ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 липня 2006 р. | № 22/378-05-9921 |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого: | Кравчука Г.А. |
суддів: | Мачульського Г.М. |
Шаргало В.І. |
розглянувши у відкритому судовому засіданні |
касаційну скаргу | Державного підприємства “Керченський морський рибний порт” |
на постанову від | Одеського апеляційного господарського суду 04.05.2006р. |
у справі господарського суду | № 22/378-05-9921 Одеської області |
за позовом | Державного підприємства “Керченський морський рибний порт” |
до | Відкритого акціонерного товариства “Чорномортехфлот” |
про | розірвання договорів підряду, |
за участю представників
- позивача: | не з’явився, |
- відповідача: | Бачинської Л.Ф. (довіреність №1256/16-юр від 20.07.2006р.), - |
В С Т А Н О В И В:
Рішенням Господарського суду Одеської області від 07.03.2006р. (суддя Торчинська Л.О.), залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 04.05.2006р. (колегія суддів у складі: головуючого –судді Лавренюк О.Т., суддів Савицького Я.Ф., Гладишевої Т.Я.) в задоволенні позову відмовлено.
В своїй касаційній скарзі позивач просить постанову Одеського апеляційного господарського суду від 04.05.2006р. скасувати, та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити, посилаючись на порушення апеляційним господарським судом норм матеріального права, а саме: ст.625 Цивільного кодексу України.
У відзиві на касаційну скаргу відповідач просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а судові рішення без змін, посилаючись на те, що доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів попередніх інстанцій, а підстави для задоволення позову –відсутні.
Позивач не використав наданого законом права на участь своїх представників у судовому засіданні.
Заслухавши представника відповідача, переглянувши у касаційному порядку судові рішення, колегія суддів Вищого господарського суду України на підставі встановлених в них фактичних обставин, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права та повноту їх встановлення у рішенні та постанові, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, 20.07.2004р. між позивачем та відповідачем були укладені підрядні договори №48 та №49, відповідно до умов яких відповідач зобов’язався виконувати роботи з ремонтного черпання підхідного каналу і разворотнього кола порту, а позивач –оплатити вказані роботи. Згідно виставлених відповідачем рахунків, останній виконав роботи на суму 5 743 959, 16 грн. Вказана сума боргу була зменшена на суму 37 182, 52 грн. внаслідок підписання сторонами договору про взаємні розрахунки наданих послуг від 30.12.2004р. Таким чином сума заборгованості позивача склала 5 706 776, 66 грн., однак сплачено ним було лише 50 000 грн. Листами №1/743 від 17.08.2005р. та №1/826 від 14.09.2005р. позивач просив відповідача розірвати договори підряду №48, №49 від 20.07.2004р., посилаючись на те, що ним виконувалась загальнодержавна програма розвитку рибного господарства, затверджена Законом України №1516-IV від 19.02.2004р. “Про загальнодержавну програму розвитку рибного господарства України на період до 2010 року”, і він розраховував на виділення грошових коштів державою, які не отримав. Визнавши неотримання коштів від держави істотною зміною обставин позивач зазначив, що не має намірів продовжувати договірні відносини. В свою чергу відповідач зауважив, що добросовісно виконував умови договорів №48 та №49 від 20.07.2004р., що підтверджується рішенням Господарського суду Автономної Республіки Крим від 04.04.2005р., яким постановлено стягнути з Державного підприємства “Керченський морський рибний порт” на користь Відкритого акціонерного товариства “Чорномортехфлот” 5 706 776 грн. основного боргу за виконані роботи, а також рішенням Господарського суду Автономної Республіки Крим від 29.08.2005р. про стягнення з Державного підприємства “Керченський морський рибний порт” на користь Відкритого акціонерного товариства “Чорномортехфлот” пені за прострочення оплати виконаних робіт у розмірі 168 704, 25 грн. Листом №1390/16 від 31.09.2005р. Відкрите акціонерне товариство “Чорномортехфлот” не дало згоди на розірвання підрядних договорів і відмовилось від підписання угод про їх розірвання, і позивач звернувся з позовом до господарського суду про розірвання договорів підряду №48 та №49 від 20.07.2004р.
Місцевий господарський суд, відмовляючи в позові, виходив з того, що відповідно до ст. 651 Цивільного кодексу України договір не може бути змінено чи розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом, і істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладанні договору. Визнання істотності змін обставин наводиться в ч. 1 ст. 652 Цивільного кодексу України. Відповідно до вимог ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України обов’язки повинні виконуватись належним чином згідно з умовами договору, вимогами Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, одностороння відмова або заміна умов договору не допускається. Враховуючи, що позивач, як зазначено в рішенні, свої обов’язки за підрядними договорами №48 від 20.07.2004р. та №49 від 20.07.2004р. щодо оплати за виконані роботи не виконує належним чином, та ще до укладання вказаних підрядних договорів мав заборгованість по сплаті податків і зборів, місцевий господарський суд дійшов до висновку, що обставини, на які посилається позивач як на підставу для розірвання договорів підряду не є істотними, а відтак вимоги позивача є не обґрунтованими і не підлягають задоволенню у повному обсязі.
Апеляційний господарський суд в своїй постанові погодився з висновками місцевого господарського суду, та зазначив, що посилання скаржника на те, що місцевий господарський суд в своєму рішенні не звернув увагу на заборгованість позивача по страхових внесках на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування та заборгованість перед працівниками по заробітній платі та допомогах із соціального страхування не може бути підставою для його скасування, так як спір, як зазначено в оскарженій постанові, Господарським судом Одеської області вирішено правильно.
Переглянувши у касаційному порядку судові рішення, колегія суддів Вищого господарського суду України на підставі встановлених в них фактичних обставин, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права та повноту їх встановлення у рішенні та постанові, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до п. 1 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що рішення або постанова господарського суду прийняті з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.
З матеріалів справи вбачається що суд апеляційної інстанції в порядку ст. ст.43, 47, 43, 101 ГПК України у їх сукупності, дослідив подані сторонами в обґрунтування своїх вимог і заперечень докази.
Як встановлено судами попередніх інстанцій як на підставу своїх позовних вимог для звернення з позовом про розірвання спірних договорів підряду позивач посилається на те, що укладаючи спірні договори він діяв виконуючи програму розвитку рибного господарства України на період до 2010 року, затверджену Законом України №1516-IV від 19.02.2004р. “Про Загальнодержавну програму розвитку рибного господарства України на період до 2010 року” (далі Програма) і розраховував на виділення грошових коштів державою відповідно до цієї програми. Оскільки державою грошові кошти на виконання робіт за спірними договорами не виділені, позивач вважає це істотною зміною обставин та підставою для розірвання договорів.
Між тим вищезазначений закон набирав чинності з дня його опублікування - з 26.03.2004р., тобто майже за три місяці до укладення спірних договорів. З Додатку ж №2 до Програми “Заходи з виконання загальнодержавної програми розвитку рибного господарства України на період до 2010р.” вбачається, що на реконструкцію Керченського морського рибного порту, як і інших портів, (причали, моли, днопоглиблювальні роботи) з державного бюджету України виділення коштів не передбачалось, фінансування вказаних робіт планувалась Програмою за рахунок коштів підприємств та інших джерел. Крім того із спірних договорів не вбачається що вони були укладені під умовою виділення коштів із державного бюджету на оплату виконаних робіт, передбачених Програмою.
Таким чином доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду апеляційної інстанції.
Крім того, з пунктів 9.1 спірних договорів від 20.07.2004р. вбачається, що строк виконання договірного обсягу робіт встановлено в 250 діб з дня початку робіт і вказані в договорі роботи розпочато було ще в 2004р.
За вказаних обставин суд апеляційної інстанції всебічно і повно встановив всі фактичні обставини справи на підставі об'єктивної оцінки наявних в ній доказів, достеменно з’ясував дійсні права і обов'язки сторін та правильно застосував норми матеріального права, що регулюють їх спірні відносини, а відтак постанова суду апеляційної інстанції є законною і обґрунтованою, а тому підстав для її скасування немає.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 п.1, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Державного підприємства “Керченський морський рибний порт” залишити без задоволення, а постанову Одеського апеляційного господарського суду від 04.05.2006р. у справі № 22/378-05-9921 Господарського суду Одеської області –без змін.
Головуючий Г. Кравчук
С у д д і Г. Мачульський
В. Шаргало