АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

7 вересня 2016 року м. Київ

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду міста Києва у складі:

головуючого судді Осіпової Л.О.,

суддів Боголюбської Л.Б., Рибака І.О.,

за участю секретаря судового засідання Лучка Ю.І.,

розглянувши у приміщенні суду у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження №12014100090008101 за обвинуваченням

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м.Баку Республіка Азербайжан, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1, раніше судимого, останній раз 16.09.2004 вироком Оболонського районного суду м. Києва за ч. 4 ст. 185; ч. 3 ст. 185; ст. 15, ч. 3 ст. 185; ст. 70 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 7 (сім) років 6 (шість) місяців,

у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора обвинуваченогоСалкова Р.В., ОСОБА_1,

за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_1 на вирок Солом'янського районного суду м. Києва від 26 квітня 2016 року,

в с т а н о в и л а :

В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_1, не оспорюючи встановлені судом фактичні обставини кримінального провадження та кваліфікацію своїх дій, просить вирок Солом'янського районного суду м. Києва від 26 квітня 2016 року скасувати та призначити йому більш м'яке покарання. При цьому посилається на те, що суд першої інстанції при винесенні вироку не в повній мірі врахував те, що він погодився на прискорений судовий розгляд і виніс занадто суворий вирок.

Іншими учасниками судового провадження апеляційні скарги на вирок суду першої інстанції не подані.

Потерпілі ОСОБА_3, ОСОБА_4, будучи належним чином повідомленими про дату, час і місце апеляційного розгляду, в судове засідання суду апеляційної інстанції не з'явилися, направили заяви, в яких підтримали свою позицію щодо судового розгляду провадження у їх відсутність.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи обвинуваченого ОСОБА_1, який підтримав апеляційну скаргу, просив врахувати дані про його особу, наявність на його утриманні двох малолітніх дітей, та пом'якшити призначене покарання, доводи прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, провівши судові дебати та вислухавши останнє слово обвинуваченого, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вона задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Вироком Солом'янського районного суду м. Києва від 26 квітня 2016 року ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, та призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки 6 (шість) місяців.

Вироком суду першої інстанції визнано доведеним, що ОСОБА_1 за попередньою змовою із ОСОБА_5, якого засуджено вироком Солом'янського районного суду м. Києва від 15.05.2015 за ч. 3 ст. 185, ч. 4 ст. 70 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки 1 місяць, знаходячись біля під'їзду №1 будинку №4 по вул. Білгородській у м. Києві, з метою таємного викрадення чужого майна піднялися на 3 поверх вищевказаного будинку та підійшли до вхідних дверей квартири №9, в яку подзвонили, і впевнившись у відсутності у ній мешканців, вирішили проникнути до квартири, звідки таємно вчинити крадіжку чужого майна.

Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_1 та ОСОБА_5 розподілили між собою злочинні ролі, відповідно до яких ОСОБА_1 став спостерігати за навколишньою обстановкою, щоб у разі небезпеки попередити про це ОСОБА_5, а останній за допомогою заздалегідь приготовлених інструментів, які були при ньому, зламав замок вхідних дверей вказаної квартири. Після цього ОСОБА_1 разом з ОСОБА_5 проникли до вказаної квартири, звідки таємно викрали майно, належне потерпілому ОСОБА_3, а саме: грошові кошти в сумі 600 доларів США, що згідно курсу Національного банку України на момент вчинення злочину становило 6750 грн., фотоапарат марки «Нікон» вартістю 6000 грн., сумку вартістю 200 грн., ювелірні вироби загальною вартістю 30000 грн., дві USB-флешки вартістю 50 грн. кожна, USB-флешка-МРЗ-плеєр вартістю 200 грн., ліхтарик вартістю 40 грн., 4 батарейки марки «Космос» вартістю 1 грн. кожна, всього майно загальною вартістю 43294 грн., а також майно, належне потерпілій ОСОБА_4, а саме: кросівки марки «Скейчерз» вартістю 300 грн., шкіряні черевики вартістю 600 грн., гаманець вартістю 100 грн., годинник вартістю 1000 грн., каблучку вартістю 50 грн., всього майно загальною вартістю 2050 грн.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення в межах апеляційної скарги.

Висновок суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні злочину за обставин, наведених у вироку, в апеляційній скарзі не заперечується та судом апеляційної інстанції відповідно до положень ч. 2 ст. 394 КПК України не перевіряється, оскільки під час судового провадження в суді першої інстанції суд в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 цього Кодексу, визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорювалися, і у такому випадку учасники судового провадження позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

За встановлених судом фактичних обставин кваліфікація дій ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 185 КК України визначена правильно.

Що стосується доводів апеляційної скарги обвинуваченого про суворість призначеного йому покарання, то вони є необгрунтованими.

Відповідно до положень ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів, з урахуванням ступеню тяжкості вчиненого злочину, особи винного та обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання.

Як вбачається з вироку, суд першої інстанції цих вимог закону дотримався.

Так, призначаючи ОСОБА_1 покарання, суд першої інстанції врахував ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України відноситься до тяжких злочинів. Також суд врахував дані про особу винного, який маючи непогашені у встановленому законом порядку судимості, знову вчинив новий умисний злочин проти власності.

Судом взято до уваги і наявність у обвинуваченого на утриманні двох неповнолітніх дітей, а також те, що викрадене майно повернуто потерпілим.

Крім того, судом не встановлено обставин, які б обтяжували покарання, та при цьому врахована обставина, яка пом'якшує покарання, - щире каяття у вчиненому.

Виходячи із встановлених у кримінальному провадженні фактичних обставин, обсягу і характеру дій ОСОБА_1, наведених даних про його особу, суд першої інстанції прийшов до умотивованого висновку про неможливість виправлення обвинуваченого без ізоляції від суспільства та з дотриманням вимог ст. 65 КК України призначив йому покарання у межах санкції кримінального закону.

З огляду на викладене, на переконання колегії суддів, призначене ОСОБА_1 судом першої інстанції покарання, відповідає ступеню тяжкості злочину та особі обвинуваченого, є необхідним для виправлення винного та попередження нових злочинів, і підстави для пом'якшення йому покарання відсутні.

За наведених підстав колегія суддів визнає апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_1 необґрунтованою.

Керуючись ст. ст. 404, 405, 407 КПК України, колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду міста Києва

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Вирок Солом'янського районного суду м. Києва від 26 квітня 2016 року у кримінальному провадженні №12014100090008101 відносно ОСОБА_1 залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня її проголошення, а засудженим ОСОБА_1 - в той же строк з дня вручення йому копії ухвали.

Судді:

_________________ _________________ _________________

Осіпова Л.О. Боголюбська Л.Б. РибакІ.О.