УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 вересня 2016 р. Справа № 876/6043/16

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді: Дяковича В.П.,

суддів: Іщук Л.П., Онишкевича Т.В.,

за участі секретаря судового засідання Сердюк О.Ю.,

позивача ОСОБА_1,

представника позивача ОСОБА_2.,

розглянувши в відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Долинського районного суду Івано-Франківської області від 21 липня 2016 року по справі № 343/830/16-а за позовом ОСОБА_1 до Долинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом, яким після уточнення позовних вимог просив визнати незаконними дії УПФУ в Долинському районі щодо проведення перерахунку йому пенсії, а саме: не зарахуванні у 1.5-кратному обчисленні періодів роботи з 10.11.1985 р. по 05.07.1994 р. з 17.02.1995 р. по 31.07.1995 р., з 27.12.1995р. по 31.08.1998р. в районах Крайньої Півночі, та з 08.08.1995 р. по 26.12.1995 р. - в місцевостях, прирівняних до Районів Крайньої Півночі, неврахуванні при розрахунку заробітної плати: районних коефіцієнтів, північної надбавки, польових та обмеженні заробітку коефіцієнтом 5.6, а також невірному проведенні «оптимізації» заробітку; зобов'язати відповідача провести перерахунок йому пенсії з 02.06.2015 року, здійснивши при цьому наступні дії: врахувати до страхового стажу періоди роботи з 10.11.1985 р, по 05.07.1994 р., з 17.02.1995 р. по 31.07.1995 р., з 27.12.1995 р. по 31.08.1998 р. в районах Крайньої Півночі, та з 08.08.1995 р. по 26.12.1995 р. - в місцевостях, прирівняних до Районів Крайньої Півночі, - в 1.5-кратному розмірі; врахувати до заробітної плати для обчислення пенсії до 01.01.1992 року виплат під назвою «польові» згідно довідки №78/04-01/Л-7 від 10.02.2014р.; врахувати до заробітної плати для обчислення пенсії після 01.01.1992 року суми виплат за районним коефіцієнтами, північною надбавкою та виплати під назвою «польові» згідно архівної довідки №79/04-01/Л-7 від 10.02.2014р.; провести розрахунок заробітної плати для обчислення пенсії за оптимальним варіантом, без обмежень заробітку коефіцієнтом 5.6 за весь період; провести оптимізацію його заробітної плати, з виключенням не менш як 46 місяців заробітку з найменшими коефіцієнтами. Стягнути всі недоплачені суми пенсії, починаючи з 02.06.2015 року.

Постановою Долинського районного суду Івано-Франківської області від 21 липня 2016 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

ОСОБА_1 постанову суду першої інстанції оскаржив, подав апеляційну скаргу, зазначивши, що оскаржувана постанова винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права, висновки суду не відповідають обставинам справи, просить її скасувати та прийняти нову, якою адміністративний позов задоволити повністю.

В апеляційній скарзі покликається на те, що наявність письмового трудового договору не є виключною і єдиною підставою для пільгового обчислення страхового стажу і вказана норма надає особі можливість надавати вказані документи за її вибором. За таких обставин, відповідач неправомірно відмовив йому в перерахунку та виплаті пенсії на пільгових умовах із зарахуванням трудового стажу в районах Крайньої Півночі та прирівняних до них місцевостях у пільговому обчисленні.

В судовому засіданні позивач, представник позивача надали пояснення та підтримали доводи апеляційної скарги.

Інші особи, які беруть участь у справі, в судове засідання на виклик суду не з'явилися, що не перешкоджає розгляду справи в їх відсутності згідно з ч.4 ст. 196 КАС України.

Суд, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає за необхідне її відхилити з наступних підстав.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 працював з 10.11.1985 року по 05.07.1994 року - в Долинському управлінні по підвищенню нафтовіддачі пластів і капітальному ремонту свердловин (вахтово-експедиційним методом), з 17.02.1995 року по 31.07.1995 року - у ВАТ «Ноябрьскнефтегаз», з 08.08.1995 року по 26.12.1995 року - в АТ «Белорусское УПНИ и КРС», з 27.12.1995 року по 31.08.1998 року - у ЗАТ «Севернефтепромсервис», що підтверджується записами трудової книжки (а.с.23-28).

Позивачу з 06.02.2014 року призначена пенсія по інвалідності ІІІ групи загального захворювання. З 02.06.2015 року згідно його заяви, переведено на пенсію за віком із зарахуванням спірного періоду роботи в одинарному розмірі.

На звернення позивача від 15.03.2016 року (а.с.9-10) з проханням провести перерахунок пенсії із зарахуванням спірного періоду роботи в півторакратному розмірі з врахуванням сум районного коефіцієнту та північної надбавки управління ПФУ листом від 23.03.2016 року повідомило позивача про відсутність підстав для такого перерахунку(а.с.11-13).

Відповідно до абзацу першого пункту 5 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", який набрав чинності з 1 січня 2004 року, період роботи до 1 січня 1991 року в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі колишнього Союзу РСР, а також на острові Шпіцберген зараховується до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло до 1 січня 1991 року.

Пільгове обчислення страхового стажу застосовується для осіб, які працювали в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, та на яких поширювалися пільги, передбачені для працюючих в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, відповідно до Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10.02.1960 р. "Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі", постанови Ради Міністрів Союзу РСР від 10.02.1960 р. № 148 "Про порядок застосування Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10.02.1960 р. "Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі", Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 26.09.1967 р. "Про розширення пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі" (абзац другий пункту 5 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування").

Пільгове обчислення страхового стажу провадиться на підставі трудової книжки, або письмового трудового договору, або довідки, в яких зазначено період роботи в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, та користування пільгами, передбаченими вищезазначеними нормативно-правовими актами (абзац третій пункту 5 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування").

Статтями 1-4 Указу Президії Верховної Ради СРСР від 10.02.1960 р. "Про упорядкування пільг для осіб, що працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі" передбачено надання всім робітникам і службовцям державних, кооперативних і громадських підприємств, установ і організацій наступних пільг: виплату надбавок до заробітної плати; надання додаткових відпусток; можливість об'єднання відпусток, але не більш як за три роки; виплату різниці між розміром допомоги по соціальному страхуванню і фактичним заробітком (включаючи надбавки) в разі тимчасової втрати працездатності.

У статті 5 цього Указу зазначено про надання додаткових пільг працівникам, які переводились, направлялись або запрошувались на роботу в райони Крайньої Півночі і в місцевості, прирівняні до районів Крайньої Півночі, з інших місцевостей країни, за умови укладення ними трудових договорів про роботу в цих районах строком на п'ять років, а на островах Північного Льодовитого океану - два роки, в тому числі щодо зарахування одного року роботи у вказаних районах за один рік і шість місяців роботи при обчисленні стажу, що дає право на отримання пенсії за віком і по інвалідності.

Статтею 3 Указу Президії Верховної Ради СРСР від 26.09.1967 р. № 1908-VII "Про розширення пільг на осіб, що працюють у районах Крайньої Півночі і у місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі" встановлено скоротити тривалість трудового договору, що дає право на отримання пільг, передбачених статтею 5 Указу Президії Верховної Ради СРСР від 10.02.1960 р., з п'яти до трьох років та надавати зазначені пільги особам, які прибули в ці райони і місцевості з власної ініціативи, за умови укладення ними трудових договорів на строк три роки, а на островах Північного Льодовитого океану - два роки.

Про надання пільг, передбачених статтями 1-4 Указу від 10.02.1960 р., незалежно від наявності письмового строкового трудового договору, а пільг, передбачених статтею 5 Указу від 10.02.1960 р., - за умови укладання трудового договору, йдеться і в Інструкції про порядок надання пільг особам, які працюють у районах Крайньої Півночі і у місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, затвердженої постановою Державного комітету Ради Міністрів СРСР з питань праці і заробітної плати та Президії ВЦРПС від 16.12.1967 р. № 530/П-28 (далі - Інструкція).

За змістом пункту 7 Інструкції трудові договори на певний строк (три або два роки) укладаються у письмовій формі міністерствами, відомствами, центральними установами, а також підприємствами, установами та організаціями, які розташовані в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, з працівниками, які прибули на роботу в ці місцевості з інших районів держави.

Згідно з пунктом 6 Інструкції пільги, передбачені Указами від 10.02.1960 р. і від 26.09.1967р., надаються працівникам експедицій, цілорічних партій, нафторозвідок, загонів, які розташовані (базуються) у районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, а також працівникам експедицій та інших геологорозвідувальних і топографо-геодезичних організацій, які розташовані (базуються) поза районами Крайньої Півночі і місцевостями, прирівняними до районів Крайньої Півночі, направленим на роботу в райони Крайньої Півночі і в місцевості, прирівняні до районів Крайньої Півночі, в цілорічні партії, нафторозвідки, загони.

Відповідно до пункту 5.9 Основних положень про вахтовий метод організації робіт, затверджених постановою Держкомпраці СРСР, Секретаріату ВЦРПС та Міністерства охорони здоров'я СРСР від 31.12.1987 р. № 794/33-82, працівникам підприємств та організацій, які виїжджають для виконання робіт вахтовим методом у райони Крайньої Півночі або в прирівняні до них місцевості з інших районів держави, надаються пільги, передбачені статтями 1, 2, 3, 4 Указу від 10.02.1960 р.

Про надання таким працівникам пільг, передбачених статтею 5 Указу від 10.02.1960 р., у вказаній постанові не зазначено.

З урахуванням наведеного нормативно-правового регулювання колегія суддів зазначає, що робота позивача до 01 січня 1991 року вахтовим методом по 15 днів у місяць в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, за трудовим договором з підприємством, що не було розташоване у цих районах, не дає йому права на пільги з кратного обчислення трудового стажу (один рік за один рік і шість місяців).

Доводи апелянта про необов'язковість письмового трудового договору про роботу в районах Крайньої Півночі і в прирівняних до них місцевостях для пільгового обчислення стажу не ґрунтується на правильному тлумаченні абзацу третього пункту 5 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", в якому йдеться про можливість пільгового обчислення стажу за умови, що хоча б один з перелічених документів (трудова книжка, письмовий трудовій договір або довідка) підтверджує користування особою вказаною пільгою.

Що стосується визначення трудового стажу, відпрацьованого в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, після 1 січня 1991 року, то Законами України "Про пенсійне забезпечення" і «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" не передбачено пільг при його обчисленні.

Не йдеться про пільгове обчислення такого стажу в Угоді про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 р., Тимчасовій угоді між Урядом України і Урядом Російської Федерації про гарантії прав громадян, які працювали в районах Крайньої Півночі та місцевостях, які прирівняні до районів Крайньої Півночі, в галузі пенсійного забезпечення від 15.01.1993 р. та затвердженому відповідно до Тимчасової угоди Порядку переведення і виплати пенсій (постанова правління Пенсійного фонду від 07.08.1996 р. № 10-3).

Таким чином, відсутні підстави для зарахування в пільговому обчисленні і стажу роботи позивача після 1 січня 1991 року в районах Крайньої Півночі і в прирівняних до них місцевостях.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимог є безпідставними та задоволенню не підлягають. Дана позиція висловлена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 26 березня 2015 року у справі №К/800/55484/14, в постанові Верховного Суду України від 27 жовтня 2015 року у справі №338/1079/14-а.

Частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади, до яких належать органи державної податкової служби та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дір бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, колегія суддів приходить до переконання, що суд першої інстанції дійшов до вірних висновків, приймаючи рішення по суті спірних правовідносин.

За наведених обставин колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та прийняв постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, тому оскаржувану постанову слід залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. ст. 206, 254 КАС України, суд -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а постанову Долинського районного суду Івано-Франківської області від 21 липня 2016 року по справі № 343/830/16-а - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя В.П. Дякович

Судді Л.П. Іщук

Т.В. Онишкевич

Повний текст ухвали виготовлено 26 вересня 2016 року.