АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 536/248/15-ц Номер провадження 22-ц/786/2135/16Головуючий у 1-й інстанції Святська О.В. Доповідач ап. інст. Акопян В. І.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 вересня 2016 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Полтавської області в складі:

Головуючого судді : Акопян В.І.

Суддів: Абрамова П.С., Лобова О.А.

при секретарі Маладиці Л.В.

розглянувши цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Кременчуцького районного суду Полтавської області від 14 червня 2016 року у справі за заявою ОСОБА_3 про забезпечення позову.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача,

В С Т А Н О В И Л А :

Ухвалою Кременчуцького районного суду Полтавської області від 14 червня 2016 року задоволено заяву ОСОБА_3 про забезпечення позову. Внесено до реєстру речових прав заборону на вчинення дій з проведення державної реєстрації будь-яких договорів, пов"язаних з правом власності та правом користування будь-якого нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1, до прийняття судом рішення у справі та набрання рішенням суду законної сили.

ОСОБА_2 не погодилась з ухвалою та подала на неї апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу суду скасувати та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні заяви про забезпечення позову, вважає ухвалу суду незаконною в зв'язку з неправильним застосуванням норм матеріального права та невідповідністю висновків суду першої інстанції обставинам справи.

Колегія суддів, заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи, приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню за наступних підстав.

У відповідності до п. 1 ч. 2 ст. 307 ЦПК України за наслідками розгляду скарги на ухвалу суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення ухвали суду без змін.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 312 ЦПК України, розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд відхиляє скаргу і залишає ухвалу без змін, якщо судом першої інстанції постановлено ухвалу з додержанням вимог закону.

Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції виходив з наявності підстав, передбачених законом, для вжиття заходів забезпечення позову.

З таким висновком погоджується колегія суддів, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог ст. 151 ЦПК України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити передбачені цим Кодексом заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Перелік заходів забезпечення позову визначено в ст. 152 ЦПК України.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 152 ЦПК позов майнового характеру дозволяється забезпечувати шляхом накладення арешту на майно або грошові кошти, що знаходяться у нього або в інших осіб.

Відповідно до п.п.1,4 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи після відкриття провадження у ній (за винятком випадку, передбаченого ч.4ст.151 ЦПК України), якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб, чи учасників процесу.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

З матеріалів справи вбачається, що між сторонами дійсно виник спір щодо права власності на будівельні матеріали і конструкції, використані під час будівництва будівель, що знаходяться на земельній ділянці, яка належить на праві власності відповідачці.

В позовній заяві ОСОБА_3 зазначає, що на земельній ділянці, яка належить на праві власності відповідачці ОСОБА_2, вони з відповідачкою під час шлюбу побудували мансардний будинок, проїзд до гаража та відмостки, мощення , огорожу із ворітьми та хвірткою, прохає визнати на ним право власності на будівельні матеріали, які знаходяться в незавершеному будівництві.

Виходячи з характеру заявлених вимог та враховуючи те, що будь-яке відчуження майна створюватиме реальну загрозу невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, колегія суддів погоджується з ухвалою суду про забезпечення позову.

Апеляційна скарга не містить нових засобів доказування, її доводи не спростовують висновків суду першої інстанції.

За таких обставин, судова колегія вважає, що ухвала суду відповідає вимогам ст.ст. 151-153 ЦПК України, є законною та обґрунтованою.

Доводи апеляційної скарги висновків ухвали не спростовують. Підстав для скасування ухвали не вбачається.

На підставі наведеного, керуючись п.1 ч. 2 ст. 307, п. 1 ч. 1 ст. 312, ст.ст. 313-315 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів ,-

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Ухвалу Кременчуцького районного суду Полтавської області від 14 червня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя : В.І.Акопян

Судді: П.С.Абрамов

О.А.Лобов

З оригіналом згідно

Суддя В.І.Акопян