ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
УХВАЛА
24 липня 2006 р. | № 5/10-19/3 |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Кравчука Г.А.–головуючого, |
Мачульського Г.М., Шаргало В.І., |
перевіривши касаційну скаргу | Товариства з обмеженою відповідальністю “ФК-груп” |
на постанову | Львівського апеляційного господарського суду |
від | 22.05.2006р. |
у справі | № 5/10-19/3 |
господарського суду | Львівської області |
за позовом | Дрогобицького міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі Дрогобицької об’єднаної державної податкової інспекції |
до | 1). Відкритого акціонерного товариства “Галол” 2). Товариства з обмеженою відповідальністю “Міжгалузеве підприємство “Енерготехпром” 3). Товариства з обмеженою відповідальністю “ФК-груп” |
про | визнання недійсним договору купівлі-продажу цілісного майнового комплексу, повернення майна власнику та про зобов’язання визнання податкового боргу, - |
В С Т А Н О В И В:
До Вищого господарського суду України через відділення поштового зв’язку 31.05.2006р. подана касаційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю “ФК-груп” на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 22.05.2006р. у справі №5/10-19/3 Господарського суду Львівської області.
Однак спір в даній справі виник у зв’язку з адміністративними, а не господарськими відносинами.
Із змісту ст.4 ч.1, ст.ст.42, 43, 52, ст.19 ч.5 Господарського кодексу України вбачається, що господарські правовідносини виникають на підставі вільного волевиявлення господарюючих суб’єктів.
Підвідомчість справ господарським судам визначено ст.12 Господарського процесуального кодексу України.
В частині 1 п.1 вказаної статті цього кодексу зазначено зокрема, що господарським судам підвідомчі справи у спорах, що виникають при укладенні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів та з інших підстав, а також у спорах про визнання недійсними актів з підстав, зазначених у законодавстві.
Однак, 01.09.2005р. набрав чинності Кодекс адміністративного судочинства України, який суттєво змінив перелік категорій спорів, підвідомчих господарським судам.
У пункті 1 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що справа адміністративної юрисдикції –це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб’єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. Пунктом 7 статті 3 цього Кодексу вичерпно визначено коло суб'єктів владних повноважень, до яких віднесено органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхніх посадових чи службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Виходячи з положень п. 1 ст. 3, п. 4 ч.1 ст. 17 вказаного Кодексу, справа за позовом суб’єкта владних повноважень у випадках, встановлених законом є справою адміністративної юрисдикції (адміністративною справою).
Як вбачається з матеріалів касаційної скарги та справи №5/10-19/3 спір пов’язаний з договором купівлі-продажу цілісного майнового комплексу Відкритого акціонерного товариства “Галол” №2 від 29.08.2002р., про розірвання якого Дрогобицьким міжрайонним прокурором було подано відповідний позов в інтересах держави в особі Дрогобицької об’єднаної державної податкової інспекції до Господарського суду Львівської області. В подальшому Дрогобицьким міжрайонним прокурором було подано до Господарського суду Львівської області заяву про уточнення позовних вимог, в якій він просить визнати недійсним договір купівлі-продажу цілісного майнового комплексу №2 Відкритого акціонерного товариства “Галол” від 29.08.2002р., укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю “Міжгалузеве підприємство “Енерготехпром” і Товариством з обмеженою відповідальністю “ФК-груп” та повернути цілісний майновий комплекс, який знаходиться в м. Дрогобич по вул. Тураша, 15, його попередньому власнику –Відкритому акціонерного товариства “Галол”. Як зазначено в цій заяві, вказаний цілісний майновий комплекс 28.02.2002р. був проданий в процесі процедури санації Відкритого акціонерного товариства “Галол” у справі про банкрутство №7/150-7/210 (заявник УПФ України в м. Дрогобичі) в порушення вимог п. 7 ст. 19 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, а саме оголошення про його продаж було поміщено в газеті “Зоря” дніпропетровської обладміністрації від 21.05.2002р., хоча оголошення про продаж майна боржника недержавної власності як цілісного майнового комплексу на відкритих торгах публікується у офіційних друкованих органах (газети “Голос України” або “Урядовий кур’єр”). Вказаними діями відповідач позбавив права Дрогобицьку ОДПІ приймати участь у вирішення питання про продаж цілісного майнового комплексу Відкритого акціонерного товариства “Галол”. Крім того, як зазначено в заяві, Дрогобицька ОДПІ була позбавлена права приймати участь у вирішенні питання про такий продаж і тому, що 18.05.2001р. між Дрогобицькою ОДПІ та Відкритим акціонерним товариством “Галол” укладено, а господарським судом (справа №7/6-7/7) затверджено мирову угоду про списання податкової заборгованості боржника в сумі 2 034 923, 98 грн., яка в подальшому ухвалою Господарського суду Львівської області від 05-09.02.2004р. була розірвана у зв’язку з її невиконанням, а провадження у справі поновлено. Також як зазначено в заяві списання заборгованості по вказаній мировій угоді при затвердженні реєстру вимог кредиторів в межах справи про банкрутство Відкритого акціонерного товариства “Галол” за заявою Дрогобицької ОДПІ призвело до того, що ОДПІ не ввійшла з вищевказаною сумою до реєстру вимог кредиторів. В якості нормативного обґрунтування своєї заяви прокурор посилається на приписи ст.48 Цивільного кодексу України (ред. 1964р.).
Позивачем, в інтересах якого прокурором заявлений позов у даній справі, є орган державної податкової служби, який у спірних правовідносинах виступає не як суб’єкт господарської діяльності, а як суб’єкт владних повноважень, оскільки згідно ст.10 п.11 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” від 04.12.1990 № 509-XII, державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об`єднані державні податкові інспекції виконують, зокрема, таку функцію, як подають до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними.
Таким чином спір в даній справі виник у зв’язку з адміністративними, а не господарськими відносинами.
Крім того, як вбачається з матеріалів справи №5/10-19/3, позов по справі розглядався судом першої інстанції за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до частини 2 статті 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі. Частиною 3 статті 22 Закону України "Про судоустрій України" передбачено, що місцеві господарські суди розглядають справи, які виникають з господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені процесуальним законом до їх підсудності.
У спірних правовідносинах Дрогобицька ОДПІ, як позивач, з урахуванням приписів ст.3 ч.1 п.п.1, 5, 7, 8, ст.4 ч.2, ст.17 ч.1 п.4, ст.ст.18, 104, 107 Кодексу адміністративного судочинства України, діє не як суб’єкт господарських відносин, а як суб’єкт владних повноважень, а відтак, відповідно до приписів ст.3 ч.1 п.п.1, 5, 7, 8, ст.4 ч.2, ст.17 ч.1 п.4, ст.ст.18, 104, 107 Кодексу адміністративного судочинства України юридичну оцінку діям Дрогобицької ОДПІ як суб’єкта владних повноважень у спірних правовідносинах, а відповідно і діям прокурора який і подав позов, має дати відповідний адміністративний суд. Вирішення ж зазначеного питання, з урахуванням приписів ст.12 ГПК України та зазначених норм Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням набрання чинності Кодексу адміністративного судочинства України та зміни у зв’язку з цим підвідомчості спорів, зазначених у ст.12 ГПК України, до компетенції господарських судів не відноситься.
Таким чином юридичну оцінку дій суб’єкта, який у спірних правовідносинах діє не як суб’єкт господарських відносин, а як суб’єкт владних повноважень, а відповідно і діям прокурора який і подав позов, має давати відповідний адміністративний суд.
Статтею 210 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що судом касаційної інстанції в адміністративних справах є Вищий адміністративний суд України.
Таким чином касаційна скарга в цій справі не може бути прийнятою до розгляду Вищим господарським судом України.
Також Вищий господарський суд України позбавлений правових підстав передати касаційну скаргу в цій справі безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Так, пункт 10 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України надає повноваження Вищому господарському суду України передавати до Вищого адміністративного суду України лише ті касаційні скарги, які були подані до набрання чинності вказаним кодексом і не розглянуті Вищим господарським судом України.
При цьому Прикінцеві та перехідні положення вказаного кодексу не надають повноважень Вищому господарському суду України передавати до Вищого адміністративного суду України ті касаційні скарги, які були подані після набрання чинності вказаним кодексом.
Відповідно до абзацу 2 пункту 6 розділу VІІ Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України від 06.10.2005р. №2953-ІV, який набрав чинності 01.11.2005р., касаційний перегляд рішень за такими справами здійснює Вищий адміністративний суд України за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.
Касаційна скарга в цій справі була подана після набрання чинності Кодексом адміністративного судочинства України, а тому з врахуванням Прикінцевих та перехідних положень вказаного кодексу не може бути передана з Вищого господарського суду України безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Крім того вказаний кодекс визначає порядок подачі касаційної скарги та вимоги до неї.
Так, з аналізу вказаних норм Кодексу адміністративного судочинства України, а також відповідно до вимог ст.212 цього кодексу, касаційна скарга в цій справі після набрання чинності вказаним кодексом має подаватись безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції.
За вказаних обставин у Товариства з обмеженою відповідальністю “ФК-груп” не було правових підстав подавати касаційну скаргу на судові рішення, прийняті в цій справі, до Вищого господарського суду України, а відтак вказана касаційна скарга не може бути прийнята до розгляду Вищим господарським судом України чи безпосередньо передана ним до Вищого адміністративного суду України оскільки касаційна скарга в цій справі має подаватись до Вищого адміністративного суду України за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.
З врахуванням викладеного, в прийнятті вказаної касаційної скарги в даній справі до провадження Вищого господарського суду України належить відмовити, касаційну скаргу повернути особі, що її подала.
Керуючись ст.ст.1, 2, 108 ГПК України, пунктом 6 абзацу 2 розділу VІІ Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий господарський суд України, -
У Х В А Л И В:
Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю “ФК-груп” у прийнятті касаційної скарги на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 22.05.2006р. у справі № 5/10-19/3 Господарського суду Львівської області до провадження Вищого господарського суду України.
Повернути касаційну скаргу особі що її подала, а справу –до місцевого господарського суду.
Головуючий суддя Г.А. Кравчук
Суддя Г.М. Мачульський
Суддя В.І. Шаргало