У х в а л а

іменем україни

19 вересня 2016 рокум. Київ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і

кримінальних справ у складі:

Гримич М.К., Висоцької В.С., Іваненко Ю.Г.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, треті особи: ОСОБА_6, ОСОБА_7, адміністрація Заводського району Миколаївської міської ради, Миколаївське відділення Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз, комунальне підприємство «Миколаївське міжміське бюро технічної інвентаризації», про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 09 грудня 2014 року та рішення апеляційного суду Миколаївської області від 22 вересня 2015 року, та за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 28 січня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Миколаївської області від 29 лютого 2016 року,

в с т а н о в и л а:

У вересні 2014 року ОСОБА_4 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_5 про усунення перешкод у користуванні виділеною їй частиною земельної ділянки по АДРЕСА_1.

Позовні вимоги мотивовані тим, що вона, ОСОБА_5 та треті особи у справі: ОСОБА_6, ОСОБА_7 є співвласниками житлового будинку АДРЕСА_1.

Позивач зазначала, що рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 05 листопада 2007 року, яке залишено без змін ухвалою апеляційного суду Миколаївської області від 13 лютого 2008 року, визначено порядок користування земельною ділянкою, загальною площею 597 кв. м, який відповідач порушила.

Вказувала, що влітку 2014 року ОСОБА_5 самовільно перемістила огорожу на межі їхніх земельних ділянок та зайняла частину земельної ділянки, площею 5 кв. м, яка виділена рішенням суду в її особисте користування.

Крім того, на виділеній їй земельній ділянці відповідач облаштувала ливневі труби для відведення дощових вод у дворі, заглибивши їх у землю.

Посилаючись на викладені обставини, позивач просила суд усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою, шляхом покладення зобов'язання на відповідача звільнити самовільно зайняту земельну ділянку та відновити межі земельної ділянки, виділеної їй у користування рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 05 листопада 2007 року у відповідності до 2 варіанту судової будівельно-технічної експертизи.

Також просила суд зобов'язати відповідача встановити капітальну огорожу висотою 2 метри на межі їх палісадника, а також звільнити виділену їй земельну ділянку від ливневих труб для відведення дощових вод у дворі.

Ухвалою Заводського районного суду м. Миколаєва від 09 грудня 2014 року провадження у справі в частині позовних вимог про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом демонтування ливневих труб закрито на підставі п. 2 ч. 1 ст. 205 ЦПК України.

Рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 09 грудня 2014 року відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою.

Ухвалою апеляційного суду Миколаївської області від 10 лютого 2015 року ухвалу Заводського районного суду м. Миколаєва від 09 грудня 2014 року скасовано, справу в цій частині направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Рішенням апеляційного суду Миколаївської області від 22 вересня 2015 року скасовано рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 09 грудня 2014 року та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено з інших підстав.

Рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 28 січня 2016 року, яке залишено без змін ухвалою апеляційного суду Миколаївської області від 29 лютого 2016 року, у задоволенні позову ОСОБА_4 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом демонтування ливневих труб відмовлено.

У касаційній скарзі на рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 09 грудня 2014 року та рішення апеляційного суду Миколаївської області від 22 вересня 2015 року ОСОБА_4 просить їх скасуватита направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції, мотивуючи свою вимогу неправильним застосуванням судами норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.

У касаційній скарзі на рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 28 січня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Миколаївської області від 29 лютого 2016 року ОСОБА_4 просить їх скасуватита ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог, мотивуючи свою вимогу неправильним застосуванням судами норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.

Касаційні скарги підлягають відхиленню з наступних підстав.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Судом встановлено, що рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 05 листопада 2007 року, з урахуванням виправлень, внесених ухвалою того ж суду від 05 березня 2013 року, змінено ідеальні частки трьох співвласників житлового будинку АДРЕСА_1 та визначено, що ОСОБА_4 належить 42/100 частки, ОСОБА_8, спадкоємцем якого є ОСОБА_5 30/100 часток, а ОСОБА_9 - 28/100 часток вказаного житлового будинку.

Крім того, рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 10 грудня 2012 року встановлено, що спірна вигрібна яма за № 2 розташована на земельній ділянці, яка була виділена в 2007 році в особисте користування ОСОБА_9 (на даний час знаходиться у користуванні ОСОБА_6, ОСОБА_7)

Цим рішенням суду ОСОБА_4 було зобов'язано усунути перешкоди в користуванні ОСОБА_5 спільною частковою власністю, в тому числі і вигрібною ямою № 2.

Скасовуючи рішення районного суду та відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_4 в частині вимог про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, апеляційний суд на підставі доказів, поданих сторонами, що належним чином оцінені (ст. 212 ЦПК України), дійшов правильного висновку про те, що позивачем обрано неналежний спосіб захисту порушених прав.

Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_4 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом демонтування ливневих труб, суд першої інстанції, з висновками якого погодився і апеляційний суд, на підставі доказів, поданих сторонами, що належним чином оцінені (ст. 212 ЦПК України), виходив із того, що позивач не довела, що відповідач перешкоджає їй у користуванні земельною ділянкою і тому її необхідно зобов'язати демонтувати ливневі труби, що спрямовані до вигрібної ями. Вигрібна яма, згідно рішення суду знаходиться в спільному користуванні усіх співвласників і тому кожний з співвласників домоволодіння має право нею користуватися.

Встановлено і це вбачається з матеріалів справи, що оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційних скарг цих висновків не спростовують.

Інші доводи касаційних скарг фактично стосуються переоцінки доказів, що знаходиться поза межами повноваження суду касаційної інстанції.

Враховуючи наведене та керуючись положеннями ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів вважає за необхідне відхилити касаційні скарги і залишити судові рішення без змін.

Керуючись ст. ст. 332, 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,

у х в а л и л а:

Касаційні скарги ОСОБА_4 відхилити.

Рішення апеляційного суду Миколаївської області від 22 вересня 2015 року, рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 28 січня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Миколаївської області від 29 лютого 2016 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: М.К. Гримич

В.С.Висоцька

Ю.Г. Іваненко