ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ 

 ПОСТАНОВА         

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ         

Вищий господарський суд України у складі колегії  суддів:

ВСТАНОВИВ:

Рішенням від 27.03.2006 господарського суду міста Севастополя у задоволенні  позовних вимог відмовлено.

Постановою від 18.05.2006 Севастопольського апеляційного господарського суду рішення від 27.03.2006 господарського суду міста Севастополя  залишити без змін.

Судові рішення мотивовані тим, що відповідно до ст.ст. 181, 188 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Виконавцем в багатоквартирному житловому будинку згідно зі ст. 21 Закону України “Про житлово-комунальні послуги” може виступати організація, яка має право здійснювати контроль за технічним станом інженерного устаткування будинку, квартир, приміщень і т.п. Такі права і обов'язки має тільки балансоутримувач будинку.

Не погоджуючись з судовими рішеннями ФДУП Державний ракетний центр “КБ ім. академіка В.П. Макєєва” звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою і просить їх скасувати, посилаючись на те, що судами порушені норми матеріального та процесуального права, зокрема, ст.ст. 20, 29 Закону України “Про житлово-комунальні послуги”, ст. 181, 188 Господарського кодексу України. Застосовуючи загальні норми права господарські суди не врахували, що ДКП “Севміськводоканал” є монополістом щодо надання послуг з водозабезпечення в м. Севастополі.

Статтею 181 Господарського кодексу України передбачено, що якщо сторона -виконавець за договором, визнана монополістом на відповідному ринку товарів (робіт, послуг), отримавши протокол розбіжностей за умовами договору, не передає у 20-дневний строк до суду розбіжності, залишивши не врегульованими, то пропозиції іншої сторони вважаються прийнятими.

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при винесенні оспорюваного судового акта, знаходить необхідним у задоволенні касаційної скарги відмовити.

Господарськими судами встановлено, що готель є структурним підрозділом позивача без статусу юридичної особи, що діє на підставі Положення, затвердженого 05.11.1996, знаходиться в двох житлових будинках Севастопольського управління ЖКГ (РЕП -7, РЕП - 22) по вул. Хрустальова, буд. 11, кв. 94-105 та по вул. Коломійця, буд. 7, кв. 31-35.

Між позивачем та відповідачем 01.01.2003 укладений договір №7756 “Про надання послуг з водопостачання та водовідведення”.

Строк дії вказаного договору продовжений до 31 грудня 2006 року відповідно до пункту 7.1, так як за місяць до закінчення строку дії ні одна із сторін не заявила про відмову від дії договору.

30.11.2005 позивач за вих. № 30/11 направив відповідачу заяву про переукладання договору № 7756 від 01.01.2003 “Про надання на послуги з водопостачання та водовідведення”.

Відповідач не погодився на пропозиції позивача щодо переукладання договору № 7756 від 01.01.2003, оскільки строк дії договору подовжений до 31.12.2006.

Колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що позивачем не дотримано вимог чинного законодавства щодо зміни чинного договору та укладання нового договору.

Оскільки відповідач не отримував протоколу розбіжностей, то, таким чином, не мав і можливості передати їх для урегулювання до суду. Відповідно до положень статей 525-527 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не   встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як встановлено господарським судом позивач звернувся до господарського суду щодо внесення змін в договір стосовно його назви. Зміна назви договору, відповідно, тягне за собою зміну тарифів з надання послуг, тобто позивач намагається отримати послуги з водопостачання і водовідведення за тарифами для населення. Позивач   з   питань   щодо застосування до нього тарифу для населення вже звертався с позовною заявою до господарському суду міста Севастополя. Рішенням господарського суду міста Севастополя від 25 серпня 2005 року у справі №20/7/078 в задоволенні позовних вимог відмовлено. Рішенням  встановлено, що позивач є юридичною особою і використовує житлові квартири 94-105 в будинку № 11 по вулиці Хрустальова та житлові квартир 31-35 в будинку 7 по вулиці Генерала Коломійця в місті Севастополі під готель. Крім того, рішенням встановлено, що ціни і тарифи на водопостачання і водовідведення  не  можуть  встановлюватися за  домовленістю  сторін,   а відповідним розпорядженням Севастопольської міської державної адміністрації погодженим з Севастопольською міською радою народних депутатів.

Рішення суду набрало чинності. Відповідно до ч. 2 ст. 35 Господарського процесуального України факти, встановлені рішенням, господарського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Посилання позивача на те, що договір від 01.01.2003 за № 7756 повинен бути визнаний недійсним, так як не відповідає положенням Закону України “Про житлово-комунальні послуги” не можуть бути прийняти до уваги, оскільки норми цього закону стосуються договорів між споживачем та виконавцем послуг.

Виконавцем в багатоквартирному житловому будинку відповідно до статті 21 Закону України “Про житлово-комунальні послуги” може виступати організація, яка має право здійснювати контроль за технічним станом інженерного устаткування будинку, квартир, приміщень і т. п. Такі права і обов'язки має тільки балансоутримувач будинку.

Господарськими судами також встановлено, що Федеральне державне унітарне підприємство Державний ракетний центр "КБ ім. академіка В.П. Макєєва" Російської Федерації отримує послуги від Державного комунального підприємства “Севміськводоканал” мережами іншої організації, яка і повинна бути виконавцем послуг.

Крапки врізання позивача в мережу відповідача не існує. Позивач є субабонентом Державного комунального підприємства “Севміськводоканал”, а, отже, укладення договору з позивачем на умовах, визначених Законом України “Про житлово-комунальні послуги” неможливо.

Відношення водоканалів України та субабонентів урегульовані “Правилами користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах і селищах України” відповідно до яких і був укладений договір від 01.01.2003 за № 7756.

Згідно статті 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами і іншими учасниками господарського процесу.

Зважаючи на викладене, колегія суддів вважає, що  господарськими судами дана правильна юридична оцінка обставинам справи, тому судові рішення відповідають  чинному законодавству України та обставинам справи і підстав для її  скасування  немає.

На підставі  викладеного, керуючись ст. 111⁵, п.1 ст. 111⁹, ст.111¹¹ Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ :

В задоволенні касаційної скарги відмовити.

Постанову від 18.05.2006 Севастопольського апеляційного господарського суду  зі  справи № 20-8/073  залишити без змін.

Головуючий                                                 В.С. Божок

          Судді                                                             Н.О. Волковицька

                                                                                   Г.П. Коробенко