Справа № 2-2811/11

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(повторне заочне)

01 червня 2016 року Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

в складі: головуючого - судді: Семерак І.О.

при секретарі: Віраг Е.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Ужгород справу за первісним позовом Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» в особі філії ПАТ КБ «Надра» Ужгородське РУ до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором та зустрічним позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» про визнання застави припиненою, -

ВСТАНОВИВ :

ПАТ КБ «Надра» в особі філії ПАТ КБ «Надра» Ужгородське РУ звернулося в суд з первісним позовом мотивуючи його тим, що 26.09.2003 року між банком та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 197/09-2003 згідно якою останньому банком надано кредитні кошти в сумі 8442 доларів США, строком до 25.09.2008 року, зі сплатою 15, 5 % річних за його користування. Однак позичальник взяті на себе зобов'язання належним чином не виконав, внаслідок у нього виникла заборгованість, яка станом на 14.09.2010 р. складає 2969,66 доларів США, що згідно курсу НБУ становить 23484,67 грн.

У зв’язку з цим, позивач за первісним позовом просив стягнути з ОСОБА_1 вказану заборгованість.

В подальшому позивач за первісним позовом збільшив позовні вимоги та просив стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за вищевказаним договором, яка станом на 15.05.2015 року становить 3761,49 доларів США, з яких 1751,56 доларів США – заборгованість за кредитом, 2009,93 доларів США – заборгованість по відсотках, а також 24595,78 грн. пеня за прострочення сплати кредиту.

В свою чергу ОСОБА_1 звернувся в суд із зустрічним позовом до ПАТ КБ «Надра» про визнання застави припиненою. Позов мотивує тим, що виконання вказаного кредитного договору було забезпечено заставою транспортного засобу. Оскільки строк дії кредитного договору встановлено до 25.09.2008 року тому з цього часу і застава припинилася. Зазначає, що дана обставина банком не визнається, що перешкоджає йому вільно розпорядитися автомобілем, продати його для погашення частини боргу. Згідно висновку експерта вартість заставного автомобіля становить 34960 грн.

У зв’язку з цим, просить визнати його договірне зобов’язання, забезпечене заставою перед ПАТ КБ «Надра» по кредитному договору №197/09-2003 припиненим, а термін дії права, що складає предмет застави – закінченим, відповідно до вимог ст.593 ЦК України та ст.28 ЗУ «Про заставу».

Представник позивача за первісним позовом – ОСОБА_2 в судове засідання не з’явився, однак від нього надійшла заява про розгляд справи у його відсутності в якій збільшені позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить їх задовольнити. Проти прийняття заочного рішення не заперечує.

Відповідач за первісним позовом та його представник в судове засідання повторно не з’явилися, хоча про час і місце розгляду справи були повідомлені своєчасно і належним чином, не повідомили суд про причини неявки, а тому, в порядку ст. 169 ч.4 ЦПК України, суд вважає, що справу слід вирішити на підставі наявних у ній доказів та постановити повторне заочне рішення. Разом з тим, від представника відповідача за первісним позовом – ОСОБА_3 до суду надійшло заперечення на первісний позов, в якому заявлені Банком вимоги відповідач не визнає, вважає такі безпідставними, та просить у задоволенні первісного позову відмовити в повному обсязі посилаючись на пропуск позивачем за первісним позовом строку позовної давності. Вважає, що відлік строку позовної давності слід рахувати з моменту подачі заяви про уточнення позовних вимог, оскільки Банком пред’явлено фактично новий позов.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, виходячи з їх належності та допустимості, суд приходить до наступного висновку.

Так, відповідно до ст.ст.10, 11, 59, 60 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Як вбачається з матеріалів справи, 26.03.2003 року між ВАТ КБ «Надра» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №197/09-2003, згідно якого ОСОБА_1 отримав кредитні кошти в сумі 8442 доларів США, строком користування до 25.09.2008 року зі сплатою 15,5 % річних за його користування.

Умовами кредитного договору сторони погодили також порядок сплати кредиту та відсотків за його користування – шляхом сплати щомісячних платежів на рахунок ВАТ КБ «Надра», згідно графіку, передбаченому п. 3.12. Кредитного договору в період з жовтня 2003 року по серпень 2008 року по 141 долар США щомісячно та один платіж у вересні 2008 р. (до 25.09.2008 р.) у розмірі 123 долари США.

Згідно ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.

Судом встановлено, що позивач за первісним позовом на виконання умов зазначеного кредитного договору надав відповідачу за первісним позовом 8442 доларів США, що підтверджується меморіальним ордером №5 від 29.09.2003 року.

В свою чергу, позичальник ОСОБА_1 взяті на себе обов’язки не виконав, у зв’язку з чим згідно наданого позивачем за первісним позовом розрахунку станом на 15.05.2015 року заборгованість ОСОБА_1 за вказаним кредитним договором становить 3761,49 доларів США, з яких 1751,56 доларів США – заборгованість за кредитом, 2009,93 доларів США – заборгованість по відсотках, а також 24595,78 грн. пеня за прострочення сплати кредиту.

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов Договору та вимог Цивільного Кодексу України, інших актів цивільного законодавства.

В ст.610 ЦК України зазначено, що порушення зобов’язання є його невиконання або не належне виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання.

Згідно з ч.1 ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання. Окрім того у ст.629 ЦК України зазначено, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

В той же час, в своєму запереченні відповідач за первісним позовом посилається на те, що позовну заяву про стягнення заборгованості за вказаним кредитним договором позивачем за первісним позовом подано до суду з пропущенням строку позовної давності.

Згідно до ст.256, 257, 261, 264, 266 ЦК України позовна давність - строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов’язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. Зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги(стягнення неустойки, тощо).

Отже перебіг строку позовної давності починається з того місяця, у якому позичальником не було здійснено чергове погашення кредиту.

Аналогічний висновок щодо перебігу строку позовної давності міститься у постанові Верховного Суду України від 06.11.2013 року про перегляд ухвали Вищого Спеціалізованого Суду України від 14.05.2013 року( № 6-116цс13 від 06.11.2013р.), яка є обов’язковою для всіх судів України і де зазначено, що позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів та процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу.

В такому випадку, перебіг позовної давності буде починатись в залежності від закінчення строку сплати кожного із щомісячних платежів.

Як вказує позивач за первісним позовом перше порушення умов вищевказаного кредитного договору щодо повернення кредиту позичальником відбулося 08.10.2003 року, зокрема при внесенні ним 100 доларів США замість погоджених договором 141 доларів США, після чого остаточно перестав сплачувати щомісячні платежі. Таким чином саме з цього часу (порушення сплати кожного чергового платежу) почався перебіг строку позовної давності за зобов’язаннями щомісячного погашення кредиту.

З позовом про стягнення заборгованості позивач за первісним позовом звернувся в суд 08.10.2010 року і тому строк позовної давності сплив до вимог про стягнення заборгованості за кредитними зобов’язаннями з жовтня 2003 року по вересень 2007 року включно, бо цей період часу виходить за межі трьохрічного строку позовної давності.

Ч.3 та ч.4 ст.267 ЦК України визначено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення і сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

У зв’язку з викладеним, вимоги позивача за первісним позовом на про стягнення заборгованості за вищевказаним кредитним договором за період з жовтня 2003 року по вересень 2007 року не підлягають задоволенню у зв’язку з пропуском строку позовної давності.

Також не підлягає задоволенню і вимога позивача за первісним позовом про стягнення пені виходячи з наступного.

Так, за правилами п.1 ч.2 ст.258 ЦК України період, за який нараховується пеня за прострочення виконання зобов'язання, не може перевищувати одного року. Виходячи з правової природи пені, яка нараховується за кожен день прострочення, право на позов про стягнення пені за кожен окремий день виникає щодня на відповідну суму, а позовна давність за позовом про стягнення пені відповідно до ст. 253 ЦК України обчислюється по кожному дню, за який нараховується пеня, окремо, починаючи з дня, коли кредитор дізнався або повинен був дізнатися про порушення права.

Всупереч наведеному, позивачем проведено розрахунок пені не за кожен день прострочення сплати кожного окремого щомісячного платежу в межах річного строку позовної давності та без врахування строків настання виконання зобов’язань зі сплати чергових платежів, передбачених договором.

Враховуючи невідповідність вимогам закону та умовам договору поданого позивачем за первісним позовом розрахунку пені, вимога про стягнення пені у заявленій сумі 24595,78 грн. є необґрунтованою і не може бути задоволена.

Щодо вимог в частині стягнення з ОСОБА_1 заборгованості з жовтня 2007 року по вересень 2008 року внаслідок невиконання позичальником зобов’язань сплати щомісячного платежу, то суд вважає такі обгрунтованими, оскільки трьохрічний строк позовної давності по них не сплив.

За таких обставин суд приходить до висновку, що з відповідача за первісним позовом слід стягнути на користь позивача за первісним позовом кредитну заборгованість за вказаний період в розмірі 1674 дол. США (11 місяців * 141 дол. США +123 дол. США), а тому саме в цій частині первісний позов підлягає до задоволення.

В іншому вимоги за первісним позовом є безпідставними, оскільки не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, і такі задоволенню не підлягають.

Щодо зустрічного позову ОСОБА_1 до ПАТ КБ «Надра» про визнання застави припиненою, то такий в порядку п.3 ч.1 ст.207 ЦПК України підлягає залишенню без розгляду, оскільки позивач за зустрічним позовом, будучи належним чином повідомлений, повторно не з’явився в судове засідання, про причини неявки суд не повідомив, заява про розгляд справи у його відсутності до суду не надходила.

Також суд також вважає, що у відповідності до вимог ст.88 ЦПК України, підлягають до стягнення з відповідача за первісним позовом понесені позивачем за первісним позовом судові витрати, які складають 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи та 234,84 грн. державного мита.

Керуючись ст.ст. 253, 256-258, 261, 264, 266, 267, 526, 610, 625, 629, 1054 ЦК України, ст.ст. 4, 5, 14, 60, 88, 207, 208, 209, 213, 215, 226, 232, 233, 294 ЦПК України, суд, -

РІШИВ :

Первісний позов Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» в особі філії ПАТ КБ «Надра» Ужгородське РУ до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором – задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» в особі філії ПАТ КБ «Надра» Ужгородське РУ заборгованість за кредитним договором № 197/09-2003 від 26.09.2003 р. в розмірі 1674 (одна тисяча шістсот сімдесят чотири) доларів США., а також 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи та 234,84 грн. держмита.

В решті вимог за первісним позовом - відмовити.

Зустрічний позов ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» про визнання застави припиненою – залишити без розгляду.

Повторне заочне рішення суду сторони можуть оскаржити в загальному порядку.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до апеляційного суду Закарпатської області протягом десяти днів з дня його проголошення, а у разі проголошення рішення без участі особи, яка її оскаржує, протягом десяти днів з дня його отримання.

Суддя Ужгородського

міськрайонного суду ОСОБА_4