ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 липня 2006 р. | № 20/1д |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Божок В.С.- головуючого, |
Волковицька Н.О., Коробенко Г.П. |
розглянувши матеріали касаційної скарги | Відкритого акціонерного товариства “Запорізький домобудівний комбінат” |
на постанову | Запорізького апеляційного господарського суду від 18.05.2006 |
у справі | господарського суду Запорізької області |
за позовом | Обслуговуючий житлово-будівельний кооператив “Будівельник-33” |
до | 1. Комунального підприємства “Управління комунального будівництва” 2. Відкритого акціонерного товариства “Запорізький домобудівний комбінат” |
про | визнання недійсним договору |
в судовому засіданні взяли участь представники: |
від позивача: | Петренко О.В. –дов. від 31.01.2006; Притуло В.В.- дов. від 31.01.2006 |
від відповідачів: | 1. не з’явились 2. Туркін С.М. –дов. від 05.04.2006 |
ВСТАНОВИВ:
Ухвалою від 01.-3.2006 господарського суду Запорізької області відмовлено ВАТ Запорізький домобудівний комбінат” в прийнятті зустрічної позовної заяви, з тих підстав, що первісний та зустрічний позови мають різні підстави виникнення, зустрічний позов не пов'язаний з первісним. Заявлені зустрічні позовні вимоги є за своєю суттю предметом розгляду окремого провадження.
Рішенням від 01.03.2006 господарського суду Запорізької області задоволено позовні вимоги, щодо визнання недійсним з моменту укладення договору № 65 від 03.08.2005 на фінансування завершення будівництва житлового будинку № 3 у мікрорайоні 4 житлового масиву “Південний” у м. Запоріжжя укладеного ВАТ “Запорізький домобудівний комбінат” та КП “Управління капітального будівництва”.
Постановою від 18.05.2006 Запорізького апеляційного господарського суду ухвала від 01.03.2006 господарського суду Запорізької області та рішення від 01.03.2006 господарського суду Запорізької області залишені без змін.
Судові рішення мотивовані тим, що відповідно до ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
Оскільки зміст договору № 65 від 09.08.2005, укладеного відповідачем-1 та відповідачем-2 суперечить наведеним нормам законодавства, такий договір є недійсним.
Не погоджуючись з судовими рішеннями ВАТ “Запорізький домобудівний комбінат” звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою і просить їх скасувати, посилаючись на те, що судами порушені норми матеріального та процесуального права, зокрема, ст.ст. 203, 215, 331, 876 Цивільного кодексу України, ст. 7 Закону України “Про інвестиційну діяльність”, 4-7 Господарського процесуального кодексу України.
Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при винесенні оспорюваного судового акта, знаходить необхідним у задоволенні касаційної скарги відмовити.
Господарським судом встановлено, що ВАТ “Запорізький домобудівний комбінат” (інвестор) та комунальне підприємство “Управління капітального будівництва” (забудовник) 09.08.2005 уклали договір № 65 на фінансування завершення будівництва житлового будинку № 3 в мр. 4 ж/м “Південний” у м. Запоріжжя, за умовами якого забудовник приймає на себе зобов’язання по завершенню будівництва вищевказаного житлового будинку загальною житловою площею згідно проекту 4248, 85 м2, орієнтованою вартістю завершення будівництва 4724, 868 тис. грн., в тому числі ПДВ 787, 478 тис. грн. Відповідно до п. 1.3. даного договору інвестор здійснює фінансування будівництва об’єкту за рахунок залучених засобів фінансування –пайових внесків громадян та юридичних осіб.
Підставою для укладення вказаного договору було рішення виконавчого комітету Запорізької міської ради від 27.07.2004 за № 277/2.
Підприємство “Управління капітального будівництва” Запорізького міськвиконкому та житлово-будівельний кооператив “Будівник-33” (попередник позивача) уклали договір на будівництво житла на 1994 рік №93ЖК33001/1, в редакції додаткової угоди від 06.04.1995.
Пунктами 2.2.1- 2.2.5 даного договору ДКП “Управління комунального будівництва” Запорізького міськвиконкому взяло на себе обов’язки замовника-забудовника, тобто здійснити організацію будівництва житлового будинку, ЖБК “Будівник-33”- обов’язки Інвестора та сплатити вартість житла за фактичними витратами і здійснити розподіл житлових квартир з врахуванням діючого житлового законодавства.
Статтею 202 Цивільного Кодексу України передбачено, що право чином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків. Правочин є юридичним фактом та являє собою вольові дії, спрямовані на досягнення певного результату.
Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України та статті 179 Господарського кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків. На підставі укладених договорів між суб’єктами господарювання виникають майнові-господарські зобов’язання.
Господарським судом встановлено, що уклавши договір від 09.08.2005 року № 65 з відкритим акціонерним товариством “Запорізький домобудівний комбінат”, не припинивши в установленому порядку договірні відносини з позивачем, комунальне підприємство “Управління капітального будівництва” фактично взяло на себе зобов’язання з передачі збудованого житлового будинку третій особі, чим порушило законні права та інтереси обслуговуючого житлово-будівельного кооперативу “Будівник-33”.
Господарські суди правомірно, на підставі на статтю 215 Цивільного кодексу України, визнали, що укладений відповідачами договір №65 суперечить чинному законодавству і тому визнаний недійсним з моменту його укладення.
Відповідно до ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
Відповідно до норм Житлового кодексу України громадяни, які потребують поліпшення житлових умов, вправі вступити до житлово-будівельного кооперативу і одержати в ньому квартиру. Власником житлового будинку ( а не квартир в ньому ) є житлово-будівельний кооператив. Статут житлово-будівельного кооперативу “Будівник-33”, а також Статут обслуговуючого житлово-будівельного кооперативу “Будівник-33” (позивача у справі) свідчить, що кооператив створений з метою забезпечення його членів і їх сімей житлом шляхом будівництва кооперативного житлового будинку.
Господарські суди обґрунтовано дійшли висновку, що за своєю правовою природою, договір № 93ЖК33001/1 є договором на здійснення інвестування будівництва житлового будинку і його зміст відповідає вимогам Закону України “Про інвестиційну діяльність”. Посилання ВАТ “Запорізький домобудівний комбінат” на рішення виконавчого комітету Запорізької міської ради від 27.07.2004 року № 277/2 “Про завершення будівництва житлових будинків №№ 1а, 1, 2а, 2 в мікрорайоні № 5 та житлових будинків №№ 3, 4 в мікрорайоні № 4 житлового масиву “Південний” було предметом дослідження апеляційним господарським судом.
Зважаючи на викладене, колегія суддів вважає, що господарськими судами дана правильна юридична оцінка обставинам справи, тому судові рішення відповідають чинному законодавству України та обставинам справи і підстав для їх скасування немає.
На підставі викладеного, керуючись ст. 1115, п.1 ст. 1119, ст.11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ :
В задоволенні касаційної скарги відмовити.
Постанову від 18.05.2006 Запорізького апеляційного господарського суду зі справи № 20/1д залишити без змін.
Головуючий В.С. Божок
Судді Н.О. Волковицька
Г.П. Коробенко