Справа № 523/13415/14-к

Провадження №1-кп/523/57/16

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.08.2016 року Суворовський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді Бобовського К.Ю.

при секретарі Ситник І.П.

за участю прокурорів Русу А.Л.

за участю захисників ОСОБА_1, ОСОБА_2

представників потерпілих ОСОБА_3, ОСОБА_4

у присутності потерпілих ОСОБА_5, ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі Суворовського районного суду м. Одеси об’єднане кримінальне провадження за № 12013170110003479 від 4.09.2013р., №12013170110003481 від 4.09.2013р. за обвинуваченням:

ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, українця, вищої освіти, одруженого, пенсіонера, засновника ПП «Григоріївське», раніше не засудженого.

Зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3. Фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_1

у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 286 ч. 2 КК України

ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_5, громадянина України, українця, середньої освіти, не працюючого, неодруженого, раніше не засудженого.

Зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_6.

Фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_2

у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 286 ч. 2 КК України, -

Встановив:

20.03.2012 року приблизно о 16:20 годині, ОСОБА_7, керуючи технічно справним автомобілем НОМЕР_1, з перевищенням допустимої швидкості здійснював рух зі швидкістю 101 км/год. по автодорозі «ОСОБА_2 – Южне» в Комінтернівському районі Одеської області, грубо порушуючи правила дорожнього руху п.п.1.5, 2.3 «б», 12.3, 12.6 «г» ПДД України,а саме будучи неуважним, не приділив належної уваги зміні дорожньої обстановки, не вживши заходів щодо зниження швидкості руху керованого ним транспортного засобу, скоїв зіткнення з автомобілем НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_6, який в свою чергу поновлюючи рух від зупинки громадського транспорту «ВАТ «Одеський припортовий завод», порушуючи вимоги п.п. 1.5, 2.3 «б», 10.1, 10.3, 10.4 ПДД України, проявив неуважність, не надавши належної уваги зміні дорожньої обстановки, не переконавшись перед поновлення руху, що це буде безпечним і не створить небезпеки чи перешкод іншим учасникам руху, став виконувати маневр перестроювання вліво з виїздом на смугу руху водія ОСОБА_8, який наближався до нього ззаду, рухаючись в попутному з ним напрямку,в результаті чого сталося обопільне зіткнення транспортних засобів.

Внаслідок даної дорожньо-транспортної пригоди пасажир автомобілю НОМЕР_1 ОСОБА_5 згідно з висновком судово-медичної експертизи №90 від 15.06.2012р., отримав тілесні ушкодження у вигляді відкритої черепно-мозкової травми: скальпованої рани обличчя праворуч з одностороннім відривом клаптя носа, щічної області, верхньої губи; чисельні скальповані різані рани обличчя, уламкового перелому скуло орбітального комплексу з відривом виличної кістки, розтрощення правого очного яблука, перелому верхньої щелепи по типу Ле-Фор 1 справа, багатоуламкового перелому кісток носа, гайморової пазухи справа і дна правої орбіти, які відповідно до п. 2.1.6. «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень» відносяться до тяжких тілесних ушкоджень.

Пасажир вказаного автомобілю – ОСОБА_9 отримав тілесні ушкодження у вигляді закритого багатоуламкового перелому правої стегнової кістки в середній і верхній третинах зі зміщенням уламків, латерального перелому шийки правої стегнової кістки із задовільним станом відламків, саден обличчя, які відповідно до висновку судово - медичної експертизи №91 від 12.06.2012 року за критеріями п.п. 2.1.3.м, 2.1.3.о «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень» відносяться до тяжких тілесних ушкоджень.

Допитаний в судовому засідання обвинувачений ОСОБА_6 свою вину у пред'явленому йому обвинуваченні, викладеному в обвинувальному акті не визнав, та показав, що 20.03.2012 року приблизно о 16:20 годині, керуючи технічно справним автомобілем НОМЕР_2, під’їхав до зупинки «Одеського припортового заводу», яка має заїзд для громадського транспорту. Виконавши свою роботу, перед тим, як поновити рух, подивився у салоні у дзеркало заднього виду та в два дзеркала справа і зліва. Оглядовість позаду у попутному напрямку складала приблизно 450-500 метрів. Переконавшись, що нікому не вчиняє перешкод, почав рухатися, виїхавши на смугу в сторону міста ОСОБА_2, розминувшись з маршруткою, яка рухалася йому назустріч. Проїхавши 20 секунд, відчув удар зіткнення, який відбувся в 25 см. від розділової полоси зустрічного руху, за перехрестям в 20 метрах від повороту на «Одеський припортовий завод». Прийшовши через 2-3 хвилини до тями, побачив, що його мікроавтобус стояв на проїжджій частині розвернутий на 190 градусів в іншу сторону, не у напрямку руху м. Одеси. На його думку автомобіль «Peugeot 206», належний ОСОБА_7 знаходився десь на відстані 400-500 метрів, і його взагалі не було в полі зору, так як він рухався зі значним перевищенням швидкості, що його навіть не було видно. Заперечує, що перед зіткненням робив маневр перестроювання вліво, мотивуючи тим, що якби він здійснював лівий поворот в сторону «Одеського припортового заводу», то автомобіль ОСОБА_7 відлетів би вліво, також не погоджуючись з результатами слідчого експерименту, при цьому не оспорюючи відеозапис ДТП в частині фрагменту самого удару, однак вважаючи, що потрібно було зняти всю частину дороги, як рухалася машина. Причини руху автомобіля ОСОБА_7 з великою швидкістю пояснив тим, що потерпілі не договорюють, оскільки поспішали додому на пожежу, так як біля хати горів очерет. Цивільні позови потерпілих ОСОБА_5 та ОСОБА_9 не визнає. Винним в дорожньо - транспортній пригоді вважає водія автомобілю «Peugeot 206» ОСОБА_7

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_7, вину у пред’явленому йому обвинуваченні не визнав та показав, що дійсно 20.03.2012 року приблизно о 16:15 годині керуючи автомобілем «Peugeot 206», після робочого дня разом з братами ОСОБА_9 та ОСОБА_5 поверталися додому, рухаючись по автодорозі «ОСОБА_2 - Южне» у напрямку м. Одеси. Видимість була відміною. Біля перехрестя «Одеського припортового заводу» бачив, як рухався назустріч маршрутний мікроавтобус «Богдан» та «з карману» виїжджав автомобіль «Toyota Hiace» під керуванням водія ОСОБА_6, який уступив дорогу маршрутці. Раптово автомобіль «Toyota Hiace» опинився перпендикулярно проїжджій частині, здійснюючи маневр розвороту, внаслідок чого відбулося зіткнення правою боковою частиною автомобілем «Peugeot 206» з лівою боковою частиною автомобілю «Toyota Hiace». Не зважаючи на те, що на спідометр не дивився, стверджує, що їхав з законною швидкістю 90 км/год., при цьому не оспорюючи висновок експерта, не заперечуючи, що під час руху порушував правила ДТП. В наслідок дорожньо - транспортної пригода ОСОБА_5 та ОСОБА_9 отримали тілесні ушкодження, однак цивільні позови потерпілих ОСОБА_5 та ОСОБА_9 не визнає. Вважає себе третім постраждалим, винним в зіткненні на його думку є водій ОСОБА_6, так як траєкторія руху його автомобілю була перпендикулярна автомобілю «Peugeot 206» з порушенням Правил дорожнього руху, із-за несподіваного різкого маневру він був позбавлений можливості застосувати заходи гальмування, об’їзду, щоб уникнути удару.

Незважаючи на невизнання своєї вини обвинуваченими ОСОБА_6, ОСОБА_7 суд вважає, що винність обвинувачених у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 286 ч.2 КК України повністю підтверджується наявними у матеріалах кримінального провадження доказами, оголошеними та долученими до обвинувального акту, а також показаннями потерпілих, дослідження яких було проведено судом у судовому засіданні.

Так, допитаний у судовому засіданні потерпілий ОСОБА_5 пояснив, що 20.03.2012 року він разом зі своїм братом ОСОБА_9 знаходився в автомобілі «Peugeot 206» під керуванням ОСОБА_7, який рухався з с. Візирки в сторону м. Одеси по автодорозі «Южне - Одеса» в порівняння з іншими машинами з великою швидкістю, яка перевищувала допустиму, грубо порушуючи Правила дорожнього руху. Безпосередньо він сидів позаду пасажирського сидіння, брат був на передньому пасажирському сидінні. Під час проїзду населеного пункту Біляри, незважаючи на заборону, ОСОБА_7 здійснив маневр обгону по зустрічній смузі руху, в цей момент він дивився у вікно в ліву сторону на «Одеський припортовий завод», останнє що пам’ятає. Отямився в лікарні на 3-4 день. Вважає, що ОСОБА_6 та ОСОБА_10 винуваті в ДТП, оскільки обидва порушили правила дорожнього руху. Причини, чому ОСОБА_10 рухався з перевищеною швидкістю, не знає. Заявлений цивільний позов підтримує в повному обсязі.

Допитаний у судовому засіданні потерпілий ОСОБА_9, показав, що протягом двох місяців перед ДТП обвинувачений ОСОБА_7 підвозив його від місця роботи до зупинки, щоб він міг пересісти на маршрутку. В той день 20.03.2012 року ОСОБА_7 погодився відвезти їх з братом прямо додому, тому вони продовжили рух по автодорозі «Южне - Одеса» в сторону міста ОСОБА_10 на автомобілі «Peugeot 206». Він сидів на передньому сидінні, брат ОСОБА_5 позаду. Коли проїжджали «Одеський припортовий завод», він побачив в «кармані» біля зупинки білий мікроавтобус «Toyota Hiace», який знаходився у полі зору близько 20 секунд та несподівано почав рух прямо перед ними, намагаючись зробити маневр вліво чи розвернутися, внаслідок чого сталося ДТП, автомобіль «Peugeot 206» під керуванням ОСОБА_7, який рухався з перевищенням швидкості в’їхав в мікроавтобус «Toyota Hiace». Також потерпілий зазначив, що перед дорожньо-транспортною пригодою ОСОБА_7, рухаючись по трасі, порушував правила дорожнього руху, здійснював обгін по зустрічній смузі, у тому числі на естакаді перед мостом, ледве не зіткнувшись з іншим автомобілем. Вважає головним винним у скоєнні дорожнього-транспортної пригоди водія автомобілю «Toyota Hiace» ОСОБА_6, який виїхав з «карму» в безпосередній близькості від автомобілю «Peugeot 206», а також водія автомобілю «Peugeot 206» ОСОБА_7, який рухався зі швидкістю, що перевищує 100 км/год. Заявлений цивільний позов про відшкодування морального та матеріального підтримує в повному обсязі.

- Протоколом огляду міста дорожньо-транспортної пригоди від 20.03.2012 року зі схемою та фототаблицею до нього;

- протоколом огляду і перевірки технічного стану транспортного засобу «Peugeot 206» державний номер НОМЕР_3 від 20.03.2012 року;

- протоколом огляду і перевірки технічного стану транспортного засобу «Toyota Hiace» реєстраційний номер НОМЕР_4 від 20.03.2012 року.

- Висновком автотехнічної експертизи за №11/А-133 від 23.04.2012 року, відповідно якому гальмова система, рульовий механізм і ходова частина автомобіля НОМЕР_1 до моменту події, що розглядається знаходились в працездатному стані і несправностей, які могли би зумовити раптово виникаючі для його водія втрату керування і стійкості автомобілю не мали (з фототаблицею).

- Висновком автотехнічної експертизи за №11/А-137 від 23.04.2012 року, відповідно якому гальмова система, рульовий механізм і ходова частина автомобіля НОМЕР_5 до моменту події, що розглядається знаходились в працездатному стані і несправностей, які могли би зумовити раптово виникаючі для його водія втрату керування і стійкості автомобілю не мали (з фототаблицею).

- Висновком автотехнічної експертизи за №11/А-138 від 16.05.2012 року, відповідно якому зіткнення автомобіля НОМЕР_1 з автомобілем НОМЕР_6 знаходиться на розділювальній смузі, що розділяє транспортні потоки, в районі початку утворення подряпин, позначених в схемі к протоколу огляду місця події під цифрами №4, 5, в поперечному відношенні на відстані 10,6м. від правого краю проїжджої частини відносно напрямку руху до м. Одеси. В даній дорожньо-транспортній пригоді при зіткненні автомобіль НОМЕР_1 первинно контактував передньою правою кутовою частиною з передньою лівою частиною автомобілю НОМЕР_6. Кут між поздовжніми осями транспортних засобів в момент первинного контакту складав 15-25 градусів, при підрахунку кута від поздовжньої осі автомобілю НОМЕР_1 проти ходу годинникової стрілки до поздовжньої осі автомобілю «Toyota Hiace» реєстраційний номер ВН 7828СТ, як зазначено в схемі даного висновку (з фототаблицею).

- Висновком судово-медичної експертизи за №90 від 15.06.2012 року, згідно якому у ОСОБА_5 були виявлені тілесні ушкодження у вигляді відкритої черепно-мозкової травми: скальпованої рани обличчя праворуч з одностороннім відривом клаптя носа, щічної області, верхньої губи; чисельні скальповані різані рани обличчя, уламкового перелому скуло орбітального комплексу з відривом виличної кістки, розтрощення правого очного яблука, перелому верхньої щелепи по типу Ле-Фор 1 справа, багато уламкового перелому кісток носа, гайморової пазухи справа і дна правої орбіти. Дані тілесні ушкодження могли утворилися 20.03.2012 року від дії частини салону автомобіля в процесі дорожньо-транспортної пригоди. Завдані ОСОБА_5 ушкодження спричинили стійку втрату працездатності більш ніж на одну третину, тому згідно п. 2.1.6. «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень» відносяться до тяжких тілесних ушкоджень;

- Висновком судово-медичної експертизи №91 від 12.06.2012 року, згідно якому у ОСОБА_9 були виявлені тілесні ушкодження у вигляді: закритого багатоуламкового перелому правої стегнової кістки в середній і верхній третинах зі зміщенням уламків, латерального перелому шийки правої стегнової кістки із задовільним станом відламків, садна обличчя. Зазначенні ушкодження утворилися від дії тупих предметів, якими були частини салону автомобіля в процесі дорожньо-транспортної пригоди 20.03.2012р. Спричинені ОСОБА_9 ушкодження згідно п.п. 2.1.3.м, 2.1.3.о «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень» за критерієм небезпеки для життя відносяться до тяжких тілесних ушкоджень.

- Протоколом огляду перехрестя автодороги «ОСОБА_10 - Южне» та автодороги із напрямком на АТ «ОПЗ» від 15.06.2012 року з фототаблицею, схемою до нього.

- Висновком судової автотехнічної експертизи №5999 від 17.07.2012 року обставин зіткнення автомобілів «Toyota Hiace» та «Peugeot 206», згідно якому у розглянутій дорожній транспортній ситуації, що передувала ДТП, дії водія автомобіля «Toyota Hiace» регламентувалися вимогами пунктів 10.1, 10.3, 10.4 Правил дорожнього руху (ПДД) згідно з якими перед початком здійснення маневру водієві необхідно було переконатися в безпеці й безпосередньо перед маневруванням надати дорогу автомобілю «Peugeot 206», який рухається з більшою швидкістю у попутному напрямку у сусідній смузі. Оскільки причин технічного характеру для водія автомобіля «Toyota Hiace», які б перешкоджали належним чином виконати зазначені вимоги п.п. 10.1, 10.3, 10.4 ПДР не вбачається, то належним виконанням вимог ПДР водій автомобілю «Toyota Hiace» мав технічну можливість запобігти зіткненню з автомобілем «Peugeot 206».

Належні дії водія автомобіля «Peugeot 206» регламентувались вимогами пунктів 12.6 і 12.3. ПДР, які передбачають необхідність руху зі швидкістю, що не перевищує встановлені обмеження (в даному випадку 90 км/год. для автодороги поза населеним пунктом), а з моменту об’єктивно можливого виявлення небезпеки для подальшого руху зниження швидкості аж до зупинки. При русі з припустимою швидкістю водій автомобіля «Peugeot 206», мав технічну можливість запобігти зіткненню.

Оскільки водій автомобілю «Peugeot 206» в умовах події належним виконанням вимог пунктів 12.6 і 12.3.ПДР мав технічну можливість запобігти зіткненню, то фактичні дії даного водія, не відповідні до вимог пункту 12.6. ПДР та перебувають у причинному зв’язку з фактом ДТП.

Так як водій автомобіля «Toyota Hiace» в умовах події належним виконанням вимог пунктів 10.1., 10.3., 10.4. ПДР гарантовано мав технічну можливість запобігти події, необхідно зробити висновок про те, що його фактичні дії не відповідні вимогам пунктів 10.1., 10.3, 10.4. ПДР, були необхідною умовою виникнення події у силу цього перебувають у причинному зв’язку з фактом ДТП.

- Висновком криміналістичної експертизи №5721/08 від 14.02.2014р. відео – звукозапису дорожньо-транспортної пригоди, що містяться на двох оптичних дисках СD№1, СD№2 із записом чотирьох відео файлів: «Авария 20 марта» (Вылет).avi», «Авария 20 Марта» (Удар).avi», «Авария 20 Марта.avi», «Авария.avi», на яких зафіксовано дорожньо-транспортна ситуація на перехресті автодороги «ОСОБА_10 - Южне» і автодороги на АТ «Одеський припортовий завод», що безпосередньо передувала пригоді та механізм зіткнення автомобілю «Toyota Hiace» під керування обвинуваченого ОСОБА_6 і автомобілю «Peugeot 206» під керуванням обвинуваченого ОСОБА_7

- Відтворенням та огляду у судовому засіданні комп’ютерних дисків СD№1,CD№2 з трьома файлами відеозапису ДТП, на яких зафіксована дорожньо-транспортна пригода, яка мала місце 20.03.2012р. на перехресті автодороги «ОСОБА_10 - Южне».

- Протоколом проведення слідчого експерименту від 04.06.2014 року за участю захисника в ході проведення якого ОСОБА_6 відтворював обставини ДТП (зі схемами, фототаблицею до протоколу);

- Висновком судової автотехнічної експертизи № 3074 від 23.06.2014 року, згідно якому отримані при слідчому експерименті від 04.06.2014 з водієм автомобіля «Toyota Hiace» ОСОБА_6, дані є технічно неспроможні, оскільки суперечать слідовій інформації, зафіксованій на місці ДТП та до дослідження не приймалися. У розглянутій шляхово-транспортній ситуації дії водія автомобіля «Toyota Hiace» регламентувалися вимогами пунктів 10.1, 10.3, 10.4 Правил дорожнього руху згідно з якими перед початком здійснення маневру водієві необхідно було переконатися в безпеці й безпосередньо перед маневруванням надати дорогу автомобілю «Peugeot 206», який рухається з більшою швидкістю у попутному напрямку у сусідній смузі. Оскільки причини технічного характеру для водія автомобіля «Toyota Hiace», які б перешкоджали належним чином виконати зазначені вимоги п. 10.1, 10.3, 10.4 ПДР не вбачається, то належним виконанням вимог Правил дорожнього руху водій автомобіля «Toyota Hiace» мав технічну можливість запобігти зіткненню з автомобілем «Peugeot 206».

Дії водія автомобіля «Peugeot 206», регламентувалися вимогами п.п. 12.6, 12.3 ПДР, які передбачають необхідність руху зі швидкістю, що не перевищує встановлені обмеження (у цьому випадку 90км/год. для автодороги поза населеним пунктом), а з моменту об’єктивно можливого виявлення небезпеки для подальшого руху зниження швидкості аж до зупинки. При русі з припустимою швидкістю водій автомобіля «Peugeot 206», мав технічну можливість запобігти зіткненню.

Оскільки водій автомобілю «Peugeot 206» в умовах події належним виконанням вимог пунктів 12.6 і 12.3.ПДР мав технічну можливість запобігти зіткненню, то фактичні дії даного водія, не відповідні до вимог пункту 12.6. ПДР та перебувають у причинному зв’язку з фактом ДТП.

Оскільки водій автомобіля «Toyota Hiace» в умовах події належним виконанням вимог пунктів 10.1., 10.3., 10.4. ПДР також гарантовано мав технічну можливість запобігти події, то його фактичні дії, не відповідні до вимог пунктів 10.1., 10.3, 10.4. ПДР, були необхідною умовою виникнення події й у силу цього перебувають у причинному зв’язку з фактом ДТП.

- Протоколом проведення слідчого експерименту від 9.10.2014 року за участю захисника ОСОБА_2 в ході проведення якого ОСОБА_10 відтворював обставини ДТП (зі схемами, фототаблицею до протоколу);

- Висновком судової автотехнічної експертизи № 5205 від 21.10.2014 року, згідно якому отримані при слідчому експерименті від 04.06.2014 з водієм автомобіля «Peugeot 206», ОСОБА_7, дані є технічно неспроможні, оскільки суперечать отриманим по відеозапису ходу ДТП фактичним його обставинам.

У розглянутій шляхово-транспортній ситуації дії водія автомобіля «PEUGEOT 206» регламентувались вимогами пунктів 12.6 і 12.3. ПДР, які передбачають необхідність руху зі швидкістю, що не перевищує встановлені обмеження (у цьому випадку 90 км/год. для автодороги поза населеним пунктом), а з моменту об’єктивно можливого виявлення небезпеки для подальшого руху зниження швидкості аж до зупинки. При русі з припустимою швидкістю водій автомобіля «Peugeot 206» мав технічну можливість запобігти зіткненню. Оскільки водій «Peugeot 206» в умовах події належним виконанням вимог пунктів 12.6 і 12.3.ПДР мав технічну можливість запобігти зіткненню, то фактичні дії даного водія, не відповідні до вимог пункту 12.6. ПДР, перебувають у причинному зв’язку з фактом ДТП.

Оскільки водій автомобіля «Toyota Hiace» в умовах події належним виконанням вимог пунктів 10.1., 10.3., 10.4. ПДР також гарантовано мав технічну можливість запобігти події, те й його фактичні дії, не відповідні до вимог пунктів 10.1., 10.3, 10.4. ПДР, були необхідною умовою виникнення події й у силу цього перебувають у причинному зв’язку з фактом ДТП.

- ОСОБА_8 комісійної амбулаторної судово – психіатричної експертизи №494 від 17.09.2014 року, згідно висновків якої ОСОБА_7 будь-яким хронічним психічним захворюванням, слабоумством, іншим хворобливим ушкодженням психіки не страждав та не страждає, міг в повній мірі усвідомлювати значимість своїх дій та керувати ними в період досліджуємої по кримінальній справі ситуації. В період часу, який відноситься до скоєння інкримінованого йому діяння, ОСОБА_7 ознак будь-якого тимчасового хворобливого розладу психічної діяльності не виявляв, міг в повній мірі усвідомлювати значимість своїх дій та керувати ними. На теперішній час ОСОБА_7 психічних розладів не виявляє, може розуміти значимість своїх дій та керувати ними, здатний розуміти суть пред’явленого йому обвинувачення, покази свідків, здатний давати свідчення з приводу досліджуємої по кримінальній справі ситуації, приймати участь в слідчих діях та предстати перед судом. По своєму психічному стану ОСОБА_7 в застосуванні примусових заходів медичного характеру не потребує.

Суд критично відноситься до пояснень обвинувачених ОСОБА_6, ОСОБА_7, що вони не винні в скоєнні дорожньо-транспортної пригоди, оскільки їх пояснення суперечать детальним, чітким та послідовним поясненням потерпілих що також знайшло своє підтвердження висновками експертиз, оголошеними та дослідженими у суді. Покази обвинувачених на думку суду є спробою уникнути кримінальної відповідальності та цивільно – правової відповідальності.

Так, аналізуючи зібрані та досліджені докази в їх сукупності, суд вважає, що версія дорожньо-транспортної пригоди обвинуваченого ОСОБА_6 та покази останнього в частині виконання вимог п.п. 1.5, 2.3. «б», 10.1., 10.3. та 10.4. Правил дорожнього руху України, твердження обвинуваченого про те, що перед початком руху із зупинки, розташованої на автодорозі «Южне -Одеса» та здійснення маневру перестроюванням він переконався в тому, що не створюватиме небезпеку чи перешкоду для руху іншим учасникам дорожнього руху і не бачив автомобіль «Peugeot 206» під керуванням ОСОБА_7, який рухався позаду у попутному напрямку та у момент зіткнення почав рух у смузі у напрямку міста ОСОБА_10, повністю спростовується доказами, дослідженими судом, а саме замірами, виконаними під час слідчого експерименту від 04.06.2014 року, в ході якого встановлено, що дзеркала заднього виду у водія ОСОБА_6 здатні оглядати проїжджу частину позаду автомобілю на відстані 700 метрів і на вказаній відстані можна чітко побачити транспортні засоби, що наближаються позаду. Також покази обвинуваченого ОСОБА_6 в цій частині спростовуються показами потерпілого ОСОБА_9, який показав, що знаходячись на передньому пасажирському сидінні автомобіля «Peugeot 206» під керуванням ОСОБА_7, який рухався по автодорозі «Южне -Одеса» та наближаючись до зупинки ОПЗ, розташованої на автодорозі «Южне-Одеса», бачив автомобіль «Toyota Hiace» у нерухомому стані протягом 20 секунд. Коли вже автомобіль «Peugeot 206» під керуванням ОСОБА_7 під'їжджав до вказаної зупинки, автомобіль «Toyota Hiace» раптово почав рух із різким зміщенням справо наліво, та виїхав на полосу для руху автомобілю під керуванням ОСОБА_7, що призвело до зіткнення автомобілів, що також підтверджується відеозаписами камер зовнішнього спостереження, які зафіксували момент ДТП та які були оглянуті у судовому засіданні.

Також суд критично відноситься до показів обвинуваченого ОСОБА_6, що з моменту початку руху автомобіль «Toyota Hiace» подолав відстань 40 метрів за 14 секунд, оскільки покази обвинуваченого в цій частині спростовуються висновком експертизи №3074 від 23.06.2014 року, в ході якого встановлено, що отримані при експерименті два варіанти траєкторії переміщення автомобіля «Toyota Hiace», а також часу переміщення цього автомобіля по траєкторії, що задається (41,6 м за 14,17 сек. та 42,0 м. за 12,14 сек.) є технічно неспроможними оскільки не відповідають слідовій інформації, зафіксованої на місці ДТП.

Крім цього покази обвинуваченого ОСОБА_6 про те, що удар відбувся в той час, як автомобіль «Toyota Hiace» зайняв смугу для руху і вже рухався у напрямку м. Одеси, спростовуються висновком експерта №11/А-138 від 16.05.2012 р., згідно якому при зіткненні автомобіль «Peugeot 206» первинно контактував передньою правою боковою частиною з передньою лівою боковою частиною автомобілю «Toyota Hiace» . Кут між продовжними осями транспортних засобів в момент первинного контакту склав 15-25 градусів, при підрахунку кута від поздовжньої осі автомобілю «Peugeot 206» проти ходу часової стрілки до поздовжньої осі автомобілю «Toyota Hiace».

Суд не приймає до уваги твердження захисника ОСОБА_6 на те, що в процесі дослідження технічної можливості запобігти події не враховано наявність дорожніх знаків 1.23.2. - "Прилягання другорядної дороги з лівого боку", 1.32. - "Пішохідний перехід" та 5.53. - "Покажчик напрямку", оскільки наявність або відсутність вказаних дорожніх знаків на місці пригоди не звільняє обвинуваченого ОСОБА_6 від виконання вимог пунктів 10.1., 10.3., 10.4. Правил дорожнього руху.

До того ж, не виконання вимог Правил дорожнього руху одним із учасників дорожнього руху не може бути виправданням невиконання Правил дорожнього руху іншим учасником дорожнього руху.

Також суд вважає безпідставними посилання захисника ОСОБА_6 на те, що у висновку судової автотехнічної експертизи № 5999 від 17.07.2012 року не враховано, що проїзна частина у напрямку руху автомобілю під керуванням ОСОБА_6 мала лише одну смугу для руху, оскільки доводи захисника в цій частині спростовуються дослідженими судом під час судового розгляду протоколом огляду міста дорожньо-транспортної пригоди від 20.03.2012 року та протоколом проведення слідчого експерименту від 04.06.2014 року за участю обвинуваченого ОСОБА_6 в ході якого ОСОБА_11 особисто зазначив, що вважав, що встигає перестроїтися в лівий крайній ряд.

Разом з цим, суд дійшов до висновку, що клопотання сторони захисту про визнання експертизи №11/А-138 від 16.05.2012 року, № 5999 від 17.07.2012р. не належним доказом є безпідставним, оскільки стороною захисту не доведені істотні порушення, в тому числі право на захист, оскільки відтворення події, фіксація, складення схем, таблиць здійснювалося за участю захисників відповідно до діючого Законодавства, тому суд визнає висновки вищевказаних авто технічних експертиз допустимим доказом.

До того ж слід звернути увагу, що вимоги пунктів 10.1., 10.3., 10.4. Правил дорожнього руху регламентують обов’язок водіїв переконуватись у відсутності перешкод або небезпеки іншим учасникам руху при будь-якій зміні руху, незалежно від того, чи це виїзд з стоянки, або перестроювання між смугами для руху.

Доводи захисника ОСОБА_6 про те, що автомобіль «Toyota Hiace» під керуванням ОСОБА_6 не перетинав смугу для руху автомобілю «Peugeot 206» під керуванням ОСОБА_7 та не створював перешкод для руху останньому, суд вважає надуманими і такими, що повністю спростовуються доказами, дослідженими під час судового розгляду, зокрема відеозаписом дорожньо-транспортної пригоди, що міститься на двох оптичних дисках СD№1, СD№2, на яких зафіксований механізм розвитку дорожньо-транспортної пригоди, який повністю узгоджується із висновком експерта №11/А-138 від 16.05.2012р., висновком судової автотехнічної експертизи №5999 від 17.07.2012р. та висновком автотехнічної експертизи № 3074 від 23.06.2014р.

Версія обвинуваченого ОСОБА_7 стосовно швидкості руху автомобілю «Peugeot 206», яка складала 90 км/год. у момент зіткнення та відстані між автомобілями у момент виникнення небезпеки для руху повністю спростовують доказами, дослідженими у судовому засіданні, а саме висновком автотехнічної експертизи обставин зіткнення автомобілів №5999 від 17.07.2012 року на підставі якого встановлено, що у момент зіткнення автомобіль «Peugeot 206» рухався зі швидкістю 101 км/год. та знаходився на відстані близько 84 метрів, коли автомобіль «Toyota Hiace» почав виконувати маневр вліво. При цьому зупиночний шлях автомобілю «Peugeot 206» за умови руху із допустимою швидкістю 90 км/год. складає 56-57 м. При русі із допустимою швидкістю обвинувачений ОСОБА_7 мав технічну можливість запобігти зіткненню.

До того ж, суд звертає увагу, що у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_7 визнав, що під час руху не слідкував за швидкістю руху автомобілю «Peugeot 206» під його керуванням та у момент виникнення небезпеки для руху не вживав заходів для зменшення швидкості.

При цьому, суд вважає за необхідне не приймати до уваги проведену експертом ТОВ «Експертно- правого центру «Правекс» ОСОБА_12 незалежну експертизу за №001-01/15 від 12.01.2015р., надану захисником ОСОБА_2 та долученої до матеріалів кримінального провадження, так як ініціатором проведення даної експертизи є захисник , який є зацікавленою особою, крім того, висновки даної експертизи прямо суперечать всім зібраним та дослідженим у суді доказам, а також висновкам експертиз.

Таким чином, оцінюючи у сукупності покази потерпілих, висновки досліджених експертиз, суд дійшов до висновку, що в ході розгляду справи прокурор, підтримуючий державне обвинувачення довів винуватість обвинувачених, доводи яких не найшли свого підтвердження і були спростовані встановленими фактами, та судом було отримано достатньо доказів винуватості ОСОБА_6, ОСОБА_7 у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 286 ч.2 КК України.

Таким чином, судом встановлено, що обвинувачені своїми діями скоїли умисне, кримінальне правопорушення, яке правильно кваліфіковане досудовим слідством:

- Дії ОСОБА_6 за кваліфікуючими ознаками ст.286 ч.2 КК України: порушення правил безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту особою, яка керує транспортним засобом, що спричинили тяжкі тілесні ушкодження потерпілим, та його вина доведена в повному обсязі.

Дії ОСОБА_7 за кваліфікуючими ознаками ст.286 ч.2 КК України: порушення правил безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту особою, яка керує транспортним засобом, що спричинили тяжкі тілесні ушкодження потерпілим, та його вина доведена в повному обсязі.

При призначенні міри покарання обвинуваченому ОСОБА_6 суд враховує характер та ступінь тяжкості вчиненого діяння, те, що він раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, позитивно характеризується за місцем проживання, має міцні соціальні зв’язки, а саме родину, його відношення до скоєного діяння, небажання добровільно компенсувати заподіяну потерпілим шкоду.

Обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання обвинуваченому ОСОБА_6 судом не встановлено та не вказано досудовим слідством.

При призначенні міри покарання обвинуваченому ОСОБА_7, суд враховує характер та ступінь тяжкості вчиненого діяння, його відношення до скоєного діяння, небажання в добровільному порядку компенсувати заподіяну потерпілим шкоду.

Обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання обвинуваченому ОСОБА_7 судом не встановлено та не вказано досудовим слідством.

   З огляду реєстру матеріалів досудового розслідування та під час судового розгляду встановлено, що під час досудового розслідування здійснювалось залучення експертів для проведення ряду авто технічних, транспортно - трасологічної, двох судово-психологічних експертиз стосовно потерпілих та криміналістичної експертиз, у зв’язку з чим суд вважає за необхідне стягнути солідарно з обвинувачених ОСОБА_6, ОСОБА_7 на користь держави процесуальні витрати, загальна сума яких складає 13271,40 гривень.

Також з огляду реєстру матеріалів досудового розслідування та долученої до матеріалів провадження постанови старшого слідчого ВР ДТП СУ ГУМВС України в Одеській області Шваркова С.Є. встановлено, що 21.06.2012 року до кримінального провадження під час досудового розслідування долучалися речові докази, а саме автомобіль НОМЕР_7 та автомобіль НОМЕР_8, які, як вбачається з постанови слідчого після проведення експертиз повернуті власникам ОСОБА_7 та ОСОБА_6 відповідно на відповідальне зберігання під розписку.

Речові докази - комп’ютерні диски з трьома файлами відеозапису ДТП, долучені до матеріалів кримінального провадження, суд вважає за необхідне зберігати в матеріалах вищевказаного кримінального провадження.

Позовні вимоги прокуратури Одеської області заявлені у кримінальному проваджені в інтересах держави в особі ДУ «Інститут стоматології національної академії медичних наук України» на суму 1962,96 грн. та в особі КУ «Обласна клінічна лікарня» на суму 11040 грн. та 3120 грн. в рахунок відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілих (загальна сума витрат складає 16122, 96 грн.) підлягає задоволенню в повному обсягу, оскільки найшли своє підтвердження в ході судового розгляду, а саме довідками – розрахунками вартості лікування, пред’явленими медичними закладами.

Оцінюючи позовні вимоги потерпілого ОСОБА_5, заявлені під час досудового розслідування та уточнені 11.03.2016р. під час судового провадження (збільшений розмір відшкодування) на суму матеріального збитку у сумі 152849,25 гривень та моральної шкоди у сумі 701568 гривень (загальна сума спричиненого збитку складає 854417,25 грв.) суд вважає за необхідне задовольнити частково, відмовивши в задоволенні вимог щодо відшкодування на користь ОСОБА_5 заробітку (доходу втраченого внаслідок ушкодження здоров’я щомісячно, починаючи з дня ухвалення судового рішення і довічно в розмірі 60 відсотків від звичайного (середнього) розміру заробітної плати одного середньооблікового штатного працівника Одеської області за видом економічної діяльності «Будівництво».

Уточнений цивільний позов потерпілого ОСОБА_9, в якому він просить стягнути на його користь завданої матеріальної шкоди у сумі 102433,73 гривень, витрачених на посилене харчування, придбання ліків, транспортування, а також пов’язаних зі втратою працездатності, та моральної шкоди у розмірі 350784,00 гривень (загальна сума позовних вимог складає 453217,73 грв.) підлягає задоволенню у повному обсязі.

При цьому, визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди ОСОБА_5 та ОСОБА_9 суд виходить з характеру та обсягу душевних, психологічних, фізичних страждань, їх тривалості та значимості для потерпілих, водночас враховуючи стан здоров’я постраждалих, тяжкість вимушених змін в їх життєвих стосунках, час та зусилля, необхідних для відновлення попереднього стану. Крім того, суд вважає, що у відшкодуванні моральної шкоди окрім обвинувачених, також повинна приймати участь ПАТ "Національна Страхова компанія «Оранта» та "Страхове товариство з додатковою відповідальністю "Глобус", як юридичні особи, оскільки автомобілі ОСОБА_6, ОСОБА_7 на момент скоєння ДТП були застраховані, що підтверджується копіями страхових полісів, приєднаних до матеріалів кримінального провадження та відповідно до Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» повинні приймати участь у відшкодуванні моральної та матеріальної шкоди.

За змістом ст. 128 ч.5 КПК України якщо процесуальні відносини, що виникли у зв’язку з цивільними позовами, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Так, ст. 33 ЦПК України передбачено за клопотанням позивача залучення співвідповідачів, у даному випадку страхові компанії, які застрахували цивільну відповідальність володільців транспортних засобів.

Крім того, відповідно до ст. 1188 ч.1 п.3 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки відшкодовується на загальних підставах за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Таким чином, оцінюючи обставини скоєного кримінального правопорушення, при визначенні виду та міри покарання ОСОБА_6, суд, враховуючи особу обвинуваченого, який у судовому засіданні свою вину не визнав, раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, є пенсіонером, особисте ставлення до скоєного, наявність заподіяного збитку, який в добровільному порядку не відшкодований, вважає, що його виправлення та перевиховання можливо без ізоляції від суспільства із застосуванням до нього ст.ст. 75, 76 КК України з призначенням додаткового покарання у вигляді  позбавлення права керувати транспортними засобами.

При призначенні покарання ОСОБА_7, суд, враховуючи особу обвинуваченого, який у судовому засіданні вину не визнав, раніше не судимий, офіційно не працевлаштований, його особисте ставлення до скоєного, наявність заподіяної шкоди, для відшкодування якої не здійснено ніяких дій, вважає, що його виправлення та перевиховання можливо без ізоляції від суспільства із застосуванням до нього ст.ст. 75, 76 КК України з призначенням додаткового покарання у вигляді  позбавлення права керувати транспортними засобами.

Разом з цим, суд приймає до уваги ту обставину, що під час досудового розслідування щодо ОСОБА_6, ОСОБА_7 був обраний запобіжний захід у вигляді підписки про невиїзд ( в редакції КПК України 1960р.). Враховуючи прийняте судом рішення щодо призначення обвинуваченим міри покарання не пов’язаної з позбавленням волі, оцінюючи у сукупності викладені доводи, суд вважає за доцільне запобіжний захід у вигляді підписки про невиїзд до набрання вироком чинності залишити не змінним.

Керуючись п.3 ч.1 ст. 1188 ЦК України, ст.33 ЦПК України, ст.ст. 128, 369-371, 373-374, 394-395 КПК України,-

УХВАЛИВ:

ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_7, визнати винним у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 286 ч. 2 КК України, призначив йому покарання у вигляді трьох років позбавлення волі з позбавленням права керування транспортними засобам строком на 2 роки.

ОСОБА_13, ІНФОРМАЦІЯ_4, визнати винним у скоєнні у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 286 ч. 2 КК України, призначив йому покарання у вигляді трьох років позбавлення волі з позбавленням права керування транспортними засобам строком на 2 роки.

Відповідно до ст.75 КК України звільнити ОСОБА_6, ОСОБА_7 від відбування покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк – один рік.

Згідно ст. 76 п.2 КК України зобов’язати ОСОБА_6, ОСОБА_7 не виїжджати за межі України на постійне місце мешкання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції.

Виконання вироку в частині вилучення посвідчення водія та позбавлення ОСОБА_6, ОСОБА_7 права керувати транспортними засобами покласти на Департамент патрульної поліції Управління патрульної поліції в м. Одеса (ДПП УПП в м. Одеса), направив копію вироку після набрання чинності до органу, якому доручено виконання.

Запобіжний захід, застосований щодо обвинувачених ОСОБА_6, ОСОБА_7 у вигляді підписки про невиїзд, після набрання вироком чинності, припиняє свою дію та підлягає скасуванню.

Уточнений цивільний позов потерпілого ОСОБА_5 – задовольнити частково.

Стягнути в рівних частинах з Публічного Акціонерного Товариства "Національна Страхова компанія «Оранта» (код ЄДРПОУ 00034186) на користь ОСОБА_5:

- страхове відшкодування витрат, викликаних необхідністю придбання ліків, посиленого харчування у розмірі 23426,69 гривень;

- страхове відшкодування витрат, викликаних необхідністю стаціонарного хірургічного лікування у розмірі 26000 гривень;

- страхове відшкодування у зв’язку із тимчасовою втратою працездатності за період з березня 2012 по квітень 2014 року у розмірі 2083,3 гривень;

- страхове відшкодування у зв’язку із стійкою втратою працездатності за період з березня 2012 року по червень 2014 року у розмірі 9657 гривень;

- страхове відшкодування вартості санаторно-курортного лікування у розмірі 6000 гривень.

- моральної шкоди у розмірі 2500 гривень.

Стягнути в рівних частинах зі "Страхового товариство з додатковою відповідальністю "Глобус" (код ЄДРПОУ 20448234) на користь ОСОБА_5:

- страхове відшкодування витрат, викликаних необхідністю придбання ліків, посиленого харчування у розмірі 23426,69 гривень;

- страхове відшкодування витрат, викликаних необхідністю стаціонарного хірургічного лікування у розмірі 26000 гривень;

- страхове відшкодування у зв’язку із тимчасовою втратою працездатності за період з березня 2012 по квітень 2014 року у розмірі 2083,3 гривень;

- страхове відшкодування у зв’язку із стійкою втратою працездатності за період з березня 2012 року по червень 2014 року у розмірі 9657 гривень;

- страхове відшкодування вартості санаторно-курортного лікування у розмірі 6000 гривень.

- моральної шкоди у розмірі 2500 гривень.

Стягнути в рівних частинах з ОСОБА_6, ОСОБА_7 на користь ОСОБА_14 різницю між страховим відшкодуванням шкоди, пов’язаної із тимчасовою втратою працездатності за період з березня 2012 по квітень 2014 року і фактично заподіяною шкодою, пов’язаною із тимчасовою втратою працездатності у розмірі – 2096,88 гривень з кожного.

Стягнути солідарно в рівних частках з ОСОБА_6, ОСОБА_7 на користь ОСОБА_14 різницю між страховим відшкодуванням шкоди, пов’язаної із стійкою втратою працездатності за період з березня 2012 по червень 2014 року і фактично заподіяною шкодою, пов’язаною із стійкою втратою працездатності у розмірі – 7160,5 гривень з кожного.

Стягнути солідарно в рівних частках з ОСОБА_6, ОСОБА_7 на користь ОСОБА_14 різницю між страховим відшкодування моральної шкоди і фактично заподіяної моральної шкоди у розмірі – 347009 гривень з кожного.

Уточнений цивільний позов ОСОБА_9 задовольнити у повному обсязі.

Стягнути в рівних частках з Публічного Акціонерного Товариства "Національна Страхова компанія «Оранта» (код ЄДРПОУ 00034186) на користь ОСОБА_9:

- страхове відшкодування витрат, викликаних необхідністю посиленого харчування, придбання ліків, транспортування у розмірі – 34241,33 гривень;

- страхове відшкодування за шкоду, пов’язану із тимчасовою втратою працездатності у розмірі – 1318,54 гривень;

- страхове відшкодування за шкоду, пов’язану із стійкою втратою працездатності у розмірі – 9657 гривень;

- страхове відшкодування вартості санаторно-курортного лікування у розмірі – 6000 гривень.

- моральної шкоди у розмірі 2500 гривень.

Стягнути в рівних частках зі "Страхового товариство з додатковою відповідальністю "Глобус" (код ЄДРПОУ 20448234) на користь ОСОБА_9:

- страхове відшкодування витрат, викликаних необхідністю посиленого харчування, придбання ліків, транспортування у розмірі – 34241,33 гривень;

- страхове відшкодування за шкоду, пов’язану із тимчасовою втратою працездатності у розмірі – 1318,54 гривень;

- страхове відшкодування за шкоду, пов’язану із стійкою втратою працездатності у розмірі – 9657 гривень;

- страхове відшкодування вартості санаторно-курортного лікування у розмірі – 6000 гривень.

- моральної шкоди у розмірі 2500 гривень.

Стягнути солідарно в рівних частках з ОСОБА_6, ОСОБА_7 на користь ОСОБА_15 різницю між страховим відшкодування моральної шкоди і фактично заподіяної моральної шкоди у розмірі 171617 гривень з кожного.

Цивільний позов, заявлений прокурором відділу прокуратури Одеської області ОСОБА_16 в інтересах держави в особі ДУ «Інститут стоматології національної академії медичних наук України» та в особі КУ «Обласна клінічна лікарня» задовольнити в повному обсязі.

Стягнути у рівних частках з ОСОБА_6, ОСОБА_13 на користь держави в особі державного закладу «Інститут Стоматології НАМН України» в рахунок відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого ОСОБА_5 981,48 грв. з кожного (відповідно довідки витрати складають у сумі 1962,96 гривень);

- в особі комунального закладу «Одеська обласна клінічна лікарня» в рахунок відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілих 7080 грв. з кожного (загальна сума витрат складає 14160 грв. (11040 грн., 3120 грн.)

Стягнути солідарно в рівних частках з ОСОБА_6, ОСОБА_13 на користь держави в особі ОНДІСЕ (вул. Ланжеронівська, 21 м. Одеса) відповідно до актів процесуальні витрати у сумі 4783,50 гривень з кожного, пов’язаних із залученням експертів для проведення трьох авто технічних експертиз (879 грв., 295,20 грв., 492 грв.), криміналістичної експертизи відео-звукозапису ДТП (3164,80 грв.), судово-психологічної експертизи щодо ОСОБА_5 (2368 грв.), судово-психологічної експертизи щодо ОСОБА_9 (2368 грв.) (загальна сума витрат складає 9567 грв.)

Стягнути солідарно в рівних частках з ОСОБА_6, ОСОБА_13 на користь держави в особі НДКЕЦ при ГУМВС України в Одеській області відповідно до розрахунку платежів (ФО2 КПК 1001050, р/р 31250272210015 в ГУДКУ в Одеській області, МФО 828011, код ЄДРПОУ 25574222) процесуальні витрати у сумі 1852,20 гривень з кожного, пов’язаних із залученням експертів для проведення двох авто технічних експертиз технічного стану транспортних засобів (529,20 грв, 529, 20 грв.); транспортно - трасологічної експертизи (2646 грв.) під час досудового розслідування (загальна сума витрат складає 3704,40 гривень).

Речові докази - автомобіль НОМЕР_6, переданий власнику ОСОБА_6 на відповідальне зберігання під розписку; автомобіль НОМЕР_1, переданий ОСОБА_13 на відповідальне зберігання під розписку - вважати повернутим за належністю та зберігати до повного виконання вироку суду.

Речові докази - два комп’ютерних оптичніих диски СD№1,CD№2 з трьома файлами відеозапису ДТП, долучених до матеріалів кримінального провадження в якості речового доказу, зберігати в матеріалах кримінального провадження. (№523/13415/14, Пр. №1-кп/523/57/16).

Матеріали кримінальних проваджень за № 12013170110003479, №12013170110003481 відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 4.09.2013 року зберігати в прокуратурі Одеської області.

На вирок може бути подана апеляційна скарга до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня проголошення.

СУДДЯ: