Справа № 22ц-1073/09 Головуючий у 1 інстанції - Пушкарчук В.П.
Категорія - 37 Доповідач - Здрилюк О.І.
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 вересня 2009 року
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Волинської області в складі:
головуючого - судді Стрільчука В.А.,
суддів: Здрилюк О.І., Завидовської-Марчук О.Г.,
при секретарі - Савчук О.В.,
з участю позивача - ОСОБА_1,
пр-ка позивача - ОСОБА_2,
відповідача - ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання права власності на спадкове майно та виділ його в натурі за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_1 на рішення Луцького міськрайонного суду від 30 червня 2009 року,
ВСТАНОВИЛА:
05.03.2008 року ОСОБА_1 звернулась в суд з позовом до ОСОБА_3 про визнання права власності в порядку спадкування після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 матері ОСОБА_4 на 1/6 частину будинковолодіння, розташованого на АДРЕСА_1 та про виділ цієї частки в натурі.
Позов мотивує тим, що після смерті матері всі спадкоємці першої черги - вона, брат та батько прийняли спадщину шляхом вступу у володіння спадковим майном, але ніхто не оформив свого права на спадщину, оскільки будинок як на час смерті матері, так і на даний час не зареєстрований в бюро технічної інвентаризації.
На даний час батько помер, залишивши заповіт щодо свого майна на відповідача, а тому вона бажає оформити свої спадкові права.
Рішенням Луцького міськрайонного суду від 30 червня 2009 року в позові ОСОБА_1 відмовлено за безпідставністю.
Стягнуто з ОСОБА_1 в доход держави судовий збір в розмірі 1500 грн..
В апеляційній скарзі позивач просить скасувати це рішення і постановити нове - про задоволення позову.
Вважає, що допущено невідповідність висновків суду обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального права.
В судовому засіданні позивач та її представник апеляційну скаргу підтримали з вище наведених підстав.
Відповідач апеляційну скаргу заперечив, просить її відхилити і залишити без змін рішення суду першої інстанції.
Заслухавши осіб, які беруть участь у справі, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи скарги, законність і обґрунтованість рішення суду, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення, а рішення суду першої інстанції до скасування з постановленням нового рішення про часткове задоволення позову з наступних підстав.
Відмовляючи в позові ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не надала належних та допустимих доказів щодо проживання з матір'ю на час її смерті та, крім того, пропустила строк позовної давності, не мотивуючи причин, і не просила про його поновлення.
Проте, такі висновки суду суперечать встановленим обставинам справи і зроблені з порушенням норм матеріального права.
Так, із матеріалів справи вбачається, що сторони являються дітьми померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 та уже померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5, які за життя збудували будинковолодіння по АДРЕСА_1, але не зареєстрували його у визначеному законом порядку.
Згідно ч.ч.1, 4 ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що на момент смерті матері сторін в спірному будинку проживали: чоловік спадкодавця, син - відповідач та дочка - позивач зі своїм чоловіком. Крім того, позивач зі своїм чоловіком не тільки фактично проживали в будинку, а й були в ньому зареєстровані до жовтня 1987 року.
Вказана обставина підтверджується повідомленням сектору ГІРФО Луцького МВ УМВС України у Волинській області від 31.07.2009 року № 309, згідно якого позивач у 1982 році на момент отримання нового паспорта після одруження була зареєстрована в спірному будинку; екзаменаційною карткою водія та медичною довідкою на ім'я чоловіка позивача, виданих у 1986 році, де місцем проживання зазначено спірний будинок; довідкою об'єднання «Волиньбудматеріали» від 20.05.2008 р. № 184, якою стверджується перереєстрація позивача з чоловіком за іншою адресою лише 30.10.1987 року.
Жодних доказів в заперечення зазначених обставин відповідач суду не надав.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що позивач прийняла спадщину після смерті матері відповідно до вимог п.1 ч.1 ст.549 ЦК України в редакції 1963 року, фактично вступивши в управління та володіння спадковим майном.
Враховуючи наведене, за позивачем слід визнати право власності в порядку спадкування на 1/6 частину спірного будинковолодіння.
Разом з тим, вимоги позивача щодо виділу в натурі належної їй частки в будинковолодінні не підлягають до задоволення, оскільки згідно висновку судової будівельно-технічної експертизи № 0537 від 26.02.2009 року такий виділ неможливий (а.с.60-70).
Таким чином, висновки суду першої інстанції суперечать встановленим обставинам справи і зроблені з порушенням норм матеріального права, що згідно з статтею 309 ЦПК України є підставою для скасування рішення суду і ухвалення нового рішення.
Керуючись ст.ст.307, 309, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, на підставі ст.ст.525, 527, 529, 548, 549 ЦК України в редакції 1963 року, колегія суддів
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Луцького міськрайонного суду від 30 червня 2009 року в даній справі скасувати та постановити нове рішення.
Позов задовольнити частково.
Визнати за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 матері ОСОБА_4 на 1/6 частину будинковолодіння, розташованого на АДРЕСА_1.
В решті позову - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 30 грн. (тридцять грн.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій та 425 грн. (чотириста двадцять п'ять грн.) судового збору за апеляційну скаргу.
Стягнути з ОСОБА_3 в доход держави 850 грн. (вісімсот п'ятдесят грн.) судового збору.
Стягнути з ОСОБА_1 в доход держави 650 грн. (шістсот п'ятдесят грн.) судового збору.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили.
Судді