Єдиний унікальний номер № 285/2237/16-к

Провадження № 1-кп/0285/405/16

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 вересня 2016 року м. Новоград-Волинський

Новоград-Волинський міськрайонний суд Житомирської області в складі:

                                 головуючого-судді Верозуб О. А.,

                                 за участю секретаря Кізяка Ю.С.,

                                 прокурора Протасова А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Новоград-Волинський кримінальне провадження № 285/2237/16-к (42014060360000208 від 14.11.2014 року) по обвинуваченню

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, українця, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, одруженого, на утриманні неповнолітніх дітей не має, непрацюючого, зареєстрованого та мешканця ІНФОРМАЦІЯ_4, несудимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 407  КК України, -

                                                              ВСТАНОВИВ :

20 березня 2014 року старшого солдата ОСОБА_1, на підставі Указу Президента України «Про часткову мобілізацію» № 303/2014 від 17 березня 2014 року, призвано Прилуцьким об'єднаним міським військовий комісаріатом Чернігівської області на військову службу у Збройних Силах України під час мобілізації, на особливий період, та того ж дня направлено до військової частини А1815 (дислокація - смт. Гончарівськ Чернігівської обл.), після чого ОСОБА_1 проходив військову службу в різних підрозділах ЗС України.

Відповідно до наказу командира військової частини - польова пошта В0796 № 3 від 17 жовтня 2014 року старшого солдата ОСОБА_1 зараховано до списків особового складу вказаної військової частини, поставлено на всі види забезпечення та призначено на посаду робітника-підсобника 2 інженерно-будівельного відділення 4 інженерно-будівельного взводу 1 інженерно-будівельної роти вказаної військової частини.

Відповідно до вимог ст.ст. 17, 65, 68 Конституції України визначено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є обов'язком громадян України та кожен повинен додержуватися вимог Конституції України та законів України; ст.ст. 1, 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» визначено, що військовий обов'язок встановлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення Збройних Сил України військовослужбовцями.

Згідно вимог ст.ст. 1, 2, 3, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України військова дисципліна досягається шляхом особистої відповідальності кожного військовослужбовця за дотримання Військової присяги, виконання своїх обов'язків, вимог військових статутів, а також зобов'язує кожного військовослужбовця додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги військових статутів та накази командирів.

Разом з тим, відповідно до ст. ст. 11, 16, 30, 35, 37, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, старший солдат ОСОБА_1 зобов'язаний свято і непорушно додержуватися вимог Військової присяги, Конституції України, законів України та статутів Збройних Сил України, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок, беззастережно виконувати накази командирів (начальників), знати та зразково виконувати свої службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою.

Однак, старший солдат ОСОБА_1 під час проходження військової служби у Збройних Силах України, в порушення вищезазначених нормативно-правових актів вирішив стати на злочинний шлях та тимчасово ухилитися від військової служби за наступних обставин.

Так, 30 жовтня 2014 року, о 21 год. 30 хв., старший солдат ОСОБА_1, будучи військовослужбовцем за призовом під час мобілізації, на особливий період, перебуваючи на території військової частини - польова пошта В0796, по вулиці Житомирській, 154, м. Новоград-Волинський, Житомирської обл., в порушення ст. ст. 17, 65, 68 Конституції України, ст. ст. 11, 16, 30, 35, 37, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст.ст. 1, 2, 3, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, діючи з прямим умислом, з метою тимчасово ухилитися від проходження військової служби, без дозволу відповідних командирів та поважних причин, знаючи про те, що він повинен проходити військову службу та маючи реальну можливість для цього, незаконно припинив виконувати свій конституційний обов'язок по захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності, самовільно залишив військову частину - польова пошта В0796 та проводив час на власний розсуд до 9 години 4 серпня 2016 року, після чого старший солдат ОСОБА_1 прибув до військової частини А3814, у зв'язку з розформуванням військової частини - польова пошта В0796, та продовжив проходження військової служби. За час відсутності в частині обов'язки військової служби за посадою не виконував, перебуваючи поза межами військової частини правоохоронні органи або органи державної влади про свою належність до військової служби, про вчинене ним самовільне залишення військової частини та його причини, не повідомив та проводив час на власний розсуд.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 свою вину у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 407 КК України, визнав повністю, дав покази, підтвердив обставини скоєння кримінального правопорушення, викладені в установочній частині вироку, щиро розкаявся у скоєному. Пояснив, що військову частину залишив через хворобу цивільної дружини, яку прооперували і він змушений був її доглядати та займатися господарством.

Покази обвинуваченого ОСОБА_1 в судовому засіданні послідовні і логічні, а тому не викликають сумнівів суду у правильності розуміння ним змісту обставин кримінального правопорушення, добровільності та істинності його позиції.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 349 КПК України, суд прийшов до висновку про недоцільність дослідження доказів стосовно фактичних обставин справи, які обвинуваченим не оспорюються, зміст даної статті обвинуваченому ОСОБА_1, роз'яснено.

Наведене свідчить про повну доведеність вини обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення за обставин, встановлених судом.

Проаналізувавши всі досліджені докази в їх сукупності, суд знаходить доведеною винність обвинуваченого ОСОБА_1 та його умисні дії, які виразились в самовільному залишенні військової частини  військовослужбовцем (крім строкової служби) без поважних причин, тривалістю понад один місяць, кваліфікує за ч. 3 ст. 407 КК України.

При обранні виду і міри покарання обвинуваченому, суд враховує характер і ступінь суспільної небезпечності вчиненого кримінального правопорушення, особу винного, обставини справи, що пом’якшують та обтяжують покарання.

Обставинами, які пом'якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_1,  є  щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину.

Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_1, не встановлено.

При обранні виду і міри покарання обвинуваченому, суд також враховує, що обвинувачений раніше несудимий, вперше вчинив злочин, вину визнав, щиро розкаявся у вчиненому, на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває, за місцем проживання характеризується позитивно, на утриманні неповнолітніх дітей не має, збитків кримінальним правопорушенням не завдано.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає за доцільне  призначити обвинуваченому ОСОБА_1 покарання у вигляді позбавлення волі, в межах санкції ч. 3 ст. 407 КК України, з застосуванням ст. 75 КК України, вважаючи його необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження нових злочинів.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлено.

Речові докази та судові витрати  відсутні.

Керуючись ст.ст. 370, 371, 374 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ :

Визнати винним ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 407 КК України і призначити йому покарання у вигляді 2-х років позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України звільнити засудженого ОСОБА_1 від відбування призначеного судом покарання з випробуванням, встановивши йому іспитовий строк тривалістю 1 рік.

На підставі п.п. 2, 3 ч. 1 ст. 76 КК України покласти на засудженого наступні обов'язки:

- не виїжджати за межі України на постійне  проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції;

- повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи.

Запобіжний захід засудженому не обирався і суд не вбачає підстав для його обрання.

Вирок може бути оскаржений до Апеляційного суду Житомирської області через Новоград-Волинський міськрайонний суд Житомирської області протягом 30 днів з дня його проголошення.                             

            Головуючий :