Ухвалою Апеляційного суду Запорізької області від 15 березня 2016 року цей вирок залишено без зміни.

ОСОБА_1 визнаний винним у нападі з метою заволодіння чужим майном, поєднаним з погрозою застосування насильства, небезпечного для життя чи здоров'я потерпілого.

Злочин вчинено за наступних обставин.

1 березня 2015 року, приблизно о 22 годині 40 хвилин, ОСОБА_1 та невстановлена слідством особа, відносно якої матеріли досудового розслідування виділені в окреме провадження, знаходячись на перехресті вул. Сталеварів та пр. Леніна в м. Запоріжжі, помітили ОСОБА_2 та ОСОБА_3 Причаївшись в кущах, ОСОБА_1 та невстановлена слідством особа дочекались, доки жінки наблизились майже впритул. Діючи з корисливих мотивів, напали на них, при цьому невстановлена слідством особа - на потерпілу ОСОБА_3, у якої вихопив сумку, втік з місця вчинення злочину.

ОСОБА_1 напав на потерпілу ОСОБА_2, схопив за її сумку та намагався вирвати, однак остання її не відпускала, на що обвинувачений, з метою подолання опору потерпілої, дістав кухонний ніж та погрожував їй, після чого відрізав ручки сумки і почав тікати з місця вчинення злочину, але був затриманий співробітниками міліції з викраденим майном.

У касаційній скарзі засуджений ставить питання про зміну постановлених судових рішень, перекваліфікацію його дій з ч. 1 ст. 187 КК України на ч. 2 ст. 186 КК України та пом'якшення призначеного покарання, застосування ст. 69 КК України. Вказує на невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, неналежну оцінку доказів, що призвело до неправильної кваліфікації його дій. Зазначає, що ніж дістав не з метою застосувати насильство до потерпілої, а для відрізання ручок сумки. Повідомляє, що апеляційний суд не перевірив належним чином доводи апеляцій сторони захисту, відповіді на них не надав, чим істотно порушив вимоги кримінального процесуального закону.

Перевіривши доводи касаційної скарги та надані копії судових рішень, колегія суддів не вбачає підстав для її задоволення.

Згідно з ч. 1 ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни касаційним судом судового рішення є істотне порушення кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.

Невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, неналежна, на думку засудженого, оцінка доказів у провадженні, не є предметом перегляду суду касаційної інстанції.

Натомість, зазначені обставини, на які, зокрема, посилається у касаційній скарзі ОСОБА_1 були предметом перевірки судів першої та апеляційної інстанцій, які зазначили про відсутність порушень вимог КПК України при проведенні досудового розслідування і розгляді справи в суді. Тому, при розгляді доводів касаційної скарги колегія суддів виходить із фактичних обставин справи, встановлених районним судом.

Судові рішення свідчать, що суди першої і апеляційної інстанції ретельно перевіряли доводи, аналогічні тим, що викладені у касаційній скарзі. Зазначені в судових рішеннях мотиви про визнання цих доводів безпідставними, колегія суддів знаходить обґрунтованими і такими, що відповідають дослідженим у судовому засіданні доказам.

Як убачається з вироку, висновки про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 187 КК України за викладених у вироку обставин, доведено об'єктивними доказами, які зібрані у передбаченому законом порядку, є допустимими.

Зокрема, свої висновки про винуватість ОСОБА_1 за викладених у вироку обставин, суд першої інстанції обґрунтував, дослідивши показання засудженого ОСОБА_1, який не заперечував, що напав на потерпілу та дістав ніж, разом з тим зазначив, що не погрожував ним, а лише відрізав ручки сумки.

Взяв суд до уваги і показання потерпілої ОСОБА_4, яка пояснила суду, що на неї та ОСОБА_3 напали двоє чоловіків. ОСОБА_1 схопив її за шию та почав тягнути сумку, дістав ніж та сказав, якщо вона віддасть йому мобільний телефон, він її не буде чіпати. Вона не віддавала йому сумку, а він ножем відрізав ручки та заволодів її майном.

Дослідив суд і показання потерпілої ОСОБА_3, яка зазначила що на неї та ОСОБА_4 напали двоє чоловіків, один вихопив у неї сумку та втік. Потерпіла ОСОБА_4 кричала щоб її відпустили, а ОСОБА_1 розмахував ножем.

Проаналізувавши показання засудженого, потерпілої ОСОБА_4 та потерпілої ОСОБА_3, суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що дії ОСОБА_1 полягали саме у нападі з метою заволодіння чужим майном, поєднаним з погрозою насильства, що є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого (розбій). З таким висновком погоджується і колегія суддів касаційної інстанції.

Що стосується доводів про суворість призначеного покарання, то колегія суддів не знаходить підстав для його помякшення.

Відповідно до вимог ст. 65 КК України, суд при призначенні покарання повинен урахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що обтяжують та пом'якшують покарання, а згідно з ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого.

Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Вказані вимоги закону при призначенні покарання ОСОБА_1 судом дотримані.

Суд урахував ступінь тяжкості вчиненого засудженим кримінального правопорушення, усі обставини кримінального провадження, особу винного, який в силу ст. 89 КК України раніше не судимий, позитивно характеризується за останнім місцем роботи, перебував на обліку у центрі зайнятості.

Обґрунтовано судом не встановлено обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання.

Зваживши на всі обставини справи, серед яких й ті, на які посилається засуджений у скарзі, суд призначив ОСОБА_1 покарання у межах санкції статті обвинувачення, зазначивши, що за таких обставин буде досягнута мета покарання.Підстав для застосування ст. 69 КК України колегія суддів не вбачає.

Доводи ОСОБА_1 щодо неправильного застосування кримінального закону, неправильної кваліфікації його дій та суворості призначеного покарання належно перевірені апеляційною інстанцією, на них надано вмотивовані відповіді, ухвала суду відповідає вимогам ст. 419 КПК України.

Інших доводів, які були б підставами для зміни чи скасування судових рішень, касаційна скарга засудженого не містить.

Враховуючи наведене, суд касаційної інстанції не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги засудженого та вважає, що у відкритті провадження за його касаційною скаргою на підставі п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України слід відмовити.

Керуючись п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на вирок Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 30 листопада 2015 року та ухвалу Апеляційного суду Запорізької області від 15 березня 2016 року.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді:

І.Г.Тельнікова    М.М.Лагнюк   А.В.Суржок