Справа № 22ц-933/09 Головуючий у 1 інстанції - Гладіч Н.І.
Категорія - 51 Доповідач - Здрилюк О.І.
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
УХВАЛА
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
08 вересня 2009 року
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Волинської області в складі:
головуючого - судді Стрільчука В.А.,
суддів: Карпук А.К., Здрилюк О.І.,
при секретарі - Савчук О.В. ,
з участю позивача - ОСОБА_1,
пр-ка позивача - ОСОБА_2,
пр-ка відповідача - ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Деревківської сільської ради Любешівського району про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, недоплаченої заробітної плати за відпрацьований час, компенсації за невикористану відпустку та відшкодування моральної шкоди за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_1 на рішення Любешівського районного суду від 17 червня 2009 року,
В С Т А Н О В И Л А :
Рішенням Любешівського районного суду від 17 червня 2009 року позов в даній справі задоволено частково.
Стягнуто з Деревківської сільської ради Любешівського району Волинської області на користь ОСОБА_1 247 грн. 40 коп. компенсації за ненадані у 2006-2007 роках дні щорічної додаткової відпустки, передбаченої положеннями п.20 ст.20 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
В решті позову відмовлено.
Стягнуто з Деревківської сільської ради Любешівського району на користь Волинської територіальної Державної судової адміністрації 30 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи та в доход держави судовий збір в розмірі 51 грн..
В апеляційній скарзі позивач просить скасувати це рішення в частині відмови в позові та постановити в цій частині нове рішення - про задоволення позовних вимог.
Вважає, що допущено невідповідність висновків суду обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального права.
Відповідач, заперечуючи апеляційну скаргу, просить її відхилити, а рішення суду залишити без змін.
Судом першої інстанції встановлено, що між Деревківською сільською радою та ОСОБА_1 у 2006, 2007 та 2008 роках укладались строкові трудові договори. Підставами для них були укладені в ці ж роки між сільською радою та Відкритим акціонерним товариством «Ковельмолоко» договори про виконання робіт по закупівлі молока від населення, термін дії яких встановлювався відповідно з 1 липня по 31 грудня 2006 року, з 1 січня по 31 грудня 2007 року та з 1 січня по 31 грудня 2008 року.
Переукладення строкового договору між сторонами здійснювалось відповідно до вимог ч.2 ст.23 КЗпП України і не надало йому характеру безстрокового договору, оскільки трудові відносини не могли бути встановлені на невизначений строк з врахуванням характеру майбутньої роботи і умов її виконання.
Заробітна плата вірно нараховувалась і виплачувалась позивачу, відповідно до умов договору, тобто в залежності від кількості прийнятого молока в заліковій вазі згідно акту виконаних робіт.
З врахуванням наведеного суд прийшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог щодо поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, недоплаченої заробітної плати за відпрацьований час та відшкодування моральної шкоди, завданої незаконним звільненням.
Заслухавши осіб, які беруть участь у справі, перевіривши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги, законність і обґрунтованість рішення суду, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду залишенню без змін з наступних підстав.
Із матеріалів справи вбачається, що між ВАТ «Ковельмолоко», як Замовником та Деревківською сільською радою, як Підрядником укладались договори про підряд на період з 01.07. по 31.12.2006 року, з 01.01. по 31.12.2007 року та з 01.01. по 31.12.2008 року (а.с.61, 62, 63), згідно яких сільрада взяла на себе обов'язок здійснювати заходи, спрямовані на збільшення об'ємів закупленого молока Замовником та сприяти йому у проведенні господарської діяльності по заготівлі молока на підвідомчій Підряднику території.
На ці ж періоди між сторонами, а саме: з 01.07.2006 року по 01.01.2007 року, з 01.01. по 31.12.2007 року укладались цивільно-правові договори, а з 01.01. по 31.12.2008 року - трудовий договір, згідно яких ОСОБА_1 зобов'язувався проводити заготівлю молока у населення в селі Деревок. В договорах визначався порядок оплати праці позивача, тобто встановлювався конкретний розмір коштів за одну тонну прийнятого молока в заліковій вазі згідно акту виконаних робіт. Договори з позивачем протягом їх дії переукладались в зв'язку зі зміною в оплаті праці (а.с.4-7).
Жодних претензій щодо невірного нарахування чи виплати заробітку, визначеного умовами договорів - позивач не пред'являв.
Колегія суддів вважає безпідставними покликання позивача на ту обставину, що переукладення трудових договорів слід вважати укладенням трудового договору на невизначений строк. При цьому враховує наступне.
Згідно ч.2 ст.39-1 КЗпП України вважаються такими, що укладені на невизначений строк трудові договори, що були укладені один чи декілька разів, за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 23.
А згідно ч.2 ст.23 КЗпП України строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами.
Із штатних розписів Деревківської сільської ради вбачається відсутність такої штатної одиниці як збирач молока (а.с.67-81).
Враховуючи наведене, а також встановлені обставини справи суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що між сторонами укладались строкові трудові договори, передбачені ч.2 ст.23 КЗпП України, якими також передбачено порядок оплати праці, в зв'язку з чим відсутні підстави для поновлення позивача на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, стягнення недоплаченої заробітної плати за відпрацьований час та відшкодування моральної шкоди, завданої незаконним звільненням.
Судом правильно визначено правовідносини між сторонами і застосовано норми матеріального права, що регулюють ці правовідносини.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду.
Рішення постановлене з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування чи зміни не вбачається.
Керуючись ст.ст.307, 308, 313, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 відхилити, а рішення Любешівського районного суду від 17 червня 2009 року в даній справі залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили.
Судді