Ухвала

іменем україни

14 вересня 2016 року м. Київ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і

кримінальних справ у складі:

головуючого Дьоміної О.О.,

суддів: Леванчука А.О., Парінової І.К., Савченко В.О., Ситнік О.М.,

розглянувши у судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» про зобов'язання повернути предмет лізингу, за касаційною скаргою публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» на рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 7 серпня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Запорізької області від 1 жовтня 2015 року,

в с т а н о в и л а:

У квітні 2015 року ОСОБА_6 звернулася до суду з вищезазначеним позовом, посилаючись на те, що 26 жовтня 2013 року між нею та відповідачем було укладено договір фінансового лізингу № DN00A+28393287, відповідно до умов якого публічне акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» (далі - ПАТ КБ «Приватбанк») як лізингодавець передав їй як лізингоодержувачу в лізинг автомобіль марки «Богдан 21101-010-81-4-606», 2013 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1, вартістю 72 900 грн, строком на 60 місяців, із розміром щомісячних платежів 1 796 грн 55 коп.

З листопада 2013 року по листопад 2014 року нею у строк, визначений договором лізингу, сплачувались лізингові платежі. Однак у період з грудня 2014 по лютий 2015 року у неї виникла заборгованість у сумі 7 310 грн.

16 березня 2015 року співробітниками ПАТ КБ «Приватбанк» було вилучено у неї вищезазначений автомобіль, про що складено акт повернення предмета лізингу.

Позивач вважала, що вилучення здійснювалось незаконно, оскільки вона при вилученні не була присутня, її не було попереджено про вилучення, також вона не відмовлялась від підписання акта. Також у порушення умов договору позивач не отримувала повідомлення про дефолт.

На сьогоднішній день позивачем повністю сплачена заборгованість за договором. Договір лізингу не розірвано.

У зв'язку з цим позивач просила зобов'язати відповідача повернути їй автомобіль марки «Богдан 21101-010-81-4-606», 2013 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1, на виконання умов договору лізингу від 26 жовтня 2013 року № DN00A+28393287.

Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 7 серпня 2015 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Запорізької області від 1 жовтня 2015 року, позов ОСОБА_6 задоволено. Зобов'язано ПАТ КБ «Приватбанк» повернути ОСОБА_6 предмет лізингу за договором від 26 жовтня 2013 року № DN00A+28393287, а саме: автомобіль марки «Богдан 21101-010-81-4-606», 2013 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1. Вирішено питання про судові витрати.

У касаційній скарзі ПАТ КБ «Приватбанк» просить скасувати ухвалені у справі судові рішення, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, і ухвалити нове рішення у справі про відмову в задоволенні позову.

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, заслухавши доповідача, обговоривши доводи скарги та вивчивши обставини справи, вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.

Задовольняючи позовні вимоги, суди правильно виходили із встановлених у справі обставин, які свідчать про те, що 26 жовтня 2013 року між ОСОБА_6 та ПАТ КБ «Приватбанк» було укладено договір фінансового лізингу № DN00A+28393287, шляхом заповнення позивачем заяви про приєднання до Умов та правил надання фінансового лізингу, згідно з яким відповідач ПАТ КБ «Приватбанк» як лізингодавець передав ОСОБА_6 як лізингоодержувачу в лізинг предмет лізингу - автомобіль марки «Богдан 21101-010-81-4-606», 2013 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1, вартістю 72 900 грн, строком на 60 місяців. Умовами договору передбачено сплату щомісячного платежу у розмірі 1 796 грн 55 коп. та інших витрат.

У додатку № 2 до договору затверджено графік лізингових платежів на період з 13 листопада 2013 року по 12 листопада 2018 року (а. с. 12).

Встановлено, що до грудня 2014 року позивачем належним чином виконувались умови договору лізингу. За період з грудня 2014 року по лютий 2015 року у ОСОБА_6 утворилося прострочення зі сплати лізингових платежів. Однак заборгованість була погашена позивачем у березні 2015 pоку. Також позивачем і на даний час продовжується здійснення погашення лізингових платежів.

Як встановлено судами, договір лізингу на даний час діє та не є розірваним.

16 березня 2015 року ПАТ КБ «Приватбанк» було здійснено примусове вилучення предмета лізингу, про що складено акт повернення предмета лізингу (а. с. 23). У даному акті міститься найменування та опис предмета лізингу - автомобіль марки «Богдан 21101-010-81-4-606», 2013 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1, опис предметів, що знаходились в автомобілі (килимки, аудіосистема тощо), та вказано, що автомобіль добровільно передано лізингодавцю лізингоодержувачем ОСОБА_6, яка відмовилася від підписання акта.

Позивач неодноразово зверталася до відповідача з письмовими вимогами про повернення автомобіля, які були залишені без задоволення.

Натомість у судовому засіданні відповідач в обґрунтування правомірності вилучення предмета лізингу посилався на положення п. п. 2.8.4.8.1., 2.8.4.8.2.2 Умов та Правил надання банківських послуг (далі - Правил), якими, зокрема, передбачено, що подією дефолту вважається, в тому числі, затримання сплати лізингоодержувачем щомісячних платежів частково або в повному обсязі щонайменше на один календарний місяць. Лізингоодержувач зобов'язаний усунути подію дефолту негайно або незалежно від наявності повідомлення про дефолт за вимогою лізингодавця негайно повернути предмет лізингу лізингодавцю за актом прийому-передачі, який підписується сторонами. Повернення предмета лізингу в користування лізингоодержувачу здійснюється лізингодавцем за умови виконання лізингоодержувачем або третього особою всіх платежів за договором, усунення усіх порушень, та сплати лізингодавцю всіх витрат, пов'язаних з доставкою, зберіганням та утриманням предмета лізингу, сплати винагороди.

Судами було встановлено, що у даному випадку мала місце подія дефолту відповідно до наведених умов договору лізингу, оскільки позивачем було допущено затримання сплати щомісячних платежів більше ніж на один календарний місяць. У зв'язку з цим відповідач повинен був діяти у спосіб, що передбачений договором лізингу, а саме: надіслати лізингоодержувачу вимогу про повернення предмета лізингу, а також скласти та підписати разом із лізингоодержувачем акт прийому-передачі. Під час розгляду справи судами було встановлено, що відповідач жодних вимог про повернення предмета лізингу позивачу не надсилав. Крім того, акт прийому-передачі сторонами договору лізингу не складався та не підписувався. При цьому, як встановлено, позивач не була присутня під час складання акта повернення предмета лізингу від 16 березня 2015 року і останній не може бути розцінений судом як вказаний вище акт прийому-передачі, оскільки він не був складений та підписаний обома сторонами договору, як передбачено вищезазначеними Правилами. Також відповідачем не було застосовано виконавчого напису нотаріуса, що передбачено ст. 7 Закону України «Про фінансовий лізинг».

Встановивши вищезазначені обставини у справі, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позову ОСОБА_6 з огляду на доведеність заявлених нею позовних вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 337 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.

З урахуванням викладеного колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції та ухвала апеляційного суду відповідають вимогам матеріального та процесуального права, а наведені в касаційній скарзі доводи заявника є необґрунтованими й правильність вищезазначених висновків судів не спростовують.

За таких обставин оскаржувані судові рішення слід залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 336, 337, 344, 345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» відхилити.

Рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 7 серпня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Запорізької області від 1 жовтня 2015 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає. О.О. Дьоміна А.О. Леванчук І.К. Парінова В.О. Савченко О.М. Ситнік Головуючий Судді: