Справа № 276/800/16-а

Провадження по справі№ 2-а/276/72/16

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 вересня 2016 року смт. Хорошів

Володарсько - Волинський районний суд Житомирської області у складі:

головуючого-судді Криницького Л.В.

при секретарі Свиридок А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду України в Володарсько-Волинському районі про зобов'язання суб'єкта владних повноважень вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В :

Позивачка звернулась до суду із даним позовом в обгрунтування якого зазначає, що він працював на посаді начальника відділу Агропромислового розвитку Володарсько-Волинської РДА. З 30.01. 2015 року він перебуває на обліку у відповідача як отримувач пенсії по інвалідності третьої групи загального захворювання призначеної за нормами Закону України « Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

У серпні 2016 року він звернувся до відповідача із проханням відновити йому з 01.01.2016 року виплату призначеної йому пенсії, оскільки відсутні законодавці підстави для її виплати.

19.08.2016 року він отримав від відповідача відмову у відновленні виплати пенсії із якої слідує, що відсутні правові підстави для відновлення пенсії з 1 січня 2016 року.

Він вважає, що вказана відмова є протиправною, яка порушує його право на отримання нарахованої йому пенсії незважаючи на те, що 1 січня 2016 року набув чинності Закон України « Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» » № 911-VІІІ від 24 грудня 2015 року.

В діях відповідача позивач вбачає щодо себе ознаки дискримінації за ознаками того, що він займав посаду передбачену Законом України « Про державну службу» та був державним службовцем, а тому йому тимчасово не виплачували пенсію, в той час коли іншим верствам населення, які набули право на пенсію і продовжують працювати такі обмеження не передбачені.

Вважає, що вказаними діями відповідача вчинено відносно нього порушення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Позивач просить суд ухвалити рішення, яким зобов'язати відповідача відновити йому, з 01 січня 2016 року, виплату нарахованої пенсії, яка призначена відповідно до Закону України « Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

В судовому засіданні позивач заявлений позов підтримав та дав пояснення по суті заявленого позову, вважаючи несправедливим Закон України № № 911-VІІІ від 24 грудня 2015 року на підставі якого призупинена виплата йому пенсії по інвалідності.

Відповідач будучи належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи свого представника в судове засідання не направив, про причини неявки суд не повідомив.

Заслухавши позивача, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що заявлений позов задоволенню не підлягає з наступних підстав.

- 2-

Відповідно до ст. 2 Закону України « Про судоустрій і статус суддів», який чинний на даний час суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб у сфері публічно - правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Пенсійне забезпечення громадян України, в тому числі порядок призначення та виплати пенсій, визначення розміру пенсії, регулюються Законом України "Про пенсійне забезпечення", Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та іншими нормативно-правовим актами.

Статтею 46 та п.6 ст.92 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом. Основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно Законами України.

Відповідно до ст.47 Закону №1058 « Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (у редакції цієї статті згідно Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24 грудня 2015 року № 911-VIII (далі -Закон № 911) визначено, що тимчасово з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року: особам (крім інвалідів I та II груп, інвалідів війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"), які працюють на посадах та на умовах, передбачених законами України "Про державну службу", «Про прокуратуру", «Про судоустрій і статус суддів", призначені пенсії/щомісячне довічне грошове утримання не виплачуються. Після звільнення з роботи виплата пенсії відповідно до цього Законупоновлюється.

Відповідно до п. 1 ст. 13 Закону України « Про Конституційний Суд України» до повноважень Конституційного Суду України відноситься прийняття рішень щодо

конституційності законів та інших правових актів Верховної Ради України, актів Президента України, актів Кабінету Міністрів України, правових актів Верховної Ради Автономної Республіки Крим.

На даний час Конституційний Суд України не розглядав питання конституційності змін до ст. 47 Закону України « Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Відповідно до ч.4 ст. 18 КАС України Вищому адміністративному суду України як суду першої інстанції підсудні справи щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності Верховної Ради України.

Закони України, відповідно до Конституції України приймаються Верховною Радою України.

Позивач не надала суду доказів того, що Закон України « Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24 грудня 2015 року оскаржувався і по ньому прийнято відповідне рішення.

Стаття 47 Закону України« Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (у редакції цієї статті згідно Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24 грудня 2015 року є чинною на даний час, не скасована та не визнавалась неконституційною.

- 3 -

Звертаючись до суду позивач не надав суду доказів того, що дії відповідача по припиненню виплати їй пенсії та відмові у відновленні пенсії визнані судом неправомірними та не просить суд ухвалити рішення про визнання дій відповідача щодо неї незаконними чи неправомірними.

Відтак, згідно із абзацами 2 і 3 ст.47 Закону №1058 (в редакції цієї статті згідно із змінами внесеними п.22 розділу І Закону №911) з 1 січня 2016 року позивачу, який працює на посаді та на умовах, передбачених Законом України "Про державну службу",призначена пенсія відповідно до Закону України « Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» не виплачується відповідачем правомірно.

Позивач вважає, що відповідач припинив виплату їй пенсії у порушення вимог та положень статті 14 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод в поєднанні зі статтею 1 Першого протоколу.

Суд вважає, що вказане твердження позивача є помилковим з наступних підстав.

Відповідно до ст. 14 Конвенції, яка передбачає, що здійснення прав і свобод, викладених у цій Конвенції гарантується без будь-якої дискреминації за ознаками статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного або соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану, народження або інших обставин.

Відповідно до загального положення Закону України « Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні»

2) дискримінація - ситуація, за якої особа та/або група осіб за їх ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, віку, інвалідності, етнічного та соціального походження, громадянства, сімейного та майнового стану, місця проживання, мовними або іншими ознаками, які були, є та можуть бути дійсними або припущеними (далі - певні ознаки), зазнає обмеження у визнанні, реалізації або користуванні правами і свободами в будь-якій формі, встановленій цим Законом, крім випадків, коли таке обмеження має правомірну, об'єктивно обґрунтовану мету, способи досягнення якої є належними та необхідними;

Таким чином ні в змісті Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ні в Законі України « Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні» не передбачено, що посадовці законодавчої, виконавчої та судової гілок влади лише за ознакою того, що вони є державними службовцями можуть бути суб'єктами дискримінації.

В рішеннях Європейського Суду з прав людини, які позивач вказала в адміністративному позові і на які позивачка посилається як на правову підставу задоволення заявленого нею позову також відсутні будь-які посилання, що державні службовці, при регулюванні державою їхньої діяльності відповідними законами, за ознакою того, що вони є лише державними службовцями можуть бути суб'єктами понять, які передбачає дискримінація.

Державними службовцями є особи, на яких покладається безпосереднє виконання функцій держави на відповідній території, у конкретній галузі державного управління.

Державний службовець (в Україні) - громадянин України, який займає посаду державної служби в державному органі, органі влади Автономної Республіки Крим або їх апараті, одержує заробітну плату за рахунок коштів державного бюджету, крім випадків, визначених законом, та здійснює встановлені для цієї посади повноваження, безпосередньо пов'язані з реалізацією завдань та виконанням функцій державного органу або органу влади Автономної Республіки Крим[1].

Державні службовці Законами України наділені певними пільгами щодо грошового забезпечення, пенсійного забезпечення, правом на відпустки та відпочинок.

Суд вважає, що внесення змін до ст. 47 Закону України « Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», які передбачають тимчасове припинення виплати пенсії особам які працюють на посадах та на умовах, передбачених законами України "Про державну службу", «Про прокуратуру", «Про судоустрій і статус суддів" не є дискримінаційними в розумінні Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та значенні слова дискримінація.

Керуючись ст. ст. 160, 161, 162, 256, 267 КАС України ст.ст. 22, 46, 58, 64 Конституції України, ст. 47 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів» № 911- VIII від 24 грудня 2015 року, суд -

-4-

П О С Т А Н О В И В :

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду України в Володарсько-Волинському районі про зобов'язання суб'єкта владних повноважень вчинити певні дії відмовити за безпідставністю.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Володарсько-Волинський районний суд протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Головуючий: /підпис/

Копія вірна.

Суддя: Л.В. Криницький