АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА
Справа № 11-сс/796/2978/2016 Головуючий у 1-й інстанції: Москаленко К.О.
Категорія: ст. 170 КПК Доповідач: Бець О.В.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 вересня 2016 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду м. Києва у складі:
головуючого судді Беця О.В.,
суддів Лашевича В.М. Рибака І.О.,
за участю секретаря судового засідання Сергути Г.О.,
представника власника майна ОСОБА_1,
розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Києві апеляційну скаргу власника майна ОСОБА_2 на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 18 листопада 2013 року,
ВСТАНОВИЛА:
Цією ухвалою задоволено клопотання слідчого СВ Печерського РУ ГУ МВС України в м. Києві Петровської І.А., погодженого із прокурором прокуратури Печерського району м. Києва Ігнатенком В.Ю., про накладення арешту на майно та накладено арешт на квартиру АДРЕСА_1, яка перереєстрована на громадянина ОСОБА_2
Згідно ухвали суду, слідчий суддя встановивши що вказане у клопотанні слідчого майно відповідає критеріям, визначеним у ч. 2 ст. 167 КПК України, оскільки існують достатні підстави вважати, що вказане майно набуте в результаті вчинення кримінального правопорушення, та є доходами від нього, або на яке було спрямоване кримінальне правопорушення, а тому з метою повного, всебічного дослідження обставин кримінального провадження, прийшов до висновку про необхідність задоволення клопотання слідчого, з огляду на те, що останнім в судовому засіданні було доведено необхідність арешту майна.
В апеляційній скарзі власник майна вважає оскаржувану ухвалу незаконною, та такою, що винесена з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, просить ухвалу слідчого судді скасувати та постановити нову ухвалу, якою клопотання слідчого про накладення арешту на нерухоме майно за адресою: АДРЕСА_1 залишити без задоволення.
Мотивуючи свої доводи, викладені в апеляційній скарзі, апелянт зазначає про відсутність будь-яких правових підстав для накладення арешту на належне йому на праві власності майно, оскільки в рамках даного кримінального провадження він не перебуває в статусі підозрюваного, а також, на думку апелянта, відсутні будь-які данні, які б свідчили про відповідність арештованого майна критеріям, визначеним ч. 2 ст. 167 КПК України.
Крім того, власник майна, вказує на порушення слідчим суддею вимог кримінального процесуального закону щодо терміну дії оскаржуваної ухвали та поновлення прав і свобод особи, зі спливом строку дії ухвали про застосування заходу забезпечення кримінального провадження.
Одночасно, апелянтом заявлено клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 18.11.2013 року. В обґрунтування поважності причин пропущеного встановленого законом строку на апеляційне оскарження апелянт вказує на те, що оскаржувана ухвала була постановлена без виклику власника майна або його представника, та отримана ним, як власником майна лише 08.08.2016 р.
В судове засідання прокурор не з'явився, хоча про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги був повідомлений належним чином, що дає апеляційному суду підстави розглядати справу у його відсутність, про що не заперечував і представник власника майна.
Заслухавши доповідь судді, думку представника власника майна, який підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити в повному обсязі, перевіривши та обговоривши доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали судової справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Згідно з вимогами ч. 2 ст. 395 КПК України ухвала слідчого судді може бути оскаржена протягом п'яти днів з дня її оголошення. Згідно частини 3 зазначеної статті, якщо ухвалу суду було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.
Враховуючи, що ухвалу від 18.11.2013 року було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, колегія суддів вважає, що строк на апеляційне оскарження має бути поновлений, оскільки він був пропущений з поважних причин.
Відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК України слідчий суддя або суд під час судового провадження накладає арешт на майно у вигляді речей, якщо є достатні підстави вважати, що вони відповідають критеріям, зазначеним у частині другій статті 167 цього Кодексу.
Згідно ст. 171 КПК України, слідчий має право, за погодженням з прокурором, в межах кримінального провадження звернутися до слідчого судді з клопотанням про арешт майна у виді речей, документів або грошей, в якому повинно зазначатись підстави, у зв'язку з якими потрібно здійснити арешт майна; перелік і види майна, що належить арештувати; документи, що підтверджують право власності на майно, що належить арештувати.
Розглядаючи клопотання про накладення арешту на майно, в порядку статей 170-173 КПК України, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя повинен з'ясувати всі обставини, які передбачають підстави для арешту майна або відмови у задоволенні клопотання про арешт майна.
Під час апеляційного розгляду колегією суддів встановлено, що зазначені вимоги закону слідчим суддею дотримані.
Як вбачається з представлених в апеляційний суд матеріалів, в провадженні слідчого відділу Печерського РУ ГУ МВС України в м. Києві перебувають матеріали кримінального провадження внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12013110060008465 від 02.11.2013 р., за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України.
В ході проведення досудового розслідування встановлено, що до Печерського РУ ГУМВС України в м. Києві звернулась гр. ОСОБА_5 із заявою про те, що її брат ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрований та проживаючий в АДРЕСА_1, з початку жовтня 2013 року безвісно зник і до теперішнього часу його місцезнаходження невідоме.
Крім того органом досудового розслідування було встановлено, що безвісно зниклий гр. ОСОБА_6 мав у власності квартиру АДРЕСА_1. Дана квартира належала гр. ОСОБА_6 на підставі свідоцтва про право власності на житло виданого 20.01.1999 року, відділом приватизації державного житлового фонду Печерського району м. Києва згідно з розпорядженням (наказом) від 20.01.1999 року № 139. Однак, 15.10.2013 року гр. ОСОБА_6, в приміщенні приватної нотаріальної контори, розташованої по АДРЕСА_3, було підписано договір дарування квартири, який посвідчено приватним нотаріусом ОСОБА_7 про що зроблено запис в реєстрі за № 1449. Згідно вказаного договору, гр. ОСОБА_6 подарував належну йому квартиру АДРЕСА_1, гр. ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3.
Опитана гр. ОСОБА_5 пояснила, що останній раз вона спілкувалась зі своїм братом гр. ОСОБА_6 у травні 2013 року. В ході бесіди, останній розповідав їй проте, що робить ремонт у своїй квартирі за вказаною адресою та їхати з м. Києва чи продавати належну йому квартиру, не збирається.
Крім того, в ході досудового розслідування, було встановлено, що квартири АДРЕСА_1, згідно інформаційних довідок з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, перереєстровано на гр. ОСОБА_2.
18.11.2013 р. слідчий СВ Печерського РУ ГУ МВС України в м. Києві Петровська І.А., за погодженням із прокурором прокуратури Печерського району м. Києва Ігнатенком В.Ю., звернувся до Печерського районного суду м. Києва з клопотанням про накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1, яка перереєстрована на ОСОБА_2, з метою недопущення подальшого незаконного перепродажу нерухомого майна, яке належало ОСОБА_6 та яким, можливо незаконно заволодів ОСОБА_2
18.11.2013 р. ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва клопотання слідчого було задоволено та накладено арешт на квартиру АДРЕСА_1 яка перереєстрована на громадянина ОСОБА_2
З ухвали слідчого судді та журналу судового засідання вбачається, що наведені в клопотанні доводи про накладення арешту майна перевірялись судом першої інстанції, при цьому було вислухано доводи слідчого, досліджені матеріали справи, а також з'ясовані обставини, які мають значення при вирішенні питання щодо арешту майна.
Як встановлено під час апеляційного розгляду, рішення слідчого судді про задоволення клопотання слідчого про арешт майна, є законним та обґрунтованим, а тому, як вважає колегія суддів, підлягає залишенню без змін.
При винесенні ухвали судом, у відповідності до вимог ст. 173 КПК України, були враховані наведені в клопотанні слідчого правові підстави для арешту майна, а тому слідчим суддею обґрунтовано задоволено клопотання слідчого про арешт майна, з урахуванням наявних для цього підстав, передбачених ст. 170 КПК України.
Колегія суддів погоджується з такими висновками слідчого судді, виходячи з того, що згідно ч. 2 ст. 170 КПК України слідчий суддя накладає арешт на майно, якщо є достатні підстави вважати, що воно відповідає критеріям, визначеним в ч. 2 ст. 167 КПК України.
Тому, з огляду на положення ч. 2 ст. 167 та ч. 2 ст. 170 КПК України, майно, яке відповідає критеріям, визначеним кримінальним процесуальним законом, повинно арештовуватися незалежно від того, хто являється його власником, у кого і де воно знаходиться, незалежно від того чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу - запобігання можливості протиправного впливу (зникнення чи приховання) на певне майно, що, як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.
Оскільки у даному кримінальному провадженні є всі підстави вважати, що вказана квартира може бути набута в результаті вчинення кримінального правопорушення, є доходами від них, або на яку було спрямоване кримінальне правопорушення, та з метою недопущення її втрати, пошкодження або відчуження, арешт на це майно слідчим суддею накладено обґрунтовано, за наявності для цього правових підстав.
Арешт майна з підстав передбачених ч. 2 ст. 170 КПК України по суті являє собою форму забезпечення доказів і є самостійною правовою підставою для арешту майна поряд з забезпеченням цивільного позову та конфіскацією майна та, на відміну від двох останніх правових підстав, не вимагає оголошення підозри у кримінальному провадженні і не пов'язує особу підозрюваного з можливістю арешту такого майна.
Тому, доводи апелянта про відсутність будь-яких правових підстав для накладення арешту на належне йому на праві власності майно, оскільки в рамках даного кримінального провадження він не перебуває в статусі підозрюваного, є безпідставними та спростовуються вищевикладеним.
Як вбачається з ухвали слідчого судді, суд дослідив зазначені обставини та не знайшов у висновках органу досудового розслідування при зверненні з клопотанням про накладення арешту на належну ОСОБА_2 квартиру порушень вимог КПК України та чогось очевидно безпідставного чи довільного.
Доводи апеляційної скарги щодо порушень судом норм КПК України не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду та зазначені в апеляційній скарзі власника майна обставини не можуть бути безумовними підставами для скасування ухвали суду.
Посилання власника майна на порушення слідчим суддею вимог кримінального процесуального закону щодо терміну дії оскаржуваної ухвали та поновлення прав і свобод особи, зі спливом строку дії ухвали про застосування заходу забезпечення кримінального провадження, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки ч. 5 ст. 173 КПК України чітко визначено, що у разі задоволення клопотання слідчий суддя, суд постановляє ухвалу, в якій зазначає: 1) перелік майна, яке підлягає арешту; 2) підстави застосування арешту майна; 3) перелік тимчасово вилученого майна, яке підлягає поверненню особі; 4) заборону розпоряджатися або користуватися майном у разі її передбачення та вказівку на таке майно; 5) порядок виконання ухвали.
Перелік, вказаний у ч. 5 ст. 173 КПК України є вичерпним, а тому що стосується строку дії ухвали слідчого судді про арешт майна, то відповідна вимога чинним кримінальним процесуальним законом не передбачена.
Всі інші підстави підлягають з'ясуванню судом під час розгляду справи по суті.
Істотних порушень вимог КПК України, які б давали підстави для скасування ухвали слідчого судді, по справі не вбачається.
З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду прийнято у відповідності до вимог закону, слідчий суддя при розгляді клопотання з'ясував всі обставини, з якими закон пов'язує можливість накладення арешту на майно ОСОБА_2, а тому ухвалу слідчого судді необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу ОСОБА_2 - без задоволення.
Керуючись ст.ст. 117, 170, 173, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів,-
УХВАЛИЛА:
Поновити власнику майна ОСОБА_2 строк на апеляційне оскарження на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 18 листопада 2013 року.
Ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 18 листопада 2013 року, якою задоволено клопотання слідчого СВ Печерського РУ ГУ МВС України в м. Києві Петровської І.А., погодженого із прокурором прокуратури Печерського району м. Києва Ігнатенком В.Ю., про накладення арешту на майно та накладено арешт на квартиру АДРЕСА_1, яка перереєстрована на громадянина ОСОБА_2- залишити без змін, а апеляційну власника майна ОСОБА_2 - без задоволення.
Ухвала Апеляційного суду м. Києва оскарженню не підлягає.
С У Д Д І :
__________ _____________ ________________
О.В. Бець В.М. Лашевич І.О. Рибак