Справа № 310/4325/15-а

2-а/310/128/16

ПОСТАНОВА

Іменем України

20 вересня 2016 року м. Бердянськ

Бердянський міськрайонный суд Запорізької області у складі головуючого- судді Ревуцького С.І., розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом   ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Торез Донецької області, третя особа - Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання дій протиправними, стягнення суми заборгованості та відшкодування моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

07.05.2015р. позивач звернулася до суду з позовом, в якому просить: визнати неправомірними дії відповідача щодо незаконної невиплати позивачу в повному обсязі нарахованого розміру пенсії; стягнути з відповідача на користь позивача нараховану, але невиплачену суму пенсії за період з липня 2014 року в розмірі 9964,50 грн., а також виплатити заборгованість, що буде накопичуватися з дня подання адміністративного позову до суду; стягнути з відповідача на користь позивача суму моральної шкоди у розмірі 3000 грн.; зобов’язати відповідача нараховувати та проводити виплату пенсії в повному обсязі.

     В судове засідання позивач не з’явився, одночасно з позовною заявою позивач подав заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримує у повному обсязі.

Відповідач  у судове засідання не з'явився, про розгляд справи повідомлений шляхом розміщення інформації на офіційному сайті http://bdm.zp.court.gov.ua/sud0801/viklik/reestr/ Бердянського міськрайонного суду Запорізької області, представник відповідача до суду не направлений. У встановлений законом строк відповідач не подав до суду заперечення проти позову.

Представник третьої особи Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області у судове засідання не з’явився, повідомлений належним чином, в своїх запереченнях від 15.10.2015 р. просить в задоволенні позову відмовити в повному обсязі, оскільки Управління Пенсійного фонду України в місті Торез Донецької області є самостійною юридичною особою, ним не допущені порушення при здійсненні владних повноважень відносно позивача. На обґрунтування своїх заперечень зазначає, що відповідно до п. 12 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також у містах та районах, затвердженим Постановою Правління Пенсійного фонду України від 22.12.2014 року №28-2 управління Пенсійного фонду України в м. Торез Донецької області є самостійною юридичною особою, яка у зв’язку із проведенням антитерористичної операції тимчасово не функціонує.

Також зазначив, що позивач ОСОБА_1 перебуває на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в м. Авдіївка Донецької області.

Як вбачається з листа управління Пенсійного фонду України в м. Авдіївка Донецької області позивач ОСОБА_1 на обліку в управлінні не перебуває.

Справа може бути розглянута судом в порядку письмового провадження, що передбачено ч.4 ст.122, ч.6 ст. 128 КАС України.

Відповідно до паспорту громадянина України місце проживання позивача зареєстровано в ІНФОРМАЦІЯ_1.

Відповідно до довідки №8316 від 28.11.2014р. Управління Пенсійного фонду України в м. Торез Донецької області позивач перебуває на обліку зазначеного територіального органу Пенсійного фонду України та отримує пенсію за віком при повному стажі в розмірі 1423,50 грн. на місяць. Пенсія виплачена по 30.06.2014 року.

Вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступного.

Кабінетом Міністрів України 07.11.2014 року було прийнято постанову №595 «Деякі питання фінансування бюджетних установ, здійснення соціальних виплат населенню та надання фінансової підтримки окремим підприємствам і організаціям Донецької та Луганської областей».

Зазначеною постановою затверджено Тимчасовий порядок фінансування бюджетних установ, здійснення соціальних виплат населенню та надання фінансової підтримки окремим підприємствам і організаціям Донецької та Луганської областей.

Пунктом 2 тимчасового порядку встановлюється, що у населених пунктах Донецької та Луганської областей, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження (далі - тимчасово неконтрольована територія), видатки з державного бюджету, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування здійснюються лише після повернення згаданої території під контроль органів державної влади.

Пунктом 19 Постанови Пленуму Верховного суду України „Про незалежність судової влади” №8 від 13.06.2007 року, зазначено, що відповідно до ст.ст. 8 та 22 не підлягають застосуванню судами закони та інші нормативно-правові акти, якими скасовуються конституційні права і свободи людини та громадянина, а також нові закони, які звужують зміст та обсяг встановлених ОСОБА_2 України і чинними законами прав і свобод. Суди при визначенні юридичної сили законів та інших нормативно-правових актів щодо їх діяльності повинні керуватися ОСОБА_2 України як актом прямої дії.

Відповідно до ст. 8 ОСОБА_2 України ОСОБА_2 України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі ОСОБА_2 України і повинні відповідати їй. ОСОБА_2 України є нормами прямої дії.

Згідно ч. 2 ст. 19 ОСОБА_2 України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені ОСОБА_2 та законами України.

Відповідно до ч. 3 ст. 22 ОСОБА_2 України, при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом ( ст. 46 ОСОБА_2 України).

Згідно преамбули Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” №1058-VI від 09.07.2003р. встановлено, що цей Закон, розроблений відповідно до ОСОБА_2 України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом. Зміна умов і норм загальнообов'язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону.

Статтею 4 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” встановлено, що законодавство про пенсійне забезпечення базується на ОСОБА_2 України, складається з Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, цього Закону, Закону про недержавне пенсійне забезпечення, законів, якими встановлюються умови пенсійного забезпечення, відмінні від загальнообов'язкового державного пенсійного страхування та недержавного пенсійного забезпечення, міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов'язковість яких надана Верховною ОСОБА_3 України (далі - закони про пенсійне забезпечення), а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні. Виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються, зокрема:  види пенсійного забезпечення;  умови участі в пенсійній системі чи її рівнях; джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення; умови, норми та порядок пенсійного забезпечення.

Згідно ч. 1 ст. 47 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування пенсія виплачується щомісяця організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України або перераховується на визначений цією особою банківський рахунок у порядку, передбаченому законодавством, зокрема в інших випадках, передбачених законом (ч.1 ст. 49 Закону „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” (1058-IV від 09.07.2003 року).

Відповідно до ч.1, 2 Закону України „Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого вік в Україні” № 3721-ХІІ від 16.12.1993 р. право на пенсію за віком має кожний громадянин похилого віку, який досяг пенсійного віку і має необхідний страховий стаж. Це право обумовлено трудовим внеском і не обмежується будь-якими обставинами, включаючи наявність інших доходів. Порядок і умови пенсійного забезпечення громадян похилого віку встановлюються Законом України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” та іншими законами.

Конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених ОСОБА_2 України.

В умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень.

На час прийняття постановою Кабінету Міністрів України від 07.11.2014р. №595 воєнний або надзвичайний стан в державі відсутній.

За приписами ст. 46 ОСОБА_2 України, не можуть бути обмежені права і свободи передбачені статтями 24, 25, 27, 28, 29, 40, 47, 51, 52, 55, 56, 57, 58, 59, 60, 61, 62, 63 цієї ОСОБА_2.

Право приймати закони, вносити до них зміни у разі, коли воно не здійснюється безпосередньо народом (статті 5, 38, 69, 72 ОСОБА_2 України), належить виключно ОСОБА_3 України (пункт 3 частини першої статті 85 ОСОБА_2 України) і не може передаватись іншим органам чи посадовим особам. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі ОСОБА_2 України і повинні відповідати їй (частина друга статті 8 ОСОБА_2 України).

Верховна ОСОБА_3 України може змінити закон виключно законом, а не шляхом прийняття підзаконного правового акта.

Кабінет Міністрів України в межах своєї компетенції видає постанови і розпорядження, які є обов'язковими до виконання.

Нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України відносяться до категорії підзаконних.

Постанова Кабінету Міністрів України від 7 листопада 2014 року №595 не є законом, а тому не може змінювати в бік звуження права громадян, які встановлено нормативно-правовими актами вищої юридичної сили.

Право на обмеження прав громадян, в тому числі конституційних, вказаною нормою закону Кабінету Міністрів України Верховною ОСОБА_3 України не надано.

Кабінет Міністрів України може зменшити розмір відповідних соціальних виплат, виходячи з наявних фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.

В 2014, 2015 році Державним бюджетом України передбачено асигнування на відповідні соціальні виплати в межах всієї території України, в тому числі Донецької і Луганської областей.

Посилання Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на постанову Кабінету Міністрів України від 07.11.2014 р. №595 суд взагалі не приймає до уваги, так як ухвалою Вищого адміністративного суду України залишено без змін рішення суду першої та апеляційної інстанції по справі № 826/18826/14 яким визнано незаконним та нечинним з моменту прийняття пункту 2 Тимчасового порядку фінансування бюджетних установ, здійснення соціальних виплат населенню та надання фінансової підтримки окремим підприємствам і організаціям Донецької та Луганської областей, затвердженого вищезгаданою постановою.

Вирішуючи вимоги позивача в частині зобов’язання відповідача нараховувати та проводити виплату на користь позивача нарахованої пенсії в майбутньому, суд виходить з норми ч. 1 ст. 6 КАС України, відповідно до якої особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією, чи бездіяльністю суб’єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси. Враховуючи той факт, що зазначені обставини ще не настали та спір з цього приводу між сторонами відсутній, суд приходить до висновку про необхідність відмови позивачу в задоволенні цієї частини заявлених вимог.

В частині позовних вимог щодо відшкодування моральної шкоди, суд виходить з наступного.

Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до пункту 5 постанови Пленуму Верховного Суду України „Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди” від 31.03.1995 року №4, відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Крім того, особа (фізична чи юридична) звільняється від відповідальності по відшкодуванню моральної шкоди, якщо доведе, що остання заподіяна не з її вини. Відповідальність заподіювача шкоди без вини може мати місце лише у випадках, спеціально передбачених законодавством.

З урахуванням того, що позивачем не надано жодних доказів в обґрунтування того, в чому саме полягає заподіяння моральної шкоди позивачу, відсутнє підтвердження порядку обчислення заявленої до стягнення суми шкоди, в задоволенні позовних вимог в цій частині, також, слід відмовити.

Враховуючи, що повноваження щодо призначення, нарахування, виплати пенсій покладені на територіальні органи Пенсійного фонду України, керуючись ч. 2 ст. 11 КАС України, суд вважає за необхідне задовольнити вимоги ОСОБА_1 частково шляхом визнання дій управління Пенсійного фонду України в м. Торез Донецької області неправомірними та зобов’язання нарахувати та сплатити пенсію з липня 2014 року.

Керуючись ст.ст. 2, 8-12, 69, 71, 94, 158-163 КАС України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Управління Пенсійного фонду України в м. Торез Донецької області щодо невиплати пенсії ОСОБА_1 з липня 2014 року.

Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в м. Торез Донецької області нарахувати пенсію за віком при повному стажі ОСОБА_1, ІПН НОМЕР_1, за період з 01 липня 2014 року та сплатити відповідно до вимог ч. 1 ст. 47 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”.

В задоволенні інших вимог відмовити.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Бердянський міськрайонний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення

У разі застосування судом ч.3 ст.160 цього Кодексу, а також прийняття постанови в письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя ОСОБА_4