№ 243/6828/16-ц

№ 2/243/3457/2016

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

19 вересня 2016 року Слов’янський міськрайонний суд Донецької області у складі:

головуючий суддя Руденко Л.М.

при секретарі судового засідання Дручиніній О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судового засідання № 9 Слов’янського міськрайонного суду Донецької області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про надання дозволу на тимчасовий виїзд за кордон неповнолітньої дитини без згоди батька, -

В С Т А Н О В И В:

22.08.2016 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовною заявою до відповідача ОСОБА_2А про надання дозволу на тимчасовий виїзд за кордон неповнолітньої дитини без згоди батька, обґрунтувавши свої вимоги наступним.

З лютого 2006 року позивач почала проживати з відповідачем однією сім’єю в домоволодінні в м. Горлівка, вул. Ушакова, 22.

Від шлюбу з відповідачем має спільну дитину - неповнолітню доньку ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується свідоцтвом про народження серії 1-НО № 117471, виданим Міським відділом реєстрації актів цивільного стану Горлівського міського управління юстиції Донецької області 06.02.2007 року.

Через деякий час після народження дочки стосунки між сторонами погіршилися, все частіше стали виникати сварки і вони вирішили проживати окремо один від одного. Дочка залишилась проживати разом з позивачем і до теперішнього часу знаходиться на її утриманні.

Відповідач жодної матеріальної допомоги на утримання дитини не надає, зовсім з нею не спілкується. На стягнення аліментів позивач не подавала, їй відомо, що в період часу з 2008 року по 2010 рік відповідач відбував міру покарання у вигляді позбавлення волі за скоєний злочин.

В зв’язку з подіями, які виникли в Україні в 2014 році, позивач була змушена виїхати з м. Горлівка в Борівський район Харківської області, де проживає по теперішній час разом зі своїми неповнолітніми дітьми: ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3.

Позивач не працює, матеріально забезпечувати дітей їй дуже важко, тому вона вирішила на деякий час поїхати до батька в Росію, але для виїзду за кордон з дочкою ОСОБА_5 їй необхідний дозвіл батька дитини. Офіційно отримати такий дозвіл вона не має можливості, оскільки відповідач перебуває на тимчасово непідконтрольній території та категорично проти виїзду дитини за кордон.

Враховуючи свій матеріальний стан, в зв’язку з чим позивач змушена поїхати до свого батька, та безпідставне небажання відповідача надати дозвіл на виїзд дитини закордон, вона змушена була звернутися до суду.

Просить суд:

-надати дозвіл ОСОБА_1 на виїзд ОСОБА_3,

ІНФОРМАЦІЯ_1, за кордон без згоди батька дитини – ОСОБА_2, до повноліття дочки;

-надати дозвіл ОСОБА_1 без згоди батька ОСОБА_2 оформляти документи для тимчасового виїзду неповнолітньої ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, за межі України до країн ближнього та дальнього зарубіжжя до досягнення дочкою повноліття.

Позивач в судовому засіданні не була присутня, але надала до суду заяву, в якій просила розглянути справу без її участі, наполягала на задоволенні позову.

Відповідач в судове засідання не з’явився, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, про причини неявки суду не повідомив, клопотання про розгляд справи у його відсутність не надав.

Відповідно до ст. 224 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Позивач не заперечувала проти ухвалення заочного рішення.

Вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позовна заява підлягає задоволенню.

Суд, на підставі ст. ст. 10, 11, 60 ЦПК України, розглядає справу у межах заявлених позовних вимог та на підставі доказів, наданих сторонами.

Судом встановлено наступні факти та відповідні до них правовідносини.

25 січня 2007 року народилась ОСОБА_3, батьком якої у свідоцтві про народження зазначений ОСОБА_2. (а.с.7)

В даний час дитина проживає разом з позивачкою за адресою : Харківська область, Борівський район, с. Піски-Радьківські, вул. Молодіжна, буд.13, що підтверджується довідкою про взяття на облік особи, переміщеної з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції від 04.11.2014 року (а.с.10).

На теперішній час в ОСОБА_1 виникла потреба оформити свій виїзд та виїзд своєї неповнолітньої дитини – ОСОБА_3 за кордон, а саме до родичів в Російську Федерацію. Однак, відповідач ОСОБА_2, який проживає в ІНФОРМАЦІЯ_4, відмовляється надати у передбачений законодавством України порядок дозвіл на виїзд неповнолітньої дитини разом з позивачем за кордон для відвідування рідних, не обґрунтовуючи свою відмову.

Відповідно до ст.4 Закону України «Про порядок виїзду з України і в»їзду в Україну громадян України» та Правил перетинання державного кордону громадянами України,затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 27.01.1995 року № 57, виїзд за межі України громадянина, який не досяг шістнадцятирічного віку, і без згоди та супроводу другого з батьків може бути дозволено на підставі рішення суду.

Відповідно до ч.1 ст. 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, підписаного Україною 21.02.1990 року, ратифікована Україною 27.02.1991 року, встановлено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Відповідно до ч.ч.1,2 статті 27 Європейської Конвенції про права дитини від 20.11.1989 р., ратифікованої 27.02.1991 р., за якою, держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини, батьки несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Згідно ч.3 ст.313 ЦК України, фізична особа, яка не досягла 16 років, має право на виїзд за межі України за згодою батьків, піклувальників та в їхньому супроводі або в супроводі осіб, які уповноважені ними.

Відповідно до ч.2 ст.141 СК України розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов’язків щодо дитини, тобто визначена рівність прав та обов’язків батьків відносно дитини.

Згідно вимог ст.ст. 7,155 Сімейного кодексу України, дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, які встановлені Конституцією України та Конвенцією про права дитини, а батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

Відповідно до ст.16 Закону України « Про охорону дитинства», дитина та її батьки для возз’єднання сім»ї мають право на вільний в’їзд в Україну та виїзд з України у порядку, встановленому законом. Батьки, інші члени сім»ї та родичі, зокрема ті, які проживають у різних державах, не повинні перешкоджати одне одному реалізувати право дитини на контакт з ними та зобов’язані гарантувати повернення дитини до місця її постійного проживання після реалізації нею права на контакт, не допускати неправомірної зміни її місця проживання.

Згідно зі ст.2 Закону України «Про порядок виїзду з України і в»їзду в Україну громадян України», документами, що надають право на виїзд з України і в’їзд в Україну та посвідчують особу громадянина під час перебування за її межами, зокрема, є паспорт громадянина України для виїзду за кордон, проїзний документ дитини.

Відповідно до ст.4 вказаного Закону, оформлення проїзного документа дитини провадиться на підставі нотаріально засвідченого клопотання батьків або законних представників батьків чи дітей у разі потреби самостійного виїзду неповнолітнього за кордон. За відсутності згоди одного з батьків виїзд неповнолітнього громадянина України за кордон може бути дозволено на підставі рішення суду.

Згідно п.3 Правил перетинання державного кордону громадянами України, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 57 від 27.01.1995 р., виїзд за межі України громадян, які не досягли шістнадцятирічного віку, здійснюється за згодою обох батьків (усиновлювачів) та в їх супроводі або в супроводі осіб, уповноважених ними, які на момент виїзду з України досягли 18-річного віку.

Згідно п.п.17,18 затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 24.03.2004 року № 380 «Правил оформлення і видачі паспорта громадянина України для виїзду за кордон і проїзного документу дитини», проїзний документ дитини, при наявності заперечень одного з батьків, може бути оформлений на підставі рішення суду.

Таким чином, виїзд за межі України громадян, які не досягли 16 річного віку у супроводі одного з батьків та при відсутності згоди другого з батьків, здійснюється на підставі рішення суду про надання дозволу на виїзд за межі України громадянина, який не досяг 16 річного віку, без згоди та супроводу другого з батьків.

Суд, враховуючи вищевикладене, вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, та керуючись ст. ст. 10, 11, 64, 209, 213-215, 218, 224-226 ЦПК України, ст.4 Закону України «Про порядок виїзду з України і в»їзду в Україну громадян України» та Правил перетинання державного кордону громадянами України,затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 27.01.1995 року № 57, ч.1 ст. 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ч.ч.1,2 статті 27 Європейської Конвенції про права дитини від 20.11.1989 р., ч.3 ст.313 ЦК України, ч.2 ст.ст. 7, 141, 155 СК України, ст.16 Закону України « Про охорону дитинства», ст.ст. 4, 2 Закону України «Про порядок виїзду з України і в»їзду в Україну громадян України», суд, -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про надання дозволу на тимчасовий виїзд за кордон неповнолітньої дитини без згоди батька задовольнити.

Надати дозвіл матері, ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_5, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, яка проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_6 на оформлення проїзного документу для виїзду за кордон неповнолітній ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, без згоди її батька ОСОБА_2, строком дії до досягнення дитиною повноліття.

Надати дозвіл матері, ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_5, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, яка проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_6 на тимчасовий виїзд за межі території України громадянки України, неповнолітньої ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, без згоди та супроводу батька, ОСОБА_2, строком до досягнення дитиною повноліття в Російську Федерацію.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: