ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 липня 2009 року м. Полтава Справа № 2а-45224/09/1670
Полтавський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Серги С.М.,
при секретарі - Олійник Ю.В.,
за участю:
позивача - ОСОБА_1,
представника відповідача: ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві справу за позовом ОСОБА_1 до Прокурора м. Полтави про зобов'язання вчинити дії, -
ВСТАНОВИВ:
Позивач ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до прокурора м. Полтави про визнання дій відповідача неправомірними та зобов'язання прийняти рішення по заяві про злочин в порядку, передбаченому статтею 97 Кримінально-процесуального кодексу України.
В обґрунтування своїх позовних вимог позивачем зазначено, що прокурором м. Полтави в порушення вимог статті 97 Кримінально-процесуального кодексу України не прийнято рішення по його заяві про наявність в діях начальника Полтавського міського управління УМВС України в Полтавській області ОСОБА_3 та військового прокурора Полтавського гарнізону ОСОБА_4 ознак злочину.
В судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги в повному обсязі.
Представник відповідача в судовому засідання заперечував проти задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що дії прокурора по розгляду звернення ОСОБА_1 в порядку, встановленому Законом України "Про звернення громадян", є законними та обґрунтованим, оскільки воно за своїм змістом не містило даних про злочин.
Розглянувши подані сторонами документи, заслухавши їх пояснення, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд вважає, що у задоволенні позовних вимог слід відмовити з наступних підстав.
Позивач звернувся до прокуратури м. Полтави із зверненням від ІНФОРМАЦІЯ_1, в якому зазначив, що матеріали за фактом дорожньо-транспортної події, яка сталася ІНФОРМАЦІЯ_2 між ним та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3 безпідставно направлені військовому прокурору Полтавського гарнізону, проте рішення про порушення кримінальної справи військовою прокуратурою прийнято не було.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про звернення громадян" від 02.10.1996 за № 393/96-ВР в редакції, чинній на час виникнення правовідносин, (далі - Закон № 393/96-ВР) громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.
Статтею 12 Закону України "Про прокуратуру" від 05.11.1991 № 1789-ХІІ (з подальшими змінами та доповненнями) встановлено, що в органах прокуратури вирішуються звернення про порушення прав громадян та юридичних осіб, крім скарг, розгляд яких віднесено до компетенції суду.
Згідно з пунктом 3.2 Інструкції про порядок розгляду і вирішення звернень та особистого прийому в органах прокуратури, затвердженої наказом Генерального прокурора України від 28.12.2005 № 9, по кожному зверненню в прокуратурах може бути виконана одна з таких дій: прийнято до розгляду; передано на вирішення до підпорядкованої прокуратури; направлено до іншого відомства; долучено до скарги, що раніше надійшла, або до матеріалів кримінальної справи.
Звернення ОСОБА_1 від ІНФОРМАЦІЯ_1 зареєстровано в прокуратурі як скарга (у розумінні Закону № 393/96-ВР) ІНФОРМАЦІЯ_4 за вхідним номером НОМЕР_1 вх та того ж дня передано для розгляду по суті за резолюцією прокурора м. Полтави ОСОБА_6, що підтверджується копією скарги позивача.
Твердження позивача про те, що його звернення підлягало реєстрації та розгляду як заява про злочин в порядку, передбаченому статтею 97 Кримінально-процесуального кодексу України, судом вважаються необґрунтованими з наступних підстав.
Згідно з частиною 4 статті 3 Закону № 393/96-ВР скаргою є звернення з вимогою про поновлення прав і захист законних інтересів громадян, порушених діями (бездіяльністю), рішеннями державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, посадових осіб.
Поняття злочину міститься в статті 11 Кримінального кодексу України, де вказано, що злочином є передбачене цим Кодексом суспільно небезпечне винне діяння (дія або бездіяльність), вчинене суб'єктом злочину. Навпаки, не є злочином дія або бездіяльність, яка хоча формально і містить ознаки будь-якого діяння, передбаченого цим Кодексом, але через малозначність не становить суспільної небезпеки, тобто не заподіяла і не могла заподіяти істотної шкоди фізичній чи юридичній особі, суспільству або державі.
Отже, враховуючи наведені визначення понять злочину та скарги, суд приходить до висновку, що реєстрація відповідачем звернення позивача як скарги проведена правомірно, оскільки воно за своїм змістом не містило повідомлення про злочин та стосувалось лише порядку передачі матеріалів за фактом дорожньо-транспортної події з органів внутрішніх справ до військової прокуратури.
Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Судом встановлено, що за результатами проведеної прокуратурою м. Полтави перевірки скарги ОСОБА_1, порушень закону в діях працівників Полтавського міського управління УМВС України в Полтавській області при направленні матеріалів до військової прокуратури не встановлено, про що позивачу надано відповідь. Одночасно ОСОБА_1 повідомлено, що військовою прокуратурою Полтавського гарнізону за наслідками перевірки за фактом дорожньо-транспортної події прийнято рішення про відмову в порушенні кримінальної справи на підставі пункту 1 статті 6 Кримінально-процесуального кодексу України, та роз'яснено, що відповідно до вимог наказу Генерального прокурора України № 1/2 від 26 серпня 2006 року "Про розмежування повноважень прокуратур міст і районів у містах з районним поділом" прокуратура м. Полтави нагляд за законністю рішень, прийнятих військовою прокуратурою не здійснює.
Суд приходить до висновку, що проведена прокуратурою м. Полтави перевірка є повною, а надана позивачу відповідь обґрунтованою.
Згідно зі статтею 19 Закону № 393/96-ВР органи державної влади повинні письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення.
Приписами частини 1 статті 20 Закону № 393/96-ВР регламентовано, що звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п'яти днів.
Як вбачається з матеріалів справи та підтверджується поясненнями сторін по справі, заявнику надана письмова відповідь у межах встановленого законодавством місячного строку, а саме, ІНФОРМАЦІЯ_5.
Отже, розглядаючи скаргу ОСОБА_1, прокуратура м. Полтави діяла на підставах, у межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, тому суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
На підставі викладеного, керуючись статтями 7-11, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Прокурора м. Полтави про зобов'язання вчинити дії відмовити.
Постанова відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений Кодексом адміністративного судочинства, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження в 10-денний термін з дня складання постанови в повному обсязі та подачі апеляційної скарги у 20-денний термін після подачі заяви про апеляційне оскарження в порядку, визначеному статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст постанови виготовлено 22 липня 2009 року.
Суддя С.М. Серга