Ухвала
іменем україни
14 вересня 2016 року м. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних
і кримінальних справ у складі:
головуючого Ткачука О.С.,
суддів: Висоцької В.С., Гримич М.К.,
Колодійчука В.М., Фаловської І.М.,
розглянувши у судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до публічного акціонерного товариства «Райффайзен банк Аваль», ОСОБА_5, Реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції про визнання договору недійсним, витребування майна, зобов'язання вчинити певні дії, за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення апеляційного суду Одеської області від 28 жовтня
2015 року,
встановила:
У лютому 2015 року ОСОБА_3 звернулася до суду з указаним позовом, посилаючись на те, що за умовами кредитного договору від
1 серпня 2006 року, укладеного між акціонерним поштово-пенсійним банком «Аваль», правонаступником якого є публічне акціонерне товариство «Райффайзен банк Аваль» (далі - ПАТ «Райффайзен Банк Аваль») та ОСОБА_3, остання отримала кредит у вигляді невідновлювальної кредитної лінії з лімітом 96 700 доларів США зі строком повернення до
1 серпня 2016 року. Виконання умов кредитного договору забезпечено договором іпотеки від 1 серпня 2006 року, укладеним між цими сторонами, за умовами якого ОСОБА_3 передала в іпотеку банку однокімнатну квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 39,4 кв. м.
У п. 8.5 вказаного договору сторони погодили, що ця іпотека зберігає силу у випадку, коли у встановленому законом порядку відбувається переведення іпотекодавцем боргу за кредитним договором на іншу особу. Відступлення права за цим договором здійснюється іпотекодержателем без необхідності отримання згоди іпотекодавця, за умови, що одночасно здійснюється відступлення права вимоги за кредитним договором. Відступлення прав іпотекодержателем за цим договором здійснюється за правочином про відступлення прав, який підлягає нотаріальному посвідченню. Відомості про таке відступлення підлягають державній реєстрації у встановленому законом порядку. Іпотекодержатель зобов'язаний письмово у п'ятиденний строк повідомити іпотекодавця про відступлення прав за цим договором і права вимоги за кредитним договором.
Зазначала, що станом на 10 вересня 2014 року іпотекодержателем за вказаним іпотечним договором вказувався ОСОБА_7 на підставі договору про відступлення права вимоги за договорами іпотеки. Про вказане відступлення права вимоги позивач будь-яким чином не повідомлялась, що порушує умови іпотечного договору.
Проте, 11 вересня 2014 року право власності на належну позивачу квартиру, яка є предметом іпотеки, було набуто ОСОБА_8 на підставі договору купівлі - продажу квартири, що укладається на підставі застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься у іпотечному договорі, а 17 вересня 2014 року право власності на вказану квартиру було набуто ОСОБА_5 на підставі договору купівлі - продажу квартири.
Вказувала, що при переоформленні права власності на предмет іпотеки було порушено вимоги Закону України «Про захист прав споживачів» щодо надання споживачеві вичерпної інформації про надавану послугу, сама наявність п. 8.5. іпотечного договору потягнула наслідки які в рази зменшили її гарантії, як іпотекодавця, в іпотечному договорі та фактично зумовили зміну (втрату чинності) інших положень договору, що є підставою визнання іпотечного договору недійсним в цілому на підставі ч. 6 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів». Крім того, перехід права власності на належну їй квартиру до ОСОБА_5 відбувся незаконно, а відтак вважала, що є підстави для витребування у останньої спірного майна.
Заочним рішенням Приморського районного суду м. Одеси від
13 березня 2015 року позов задоволено.
Визнано недійсним, укладений 1 серпня 2006 року між акціонерним поштово-пенсійним банком «Аваль» та ОСОБА_3, іпотечний договір, за умовами якого ОСОБА_3 передала в іпотеку банку однокімнатну квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 39,4 кв. м. Витребувано з володіння ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3 вказану квартиру, визнано за ОСОБА_3 право власності на однокімнатну квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 39,4 кв. м та зобов'язано Реєстраційну службу Одеського міського управління юстиції зареєструвати за ОСОБА_3 право власності на спірну квартиру.
Рішенням апеляційного суду Одеської області від 28 жовтня
2015 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні позову.
У касаційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи скарги та перевіривши матеріали справи, дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 337 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відмовляючи в задоволенні позову, апеляційний суд виходив із відсутності правових підстав, передбачених законом, для визнання договору іпотеки недійсним.
Даний висновок суду відповідає вимогам закону та матеріалам справи.
Установлено, що 1 серпня 2006 року між акціонерним поштово-пенсійним банком «Аваль», правонаступником якого є ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір, за умовами якого остання отримала кредит у вигляді невідновлювальної кредитної лінії з лімітом 96 700 доларів США зі строком повернення до 1 серпня 2016 року.
З метою забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором, того ж дня між цими сторонами був укладений іпотечний договір, відповідно до умов якого ОСОБА_3 передала в іпотеку банку однокімнатну квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 39,4 кв. м.
За умовами нотаріально посвідченого договору про відступлення права вимоги за договором іпотеки від 29 квітня 2014 року ПАТ «Райффайзен Банк Аваль»(первісний кредитор) відступив ПАТ «Комерційний Банк «Стандарт» (новий кредитор) належні йому права вимоги за кредитними договорами від 1 серпня 2006 року.
Згідно п. 2.5 договору з моменту відступлення права вимоги новий кредитор заміщає первісного кредитора у всіх правовідносинах, які склались між ним та боржником за договором іпотеки.
Предметом іпотечного договору, права вимоги за яким відступлені, є однокімнатна квартира АДРЕСА_1, загальною площею 39,4 кв. м.
Згідно реєстру відправки від 30 квітня 2014 року на адресу
ОСОБА_3 було направлено відповідне повідомлення щодо відступлення договору.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Положенням ст. 24 Закону України «Про іпотеку» визначено, що відступлення прав за іпотечним договором здійснюється без необхідності отримання згоди іпотекодавця, якщо інше не встановлено іпотечним договором, і за умови, що одночасно здійснюється відступлення права вимоги за основним зобов'язанням, якщо не буде доведено інше, відступлення за іпотечним договором свідчить про відступлення права вимоги за основним зобов'язанням.
Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з ч. 1 ст. 516 ЦК України заміна кредитодавця у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено законом чи договором. Така ж норма міститься і в ст. 24 Закону України «Про іпотеку».
Пред'являючи позов, ОСОБА_3 посилалась на те, що спірна квартира вибула з власності поза її волею у зв'язку із укладенням договору купівлі - продажу квартири на підставі застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі від 11 вересня
2014 року. Зазначала, що п. 8.5 іпотечного договору від 1 серпня 2006 року, укладеного між сторонами, суперечить вимогам ч. 6 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів».
Судові рішення в частині договору про відступлення права вимоги не є предметом перегляду в цій справі.
Відповідно до ч. 6 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» у разі коли зміна положення або визнання його недійсним зумовлює зміну інших положень договору, на вимогу споживача: такі положення також підлягають зміні; або договір може бути визнаним недійсним у цілому.
У п. 8.5 вказаного договору сторони погодили, що ця іпотека зберігає силу у випадку, коли у встановленому законом порядку відбувається переведення іпотекодавцем боргу за кредитним договором на іншу особу. Відступлення права за цим договором здійснюється іпотекодержателем без необхідності отримання згоди іпотекодавця, за умови, що одночасно здійснюється відступлення права вимоги за кредитним договором. Відступлення прав іпотекодержателем за цим договором здійснюється за правочином про відступлення прав, який підлягає нотаріальному посвідченню. Відомості про таке відступлення підлягають державній реєстрації у встановленому законом порядку. Іпотекодержатель зобов'язаний письмово у п'ятиденний строк повідомити іпотекодавця про відступлення прав за цим договором і права вимоги за кредитним договором.
Апеляційним судом установлено, що договори про відступлення права вимоги за кредитним договором від 1 серпня 2006 року, укладеним між Акціонерним поштово-пенсійним банком «Аваль» та ОСОБА_3, та похідним до нього договором іпотеки від 1 серпня 2006 року, предметом якого є спірна квартира, не містить положень щодо зміни обсягу прав та обов'язків нового кредитора та ОСОБА_3, зазначені договори укладені з дотриманням вимог чинного законодавства, сторонами дотримано порядок нотаріального посвідчення договору про відступлення прав та його держаної реєстрації.
За таких обставин результат розгляду апеляційним судом позову по суті відповідає вимогам закону і підстав для скасування рішення суду апеляційної інстанції не вбачається.
Доводи касаційної скарги висновок суду не спростовують.
Згідно з вимогами ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Таким чином, під час розгляду справи судом не були порушені норми матеріального йпроцесуального права, а наведені в скарзі доводи висновок суду не спростовують, тому суд касаційної інстанції не знаходить підстав для задоволення касаційної скарги.
Керуючись ст. ст. 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
у х в а л и л а:
Касаційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.
Рішення апеляційного суду Одеської області від 28 жовтня 2015 року залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
ГоловуючийО.С. Ткачук
Судді:
В.С. Висоцька
М.К. Гримич
В.М. Колодійчук
І.М. Фаловська