Справа № 643/4447/15-к

Номер провадження 1-кп/643/192/16

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.04.2016 року Московський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді Мамалуй М.В.,

суддів: Крівцова Д.А., Ференчук О.В.,

при секретарі Бровкіної М.І.

за участю:

прокурора Максюк О.О.,

перекладача ОСОБА_1

захисників: ОСОБА_2, Боброва В.С., ОСОБА_4, ОСОБА_5,

обвинувачених: ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду кримінальні провадження: внесене до ЄРДР за №42014220000000242 від 22.05.2014 року, внесене до ЄРДР за №1201522043000084 від 17.03.2015 року,

за обвинуваченням у вчиненні кримінальних правопорушень:

ОСОБА_6 за ст. 307 ч. ч. 2,3 ст. 15 ч. 3 ст. 311 ч. 2 ст.28 ч. 3 ст. 317 ч. 2 КК України,

ОСОБА_7 за ст. 307 ч. 2,3 КК України,

ОСОБА_8 за ст. 307 ч. 3 ст. 28 ч. 3 ст. 317 ч. 2 КК України,

ОСОБА_9 за ст. 307 ч. 3 ст. 18 ч. 3, ст. 317 ч. 2 КК України,

ОСОБА_10 за ст. 307 ч. 3 ст. 28 ч. 3 ст. 317 ч. 3, ст. 185 ч.2, ст. 15 ч.2, ст. 185 ч.2 КК України,

ОСОБА_11 за ст. 307 ч. 2 КК України,

ОСОБА_12 за ст. 307 ч. 2 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

До Московського районного суду м. Харкова надійшов обвинувальний акт з додатками у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за №42014220000000242 від 22.05.2014 року, внесеному до ЄРДР за №1201522043000084 від 17.03.2015 року, за підозрою ОСОБА_6 за ст. 307 ч.ч. 2,3 ст. 15 ч. 3 ст. 311 ч. 2 ст. 28 ч. 3 ст. 317 ч. 2 КК України, ОСОБА_7 за ст. 307 ч. 2,3 КК України, ОСОБА_8 за ст. 307 ч. 3 ст. 28 ч. 3 ст. 317 ч. 2 КК України, ОСОБА_9 за ст. 307 ч. 3 ст. 18 ч. 3, ст. 317 ч. 2 КК України, ОСОБА_10 за ст. 307 ч. 3 ст. 28 ч. 3 ст. 317 ч. 3 України, ОСОБА_11 за ст. 307 ч. 2 КК України, ОСОБА_12 за ст. 307 ч. 2 КК України.

На підставі ухвали апеляційного суду Харківської області від 29.02.2016 року кримінальне провадження, внесеному до ЄРДР за №1201522043000084 від 17.03.2015 року, за підозрою ОСОБА_10 за ст. 185 ч.2, ст. 15 ч.2, ст. 185 ч.2 КК України, було об'єднано із даним провадженням.

Під час підготовчого судового засідання прокурор вважав можливим призначити судовий розгляд кримінального провадження, просив виділити в окреме провадження справу за обвинувачення ОСОБА_12 за ст. 307 ч. 2 КК України для укладення угоди про визнання винуватості.

Захисники і обвинувачені заперечували проти призначення справи до розгляду та наполягали на поверненні кримінального провадження прокурору, у зв'язку із чисельними порушеннями КПК України, для приведення обвинувального акту у відповідність вимогам закону.

Так, захисник Бобров В.С. вказав, що матеріали кримінального провадження №42014220000000242 виділені із кримінальної справи, що направлена ухвалою апеляційного суду Харківської області від 16.12.2013 року на додаткове розслідування, однак органом досудового слідства не виконані в повному обсязі вимоги вказаної ухвали суду. Крім того, порушені вимоги ст. 290 КПК України щодо вручення обвинувального акту ОСОБА_6 та ОСОБА_7, а також відкриття матеріалів, зокрема не був пред'явлений для ознайомлення том №43 із не пронумерованими сторінками (додаток №1). Реєстри матеріалів на державній і на російській мові суттєво відрізняються. Не встановлені ознаки, передбачені ст. 91 КПК України: у невстановлений час, у невстановленому місці, у невстановлених осіб, групою осіб чи злочинною групою. Просить повернути обвинувальний акт прокурору та зобов'язати: виконати слідчі дії, зазначені в ухвалах слідчих суддів, виконати вказівки процесуального керівника, встановити по кожному епізоду обставини, передбачені ст. 91 КПК України.

Вислухавши думку учасників підготовчого судового засідання, суд приходить наступного висновку.

Як зазначено в обвинувальному акті, обвинувачені підозрюються у вчиненні вказаних кримінальних правопорушень.

Імперативними приписами чинного законодавства закріплено, що:

- у кримінальному провадженні підлягають доказуванню зокрема подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення), винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення. Доказування полягає у збиранні, перевірці та оцінці доказів з метою встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження. (ст.91 КПК);

- обов'язок доказування обставин, передбачених ст. 91 КПК, у суді, за загальним правилом покладено на прокурора (ст.92 КПК);

- державне обвинувачення - процесуальна діяльність прокурора, що полягає у доведенні перед судом обвинувачення з метою забезпечення кримінальної відповідальності особи, яка вчинила кримінальне правопорушення (п.3 ч.1 ст.3 КПК);

- обвинувачення - це твердження про вчинення певною особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, висунуте в порядку, встановленому цим Кодексом (п.13 ч.1ст.3 КПК);

- обвинувальний акт є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення (ч.4ст.110 КПК);

- обвинувальний акт має містити виклад фактичних обставин злочину, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію злочину з посиланням на положення Закону і статті (частини статті) КК України та формулювання обвинувачення (п.5 ч.2 ст.291 КПК);

- законність і забезпечення права на захист є загальними засадами судочинства та кримінального провадження, зокрема (ч.2 ст.63, п.п. 1, 6 ч.3 ст.129 Конституції, п.2 ч.1 ст.7 КПК);

- законність забезпечується у тому числі тим, що прокурор зобов'язаний всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують обвинуваченого, а також обставини, що пом'якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень (ч.2ст.9 КПК);

- право на захист забезпечується зокрема тим, що обвинувачений має право знати у вчиненні якого злочину його обвинувачують (п.1 ч.2ст.42 КПК);

- право на справедливий суд забезпечується у тому числі тим, що кожний обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення має щонайменше право зокрема бути негайно і детально поінформованим зрозумілою для нього мовою про характер і причини обвинувачення, висунутого проти нього (п. «а» ч.3ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).

Як вбачається зі змісту обвинувального акту досудовим слідством не сформульовано обвинувачення ОСОБА_6 за ст. 307 ч.ч. 2,3 ст. 15 ч. 3 ст. 311 ч. 2 ст. 28 ч. 3 ст. 317 ч. 2 КК України, ОСОБА_7 за ст. 307 ч. 2,3 КК України, ОСОБА_8 за ст. 307 ч. 3 ст. 28 ч. 3 ст. 317 ч. 2 КК України, ОСОБА_9 за ст. 307 ч. 3 ст. 18 ч. 3, ст. 317 ч. 2 КК України, ОСОБА_10 за ст. 307 ч. 3 ст. 28 ч. 3 ст. 317 ч. 3 України, ОСОБА_11 за ст. 307 ч. 2 КК України, ОСОБА_12 за ст. 307 ч. 2 КК України, що є порушенням вимог ст. 291 КПК України, згідно яких, в обвинувальному акті має бути викладено фактичні обставини кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.

Відсутність в обвинувальному акті формулювання обвинувачення та правової кваліфікації дій особи унеможливлює якісний і повний її захист, саме такої позиції дотримується суд касаційної інстанції, згідно ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 12 березня 2015 року (номер в Єдиному державному реєстрі судових рішень 43226236), а також апеляційний суд Харківської області в ухвалі від 24 березня 2016 року (справа №646/8192/15к).

Крім того, відсутність конкретного формулювання обвинувачення суперечить вимогам п. 5 ч. 2ст. 291 КПК України, є порушенням права обвинуваченого на захист та справедливий судовий розгляд (ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод) та обмежує гарантоване право обвинуваченого на захист вже на момент отримання ним копії обвинувального акту.

Зокрема, у рішенні Європейського суду з прав людини від 26.06.2008, ухваленому у справі «Ващенко проти України», зазначено: «Обвинувачення для цілей п.1 ст.6 конвенції може бути визначене як офіційне доведення до відома особи компетентним органом твердження про вчинення цією особою правопорушення, яке нормою загального характеру визнається осудним і за яке встановлюється відповідальність карного та попереджувального характеру (п.51)».

У рішенні від 25.07.2000, ухваленому у справі «Маттоціа проти Італії», детальніше прописано: «Обвинувачений у скоєнні злочину має бути негайно і детально поінформований про причину обвинувачення, тобто про ті факти матеріальної дійсності, які нібито мали місце і є підставою для висунення обвинувачення; а також про характер обвинувачення, тобто юридичну кваліфікацію згаданих фактів. Хоча ступінь детальності інформування обвинуваченого залежить від обставин конкретної справи, однак у будь-якому випадку відомості, надані обвинуваченому, повинні бути достатніми для повного розуміння останнім суті висунутого проти нього обвинувачення, що є необхідним для підготовки адекватного захисту. У цьому відношенні обсяг та доречність наданої обвинуваченому інформації слід оцінювати крізь призму положення, закріпленого у п.«b» ч.3 ст.6 конвенції. Аналогічно слід оцінювати інформацію про зміни, які мали місце в обвинуваченні, включаючи зміни причини обвинувачення».

У рішенні від 9.10.2008, прийнятому у справі «Абрамян проти Росії», вказано: «Деталі скоєння злочину можуть відігравати вирішальну роль під час розгляду кримінальної справи, оскільки саме з моменту доведення їх до відома підозрюваного він офіційно вважається письмово повідомленим про фактичні та юридичні підстави пред'явленого йому обвинувачення».

В цьому ж рішенні ЄСПЛ нагадав, що положення пп.«а» п.3 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод необхідно аналізувати у світлі більш загальної норми про право на справедливий судовий розгляд, гарантоване п.1 цієї статті. У кримінальній справі надання повної, детальної інформації щодо пред'явленого особі обвинувачення та, відповідно, правової кваліфікації, яку суд може дати відповідним фактам, є важливою передумовою забезпечення справедливого розгляду.

Також слід звернути увагу, що в обвинувальному акт: в анкетних даних ОСОБА_8 не вказано дату вироку суду за ч. 1 ст. 309, ч. 3 ст. 307 КК України, при цьому останньому ці відомості інкримінується як повторність вчинення злочину, а також як обставина, що обтяжує покарання. Такі ж відомості вказані і відносно ОСОБА_9, а обставиною, що обтяжує покарання вказаний рецидив, при відсутності відомостей про скоєння ним інших злочинів. Стосовно ОСОБА_12 навпаки вказано, що останній не судимий вироком Московського районного суду м Харкова від 21.11.2012 року за ч. 2 ст. 307, ч. 2 ст. 311 КК України, але такі данні як повторність чи рецидив злочину не враховані.

Реєстри матеріалів на державній і на російській мові суттєво відрізняються. Так, у порядкових номерах проведених процесуальних дій в реєстрі: 89-94, 278-284 вказані різні експертизи, 202, 223-228 - різні дати експертиз, 326-330 не співпадають особи підозрюваних, а у номерах з 1640 по 1643 реєстру на державній мові взагалі відсутні відомості.

Згідно ч. 3 ст. 314 КПК України за результатами підготовчого судового засідання обвинувальний акт підлягає поверненню прокурору у разі його невідповідності вимогам закону.

Враховуючи викладене, суд вважає за неможливим призначити справу до судового розгляду через невідповідність обвинувального акту вимогам процесуального закону.

Клопотання про виділення окреме провадження справи за обвинувачення ОСОБА_12 за ст. 307 ч. 2 КК України для укладення угоди про визнання винуватості, задоволенню не підлягає, оскільки є передчасними.

Клопотання адвоката Боброва В.С. про зобов'язання прокурора: виконати слідчі дії, зазначені в ухвалах слідчих суддів, виконати вказівки процесуального керівника, встановити по кожному епізоду обставини, передбачені ст. 91 КПК України, не можуть бути вирішення під час проведення підготовчого судового засідання, можуть бути заявлені захисником під час проведення досудового слідства.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 291, 314 КПК України,

У Х В А Л И В:

Обвинувальний акт у кримінальних провадженнях: внесене до ЄРДР за №42014220000000242 від 22.05.2014 року, внесене до ЄРДР за №1201522043000084 від 17.03.2015 року, за підозрою ОСОБА_6 за ст. 307 ч.ч. 2,3 ст. 15 ч. 3 ст. 311 ч. 2 ст. 28 ч. 3 ст. 317 ч. 2 КК України, ОСОБА_7 за ст. 307 ч. 2,3 КК України, ОСОБА_8 ст. 307 ч. 3 ст. 28 ч. 3 ст. 317 ч. 2 КК України, ОСОБА_9 за ст. 307 ч. 3 ст. 18 ч. 3, ст. 317 ч. 2 КК України, ОСОБА_10 за ст. 307 ч. 3 ст. 28 ч. 3 ст. 317 ч. 3, ст. 185 ч.2, ст. 15 ч.2, ст. 185 ч.2 КК України, ОСОБА_11 за ст. 307 ч. 2 КК України, ОСОБА_12 за ст. 307 ч. 2 КК України, - повернути прокурору.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку через Московський районний суд м.Харкова протягом семи днів з дня її проголошення, а обвинуваченим ОСОБА_9, що тримається під вартою з дня отримання копії.

Якщо ухвалу суду було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

Повний текст проголошений в приміщенні Московського районного суду м.Харкова 29.04.2016 року о 13:40 годині.

Головуючий суддя М.В.Мамалуй

Судді: Д.А.Крівцов

О.В.Ференчук